земель тривають у Великій Британії, США, Франції, Німеччині, Японії, Китаї.

У 1939 р. в США видано закони для відкритих розробок, у яких передбачають озеленення відвалів. В окремих штатах підприємства спочатку платять за порушені землі, а потім частину цих виплат їм повертають, якщо на рекультивованих землях приживаються дерева. Причому часто рекультивовані землі продуктивніші, ніж природні.

Усі порушені території можна розподілити на дві групи:

•землі з насипним ґрунтом – промислові відходи, відвали пустих порід;

•території, пошкоджені вийманням ґрунту – кар'єри і відвали при відкритих розробках, провали підземних розробок.

Під час окиснення сульфідів на поверхні відвальних порід та шламів утворюється сульфатна кислота. В штатах Мериленд і Західна Вірджинія (США) в річці Північний Потомак після Другої світової війни внаслідок цього гинули тварини, заборонялося купатися і користуватися човнами, оскільки навіть цвяхи й металеві частини руйнувались у кислотному середовищі.

Основні напрями рекультивації техногенних ландшафтів

Сільськогосподарський напрям – використання рекультивованих земель для вирощування сільськогосподарських культур. Успіх рекультивації залежить від хімічного складу структурно-гранулометричних властивостей порід, вмісту токсичних речовин, вологості ґрунту, наявності елементів, необхідних для живлення рослин. Після припинення видобутку корисних копалин територію розрівнюють і висівають невибагливі рослини, які закріплюють внесений ґрунт (ковила, типчак, червона конюшина, буркун, люцерна, еспарцет) і збагачують його нітрогеном (бобові). Після відновлення обміну речовин у ґрунті висівають зернові.

Лісогосподарський напрям – подальше створення лісів. Поблизу Кохтла-Ярве (Естонія) вирівнюють розробки горючих сланців і вирощують сосну, модрину, обліпіху, липу, березу, чорну вільху. Як правило, лісогосподарську рекультивацію проводять на територіях, не придатних для сільськогосподарського вжитку. Спочатку висаджують невибагливі породи (тополю, акацію, вільху та ін.), а вже за наявності потужного ґрунтового шару – цінні породи: сосну, ялину, березу, дуб, граб тощо.

Водогосподарське використання – створення ставків, басейнів, рибних господарств У Франції на затоплених кар'єрах створюють водноспортивні бази, іригаційні, протипожежні водосховища, рибні ставки.

Рекреаційний напрям полягає у використанні відчужених земель для відпочинку населення. Тут створюються зони відпочинку, ставки, спортивні майданчики. В Донецьку шахтні терикони поливають суспензією глини для припинення реакцій горіння вносять шар ґрунту, висівають трави для його закріплення, а потім висаджують дерева. Там добре приживаються клен ясенелистий, тополя канадська, акації біла і жовта а також трави – тимофіївка, стоколос, пирій, астрагал, буркун, люцерна та еспарцет Виникають чудові парки для відпочинку.

Будівельний напрям – забудова рекультивованих земель. Часто її проводять без попереднього вирівнювання поверхні і кар'єри використовують для закладання фундаменту. Іноді відпрацьовані кар'єри заповнюють промисловими відходами та сміттям. В Італії поблизу Риму частина земель вапнякового кар'єру відведена під будівництво. Часто в цих місцях будують підземні гаражі, склади тощо.

92

Санітарно-гігієнічний напрям. Його суть – використання територій виробок під звалища відходів, шламонакопичувачі без попереднього вирівнювання ландшафту.

В Україні загальна кількість порушених земель перевищує 263 тис. га, з яких потребує рекультивації понад 120 тис. га. Найбільше зіпсованих відкритим видобутком корисних копалин земель знаходиться в Криворізькому і Комсомольському (на Дніпрі) залізорудних та Львівсько-Волинському вугільних, Нікопольському марганцево-рудному та Прикарпатському сірконосному басейнах.

