фільтрами. Їх можна повторно використати в цьому самому виробництві. Наприклад, цементний пил іде на виготовлення залізобетонних плит.

У разі використання відходів як вторинної сировини розглядають кілька аспектів: вміст цільового компонента, кількість і можливість постійного надходження, вартість перевезень, наявність отруйних сполук, необхідність додаткових операцій.

Доменні шлаки – це шлакові відходи мартенівських, електротермічних печей, шлаки кольорової металургії, що складаються переважно з силікатів та алюмосилікатів. На 1 т чавуну припадає 450 т шлаків, на виробництво 1 т сталі – до 150 кг. Гектар шлаків отруює не менш як 5 га сусідніх земель, у повітрі над відвалами розноситься вапняковий пил, з тріщин виділяються оксиди карбону і сульфуру, пара сірки, гідрогенсульфур. У товщі шлаків упродовж 3-4 років утримується температура до 1000° С. У доменних шлаках міститься до 1% заліза, в сталеплавильних – досягає 15%.

Цікаві факти

Шлаки використовують давно (ще у XVI ст. в Європі зі шлаків відливали гарматні ядра). З шлакових каменів кладуть фундамент, мостять дороги, подрібнений шлак додають у цемент, цеглу, отримують пемзу та мінеральну вату, фосфористі мартенівські шлаки містять 10-18% Р2О5 тому їх вносять у ґрунт як добриво.

Комплексна переробка сировини. Комплексна переробка – це максимальне використання не лише цільового компонента, а й решти складників сировини з метою зменшення відходів та економії. Наприклад, під час добування міді з руди вилучають ще понад 20 компонентів: цинк, свинець, золото, срібло, молібден, рідкоземельні елементи

У разі комплексної переробки поліметалічних руд доцільно замість пірометалургії використовувати гідрометалургію – вилучення металів водними розчинами реагентів. Нині комплексну переробку дедалі ширше застосовують при добуванні заліза, будматеріалів, залізо-манганових конкрецій тощо

Біометалургія базується на здатності окремих видів живих організмів вилучати концентрувати в своєму тілі певний хімічний елемент. Вчені вважають, що родовища залізних руд у Криворізькому басейні утворилися саме завдяки діяльності залізо бактерій. Оскільки водяні організми – асцидії можуть накопичувати ванадій (до 60% сухої маси тіла), з метою добування цього металу створюють ферми, де живуть і розмножуються асцидії. З їхнього попелу і вилучають ванадій. Останні роки в Англії, Японії, Китаї вчені працюють над створенням підводних водоростевих ферм та аквакультур, здатних акумулювати цінні метали.

Підземна геотехнологія. Сучасні технології дають змогу вилучати з руд лише 1-5% цільового компонента, решта добутого йде у відходи. Крім того, знижується концентрація металів у рудах, ускладнюється їх видобуток. Завдяки діяльності бактерій, які вилучають з руд залізо, уран, мідь, свинець, кадмій, срібло, платину тощо, можна розробляти бідні руди і на великих глибинах.

Для вилучення міді з покладів халькопіриту CuFeS2 можна використати

арбітер-процес – метод прямого вилужнювання насиченим киснем розчином аміаку при низьких температурах і тиску, екстракція органічним розчинником, реекстракція кислим електролітом і електрохімічне виділення;

саймет-процес – обробка сульфідів розчином FeCl3 з утворенням CuCl і

149

виділенням на катоді; FeCl3 регенерується; з відпрацьованої суспензії виділяють чисту сірку.

Наземна геотехнологія вважає своїм завданням раціоналізацію поверхневого стоку, поповнення запасів ґрунтових вод, насадження лісосмуг, створення підземної урбанізації – підземних гаражів, заводів, складів.

3 метою зменшення кількості відходів доцільно створювати територіальнопромислові комплекси, де відходи одного виробництва є сировиною для іншого.

Маловідходні технології – це такий спосіб виробництва продукції (підприємство, територіально-виробничий комплекс), за якого негативний вплив на довкілля не перевищує рівня, допустимого санітарно-гігієнічними нормами; при цьому частина сировини і матеріалів переходить у відходи, що направляють на тривале зберігання чи захоронення.

До цього часу практикують захоронення відходів у глибоководних зонах океану та експорт в інші країни.

