Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_regionalna.doc
Скачиваний:
134
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
795.65 Кб
Скачать

3. Розкрийте еволюцію та структуру теорій регіональної економіки.

Циклічно-динамічні теорії розвитку і розміщення

Серед теорій розвитку світової економіки і розміщення виробництва провідні позиції займає теорія циклів ("довгих хвиль") Н.Д. Кондратьєва (1892—1938). Він кількісно обґрунтував, розрахував за часом та інтенсивністю, зобразив графічно наявність трьох великих циклів економічної кон'юнктури . Головна суть теорії циклів — зміна факторів розвитку і розміщення під впливом НТР.

Теорії ресурсних циклів

Суть цих теорій — у дослідженні всіх стадій видобутку природних ресурсів, "їх переробки, використання і знищення відпрацьованої продукції та відходів. Такий підхід дає змогу з'ясувати всі види зв'язків між підприємствами різних галузей, особливості впливу різних факторів розміщення на різних стадіях циклу, комплексні форми організації господарства тощо. Теорію енерговиробничих циклів (ЕВЦ) розробив відомий економіст і географ М.М. Колосовський (1891—1954), ресурсно-експортних циклів — Я.Г. Машбіц, ресурсних циклів добувної промисловості — Б.М. Зімін.

Концепції територіально-виробничих комплексів (TBK) і економічного районування, міжгалузевих комплексів (МГК)

Теорія TBK (а точніше територіально-господарських комплексів — ТГК) обґрунтовує необхідність і вигідність комплексної територіальної організації господарства. За своєю суттю вона близька до теорії "полюсів зростання (з урахуванням реалій радянської планової економіки). її засновником був М.М. Колосовський [24] (ідея "районних комбінатів" — комплексної організації господарства економічних районів). Розвивалась теорія TBK на основі ідеї ресурсних циклів. Економічне районування — виокремлення великих територіально-господарських (виробничих) комплексів як одиниць єдиного економічного простору країни стало основною ідеєю планової економіки СРСР.Концепція міжгалузевих комплексів, яка поширилась в СРСР у 70—80-х роках, ґрунтувалася на протилежному підході — необхідності комплексної організації усіх стадій (у тому числі обслуговуючих галузей) виробництва кінцевої продукції.

4. Дайте характеристику теоріям регіонального розвитку

Виділяють такі основні напрями і теорії регіональної науки: географічний детермінізм;

енвайронменталізм; штандортні теорії розміщення; регіональна наука; теорія ринків збуту;

Географічний детермінізм – форма натуралістичних учень, де провідну роль у розвиткусуспільства й нації відіграють географічне положення і природні ресурси (Монтеск’є, Е. Реклю).

Енвайронменталізм – наукове вчення, яке пояснює міжнародний поділ праці відмінностями у-природному середовищі (А. Сміт, Е. Хентінгтон). Е. Хентінгтон розробив теорію „кліматичних-оптимумів”, згідно з якою найсприятливіші умови для розвитку виробництва мають країни,розташовані в помірному поясі.

Штандортні теорії розміщення (від нім. standort – сприятливе місцезнаходження)виникли у ХІХ ст. і пов’язані з іменами Й. Г. фон Тюнена, В. Лаунхардта, А. Вебера. Серед-особливостей цих теорій виділяють розгляд одного окремо взятого сільськогосподарського чи-промислового підприємства; припущення, що дані за всіма факторами розміщення можна зібрати,узагальнити й отримати точну відповідь про оптимальне місце будівництва підприємства (розмі-щення виробництва).

Так, Й. Тюнен (17831850) уперше обґрунтував наявність об’єктивних закономірностей розмі-щення товарного виробництва, зокрема акцентував увагу на сільськогосподарському виробництві.

Німецький учений В. Лаунхардт також вважав транспортний фактор вирішальним для розміщення промислових підприємств і розробив метод знаходження пункту оптимального розміщення-окремого промислового підприємства стосовно джерел сировини й ринків збуту продукції, який-отримав назву вагового або локаційного трикутника. Учений обґрунтовував правильний вибір місця-для розміщення промислових підприємств мінімізацією транспортних витрат на сировину,допоміжні матеріали й готові вироби.

Основоположником теорії розміщення промисловості є А. Вебер (18681958), який у праці“Теорія штандорта промисловості” (1909) визначив і проаналізував основні фактори, що впливають на розміщення окремо взятого промислового підприємства, та запропонував основний критерій оптимальності розміщення – мінімізацію сумарних витрат виробництва і збуту. А. Вебер розробив першу багатофакторну теорію розміщення промислового підприємства, яка ґрунтувалася на методах

кількісного аналізу (математичне моделювання). На думку вченого, на місцезнаходження підпри-

ємства найбільше впливають такі фактори: транспортні витрати (основний), витрати на робочу силу, агломерації.

Теорія Вебера побудована на основі спрощених припущень, зокрема, в ній розглядається абстрактна ізольована територія, на якій передбачається наявність усіх необхідних ресурсів, ігноруються взаємозв’язки між галузями, зовнішня торгівля, диференціація цін на ресурси тощо.

Саме тому класичні штандортні теорії у 20-ті роки ХХ ст. критикувалися багатьма вченими. У

подальших регіональних концепціях простежується еволюція поглядів на фактори розміщення виробництва.

Регіональна наука – це напрям зарубіжної теорії розміщення продуктивних сил, який виник у першій половині 50-х років ХХ ст. і є синтезом багатьох традиційних наук, точніше – теорій

просторової організації економіки. Термін “регіональна наука” ввів американський економіст Уолтер Айзард, який вважав, що це поняття є ширшим за регіональну економіку. Регіональна наука повинна вивчати простір, регіони (райони), локації (місце розміщення) та їх системи.

Теорія ринків збуту пов’язана із працями таких видатних учених, як Август Льош та Вільгельм Кристаллер [6].

А. Льош (19061945) розробив теорію економічного ландшафту (книга “Просторовий порядок економіки”), у якій теоретичні проблеми розміщення господарства розглядалися загалом, у масштабі всієї країни. Учений розробив першу теорію просторової економічної рівноваги та математично обґрунтував ринкове функціонування системи виробників і споживачів, у якій кожна економічна змінна прив’язана до певної точки простору. Основними елементами рівнянь моделі рівноваги є функція попиту й витрат.

В. Кристаллер (18931969) є засновником (разом із Л. Лаланном) теорії розселення (книга

“Центральні місця в Південній Німеччині”). Учений створив й обґрунтував теорію “центральних місць”, тобто місць (економічних центрів), які забезпечують навколишній простір (зони збуту) товарами та послугами. На думку вченого, зони обслуговування і збуту з часом мають тенденцію оформлюватися у правильні шестикутники (бджолині стільники), а вся заселена територія покри-ається суцільними шестикутниками (так звана кристаллерівська решітка). Саме тому мінімізується середня відстань для збуту продукції або поїздок у центри для покупок й обслуговування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]