У цих зонах проводять значні роботи з рекультивації земель у різних напрямах: будують житлові будинки, вирощують сільськогосподарські культури, закладають сади (рис. 1).

93

Рис. 1. Рекультивація нікопольських марганцеворудних видобувних кар’єрів

94

Етапи рекультивації

Відновлення порушених площ земель здійснюють у кілька етапів:

•підготовчий (проектно-пошуковий) – вивчення земель, їх структури, здатності до біологічної рекультивації, техніко-економічне обґрунтування;

•гірничо-технічний (інженерний) полягає у вирівнюванні поверхні та

впровадженні протиерозійних меліоративних заходів;

•біологічний, спрямований на відновлення родючості земель та створення

екосистем.

Меліораційні заходи Меліорація – це комплекс заходів, спрямованих на поліпшення якості

грунтів. До них належать:

•зрошення пустель (найефективнішим є краплинне зрошення – воно економне і не призводить до негативних побічних наслідків поливу);

•осушування боліт;

•внесення добрив (їх норма, співвідношення, терміни внесення мають бути узгоджені з типом ґрунту, кліматичними умовами, фазами вегетації рослин, видом добрива);

•снігозатримання з метою підвищення вологості ґрунтів;

•вирівнювання рельєфу;

•висаджування полезахисних смуг;

•боротьба з водною та вітровою ерозіями: збереження трав'яного покриву, горизонтальне розорювання схилів;

•глибока оранка ущільнених ґрунтів;

•піскування важких ґрунтів;

•обробка кислих ґрунтів вапном, карбонатом кальцію, внесення кальцієвмісних відходів: доменних та електроплавильних шлаків, зол ТЕС, відходів цементних і цукрових заводів (дефекат виробництва цукру містить до 70 % карбонатів кальцію і магнію, близько 15 % органічних речовин, 1 % фосфору, 0,6-0,8 % калію, домішки сульфуру, нітрогену, мікроелементів);

•промивання засолених ґрунтів;

•меліорація солонців і солонцюватих ґрунтів, у яких багато обмінного натрію; при зволоженні вони стають в'язкими й липкими. Солонці содового засолення можна обробляти відпрацьованою сульфатною кислотою, а потім промивати водою.

95

Додаток 1

96

Додаток 2

97

Додаток 3

98

Додаток 4

99

Лекція 7 Охорона та відтворення біологічних ресурсів

Україна, завдяки своєму розташуванню, має надзвичайно багату різноманітну біоту, яка з півночі на південь на відносно невеликій території утворює чотири зони: широколистяно-лісову, лісостепову, степову і присередземноморську. Займаючи менше 6 % площі Європи, вона володіє не менш як 35 % її біорізноманіття і за цим показником випереджає майже всі європейські країни, лише незначною мірою поступаючись еталону багатства біорізноманіття – Франції. Причиною цього є і те, що Україна – перехрестя історично різних міграційних хвиль рослинного і тваринного світу з різних центрів походження, що перекочувались через неї, залишаючи на її поверхні свої сліди і живі пам'ятки цих хвиль. Таке саме Україна займає і геополітичне положення, перш за все між сходом і заходом. Ця погодженість зовсім різних явищ не є випадковою або результатом діяльності людини. Вона визначається історичною роллю, призначеною народу цієї країни у творенні історії третього тисячоліття. На її теренах проходить межа між широколистяними лісами Східноєвропейської та Центральноєвропейської провінції.