На завершення розділу слід зазначити, що безвідходні технології неможливі, вони суперечать закону термодинаміки: неможливо перетворити всю енергію на роботу без витрат. Однак резервом розвитку й екологізації виробництва з метою зменшення відходів можуть бути:

створення нових та вдосконалення існуючих маловідходних технологій;

створення біота геотехнологій;

перенесення окремих технологій у космос;

мініатюризація;

вписування технології у природне середовище;

• розробка нових матеріалів, що швидко руйнуються у довкіллі (існує два основні шляхи створення біодеградальних пластмас: синтез за допомогою мікроорганізмів – біополімери або біополісахариди; створення пластмас на основі природних речовин – природні полісахариди, суміш поліетилену і крохмалю та методами хімічного синтезу – синтетичні поліефіри).

Цікаві цифри

Якщо порівняти біосферу і техносферу за низкою показників, можна помітити величезну різницю між ними не тільки стосовно обсягів активної речовини, річної нетто-продукції, витрат енергії, запасу генетичної інформації тощо, а й щодо загальної організації процесів життєзабезпечення управління, відтворення (Акимова Т., Хаскін В., 2001):

150

Швидкість прогресу цивілізації у ХХ ст. була на 8 порядків більше швидкості біологічної еволюції у біосфері.

Жива природа планети незрівнянно досконаліша і розумніша за людську цивілізацію, вона гармонійна, ефективна, економічна і набагато краще збалансована.

*Гт – гігатонна = 109 т.

**1 Гбіт = 109 біт.

***ЕДж – Ексаджоуль = 1018 Дж.

Законодавчі і нормативні документи з питань поводження з відходами

1.Постанова КМ України № 440 від 20.06.95 "Про затвердження порядку одержання дозволу на зберігання, транспортування, використання, захоронення, знешкодження та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів".

2.Постанова КМ України № 117 від 22.02.94 "Про ввезення в Україну і транзит через її територію відходів (вторинної сировини)".

3.СП № 3183-84 "Порядок накопления, транспортировки, обезвреживания и захоронения токсичных промышленных отходов".

4.СП № 3209-85 "Предельное количество накопления токсических промышленных отходов на территории предприятия (организации)".

5.СП № 2811-83 "Санитарные правила устройства и содержания полигонов для твердых бытовых отходов".

6.СП № 3897-85 "Предельное количество токсичных промышленных отходов, допускаемое для складирования в накопителях (на полигонах) твердых битовых отходов (нормативный документ)".

7.СНиП 2.01.28-85 "Полигоны по обезвреживанию и захоронению токсичных промышленных отходов. Основные положения по проектированию".

8.СП № 3912-85 "Методические указания для органов и учреждений санитарно-эпидемиологической службы по контролю за реализацией мероприятий, направленных на санитарную охрану окружающей среды от загрязнений твердыми и жидкими токсичными отходами промышленных предприятий".

9.Базельська конвенція з контролю за міждержавними переміщеннями небезпечні відходів та їх видаленням (1989 рік).

10.Проект стандартной статистической классификации отходов ЕЭЖ. Женева. ООН Экономический и Социальный Совет. 11.04.89 СЕS/638.

За інформацією кореспондента газети «Факты» Ігоря Осипчука

київський вчений Олександр Ташірєва сподівається звільнити білий континент від харчових відходів. Наступним

кроком може стати утилізація міських звалищ. В Антарктиді влаштовувати звалища суворо заборонено, тому сміття на полярних станціях накопичують протягом усієї зимівлі, а потім вивозять на «велику землю» на судах і літаках. Ось тільки з недоїдками, лушпайками, продуктами, що зіпсувалися, так поступати не виходить: при першому ж потеплінні вони починають виділяти страшний запах. Не дій в Антарктиді заборона на ввезення тварин з інших інших континентів, на кожній станції з харчовими відходами «боролися» б, мабуть, по одному-два кабани. Але київський біолог Олександр Ташірєв знайшов спосіб, як впоратися з кухонним сміттям набагато краще, ніж це виходить у тварин. На українській антарктичній станції «Академік Вернадський» харчові відходи – їх тут утворюється за добу по 3 – 5 кг – висипають на

151

берег, де вже товчуться в очікуванні бенкету поморники і чайки. Проте птиці з'їдають лише ласі для них шматочки, а, скажімо, залишки картоплі, помідорів, цибулі, апельсинів їх не ваблять. Незатребуване сміття «злизують» хвилі. Так поступали ще колишні господарі станції англійці: «Фарадей» (так вона раніше називалася) була побудована в середині 1950-х років, і за минулі роки біля неї утворилося справжнє підводне звалище...

Проблема з харчовими відходами не вирішена на багатьох станціях. Скажімо, на британській станції «Ротера» лише цього року планують поставити міні-завод з переробки сміття, а на іншому британському «зимовищі» просто подрібнюють недоїдки та лушпайки, щоб потім спустити їх у море через станційну каналізацію...

