Тема 10. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції

10.1. Якість продукції та методи її визначення

На сучасному етапі є багато визначень поняття "якості продукції". Наприклад, фахівці Європейської організації з контролю якості вважають продукцію якісною, якщо при мінімальних витратах протягом усього її життєвого циклу вона максимально сприяє здоров'ю і щастю людей, які залучені до її проектування і відновлення (повторного використання) за умови мінімальних витрат енергії та інших ресурсів і при допустимій (прийнятній) дії на навколишнє середовище і суспільство.

Відповідно до стандартів ДСТУ ISO 8402-94, якість - це сукупність характеристик об'єкта, що належать до його здатності задовольняти встановлені і передбачувані потреби.

Проблему якості продукції в усьому світі розглядають як найважливішу, оскільки вона визначає престиж країни на світовому ринку,

її науково-технічний потенціал і ступінь розвитку економіки. Випуск якісних виробів сприяє збільшенню обсягу їхньої реалізації і рентабельності капіталу, зменшує питомі витрати користувачів і забезпечує повніше задоволення потреб.

Для оцінки рівня якості потрібно порівняти визначені параметри виробів, що мають кількісні оцінки з вибраними зразками.

Роль кількісних характеристик властивостей продукції виконують показники рівня якості, наведені на рис. 10.1:

Рис. 10.1. Система показників оцінки рівня якості

• одиничні показники якості характеризують визначену властивість виробу (продуктивність, питомий зміст корисної речовини і т.д.);

• комплексні показники якості характеризують групу властивостей виробу в порівнянні з еталоном (сорт, марка, клас) або деяку сукупність властивостей виробу в поєднанні з витратами на його виробництво й експлуатацію (вартість збирання 1 кг хлібної маси комбайном тощо). їх використовують під час управління підприємством з метою оцінки вартості заходів з поліпшення якості продукції, визначення конкурентоспроможності власних виробів та їхніх аналогів на ринку;

• узагальнюючі показники якості характеризують рівень якості всього обсягу продукції, яка випускається, (питома вага спиртів вищого очищення в обсязі спиртів, що випускає завод; питома вага кон-курентноздатної продукції в загальному обсязі промислової продукції в країні; відсоток найменувань виробів від їхньої загальної кількості,

що відповідають вимогам міжнародних стандартів, тощо). Використовують для оцінки рівня національної економіки. Показники якості продукції поєднують у такі групи:

• показники призначення техніко-економічні (продуктивність, потужність, к.к.д., точність роботи й інші, що характеризують пристосованість продукції для використання за призначенням і застосуванням, що зумовлюють сферу дії);

• показники надійності та довговічності. Надійність - це властивість виробу виконувати свої функції, зберігаючи експлуатаційні показники в заданих межах протягом необхідного проміжку часу. Надійність виробу характеризується безвідмовністю, ремонтоздатністю, збереженням, довговічністю. Довговічність - це властивість виробу довгостроково (з можливою перервою на ремонт) зберігати працездатність до встановленого граничного стану, що визначається залежно від умов безпеки й економічної доцільності. Показники довговічності: технічний ресурс (сумарний наробіток виробу за період експлуатації) і термін служби;

• показники технологічності - характеризують виріб як об'єкт виготовлення та визначають конструктивно-технологічні рішення (матеріалоємність виробу, трудомісткість виготовлення тощо);

• естетичні показники характеризують зовнішній вигляд виробу (оригінальність, гармонійність і ін.);

• ергономічні показники якості характеризують виріб як елемент системи "людина - виріб - середовище", тобто характеризують відповідність виробу антропометричним, фізіологічним та психологічним потребам людини;

• показники стандартизації й уніфікації власне не характеризують якість виробу. Вони показують ступінь використання стандартизованих і уніфікованих вузлів, деталей. Крім того, подають інформацію про витрати на експлуатацію виробу, можливості повторного використання вузлів і деталей певного виробу;

• показники безпеки продукції характеризують безпеку обслуговуючого персоналу й об'єктів при обігу й експлуатації чи споживанні. Наприклад, час спрацьовування захисту від короткого замикання, міцність кабіни автомобіля, стійкість трактора, призначеного для використання в гірській місцевості;

• показники патентно-правового захисту відображають ступінь захищеності основних технічних рішень виробу. Вони не характеризують якості продукції в повному розумінні слова, але свідчать про його технічну новизну;

- економічні показники характеризують продукцію з боку її економічності (собівартість виготовлення, продажна ціна, прибуток, рентабельність, ціна споживання).

