Підручник ПВВ

Реконструкція підприємства здійснюється скоріше а ніж нове будівництво, витрати на одиницю введеної потужності при реконструкції значно менші чим при будівництві нових підприємств. Реконструкція особливо доцільна, коли вона досягається шляхом заміни застарілого обладнання та технологічних процесів без збільшення виробничих площ.

Технічна модернізація підприємства є часткове переобладнання з ціллю покращення технічних характеристик активної частини основних фондів яка при реконструкції виступає як її складова частина.

При реконструкції підприємств у структурі капітальних вкладень значно зростає частка обладнання (активна частина основних фондів) і скорочується частина будівельно-монтажних робіт. При цьому коефіцієнт активної частини фондів може досягти одиниці, а пасивної частини - бути не вище 0, 4-0,5. Особливістю реконструкції є ті, що вона в значній мірі вирішує такі питання як підвищення кваліфікації робітників, питання захисту природи та охорони навколишнього середовища.

Метою реконструкції підприємств може бути приріст об'єму виробництва, підвищення якості продукції, організація випуску нових покращених видів продукції на зміну старих, покращення розумів праці та ін.

Для реконструйованих підприємств легкої промисловості характерно проведення таких робіт, які направлені на оновлення асортименту продукції, підвищення рівня механізації та автоматизації виробництва.

При виконанні проекту реконструкції дається техніко-економічна характеристика діючого підприємства з якої витікає необхідність і доцільність реконструкції окремих будівель, цехів та дільниць. Техніко-економічні показники реконструйованих підприємств зіставляють з показниками діючого підприємства.

При проведенні реконструкції підприємства виділяють комплексну й локальну реконструкції.

При комплексній реконструкції будуються нові будівлі виробничого і допоміжного призначення, а виробництво оснащується новою технікою і технологією.

Локальна реконструкція це демонтаж старого та монтаж нового обладнання. Чітке визначення мети реконструкції необхідне для обґрунтування недоцільності нового будівництва. При цьому для порівняння беруть: нове однотипне будівництво, інші види реконструкції, дане підприємство до реконструкції, передові підприємства галузі, середньостатистичні показники й норми та ін.

Для виділення площадки під будівництво відповідне відомство створює комісію в складі представників: замовника предмету, генерального проектувальника, будівельної організації, місцевої влади, органів санітарної інспекції та пожежного нагляду інших зацікавлених осіб.

Під площадку для будівництва підприємства як правило відводять землі, що не придатні для сільськогосподарського господарства. Крім того повинні враховуватись слідуючи умови: наявність робочої сили, сприятливих шляхів

20

сполучення, можливість отримання в достатній кількості води, можливість кооперування з іншими підприємствами та ін.

Основні вимоги, що пред'являються до взуттєвих підприємств це перш за все смороду повинні задовольняти технологічні, технічні, архітектурно-художні та економічні споживи.

При цьому технологічні споживи сприяють створенню таких розумів на виробництві які дозволяють розміщувати технологічне й підйомно-транспортне обладнання і забезпечують при необхідності демонтаж і монтаж обладнання.

Технічні споживи обіймають питання міцності й довговічності споруди та пожежної безпеки.

Управління капітальним будівництвом і організація проектування

Загальне керівництво будівництвом та будівельним проектуванням здійснює Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України (Держбуд України). На місцях керівництво будівництвом та будівельним проектування, а також контроль виконання законів (Державний будівельний контроль) здійснюють органи підлеглі Держбуду України.

Для управління будівництвом у міністерствах та відомствах створюються головні управління або відділи капітального будівництва.

Початковим етапом будівництва є проектування.

Проектування - складний творчий процес, що передбачає розробку комплексної технічної документації яка входити до складу будь-якого проекту.

У проектуванні й будівництві сучасних промислових підприємств приймають активну доля фахівці різних спеціальностей.

Любі промислове будівництво може починатись тільки при наявності проекту.

Проект - це комплекс економічних і технічних документів (креслень), розрахунків та кошторис витрат.

До качану розробки проектів генеральних проектувальників (підрядчики) отримують завдання на проектування від замовників та об'єм проектування. Замовниками можуть бути дирекція діючого підприємства (реконструкція) або дирекція нового будівництва, які підлеглі галузевим міністерствам-замовникам. Замовник являється розпорядником коштів на проектування та будівництво. Він авансує підрядчика, сплачує по рахункам проектні, будівельні й монтажні роботи, будівельні матеріали й конструкції, замовляє й постачає необхідне технологічне й енергетичне обладнання.

Взаємовідносини замовника й підрядчика та їх обов'язки визначаються спеціальними інструкціями й типовими договорами між ними.

На основі генеральних договорів заключають річні домов на підставі яких генеральні проектувальники зусиллями спеціалізованих територіальних організацій проводять пошукові роботи для комплексу майбутнього будівництва та видають проектувальникам вихідні дані для розробки відповідних частин проекту.

21

Безпосереднім керівником проектних робіт являється головний інженер або архітектор.

Замовники проводять закінчені проекти експертній відомчій перевірці або державній експертизі. Проектні організації захищають організації й за результатами захисту вносять необхідні доповнення зміни та виправлення.

Виконання будівельних та монтажних робіт промислових підприємств ведеться в основному підрядником і тільки в невеликих об'ємах господарським або змішаним способом.

При підрядному способі будівельні і монтажні роботи здійснюють загальнобудівельні і спеціалізовані організації, що називаються як і при проектуванні підрядчиками. Ними є територіальні будівельні управління та їх трести, що мають відповідну техніку, необхідне будівельне обладнання, транспорт та постійні кваліфіковані кадри.