Харчові відходи, поміщені у спеціальний розчин, за 2 тижні майже повністю перетворюються на вуглекислий газ та азот учений-підводник Володимир Ільїн і його аспірант, які дослідили дно в околицях станції «Академік Вернадський» у лютому, виявили, що сміття застряє в нерівностях дна й гниє, не дивлячись на температуру води – 1 – 1,50С. При цьому утворюється сірководень: Ільїн знайшов цілі поклади мулу, насичені цим небезпечним газом.

На восьмій за рахунком українській зимівлі в Антарктиді поповнення підводного звалища вдасться припинити. У спеціальній установці харчові відходи протягом 2 тижнів майже повністю перетворюватимуться на нешкідливий газ.

–На майбутній річній зимівлі почнуться дослідно-промислові випробування установки, – говорить її розробник співробітник Інституту мікробіології та вірусології НАН Українитаі Українського антарктичного центру Олександр Ташірєв. – Але випробування технології здійснюється в Антарктиді вже 2 роки. Я двічі побував на станції у сезонних експедиціях, мої експерименти продовжили полярники. Тепер можна бути упевненим, що 90 – 95 % відходів «розчинятимуться» в повітрі, перетворюючись у вуглекислий газ та азот, а 5 – 10 %, що залишилися, – перетворюватися на твердий неорганічний нетоксичний осад. Біолог Сергій Ігнат’єв, який зимує зараз на станції, придумав висушувати ці залишки на відкритому повітрі. У сухому вигляді їх можна вивозити на «велику землю» разом з іншим сміттям. Таким чином проблема усунення харчових відходів буде вирішена. Крім того, установка стала простою та зручною в експлуатації. Разом з київською фірмою, що бере участь у

їїстворенні, ми маємо намір випустити «експортний» варіант, наприклад, для інших антарктичних станцій, яких налічується більше вісімдесяти, для турбаз.

–За рахунок чого вдається перетворювати сміття на нешкідливий газ?

–Це роблять бактерії. Завозити їх з інших континентів до Антарктиди заборонено, тому ми задіяли ті мікроорганізми, які живуть на «шостому континенті» або потрапляють туди з вантажами і людьми. Але якщо бочку з недоїдками просто помістити в тепло, то почнеться звичайне розкладання. Моє ноу-хау полягає в тому, що в бочку додається суміш хімічних речовин, що задають цьому процесу певний напрям. Заплановано, що на «Академіку Вернадському» пластмасові ємності з

152

харчовими відходами будуть поміщені у «парник» із плівки, де потрібно підтримувати температуру + 30 – 350С, а на річну зимівлю досить буде завезти близько 300 кг хімікатів.

Олександр Ташірєв «обкатував» свою технологію у двох антарктичних експедиціях.

–Як створювалася ваша технологія?

–На неї пішло близько 20 років. Нова технологія, сподіваюся, допоможе в утилізації міських звалищ, в яких неконтрольовані процеси розтягуються на десятиліття. Досить згадати село Великі Кренічи під Києвом, де звалище влаштували в яру: перегородили його насипом і почали звозити сміття.

Але яр – природний водозбірник, і зараз там утворилася моторошнувате болото, що загрожує вирватися назовні. Сподіваюся, мені удасться запропонувати таку технологію, при застосуванні якої досить буде засипати у звалище порошок і за короткий час перетворити сміття на безпечний газ.

5.27. Тверді відходи.

Безпосередні причини.

Безпосередніми причинами утворення твердих відходів у басейні річки Дніпро є: наявність у басейні Дніпра (особливо на території України) великої кількості обладнаних сховищ (накопичувачів) твердих відходів промислових підприємств, твердих побутових відходів, відходів гірничодобувних галузей. Всі тверді відходи можна розділити за трьома основними групами:

1.тверді промислові відходи;

2.тверді побутові відходи;

3.осідання стічних вод.

Однією з найгостріших проблем є проблема утилізації та розміщення відходів. Із звалищ, що діють, багато не узаконені, перебувають у незадовільному стані й не відповідають санітарним та екологічним вимогам. Ряд звалищ не має проектів, землевідводів, даних геологічного обстеження. Особливу небезпеку для довкілля представляють токсичні відходи. Особливу небезпеку для довкілля мають токсичні відходи. Небезпека полягає в тому, що вони в основному зберігаються на території підприємств з порушенням технології утилізації. Є випадки, коли токсичні відходи, у тому числі що містять ртуть, миш'як тощо, вивозяться на звалища твердих побутових відходів.