Серед економічних показників особливе значення має ціна споживання, що складається з продажної ціни і витрат, пов'язаних зі споживанням виробу за весь термін його служби у покупця.

На основі показників якості продукції здійснюють порівняння їхніх значень за окремими виробами з еталонними (базовими) значеннями, тобто здійснюють оцінку рівня якості продукції.

Крім показників якості продукції, використовують показники якості праці, які безпосередньо не відображають якості виробів в економічному розумінні цієї категорії, але характеризують рівень її виготовлення, порівняно з вимогами, зафіксованими в нормативно-технічній документації. Такими показниками є відсоток виявлених у заводських умовах бракованих виробів; відсоток виробів із виробничими дефектами, виявленими у процесі експлуатації виробів тощо.

Під оцінкою рівня якості продукції мають на увазі результат зіставлення показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями або оцінка відповідності продукції вимогам, що містяться в документації на неї.

Ця оцінка може бути подана в кількісній і якісній формі (рис. 10.2).

Методи оцінки рівня якості продукції та послуг

У кількісній формі оцінка виражається одним числом, яке є значенням комплексного показника якості, що відбиває визначену сукупність властивостей продукції.

У якісній формі оцінку надають у вигляді твердження про те, чи відповідає продукція у розглянутій сукупності властивостей рівню вимог визначеного ринку, перевершує або поступається йому.

Базовими є показники, обрані для порівняння. Зазвичай це показники аналогів продукції. Аналог - це продукція, що має подібне функціональне призначення.

Оцінюванню рівня якості продукції має передувати вибір показників якості, за якими проводять оцінювання.

Під час оцінювання розрізняють класифікаційні, обмежувальні та оціночні показники.

Класифікаційні показники характеризують призначення й сферу застосування певного виду продукції. За значеннями цих показників підбирають групу аналогів оцінюваної продукції.

До класифікаційних показників належать:

• показники, що встановлюють параметричний ряд типорозмірів продукції (наприклад, ємність ковша екскаватора, вантажопідйомність автомобіля, чистота хімічного продукту тощо);

• показники наявності додаткових властивостей продукції чи пристроїв (годинник з календарем, годинник пиловологозахисний, продукт очищений тощо);

• показники, що визначають клас продукції чи групу її споживачів (радіоприймач автомобільний, фотоапарат аматорський, годинник чоловічий тощо);

• показники виконання продукції, що визначають умови чи галузь її застосування (наприклад, тропічне виконання, апаратура для роботи під водою, в умовах випромінювань тощо).

Обмежувальні показники - це показники безпеки й екологічності, значення яких мають задовольняти вимоги міжнародних і вітчизняних стандартів, інших нормативних актів, наприклад, законів.

Оціночні показники характеризують властивості продукції, пов'язані з її здатністю задовольняти визначені потреби, і використовуються для зіставлення зразків продукції.

До оціночних показників належать:

• показники, що визначають функціональну придатність продукції задовольняти задані потреби (наприклад, показники призначення, надійності, ергономічності, естетичності);

• показники, що визначають матеріальні витрати ресурсів, при створенні і застосуванні продукції (наприклад, показники ресурсоза-безпечення при виробництві чи експлуатації продукції).

Кожен оціночний показник характеризується напрямом його впливу на якість продукції: якщо підвищенню якості продукції відповідає збільшення значень показників, їх називають позитивними, якщо зменшення - негативними (або бажаними та небажаними).

Ситуація оцінки. Оцінку рівня якості проводять для ухвалення рішення про розробку чи модернізацію продукції, а якщо це рішення прийняте, то для вибору варіанта при розробці нової чи модернізованої продукції або про вихід її на конкретний ринок.

Залежно від мети оцінки якості продукції до групи аналогів включають:

• перспективні зразки, надходження яких на ринок прогнозується на період випуску продукції;

• реальні зразки, що реалізуються на ринку на момент оцінювання продукції.

Значення показників перспективних зразків отримують з проспектів фірм та підприємств або прогнозують на підставі патентних досліджень, аналізу тенденцій зміни значень показників, оцінювання термінів реалізації перспективних технічних рішень, спрямованих на поліпшення показників якості певного виду продукції.

Значення показників реальних зразків встановлюють за наявною на них документацією чи за результатами випробувань.