За орієнтовними підрахунками кількість видів біоти України становить понад 70 тисяч. З них флора – понад 25 тис, видів (гриби і слизовики – 15 тис, водорості – 4 тис, лишайники – 1 тис, мохи – 800 і судинні рослини – 5,1 тис.) і фауна – понад 45 тис. видів (комахи – 35 тис, членистоногі без комах – 3,4 тис., черви – 3,2 тис. тощо). З них до Червоної книги України занесено 511 видів рослин і 382 види тварин. На Україні поширено понад 3,5 тис. асоціацій рослинних угруповань, що складає її національне багатство. Збереження його є обов'язковою умовою сталого розвитку. Воно має значення для всіх сфер людської діяльності: економічної, соціальної, екологічної, забезпечуючи людину більшістю матеріальних ресурсів, включаючи кисень, яким вона дихає, умови життя і визначаючи її культуру, духовність і менталітет. Людина розселялась у певних природних межах формування тої чи іншої біоти, особливості яких і є відображенням поділу людської спільноти на нації. Тому будь-яка деградація біоти призводить до вульгаризації нації і зрештою втрати її самобутності. Отже, якщо будь-яка нація хоче успішно розвиватися і не втратити своє "Я", вона повинна зберегти своє біорізноманіття і його ресурси.

Це різноманіття, насамперед, рослинного світу, яке є автотрофним блоком біосфери і початковою ланкою всіх екосистемних процесів, забезпечуючи функціонування, стабільність та екологічну рівновагу біосфери, завдяки кругообігу енергії, речовини та інформації.

На жаль, сьогодні інтенсивна діяльність людини призвела до значної деградації екосистем та глобальних екокриз (потепління клімату, зменшення озонового шару, забруднення важкими металами, нафтопродуктами, хімічними речовинами, кислотні дощі, спустелення ґрунтів). Вважається, що 65 % екосистем світу вже знищені або значно змінені. В Україні в І столітті н.е. в її теперішніх межах проживало близько 1,5 млн. чоловік, які повністю змінили рослинність лише на кількох відсотках території. Тоді ліси займали не менше 50 % території, степи – 35, болота та плавні – 6, солонці та солончаки – 4 і луки – 1 %. Сьогодні ліси займають 15,6% з лісосмугами, луки – 8,9, болота та плавні – 3, степи – менше 1 %. За цей час втрачено 150-200 переважно ендемічних видів рослин та тварин, тобто екосистеми зазнали незрівнянно більших

100

втрат, аніж генофонд. Це зумовлює необхідність докорінної зміни існуючої системи використання біоресурсів.

З природних біоресурсів сьогодні в Україні головну роль відіграють ліси, які займають близько 9 млн. га (без лісових смуг), на другому місці луки – 7,8 мли га. За багатством біорізноманіття всіх випереджають ліси та степи. Луки, болота, плавні тощо поступаються їм за цим показником у 2,5-3,5 раза.

4.16. 3.1. Ліси: сучасний стан та лісокористування

Лісистість. У різних природних зонах України лісистість є різною: зокрема на Поліссі – 27 %, у Лісостепу – 13 %, Степу – 4 %. Середня лісистість країни – одна з найнижчих в Європі (табл. 7.1). Лісистість є недостатньою, не зважаючи на здійснені заходи щодо лісовідновлення та лісорозведення (рис. 7.1).

Сповільнення темпів створення лісів було зумовлене, з одного боку, зниженням обсягів лісовідновлення в результаті зменшення площ рубок головного користування. З іншого боку, знизилися обсяги лісорозведення внаслідок домінування екстенсивного та технократичного підходів до розвитку сільського господарства, виникнення системної кризи 90-х років. Для створення мінімально необхідної лісистості, що становить 20 % (оптимальна 25-30 %), на першому етапі слід збільшити площу лісів хоча б на 3 млн. га за рахунок еродованих земель, неугідь тощо. Це дозволять стабілізувати екологічну ситуацію в країні та збільшити національні ресурси деревини.