У місцях розміщення промислових і побутових відходів відбувається негативна дія на навколишнє природне середовище. Погіршується якість підземних вод у результаті забруднення, обумовленого розташованими у басейні річки полігонами промислових відходів: складів побутових відходів крупних міст, відходів виробництва. Відбувається забруднення поверхневих вод внаслідок виклинювання забруднених підземних вод у річкову мережу.

153

У Білорусі полігони побутових відходів розташовані в крупних містах – Мінськ, Могильов, Гомель, Світлогорськ, Орша, Бобруйськ, Пінськ. Наявна проблема переробки відходів. Лише 15 % твердих побутових відходів, що утворюються, утилізуються, всього 4 % твердих побутових відходів використовується єдиним підприємством в Республіці Бєлорусь з переробки твердих побутових відходів – ДМП «Екорес». Є несанкціоновані звалища твердих побутових відходів. Наявність полігонів промислових відходів: склади побутових відходів крупних міст, відходи виробництва ПО «Бєларуськалій» і Гомельського хімічного заводу, полігону колишньої військової бази «Зяброва» у Гомельської області. Крупні полігони промислових відходів Білорусі: 1) галітові відходи і глинисто-сольові шлами ВО «Бєларуськалій» (м. Солігорськ), що займають площу 1350 га; 2) відвали фосфогіпсу Гомельського хімічного заводу, що займають площу більше 60 га. Найбільша кількість твердих промислових відходів у басейні Дніпра розміщена у відвалах і шламонакопичувачах ВО «Бєларуськалій» (1350 га), відвали фосфогіпсу Гомельського хімзаводу (64 га), відвали гідролізного виробництва (лігнін) Бобруйська і Речиці (20 га), відвали Світлогірської ТЕЦ (55 га). Всього полігонів промислових твердих відходів є 7, загальною площею 1405 га.

У Курській області (Російська Федерація) функціонує 32 звалища промислових і побутових відходів, що займають 80 га землі, з яких лише одна побудована за проектом. Єдиний полігон промислових відходів, що діє в області, в м. Старково Жовтневого району повністю вироблений, і для його розширення необхідні значні капітальні вкладення. Із загальної кількості відходів переробляється менше 20 %.

Відповідно до інвентаризації, що проводилася в середині 1990-х років в Україні, загальна кількість полігонів, місць складування та поховання відходів становило 2670, з яких близько половини – 1310 – дислоковано у басейні Дніпра. При цьому не враховуються багаточисельні об'єкти зберігання відходів на території підприємств, дрібні звалища у сільській місцевості. Площа під твердими відходами оцінюється в 84 тис. га. Експертиза місць і районів накопичення відходів, виконана екологічною інспекцією Мінекобезпеки України в 1995 – 1996 рр., що охопила 2208 об'єктів (у т.ч. 580 промислових і 1628 побутових) загальною площею 35,4 тис. га, засвідчила незадовільний їх стан з точки зору екологічної безпеки. Проектну документацію мають лише 23 % полігонів і звалищ, облаштовано наглядовими свердловинами 32 %, у значної їх частини вичерпана ємкість. Напружена ситуація складається зі складуванням побутових відходів. У Запорізької області, наприклад, розміщено 27 полігонів площею 209 га, 325 сільських звалищ, 373 скотомогильники; у Дніпропетровської області – 201 звалище, у Полтавській – 366 тощо. Практично жодне сільське звалище і скотомогильник не відповідають вимогам екологічної безпеки. У ряді областей (Житомирській, Волинській та інших) звалища побутових відходів використовуються для складування токсичних промислових відходів. На Правобережжі (Кріворожжі) України дислоковане 44 відвали гірських порід загальною площею 69 км2 і об'ємом 1,64 км3. На Лівобережжі (район Кременчука) створено 11 відвалів гірських порід площею 5,4 км2. У басейні лівобережного припливу Дніпра річки Самари розташовано один з найбільш вуглевидобувних

154

районів – Західний Донбас. Тут сформувалося 13 породних відвалів об'ємом більше 20 млн. м3, що займають площу понад 100 га.

Серйозною проблемою у житлово-комунальному господарстві Білорусі є обробка та утилізація міських стічних вод. Практично, за винятком міст Мінська та Могильова механічне обезводнення осаду не виконується. На майданчиках мулу очисних споруд накопичилася значна кількість осаду, що є загрозою забруднення підземних вод.

У Російській Федерації є несанкціоновані звалища. Зокрема, в Курської області функціонує 32 звалища промислових і побутових відходів, з яких лише одне побудоване за проектом. У Брянської області щорік утворюється близько 1 млн. м3 твердих побутових відходів, які вивозяться на звалища, в основному несанкціоновані.