Технологія експертної оцінки ґрунтується на використанні суджень і думок експертів-кваліфікованих фахівців, що відповідають вимогам професійної і кваліметричної компетентності, зацікавленості в участі у роботі експертної комісії, діловитості й об'єктивності.

Судження експерта про якість продукції - відповідь експерта на поставлене запитання про якість продукції, виражена в кількісній чи якісній формі.

Експертна оцінка якості продукції - характеристика якості продукції, отримана з використанням експертних методів оцінювання якості продукції.

Експертні методи разом з методами, заснованими на вимірах чи розрахунках, застосовують для:

- оцінювання показників за допомогою органів чуття (органолептичні);

• визначення номенклатури показників якості; -визначення коефіцієнтів вагомості показників;

• вибору базових зразків для оцінки рівня якості.

Експертне оцінювання виконують експертні комісії, що включають у себе робочі групи.

Експертна комісія з оцінювання якості продукції - сукупність фахівців, організованих для експертного оцінювання якості продукції.

Робоча група з оцінювання якості продукції (робоча група) - частина експертної комісії з оцінювання якості продукції, що складається з фахівців, які організовують діяльність експертної групи.

Процес органолептичного оцінювання показників якості виникає у випадку, коли потрібно оцінити сенсорно сприймані властивості продукції, такі як: смак продукту харчування, колір тканини, розрізнення шрифту, відповідність моді одягу. У цьому випадку створюють шкалу оцінювання. Переважно роль такої шкали виконує бальна шкала оцінок.

Бальну шкалу використовують для призначення оцінюваній властивості кількісних характеристик, що є мірою цієї властивості.

Основною характеристикою бальної шкали є діапазон - кількість градацій, що включає шкала, тобто кількість оцінних крапок. Водночас масштаб, тобто різниця між балами, що відповідають двом сусіднім градаціям, не має значення. Наприклад, шкала з вищою оцінкою у 5 балів із градаціями через 0,5 бала має той самий діапазон, що й шкала з вищою оцінкою в 10 балів із градаціями через 1 бал, і шкала з вищою оцінкою в 100 балів із градаціями через 10 балів. Якщо в цих шкалах не використовується 0, то усі вони є 10-бальними.

Число градацій застосовуваної шкали визначають, виходячи з характеру розв'язуваної задачі і з урахуванням досвіду з оцінки якості аналогічної продукції, кількості експертів, що беруть участь у роботі, необхідної точності результату і можливостей якісного опису кількісних градацій.

Для експертного оцінювання якості продукції зазвичай використовують шкали з непарним числом градацій, у яких є середній рівень. Найкращими є шкали з п'ятьма чи сімома градаціями якості з оцінюваної властивості, причому кількість градацій може збігатися (варіант 1) чи не збігатися (варіант 2) з кількістю балів.

У табл. 10.1 наведено варіанти шкали градацій оцінювання якості.

Таблиця 10.1 Варіанти шкали градацій оцінювання якості

Варіант 1
Градація	Бали		Якісна оцінка
5	5		Відмінна якість
4	4		Гарна якість
3	3		Середня якість
2	2		Погана якість
1	1		Дуже погана якість
Варіант 2
Градація		Бали		Якісна оцінка
7		100		Дуже висока якість
6		85		Висока якість
5		70		Вища за середню якість
4		55		Середня якість
3		40		Нижча за середню якість
2		25		Низька якість
1		10		Дуже низька якість

Вибір одного з двох наведених варіантів шкали оцінки виконує робоча група на другому етапі роботи експертної комісії. На третьому етапі експерти дають свою бальну оцінку якості продукції. На четвертому етапі робоча група обробляє експертні оцінки.

Одним із найзастосовуваніших результатів обробки експертних оцінок є середній бал, що розраховується за формулою:

де а - бальна оцінка оцінюваної властивості г'-м експертом;

п- кількість експертів, що беруть участь в оцінці якості продукції.

Визначення вагомості різних показників якості виникає у разі вибору обмеженої сукупності показників для порівняльної оцінки якості у випадку використання методу середньозваженого показника і охоплює дві задачі. Перша - визначення номенклатури показників якості, яка може бути трьох типів. Перший тип - вибір будь-якої (заздалегідь невідомої) кількості суттєвих у якомусь змісті показників із заданого вихідного списку. Другий тип - формування списку суттєвих показників ("з чистого листка"). Третій тип - вибір із заданого списку визначеної кількості "вагомих" показників (при встановленій їх кількості).