Таблиця 7.1. Показники лісозабезпеченості в Європі

Рис. 7.1. Обсяги щорічного насадження та вирубування лісів в Україні у

1946-1995 роках

Лісокористування. За функціональною роллю ліси поділяються на 2 групи та

101

23 категорії захисності. Вважається, що ліси І групи виконують переважно природоохоронні функції, а ІІ – природоохоронні та експлуатаційні. Ліси І групи займають 55,8 %, ІІ – 44, 2 %. В свою чергу категорії захисності лісів І групи об'єднані в 4 класи: водоохоронні (3,6 %), захисні (30,4 %), санітарно-гігієнічні (18,7 %) і ліси спеціального призначення (3,1 %). Практично всі ліси комплексно виконують вищезазначені функції. Існуюча система їх поділу є громіздкою, не має аналогів у Європі і не відповідає сучасним поглядам на ліси як на багатофункціональну систему. В основу їх поділу повинні бути покладені принципові відмінності у господарюванні. Всі ліси країни за режимом лісокористування доцільно розділити на 4 класи: заповідно-генетичні, середовищно-захисні, рекреаційні та експлуатаційні. Таке групування лісів необхідно пов'язувати з утворенням господарських частин, що вимагає внесення кардинальних змін у Лісовий кодекс.

Ліси в Україні є власністю держави. Лісовий фонд країни, окрім лісів державного значення, що підпорядковані Держкомлісгоспу (66 % загальної площі лісів), включає також ліси, які перебувають у користуванні 53 міністерств і відомств. В них (особливо у лісах Мінагропрому) рівень ведення лісового господарства значно нижчий, ніж у державних лісах. У зв'язку зі здійснюваними у країні процесами реформування та приватизації частина цих лісів є невизначеною. Це ускладнює реалізацію єдиної лісової політики. Найближчим часом необхідно розробити дієву нормативно-юридичну основу механізму контролю за станом лісів різних користувачів та веденням господарства в них. Розробку державних лісових програм та загальний контроль за їх реалізацією має здійснювати Держкомлісгосп.

Вікова структура лісів нерівномірна. Розподіл площ деревостанів основних лісоутворюючих порід за віковими групами характеризується істотною розбалансованістю. Так, молодняки та середньовікові деревостани ростуть відповідно на 31 % і 45 % загальної площі лісів країни, а пристигаючі, стиглі та перестійні займають, відповідно, лише 13 і 11 % загальної площі (оптимальна вікова структура становить, відповідно, 36, 26,19 і 19 %). У сосновому господарстві нерівномірність розподілу деревостанів є ще контрастнішою. За цих обставин у найближчі 20-30 років активізуються процеси ослаблення та всихання лісів, збільшиться частка малоцінних і похідних деревостанів, погіршиться екологічна ситуація. Необхідно розробити нову нормативну базу лісогосподарської діяльності на основі класифікації лісів за режимом лісокористування.

Заготівля деревини в лісах не перевищує розмір розрахункової лісосіки. Щорічний приріст деревини є досить високий (34,95 млн. м3). Ступінь його використання необґрунтовано низький. Частково це обумовлено домінуванням у Держлісфонді молодняків та середньовікових насаджень, а також дуже високою часткою лісів з обмеженим режимом лісокористування – на 47 % лісів поширюється заборона головних рубок; на 11 % лісів введено режим абсолютного заповідання. Це приводить до зростання загального запасу деревини в лісах. За останні 40 років він збільшився у 2,4 разу.

До зменшення можливостей використання лісосировинної бази призвело збільшення протягом 1956-1996 рр. у 2,1 разу площі лісів 1-ї групи як важливого екологічного фактора. Разом із тим одночасно зростало споживання деревини в Україні і в кінці 80-х рр. досягло 36-38 млн. м3 на рік (у перерахунку на круглий ліс), з яких місцеві ресурси становили лише 40 % потреби. У зв'язку з економічною кризою в

102

90-х рр. спостерігалося істотне зниження обсягів заготівлі деревини з 15,3 млн. м3 у 1990 р. до 10,3 млн. м3 1999р. Нині в результаті спаду виробництва, неплатоспроможності споживачів реальні потреби у деревині в основному задовольняються за рахунок місцевих ресурсів. Основою планового забезпечення потреб господарства та населення місцевими ресурсами деревини стали ліси державного значення (рис. 7.2).