В Україні за експертизою місць і районів накопичення відходів, що охопила 2208 об'єктів (у т.ч. 580 промислових і 1628 побутових) встановлено, що проектну документацію мають лише 23 % полігонів і звалищ.

Щорік в Білорусі утворюється значна кількість (більше 20 млн. т) твердих відходів. На долю твердих промислових відходів доводиться більше 88 % від загального об'єму, твердих побутових відходів – 10 %, осадів стічних вод – 2 %. Номенклатура твердих промислових відходів включає близько 800 найменувань.

Кількість відходів на території Білорусі становить:

1. Старобінське родовище калійних солей – на 5 тис. га земель скупчилося більше 550 млн. т твердих і більше 65 млн. т рідких відходів;

2. галітові відходи та глинисто-сольові шлами ВО «Бєларуськалій» (м. Солігорськ) – об'єм близько 680 млн. т;

3.відвали фосфогіпсу Гомельського хімічного заводу – об'єм понад 15 млн. т;

4.склади побутових відходів міста Мінськ, Гомель, Могильов, Світлогорськ, Бобруйськ і Пінськ – сумарний об'єм відходів перевищує 5 млн. т.

У Російській Федерації у Курської області в місцях організованого зберігання

32 звалища промислових і побутових відходів, що займають 80 га землі, з яких лише одне побудоване за проектом. Єдиний полігон промислових відходів, що діє в області, в м. Старково Жовтневого району повністю вироблений, і для його розширення необхідні значні капітальні вкладення. Із загальної кількості відходів переробляється менше 20 %. У Брянської області щорік утворюється близько 1 млн. м3 твердих побутових відходів, який вивозиться на звалища, в основному не санкціоновані.

У Україні абсолютні показники утворення промислових і комунальнопобутових відходів на території басейну Дніпра протягом 1996 – 2000 рр. були у межах 424 – 458 млн. т за рік. Серед них різко переважають гірничопромислові – майже 90 %, тоді як комунально-побутові близько 1,5 %. Без урахування гірничопромислових відходів доля комунально-побутових підвищується до 13 – 15 %, що наближається до європейських співвідношень (19 – 26 %). Площа під твердими відходами оцінюється в 84 тис. га, а загальний об'єм їх накопичення близько 12 млрд. т, у тому числі:

Криворізький залізорудний басейн – 7,1 млрд. т; Кременчуцький регіон – 1,8 млрд. т; Західний Донбас – 0,2 млрд. т.

155

Проблема твердих відходів виражається в погіршенні: якості поверхневих і ґрунтових вод, стані наземних екосистем та атмосферного повітря, у зміні гідравлічного режиму малих річок, у складі пляжних покриттів і відкладень. Ґрунтові води у районі розміщення полігонів найінтенсивніше забруднюються у межах заболочених ділянок. Це пов'язано з високим рівнем стояння ґрунтових вод. При глибокому заляганні ґрунтових вод дія полігонів на них найбільш виражена за наявності значної інфільтрації.

УБілорусі є проблема зберігання та утилізації високотоксичних відходів, що є потенційними джерелами забруднення поверхневих і ґрунтових вод. Серйозною проблемою в житлово-комунальному господарстві є обробка та утилізація осаду міських стічних вод. Практично, за винятком міст Мінська та Могильова механічне обезводнення осаду не виконується. На майданчиках мулу очисних споруд накопичилася значна кількість осаду, що є загрозою забруднення підземних вод.

Комплексний негативний вплив на навколишнє природне середовище призвів до скорочення площ, зайнятих лісами (приблизно у 2 рази за останні 100 років), зменшення рибних запасів, скорочення ресурсів тваринного світу. Сховища твердих відходів є потенційними джерелами забруднення атмосферного повітря. Основні причини – це види та практичні методи використання ресурсів у різних галузях економічної діяльності.

УПРОМИСЛОВОСТІ. Наявність несанкціонованих звалищ, винос пилу зі

звалищ промислових твердих відходів, невідповідність звалищ санітарним і екологічним вимогам і неефективна переробка і розміщення промислових відходів призводять до виникнення проблеми накопичення твердих відходів у басейні р. Дніпро. Це відбувається внаслідок зростання вкладу видобутку корисних копалин в продукції, що експортується, яка є причиною освоєння нових родовищ. Винос пилу зі звалищ промислових твердих відходів є також наслідком недостатнього об'єму фінансування та збоїв в експлуатації та обслуговуванні. Недостатній об'єм фінансування є причиною вартості альтернативних варіантів складування відходів, недосконалих економічних інструментів (санкцій), недостатнього рівня моніторингу сховищ твердих відходів, недоліків нормативно-правової бази, недостатнього рівня впровадження раціональних технологій складування відходів. Збої в експлуатації та обслуговуванні спричинені недосконалими економічними інструментами (санкціями), відсутністю стимул-реакцій до зниження об'ємів твердих відходів і недосконалістю технологій складування твердих відходів.

