11.4.3. Організаційна та виробнича структура вге

Енергетичне господарство підприємства- це не тільки допоміжна дільниця підприємства, а й складовий елемент районної енергетичної системи, і становить сукупність процесів виробництва, перетворення, розподілу і використання усіх видів енергетичних ресурсів. Енергогосподарство забезпечує виробництво на підприємстві різними видами енергії і енергоносіями, здійснює монтаж, експлуатацію і ремонт енергетичного обладнання у виробничих цехах і підрозділах підприємства.

Найбільшу питому вагу у споживанні усіх видів енергії на підприємствах займає електрична енергія, на частку якої припадає понад 30 % усієї спожитої енергії.

Електрозабезпечення підприємства залежить здебільшого від районних енергетичних систем і рідше від власних електростанцій.

Теплоносії (пара і гаряча вода) - поступають головно від теплових мереж територіальних енергосистем - міських компаній теплокому-ненерго. На підприємствах для отримання носіїв теплової енергії широко використовують так звані другорядні енергоресурси – теплота вихідних газів, печі для нагріву води, використання води і пару, які одержані при водяному і випарювальному охолодженні, від опалення, а також відпрацьованого пару.

Забезпечення стисненим повітрям підприємств відбувається децентралізовано, тобто за допомогою компресорних установок, які забезпечують подачу на робочі місця стисненого повітря для пневматичного інструменту, підйомників тощо.

Для виробничих і господарсько-побутових потреб підприємство використовує в значних об'ємах воду. При організації водозабезпе-чення особливе значення повинно приділятися вирішенню екологічних питань, повторному використанню промислової води, викидів її в природні джерела тільки через систему очисних споруд.

На підприємстві використовують також тверде, рідке й газоподібне паливо залежно від технології промислового виробництва.

Як тверде паливо використовують вугілля, кокс. Для нагрівальних приладів застосовують рідке паливо - мазут, для транспортних засобів залежно від двигунів внутрішнього згорання використовують диз-паливо або бензин.

Газоподібним паливом слугує природний газ, який використовується нагрівальними установками. У виробничому процесі задіяні також інші гази - кисень, вуглекислий газ.

Важливим фактором, який дає змогу правильно організувати систему енергозабезпечення і рівень технічної експлуатації, є надійність і безперебійність забезпечення енергією. Перерви в енергозабезпеченні призводять до порушень виробничих процесів та економічних збитків.

Процес виробництва, розподіл і потреба енергії є єдиним енергетичним процесом, у якому всі елементи взаємозв'язані. Структура й об'єм енергозабезпечення залежать від виду продукції, технологічного процесу, виробничої потужності і зв'язків з територіальною енергетикою.

Отож, енергетичне господарство на підприємстві ділиться на:

• загальне;

• цехове.

Загальне енергетичне господарство - це генеруючі, перетворюючі і виробничі спорудження, установки і пристрої, які об'єднуються в ділянки, підрозділи, цехи. На великих промислових підприємствах залежно від наявності та кількості встановленого обладнання можуть бути організовані такі цехи:

• теплосиловий;

• електросиловий;

• газовий;

• електромеханічний;

• слаботоковий.

Теплосиловий цех містить контрольні установки, теплові мережі підприємства, водозабезенчення, каналізацію, компресорні установки і мережі зрідженого повітря, кондиціонери, мазутоперекачувальні установки. Він складається з таких ділянок:

• котельня;

• теплозабезпечення;

• повітря і газозабезпечення;

• водозабезпечення і каналізації;

• паливозабезпечення;

• вентиляції.

Електросиловий цех має трансформаторні підстанції, трансформатори, високовольтне обладнання та установки, кабельні мережі, електролінії. Він складається з таких ділянок:

• підстанцій;

• електромереж;

• трансформаторно-масляної;

• акумуляторної;

• релейного захисту;

• зв'язку і сигналізації.

Газовий цех - це газопровідна мережа, киснева станція, склади з балонами, які наповнені різним газом.

Електромеханічний цех виконує роботи з ремонту електрообладнання, мереж та іншої електроапаратури. Він може складатися з таких ділянок:

• розбірно-збірна;

• слюсарна;

• механічна;

• намотувальна;

• діагностична;

• масляна;

• електромонтажна;

- комплектувальна.

Слаботоковий участок - виконує технічне обслуговування телефонної станції, комутаторних установок, акумуляторних батарей та підрозділів, радіотелевізійної сітки.

Виробнича структура енергогосподарства підприємства відображає організаційні і технічні особливості його як об'єкта управління.

Значна кількість різного енергетичного обладнання і складних енергоустановок вимагають єдиного керівництва енергогосподарством. На промислових підприємствах це робить головний енергетик, або, якщо це невелике підприємство, то енергетична служба входить до підпорядкування головного механіка.

Апарат управління відділу головного енергетика (ВГЕ) зазвичай складається з функціональних бюро, груп і лабораторій. Головний енергетик має двох заступників:

• заступник з енергетичної частини;

• заступник з теплотехнічної частини.

Обов'язковою умовою для забезпечення нормальної роботи виробництва є наявність чергового енергетика, який має безпосередній зв'язок з диспетчерською службою підприємства.

Черговий енергетик диспетчерської служби підприємства може мати в своєму підпорядкуванні:

• енергоділянки виробничих цехів;

• електроремонтний цех;

• виробничі ділянки.

Різні відділи і бюро підпорядковані ВГЕ, займаються виконанням обов'язків, які передбачені відповідними посадовими положеннями і регламентуються умовами діяльності за будь-яких юридичних форм підприємства. Енергетична частина ВГЕ може мати:

• електричні бюро;

• енергоконструкторські бюро;

• планово-економічне бюро з енергетики;

• електроцех;

• виробничі ділянки. Теплотехнічна частина ВГЕ може мати:

• вентиляційне бюро;

• бюро планово-запобіжних ремонтів;

• теплотехнічне бюро;

• тепловий цех;

• виробничі ділянки.

Удосконалення організаційної та виробничої структури управління енергетичним господарством підприємства треба зіставляти з розробкою і вартістю заходів з їхньої оптимізації.