До 70-х рр. у лісах державного значення здійснювалися надмірні рубки головного користування. Внаслідок змін, що відбулися у віковій структурі лісового фонду, суттєво змінився характер використання експлуатаційних лісів – намітився перехід до інтенсифікації рубок догляду. Натомість у лісах, що виключені з експлуатації, відбувалося нераціональне накопичення запасів стиглого лісу. На 1 січня 1996 р. у перестійних лісах і всіх користувачів, що виключені з експлуатації, запас деревини склав 15,4 млн. м3 або 73 % від запасу всіх перестійних деревостанів країни. Ці деревостани (186,5 тис. га) неефективно виконують екологічні та захисні функції. Існує реальна загроза їх масової загибелі.

Намагаючись використати накопичену деревину перестійних деревостанів, в т.ч. виключених з експлуатації, підприємства лісового господарства змушені проводити малоефективні вибіркові санітарні рубки всихаючих дерев. Тому обсяги цих рубок в останні роки зросли, в той час як обсяги освітлень і прочисток через недостатнє фінансування – скоротились, що часто обумовлює небажану зміну порід.

За 1990-1997 рр. площа загиблих деревостанів в Україні зросла у 2,3 разу. Максимального значення вона досягла у 1996 р. – 18,7 тис. га, з; них 9,7 тис. га загинуло від пожеж. Дефоліацією 2-4 класів пошкоджено 31 % площі лісів.

Негативний вплив на ліси спричинила гідроенергетика, осушення сільськогосподарських (1,7 млн. га) і лісових (0,3 млн. га) земель Полісся та порушення режимів їх експлуатації, аварія на Чорнобильській АЕС – у зоні

103

радіоактивного забруднення опинилося понад 3,5 млн. га лісів.

Біорізноманіття лісів. На сьогодні до Червоної книги України занесено 433 види рослин і тварин, які зосереджені у лісах, перебувають під загрозою зникнення та потребують, невідкладних заходів щодо їх охорони.

Найбільший вплив на зникаючі рослини серед антропогенних факторів мають: суцільне вирубування лісів (зазнає впливу 91 вид), зривання квітів на букети (80), випасання худоби (41) та витоптування нею рослин (15), рекреаційне навантаження (37), заготівля лікарської сировини (28), викопування рослин для пересадки на присадибні ділянки (23), викошування рослин (16), заготівля харчової сировини (14) та ін. Ці фактори поширені та є основними в усіх природних зонах України. Крім того діють фактори, обумовлені регіональними особливостями природних умов та ведення господарства: будівництво і прокладання доріг (Крим), осушення заболочених земель (Полісся, Лісостеп, Українські Карпати), розорювання земель (Степ, Лісостеп, Українські Карпати та Крим).

Орієнтація на створення штучних лісів, в т. ч. монокультур із цінних для промисловості деревних порід і неконтрольоване відтворення вторинних лісів призвели до зменшення частки та зведення первинних лісів. Так, на Поліссі та інших терасах річок Лісостепу дубово-соснові ліси змінили чисті соснові, рідше – дубові. У Гірському Криму первинні хвойно-широколистяні ліси на південному макросхилі поступилися місцем монодомінантним листяним. На західному макросхилі Карпат значна частка екологічно стійких мішаних лісів замінена на нестійкі монокультури ялини.

Основними антропогенними факторами, що здійснюють негативний вплив на тварин, є хімічна обробка (впливає на 71 вид) та суцільне вирубування (58) лісів, розорювання земель (32), знищення тварин людиною (21), осушення лісових земель (20), випасання худоби (18), викошування і випалювання трави (16), рекреаційне навантаження (16). Вони пригнічують 140 видів тварин або 74,9 % їх видів, занесених до Червоної книги України. Серед інших антропогенних факторів, що заслуговують на увагу, слід відмітити такі: порушення природної структури лісу та густоти покриву (11), санітарні рубки лісу (11), викорчовування рідколісся (6), будівництво ГЕС та затоплювання заплав (5), створення лісових культур (4) та інші.

Суттєвим недоліком роботи зі збереження лісових тварин є недостатній рівень вивчення стану та відсутність даних про чисельність переважної більшості їх видів. Нині вживаються заходи щодо розведення та ведеться облік лише тих тварин, які належать до об'єктів мисливства і рибальства.