Збої в експлуатації та обслуговуванні є також причиною невідповідності звалищ санітарним та екологічним вимогам. Крім того, причиною невідповідності звалищ санітарним та екологічним вимогам є те, що звалища побутових відходів використовуються для складування токсичних промислових відходів, останнє, у свою чергу, викликано недосконалими економічними інструментами (санкціями), недостатнім рівнем впровадження раціональних технологій складування відходів, відсутністю стимул-реакцій до зниження об'ємів відходів. Неефективна переробка та розміщення відходів виникають внаслідок зростання об'ємів промислових відходів і недотримання вимог до розміщення технологій утилізації твердих промислових відходів.

Зростання об'ємів промислових відходів є наслідком: 1) освоєння нових родовищ;

156

2)недосконалості, високої вартості та відсутності технологій переробки та утилізації промислових відходів;

3)недосконалість систем управління відходами виробництва;

4)недостатнього рівня обізнаності про наявність та впровадження технологій і систем обробки та розміщення відходів.

Недотримання вимог до розміщення технологій утилізації твердих промислових відходів виникає внаслідок:

1)недоліків нормативно-правової бази;

2)недостатнього рівня впровадження раціональних технологій складування

відходів;

3)недосконалості систем управління відходами виробництва;

4)недостатнього рівня обізнаності про наявність і впровадження технологій і систем обробки та розміщення відходів.

У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ. Наявність несанкціонованих звалищ

побутових відходів, а також таких звалищ, що не відповідають санітарним та екологічним вимогам, призводить до виникнення проблеми накопичення твердих відходів у басейні р. Дніпро.

Причинами виникнення несанкціонованих звалищ побутових відходів є недостатній рівень моніторингу звалищ і порушення технологій утилізації.

Недостатній рівень моніторингу звалищ є наслідком недостатнього об'єму фінансування. Порушення технологій утилізації є наслідком недостатнього об'єму фінансування, недоліків нормативно-правової бази і недосконалих економічних інструментів (санкцій).

Причинами виникнення звалищ, що не відповідають санітарним та екологічним вимогам, є недостатній рівень моніторингу звалищ, використання звалищ побутових відходів для складування токсичних промислових відходів та порушення технологій утилізації. Причиною використання звалищ побутових відходів для складування токсичних промислових відходів, як і порушення технологій утилізації, є наслідком недостатнього об'єму фінансування, недоліків нормативно-правової бази і недосконалих економічних інструментів (санкцій).

В УРБАНІЗАЦІЇ. Наявність несанкціонованих звалищ побутових відходів і невідповідність звалищ санітарним та екологічним вимогам, призводить до виникнення проблеми накопичення твердих відходів в басейні р. Дніпро.

Причинами виникнення несанкціонованих звалищ побутових відходів є недостатній рівень моніторингу звалищ побутових відходів, недосконалість, висока вартість або відсутність технологій переробки і утилізації побутових відходів, недосконалість систем управління відходами, недостатній рівень обізнаності про наявність та впровадження технологій і систем обробки та розміщення відходів і порушення технологій утилізації. Недостатній рівень моніторингу звалищ побутових відходів і порушення технологій утилізації є наслідком недостатнього об'єму фінансування, недоліків нормативно-правової бази та недосконалих економічних інструментів (санкцій).

Причинами невідповідності звалищ побутових відходів санітарним і екологічним вимогам, є недостатній рівень моніторингу звалищ побутових відходів, використання звалищ побутових відходів для складування токсичних промислових відходів, порушення технологій утилізації та недостатній рівень обізнаності про

157

наявність і впровадження технологій і систем обробки та розміщення відходів. Причиною використання звалищ побутових відходів для складування

токсичних промислових відходів, як і порушення технологій утилізації, є наслідком недостатнього об'єму фінансування, недоліків нормативно-правової бази і недосконалих економічних інструментів (санкцій).

Недосконалість, висока вартість або відсутність технологій переробки та утилізації побутових відходів, недосконалість систем управління відходами та недостатній рівень обізнаності про наявність і впровадження технологій і систем обробки та розміщення відходів є наслідком недостатнього об'єму фінансування.