Визначення коефіцієнтів вагомості. Саме поняття "вагомість", що при використанні в переносному значенні трактується українською мовою як "відчутність, значимість, переконливість", не припускає кількісної оцінки. Тому, щоб застосовувати метод, заснований на цій оцінці, їй потрібно дати прийнятне тлумачення. Для такого тлумачення можна скористатися аналогією із .задачею визначення бальної оцінки при органолептичному оцінюванні сенсорно сприйманих властивостей продукції. В обох цих випадках експерт є безпосереднім вимірником якості. Різниця полягає в тім, що при органолептичному оцінюванні інструментом вимірювання є органи чуттів, а при оцінюванні важливості того чи іншого показника - знання, досвід, потреби людини, тому можна побудувати шкалу градацій (табл. 10.2):

Таблиця 10.2 Бальна шкала градацій

Градація	Бали	Якісна оцінка	Бажаність обліку показника при оцінці якості продукції	Бали
5	5	Відмінна якість	Обов'язково	4
4	4	Добра якість	Дуже бажано	3
3	3	Середня якість	Бажано	2
2	2	Погана якість	Можна не враховувати	1
1	1	Дуже погана якість	Небажано	0

Стовпці 1, 2, 3 відповідають стовпцям з табл. 10.1 варіанта 1, в якій подано бальну оцінку сенсорно сприйманої властивості продукції, а стовпці 4 і 5 цієї шкали ілюструють застосовність методу до розглянутої задачі. Задача експерта полягає в оцінці бажаності обліку конкретного показника якості продукції при комплексній оцінці якості цієї продукції методом середньозваженого показника. Очевидно, що мотивація відповіді експерта у цьому випадку аналогічна мотивації відповіді експерта за органолептичного оцінювання сенсорно сприйманої властивості продукції. У таблиці для обох випадків передбачено п'ять градацій, хоча бали для оцінки вагомості показників доцільно призначати у п'ятому стовпці, щоб показникам, які можна не враховувати при оцінці, відповідав нульовий бал. Перехід від балів, які відповідають окремим показникам, до коефіцієнтів вагомості виконують за формулою

де т. - коефіцієнт вагомості r'-го показника;

а - бальна оцінка г'-го показника;

п - кількість показників, що можуть бути враховані при оцінці якості продукції.

До основних методів оцінки рівня якості належать: диференціальний метод і комплексний метод оцінки.

Диференціальний метод оцінки полягає в тому, що значення показників оцінюваної продукції порівнюють з базовими.

Наявні показники якості оцінюваної продукції Х_х, Х₂..., X і відповідні показники якості базового зразка Х_|6, Х_2б,..., X _б. Для зіставлення показників диференціальним методом обчислюють значення відносних показників якості продукції q за формулами:

де X - значення 7-го показника якості оцінюваної продукції;

Х_б - значення 7-го показника базового виробу;

р - кількість розглянутих показників якості продукції.

Залежно від характеру показника якості вибирають ту чи іншу з цих формул. Для "позитивних" показників, зі збільшенням значень яких якість підвищується, вибирають формулу (10.3), а для "негативних" показників, зі збільшенням значень яких якість продукції знижується, вибирають формулу (10.4).

У випадках, коли значення q. > 1, то за 7-м показником оцінювана продукція перевершує за якістю базовий зразок, якщо q. = 1, то вона відповідає базовому зразку, а якщо q < 1, то поступається йому.

У разі використання диференціального методу можна не обчислювати значення відносних показників q Досить фіксувати результат зіставлення за кожним 7-м показником у якісній формі: продукція за 1-м показником перевершує за якістю базовий зразок, відповідає чи поступається йому. Унаслідок зіставлення показників диференціальним методом можуть бути сформульовані такі результати оцінювання в якісній формі:

• рівень якості оцінюваної продукції вищий за рівень базового зразка, якщо всі значення q. > 1, причому хоча б одне значення q. > 1 (тобто продукція за всіма показниками не поступається базовому зразку і хоча б за одним перевершує);

• рівень якості оцінюваної продукції дорівнює рівню базового зразка, якщо всі значення q. = 1 (тобто продукція за всіма показниками відповідає базовому зразку);

• рівень якості оцінюваної продукції нижчий за рівень базового зразка, якщо всі значення q.< 1, причому хоча б одне значення q. < 1 (тобто продукція за всіма показниками не перевершує базовий зразок і хоча б за одним показником поступається йому).