На сьогодні ще не всі види лісової біоти, що занесені до Червоної книги України охороняються у лісах природно-заповідного фонду. Різними форми заповідання охоплено близько 900 тис. га лісів, в т.ч. виділено в окремі категорії 135 тис. га (заповідники, національні природні парки, регіональні парки тощо). Вони нерівномірно розміщені на території і не утворюють єдиної мережі у структурі природно-заповідного фонду країни.

Збереження біологічного різноманіття лісів потребує посилення екологічних аспектів у лісокористуванні. Цьому сприяло б ширше впровадження в лісогосподарську практику наступного: поступових, вибіркових та комбінованих способів рубок з вдосконаленими і прогресивними технологіями; оптимізація віку дерев, призначених для головних рубок; розробка нормативної бази переходу на

104

принципи ведення лісового господарства, що враховують особливості функціонування різних типів ландшафтних територіальних структур (генетико-морфологічної, басейнової, позиційно-динамічної та ін.); зменшення фрагментації лісів шляхом лісорозведення.

Охорона та використання лісових ресурсів

Підприємствами, які займалися лісогосподарською діяльністю (вирощуванням лісу, проведенням лісозахисних заходів, заготівлею деревини та інших лісових ресурсів), у 2007р. вироблено продукції лісового господарства у фактичних цінах на суму 2956,3 млн.грн., що на 505,2 млн.грн. більше, ніж у 2006р. Частка продукції лісозаготівель у загальних обсягах продукції лісового господарства становила 87,1%.

Найбільшими обсяги продукції лісового господарства були в Житомирській (387,4 млн.грн., або 13,1% від сумарних по країні), Рівненській (278,9 млн.грн., або 9,4%), Львівській (235,4 млн.грн., або 8,0%), Київській (225,6 млн.грн., або 7,6%), Чернігівській (197,9 млн.грн., або 6,7%) та Сумській (189,9 млн.грн., або 6,4%) областях.

Лісогосподарськими підприємствами проведено рубки та очистку лісу від захаращеності на площі 476,2 тис.га (у 2006р. - 468,2 тис.га). Площа рубок головного користування склала 29,4 тис.га, або 6,2% від загальної площі рубок та очистки лісу від захаращеності (порівняно з 2006р. ця площа збільшилася на 1,3 тис.га, або майже на 5%).

Від усіх видів рубок та очистки лісу від захаращеності загалом по країні заготовлено 19,0 млн.куб.м деревини, що на 7,1% більше, ніж у 2006р., у т.ч. від рубок головного користування – 7,6 млн.куб.м та від рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, майже 11,1 млн.куб.м деревини.

Узагальних обсягах заготовленої деревини ліквідна деревина склала 89% (16,9 млн.куб.м), з якої 7,1 млн.куб.м, або 42%, отримано від рубок головного користування.

Підприємствами Держкомлісгоспу, які є основними лісокористувачами (306 підприємств, 66% лісового фонду), вироблено продукції лісового господарства на суму 2,5 млрд.грн. (86% від сумарних обсягів по країні), рубки проведено на площі 361,0 тис.га (76%) та заготовлено 15,2 млн.куб.м (80%) деревини. Частка лісозаготівель в обсягах продукції лісового господарства підприємств Держкомлісгоспу склала 89,7%.

Найбільшою серед регіонів України була заготівля деревини в лісах Житомирської області (13% від сумарної кількості), Чернігівської та Київської (по 8%), Рівненської, Львівської та Закарпатської (по 7%), Івано-Франківської, Сумської, Волинської (по 6%) областей.

У2007р. лісогосподарськими підприємствами освоєно 92% розрахункової лісосіки, в рахунок якої від рубок головного користування (включаючи дострокові рубки 2006р.) фактично заготовлено 7,1 млн.куб.м ліквідної деревини. Породна структура заготовленої ліквідної деревини наведена на діаграмі.