158

Лекція 9 Екобізнес. Ефективність природоохоронних заходів, визначення збитку та

економічних показників з охорони навколишнього природного середовища. Організація природоохоронної діяльності на підприємствах України та визначення її впливу на виробничі показники

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки затверджено Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року 188/98-ВР

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Економічний устрій країни визначає як загальну систему природокористування з усіма її атрибутами (обсягами видобутку, переробки і споживання ресурсів, ефективністю, характером взаємовідносин, відповідальністю перед майбутніми поколіннями), так і фінансово-економічний механізм захисту навколишнього природного середовища.

Тривалий час економіка України централізовано формувалася з величезними структурними диспропорціями. Неефективна економічна система з її нічийною власністю, адміністративним перерозподілом коштів і ресурсів від рентабельних підприємств до збиткових, низькими цінами на енергоносії, воду і сировину, а також відсутністю обліку на підприємствах сприяла нераціональному використанню природних ресурсів та неефективному споживанню енергії в сфері монополізованого виробництва. Питома вага важкої промисловості з її ресурсомісткими технологіями в економіці України становила 61 відсоток валового внутрішнього продукту порівняно з 34 відсотками у країнах Європейського Союзу. Енергомісткість валового національного продукту в Україні є найбільшою серед інших країн колишнього Союзу РСР. Вона у 9 разів вища, ніж у країнах-учасницях Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, та майже у 4 рази вища, ніж у країнах з вищим за середній доходом на душу населення.

Саме ліквідація надмірної енерго- і ресурсомісткості структурно деформованого виробництва є ключем до визначення шляхів і способів проведення економічної реформи, що має забезпечити раціональне природокористування і гарантувати екологічну безпеку.

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

Територіальна організація України спрямована на поєднання загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів.

Територіальний розподіл суспільних інтересів у галузі охорони природи визначається територіальними обсягами природних геоекосистем і поділяється на:

-загальнодержавні, що поширюються на всю територію України;

-регіональні, що охоплюють територію в межах двох або більше областей та Автономної Республіки Крим чи поширюються на територію суміжних держав та акваторію морської економічної зони;

-місцеві, що охоплюють територію в межах Автономної Республіки Крим,

159

області, району.

Такий об'єктивний характер просторового поширення природних систем створив територіальну невідповідність між адміністративними одиницями та природними системами як об'єктами управління. Тому виникає потреба у виділенні регіонального рівня управління природоохоронними заходами.

Сучасна державна система управління природоохоронною діяльністю є занадто централізованою та з елементами відомчості. Це веде до зниження ефективності управління на регіональному рівні, зокрема щодо напрямів планування та використання інвестицій природоохоронного призначення, а також не до можливості повністю враховувати територіальні інтереси з створенні екологічно безпечного довкілля.

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ. ФІНАНСОВІ ЗАСАДИ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ

Реформування економічної системи і перехід до ринку повинні не тільки підвищити ефективності національної економіки, а й сприяти ліквідації субсидій на використання таких природних ресурсів, як енергія, корисні копалини і вода та поліпшенню статну довкілля завдяки застосуванню жорстких заходів щодо відповідальності за масове нераціональне використання природних ресурсів.

Для врахування екологічних вимог у ході розгортання приватизаційних процесів дедалі більшого значення повинен набувати екологічний аудит. Впровадження екологічного аудиту в практику сприяння одержанню основних даних про несприятливі з точки зору екології підприємства для приватизаційної діяльності, визначенню завдань у короткотерміновий період.

Вдосконалення діючого економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльну формування стабільних джерел фінансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкових відносин має стати органічною складовою системи управління і регулювання економіки, стимулювати охорону і відтворення природно-ресурсного потенціалу країни шляхом створення відповідних економічних умов (інвестиційних, податкових, кредитних тощо).

Система фінансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкової економіки формується на основі таких головних джерел:

-Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

-бюджету Автономної Республіки Крим;

-фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів;

-власних коштів підприємств;

-іноземних надходжень та інвестицій;

-інших позабюджетних коштів.

Фінансування із державного бюджету передбачається для здійснення пріоритетних програм та проекті мають першочергове, загальнонаціональне значення. Обсяг бюджетних коштів залежатиме від рівнів темпів розвитку економіки України.

Позабюджетне фінансування має становити домінуючу частину витрат на здійснення природоохоронної політики. Для цього необхідна концентрація платежів за забруднення навколишнього природного середовища та за спеціальне використання природних ресурсів, надходжень від штрафів та компенсації шкоди, завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в Національному екологічному фонді,

160

який діятиме на правах юридичної особи на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Для забезпечення стабільного надходження коштів для здійснення природоохоронних заходів пріоритетне значення має надаватися розвиткові економічного механізму природокористування.