У випадках, коли частина значень відносних показників якості q_j > 1, а частина q < 1 (тобто продукція за одними показниками

перевершує базовий зразок, а за іншими поступається йому), диференціальний метод не дає результату.

У цьому випадку можна застосувати комплексний метод.

Першим різновидом цього методу є використання головного показника, тобто показника, що може, на думку експертів, загалом охарактеризувати якість виробу.

Другим різновидом є метод середньозваженого показника.

Показники оцінюваної продукції й аналогів нормуються розподілом відповідного показника на максимальне значення. Середній зважений показник будується як залежність, аргументами якої є показники якості X. і параметри їхньої вагомості т за формулою:

де Я- сума, добуток чи інша функція аргументів з номерами і = 1, 2,...,р.

Як показники q. у формулу входять відносні значення q = XJX_b показників.

Параметри вагомості т. є безрозмірними величинами, що задовольняють умову

Їх називають коефіцієнтами вагомості показників. Якщо Yl^mi ^є сума, то середній зважений показник має вигляд:

Недолік середньозваженого показника - суб'єктивність коефіцієнтів вагомості.

Третім різновидом комплексного методу є метод, заснований на інтегральному показнику.

Інтегральний показник якості /- це техніко-економічний показник якості продукції, заснований на зіставленні сумарного корисного ефекту є від експлуатації чи споживання продукції і сумарних витрат В на створення й експлуатацію чи споживання продукції:

Сумарний корисний ефект є за термін служби продукції виражається в натуральній чи грошовій формі, а сумарні витрати В = В + В_е лише в грошовій, де В - капітальні витрати на створення (покупку) продукції; В_є - сума поточних витрат на експлуатацію чи споживання продукції за термін її служби.

Недоліки інтегрального показника - труднощі застосування до виробів сфери споживання, незастосовність для сировини і матеріалів, неможливість врахування ергономічних, естетичних і деяких інших властивостей виробу. Він застосовний для виробів, ефект від експлуатації яких виражається в натуральній чи грошовій формі.

У разі використання комплексних показників оцінка є числом, тому висновок про порівняльну оцінку очевидний: оцінювану продукцію визнають відповідною рівню якості, передбаченому певною групою аналогів, якщо:

пе К , К - мінімальне і максимальне значення комплексного показника якості аналогів;

К_дп - комплексний показник якості оцінюваної продукції.

Якщо К < К - то оцінювана продукція поступається рівню якості певної групи аналогів, якщо К_оп > К_тйх - то перевершує його.

Інформація про показники якості, що необхідна для оцінки, міститься в документі, який називається "Карта рівня якості продукції". Карта містить кілька форм, у тому числі титульний лист, "Загальні дані про продукцію", "Визначення рівня якості продукції", "Дані про аналоги" та ін. Титульний лист містить найменування продукції, її умовну позначку, код. Форма "Загальні дані" містить призначення продукції, назву підприємства-розробника і підприємства-виробника, терміни розробки та інші дані. Форма "Визначення рівня якості продукції" має вигляд, наведений у табл. 10.3.

Таблиця 10.3. Визначення рівня якості продукції

Найменування показника	Одиниця виміру	Значення показника
		оцінюваної продукції		аналогів
		ТЗ	ТУ
1	2	3	4	5

У графі 1 подано порядковий номер і найменування показника якості продукції у тій послідовності, в якій ці показники наведені у відповідному стандарті СПКП.

У графі 2 є позначення одиниці величини показника відповідно до прийнятих стандартів на позначення відповідних одиниць.

У графах 3, 4, 5 - значення показників оцінюваної продукції й аналогів, наведених для порівняння. При цьому в графі 3 наведено значення показника оцінюваної продукції за технічним завданням, а в графі 4 - за технічними умовами. У графі 5 містяться дані за всіма аналогами, прийнятими для порівняння.

Форма "Дані про аналоги" містить характеристику джерел інформації про аналоги, вказівки про країну і фірму-виробника.

З урахуванням вищесказаного можуть бути сформульовані основні правила, якими треба керуватися при розробці методики оцінки рівня якості:

1.Якість об'єкта характеризується набором показниківлу JC_v...Ji^.

Рівень якості продукції оцінюють на підставі зіставлення її з аналогами за сукупністю показників. Відносна оцінка якості продукції, отримана внаслідок порівняння значень показників її якості з базовими значеннями відповідних показників, називається рівнем якості продукції.