Основним завданням лісогосподарської діяльності є відтворення лісів, яке здійснюється з метою досягнення оптимальної лісистості, підвищення водоохоронних, ґрунтозахисних, санітарно-гігієнічних, інших корисних властивостей, поліпшення якісного складу лісів.

105

Протягом 2007р. відтворення лісів проведено на 73,6 тис.га земель лісового фонду, що на 10% більше, ніж у 2006р., з них 60,0 тис.га – посадка і посів лісу, 13,6 тис.га – природне поновлення. У вкриті лісовою рослинністю землі а лісовому фонді переведено 42,9 тис.га лісових культур та ділянок з природним поновленням, що на 9,7% більше, ніж у 2006р.

Екологічний стан лісу та якість деревини залежать від наявності у лісі залишків невивезеної деревини та неочищених площ лісосік. Станом на 1 травня 2007р. залишок неочищених площ рубок склав 7,6 тис.га, що на 12,6% менше, ніж у 2006р., а залишок невивезеної деревини, яка підлягала реалізації, збільшився на 251,2 тис.куб.м і становив 961,8 тис.куб.м, з нього 32% – це деревина, отримана від рубок головного користування. Найбільші залишки невивезеної деревини, яка підлягає реалізації, були в Житомирській (158,2 тис.куб.м), Чернігівській (101,6), Закарпатській (88,3), Київській (84,9), Івано-Франківській (67,6), Сумській (64,5 тис.куб.м) областях.

Внаслідок порушень лісового законодавства (15,5 тис. випадків) було заподіяно шкоди лісовому господарству на 14,0 млн.грн., знищено та пошкоджено 30,8 тче.куб.м деревини (на 4% менше, ніж у 2006р.).

Найбільше деревини знищено або пошкоджено внаслідок порушень лісового законодавства в Івано-Франківській (6,0 тис.куб.м), Львівській (5,1), Закарпатській (4,7) та Рівненській (2,5 тис.куб.м) областях.

У 2007р. зафіксовано 6,1 тис. випадків лісових пожеж у лісовому фонді, що на 2,3 тис. випадків (на 58,8%) більше, ніж у 2006р. Найбільша кількість лісових пожеж сталася в Луганській (643 випадки, або 10,5%), Донецькій (596 випадків, або 9,8%), Київській (501 випадок, або 8,2%), Харківській (461 випадок, або 7,6%), Дніпропетровській (444 випадки, або 7,3%), Херсонській (438 випадків, або 7,2%) областях та у м.Києві (475 випадків, або 7,8%).

Площа лісу, пройдена пожежами, в цілому по країні порівняно з попереднім роком збільшилась у 3,2 раза і склала 13,8 тис.га, а заподіяні ними збитки – 188,4 млн.грн. Під час пожеж згоріло та пошкоджено 1,3 млн.куб.м лісу на пні та заготовленої лісової продукції (у 2006р. – 60,2 тис.куб.м) загальною вартістю 57,1 млн.грн., що становить 30,3% від загальної суми збитків.

Частка лісових земель, що зазнали низових пожеж, склала 45,2%, або 6238 га, верхових – 54,8%, або 7549 га. Крім того, пожежами пошкоджено 591 га нелісових земель, віднесених до лісового фонду країни.

На ліси впливає низка абіотичних, біотичних і антропогенних чинників, під дією яких зменшується приріст деревини, відбувається часткова або повна втрата крони, всихання окремих дерев і насаджень. Впродовж 2007р. від пошкоджень шкідливими комахами, хворобами лісу, впливу несприятливих погодних умов та лісових пожеж загинуло 29,9 тис.га лісових насаджень, що на 17,1 тис.га більше проти попереднього року. В лісах на площі 100,3 тис.га виявлено осередки шкідників І хвороб лісу, з неї 31,4% припадає на осередки хвоєгризучих шкідників.