Головними складовими елементами економічного механізму природокористування мають бути:

-плата за спеціальне використання природних ресурсів;

-плата за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу довкілля;

-система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження та інвестиції тощо);

-екологізація податкової і цінової систем;

-підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.

Залученню іноземних інвестицій для здійснення природоохоронних програм та проектів в Україні повинно сприяти:

-активна інтеграція України в європейські та світові природоохоронні процеси;

-формування сприятливих умов та ефективної системи залучення іноземних інвестицій як в економіку України в цілому, так і в охорону довкілля та використання природних ресурсів.

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

Регіональна екологічна політика мас ґрунтуватися на таких принципах:

-дотримання загальнонаціональних пріоритетів у галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів;

-забезпечення розмежування повноважень між органами виконавчої влади;

-врахування екологічних інтересів інших регіонів, у тому числі за межами України, відповідно до міждержавних угод;

-формування механізму фінансового забезпечення природоохоронної діяльності регіонів.

З метою нормативно-правового забезпечення основних напрямів регіональної екологічної політики слід передбачити:

-визначення фіксованої частки валового національного продукту регіону, що спрямовується на охорону довкілля, диференційовано по регіонах на принципах зниження фактичних втрат ВНП відповідно до рівня забруднення середовища;

-збалансування бюджетних витрат на охорону природи на загальнодержавному та місцевому рівнях на основі пропорційності між внеском регіону в бюджетні надходження та станом природного середовища в регіоні;

-створення системи місцевих, регіональних та загальнодержавних екологічних програм;

-внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення економічної бази (природоохоронної діяльності в регіонах;

-створення законодавчих передумов для приватизації об'єктів екологічної інфраструктури регіонів з Урахуванням специфічних умов забезпечення їх економічної рентабельності.

161

Для екологічно-кризових регіонів (Донецько-Придніпровський, АзовоЧорноморський, Полісся) реалізовуватимуться комплекси першочергових природоохоронних заходів. У складі державних програм економічного і соціального розвитку регіонів розроблятимуться та виконуватимуться відповідні екологічні розділи.

Міжрегіональний розподіл державних коштів на економічний розвиток регіонів потрібно здійснювати з наданням пріоритетності екологічно кризовим регіонам.

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМЧНІ ОСНОВИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Уперше поняття «природокористування» було запропоноване російським екологом Ю.Куражковським у 1959 р. За його визначенням, природокористування –

це регулювання всіх тип їв використання природних ресурсів для господарства та охорони здоровя.

М.Реймерс визначає природокористування як сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів для його збереження (видобуток і переробка природних мінеральних та біологічних ресурсів, їх відновлення, охорона природних умов життя, природних систем тощо).

Розвиток продуктивних сил, зростання обсягів природокористування й темпів забруднення довкілля за одночасного вичерпання природних ресурсів, погіршення здоров’я працездатного населення, зниження продуктивності праці – все це зумовило формування економіки природокористування – нової галузі науки, що вивчає методи найефективнішого впливу людини на природу для підтримання динамічної рівноваги, колообігу речовин у природі. Витрати, пов'язані з підтриманням цієї рівноваги, йдуть на збереження економічно найсприятливіших умов відтворення матеріальних благ як нині, так і в майбутньому.

Оскільки довкілля виконує такі життєво важливі функції, як забезпечення людей природними ресурсами, природними послугами (рекреація, туризм, естетичне задоволення), поглинання відходів і забруднень, то, реалізуючи заходи з охорони природи й використання й ресурсів, слід знати економічну вартість цього й ціну шкоди, заподіяної природі антропогенними забрудненнями та впливами

Критерієм ефективності людської діяльності до середини XX ст. було одержання максимальних благ за анімальних витрат і неконтрольованої, хижацької експлуатації природних ресурсів, а головним принципом становлення до природи – панування над цілковите підкорення її людиною.

Після об'єктивного аналізу причин екологічних катастроф і величезних економічних втрат від нерозумного господарювання, яких людство за останніми десятиліттями й раніше, стало зрозуміло, що принципи природокористування мають бути інакшими, якщо ми хочемо вижити.

Тому відповідним принципом природокористування в наш час став екологоекономічний, за якого критерій ефективності господарювання формується так: одержання максимальних матеріальних благ з мінімальними витратами й мінімальними порушеннями природного середовища. Одна це потребує вкладання значних коштів у природоохоронну сферу, що завжди знижує прибутковість виробництва.

162