2. За базові переважно приймають значення показників якості так званих базових зразків продукції. Базові зразки - це аналоги продукції, що відображають передові науково-технічні досягнення в розвитку певного виду продукції. Рівень якості можна розглядати й оцінювати в різних аспектах: функціональної придатності, надійності, безпеки, технологічності, захисту навколишнього середовища, споживання ресурсів і т.п.

3. Результати оцінки рівня якості, а також конкурентоспроможності об'єктів (технологічних систем, продукції, послуг, інтелектуальних продуктів) можуть бути використані на підприємстві для вирішення завдань загального управління якістю при проведенні:

• маркетингу, вивчення ринків збуту продукції;

• обгрунтування вимог, що закладаються в технічне завдання (ТЗ) на розробку продукції і нормативну документацію;

• вибору варіанта при розробці нової чи модернізованої продукції;

• ухвалення рішення про постачання продукції на виробництво;

• вибору постачальників сировини, матеріалів і комплектуючих виробів;

• формування пропозицій щодо експорту та імпорту продукції;

• обґрунтування доцільності чи заміни зняття продукції з виробництва;

• обгрунтування доцільності добровільної сертифікації продукції.

4. Процедура оцінювання рівня якості будь-якого об'єкта охоплює такі загальні для всіх методів етапи:

• вибір номенклатури показників якості, необхідних для оцінки об'єктів певного виду;

• формування групи аналогів оцінюваних об'єктів і встановлення значень їхніх показників якості;

• визначення сукупності базових значень показників якості;

• зіставлення показників якості оцінюваних об'єктів з їхніми базовими значеннями;

• формування оцінки як результату оцінювання;

• оформлення висновку про результати оцінки.

5. Номенклатура показників, обраних для оцінювання рівня якості, має забезпечувати одержання оцінки в аспектах, що відповідають цілям оцінювання, і прийматися однаково для всіх аналогів і оцінюваних об'єктів (технології, продукції, послуг, інтелектуальних продуктів).

6. Вибір номенклатури показників проводять з урахуванням показників, зазначених у таких документах:

- міжнародних стандартах;

• національних закордонних і вітчизняних стандартах;

• документації на постачання продукції;

- каталогах, проспектах і стандартах фірм-виробників певного виду продукції;

• патентної та кон'юнктурно-економічної документації;

• стандартах СПКП.

7. Виділяють класифікаційні, оціночні й обмежувальні показники. За значеннями класифікаційних показників підбирають групу аналогів оцінюваної продукції (чи будь-якого іншого об'єкта).

Оціночні показники характеризують властивості продукції, пов'язані з її здатністю задовольняти визначені потреби, і використовуються для зіставлення зразків продукції при оцінці рівня якості.

Кожен оціночний показник характеризується напрямом його впливу на якість продукції: підвищенню якості відповідає збільшення значень одних так званих "позитивних" показників і зменшення інших - "негативних".

Обмежувальні показники виділяють залежно від характеру розв'язуваної задачі і мети оцінювання і використовують як обмеження.

8. Групу аналогів формують з метою визначення рівня вимог, пропонованих до об'єктів певного виду на визначеному ринку. Всі аналоги й оцінювана продукція повинні мати однакові чи порівнянні значення класифікаційних показників, що визначають їхню належність до однієї групи.

Залежно від мети оцінювання продукції до групи аналогів включають перспективні зразки, надходження яких на ринок прогнозується, і реальні зразки, що реалізуються на ринку на момент оцінювання.

9. Базові значення показників визначають за сукупністю значень показників якості аналогів. Застосовують два способи визначення цих значень:

• виділення базових зразків;

• обчислення теоретичних базових значень.

Як базові зразки виділяють кращі, гірші чи типові зразки з групи аналогів залежно від мети оцінювання. У різних методах оцінювання використовують різні принципи і правила виділення базових зразків; у низці методів як базові зразки використовують всі аналоги оцінюваної продукції.

Теоретичні базові значення показників визначають розрахунковим шляхом за сукупністю значень показників якості аналогів. У різних методах використовують різні принципи розрахунків; у найпростішому випадку за базові приймають найліпші значення показників.

При визначенні базових значень варто враховувати взаємозв'язок різних показників якості певного виду продукції. Якщо перший спосіб визначення базових значень завжди задовольняє цю умову, то другий вимагає спеціального його розгляду.