Виконання лісозахисних заходів зі знищення осередків шкідників та хвороб лісу проведено на площі 180,0 тис.га (33% площ лісу, пошкодженого на початок року). Основна частина робіт по захисту лісів від шкідників (159,0 тис.га, або 88,3%) проводилась біологічними препаратами, решта (21,0 тис.га, або 11,7%) – хімічними препаратами. В результаті здійснення заходів ліквідовано осередків шкідників та хвороб лісу на площі 89,8 тис.га проти 94,5 тис.га у 2006р. Під впливом природних

106

факторів затухло осередків шкідників та хвороб лісу на площі 60,0 тис.га (11% площі лісу, пошкодженої на початок року).

Після проведення лісозахисних заходів на кінець 2007р. залишилося 492,6 тис.га лісу, пошкодженого шкідниками та хворобами, що становить 4,6% від площі лісового фонду, проти 542,1 тис.га у 2006р. Із загальної ураженої площі лісу 269,7 тис.га пошкоджено хворобами, 130,2 тис.га – хвоєгризучими шкідниками, 54,1 тис.га – листогризучими, 38,6 тис.га – іншими шкідниками. Понад третина площі лісу, ураженої шкідниками та хворобами (191,7 тис.га), потребує негайних заходів боротьби.

Найбільші площі, уражені шкідниками та хворобами лісів, як і раніше, знаходяться у Чернігівській та Івано-Франківській (по 62,5 тис.га, або 12,7% від загальної площі по країні, ураженої шкідниками та хворобами лісу), Херсонській (58,3 тис.га, або 11,8%), Житомирській (39,4 тис.га, або 8,0%), Харківській (37,8 тис.га, або 7,7%), Київській (37,4 тис.га, або 7,6%), областях.

Економічна оцінка лісових ресурсів. Станом на 01.01.1996 р. 3720,1 тис. га лісів країни (39,6 % площі, вкритої лісовою рослинністю) вилучені з експлуатації. В результаті у стиглих і перестійних деревостанах загальною площею 654,0 тис. га та запасом 135,19 млн. м3 заборонені лісовідно-влювальні рубки. Це становить, відповідно, 61,9 і 65,7 % площі та запасу деревини всіх стиглих і перестійних деревостанів. В той же час в умовах недостатнього бюджетного фінансування, незначних коштів від реалізації продукції, в т.ч. експортних поставок (22,8 млн. доларів США або 37,5 % загального обсягу реалізації), фінансів на збереження лісів та розвиток матеріально-технічної бази не вистачає. Необхідно створити сприятливі умови для інвестування в лісовий сектор економіки значних коштів вітчизняного та іноземного капіталу, технічного переоснащення і часткової приватизації цехів переробки та спеціалізованих деревопереробних підприємств, активного впровадження міжнародних принципів сталого управління лісами.

За умови покладення класифікації лісів за режимом лісокористування в основу організації лісового господарства у структурі лісового фонду відбудуться важливі позитивні зміни. Площі заповідно-генетичних, середовищно-захисних, рекреаційних та експлуатаційних лісів відповідно становитимуть 902,0; 4038,5; 2015,4 і 3826,3 тис. га. З них заповідно-генетичні, середовищно-захисні і рекреаційні ліси будуть сприяти формуванню лісової складової екологічної мережі країни, до складу якої перші ввійдуть як ключові елементи (ядра), другі і треті як перехідні зони та екологічні коридори. Лісосировинною базою стануть експлуатаційні, середовищно-захисні та рекреаційні ліси. Це сприятиме зростанню на 10 % частки лісової складової екологічної мережі у загальній структурі землекористування, що набагато підсилить біотота ландшафтостабілізуючі функції лісу. Одночасно відбудеться збільшення частки лісів, можливих для експлуатації. Їх відсоток зросте і досягне 16,4 % від загальної площі країни. Впровадження у практику класифікації передбачає здійснення ряду першорядних заходів (табл. 7.2).

Таблиця 7.2.

Економічна ефективність заходів щодо організації лісового господарства на основі класифікації лісів за режимом лісокористування

107