Всі будівельні й монтажні організації працюють на повному господарському розрахунку, як промислові господарства.

При господарському способі будівництво будівельні і монтажні роботи виконуються будівельними матеріалами самих замовників. Цей спосіб застосовують при невеликих об'ємах робіт, переважно при реконструкції або при розширенні діючих підприємств.

Одначе при господарському способі будівництва підприємства повинні відволікати своїх робітників від основної діяльності по виготовленню продукції, рівень механізмів значно нижчий у порівнянні з підрядним, роботи проводяться малочисленими підрозділами. З цих причин термін реконструкції зростає, оновлення підприємств затягується, ефективність капітальних вкладень знижується.

При змішаному способі будівництва загальнобудівельні роботи по реконструкції діючих підприємств виконується господарським способом, а для виконання спеціальних і монтажних робіт залучаються спеціалізовані будівельно-монтажні організації на правах субпідрядників.

Проектування може бути як поточним так і перспективним. При потоковому проектуванні розробляється проектна й кошторисна документація на об'єкти, будівництво яких починається в запланованому році або на будівництво що продовжується.

При перспективному проектуванню розробляються індивідуальні проекти на будівництва важливих об'єктів, передбачених перспективними планами.

ТЕХНОЛОГІЧНІ РОЗРАХУНКИ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ ВЗУТТЄВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Проектування підготовчих цехів

Взуттєве виробництво характеризується чотирма стадіями виробничого процесу:

-розкрій й обробка деталей верху взуття (17-20%);

-розруб й обробка деталей низу взуття (10-13%);

22

-зборка заготовок верху (40%);

-зборка взуття (27-33%).

-розкрій й обробка деталей верху взуття (17-20%);

Цехи по розкрою матеріалів на деталі низу та верха взуття належать до підготовчих. Підготовчі цехи забезпечують ритмічну й чітку роботу всіх складальних цехів взуттєвого підприємства. Рівень організації виробництва підготовчих цехів характеризує діяльність усього підприємства, тому що від своєчасного забезпечення складальних цехів деталями низу й верху залежить не тільки виконання плану, але і якість продукції, що випускається. Потужність розкрійного й вирубочного цехів визначається потужністю всіх складальних цехів підприємства.

Ha великих взуттєвих підприємствах підготовчі цехи перетворюються по суті в самостійні цехи по виготовленню деталей низу й верху взуття. Удосконалювання організаційних форм виробництв може сприяти їхньому росту й розвитку.

Для кращого використання матеріалів і підвищення продуктивності праці розкрійників при проектуванні передбачається:

спеціалізація робітників на розкрій певних видів матеріалів по комбінаціях, розробленим лабораторією використання на стандартні виробничі серії по 120 пару;

розробка й передача розкрійному цеху схем розкрою матеріалів, передбачених комбінаціями видів і фасонів крою. B схемах необхідно вказувати напрямок укладання деталей при розкрої й послідовність одержання деталей даного виду, комбінації всіх видів деталей;

закріплення постійних завдань за робітниками ; використання типового проекту організації робочого місця розкрійника

матеріалів на деталі взуття; організація бригадного розкрою шкір, що забезпечує комплектний вихід

деталей верху й шкіряної підкладки; комплектування стандартних виробничих серій шкіряних деталей верху

й шкіряної підкладки на робочих місцях розкрійників й укладення їх без зв'язування в контейнери.

Виробничі партії матеріалів для розкрою варто підбирати на складах матеріалів верху й низу взуття. B цехах же доцільно організувати розподільну базу для зберігання підібраних виробничих партій матеріалів у змінній кількості й оформлення видачі їх на робочі місця розкрійників. Число робітників й одиниць обладнання розраховується для операцій розкрою матеріалів й обробки деталей взуття роздільно.

Розкрійний цех

Розкрійний цех належить до основних цехів підприємства і повинен вести:

одержання виробничих партій матеріалів; розкрій шкір, текстильних і штучних матеріалів на комплекти деталей верху й підкладки;

23

контроль якості деталей верху й підкладки зі шкіри, текстильних і штучних матеріалів; таврування деталей;

складання завдань на розкрій шкіряних матеріалів, добір виробничих партій шкіряних матеріалів для розкрою

розкрій шкіряних матеріалів на деталі верху й підкладки, контроль якості викроєних деталей, клеймування деталей крою,

комплектування деталей крою й відправлення їх у складальні цехи, розбирання й розкрій відходів, пакування відходів і відправлення їх у комору або на склад.

Розкрійний цех складається з розподільної бази (РБ), відділення розкрою матеріалів (ВР), відділення комплектування (ВК) деталей верху взуття й різачної комори.

Розподільна база матеріалів

Функціями розподільної бази є: одержання виробничих партій матеріалів; зберігання й видача розкрійникам виробничих партій матеріалів відповідно до графіків розкрою й завданнями.

Для зберігання виробничих партій матеріалів повинні бути передбачені стелажі.

Розподільна база також приймає від розкрійників шкіри, отриманих у результаті економії матеріалів, які здаються на склад. Розподільна база одержує також з відділення підготовки складу шкіри для видачі розкрійникам на їх вимогу. Оформлення кількості виданого й отриманого матеріалу здійснюється по відомостях повернення й додаткової видачі.

Відділення розкрою матеріалів

Розкрій шкір для верху взуття роблять на електрогідравлічних пресах ПВГ-8 , ПВГ-8-1-O , ПВГ-8-2-O, а розкрій багатошарових настилів текстильних і штучних матеріалів - на пресах ПТГ-12-0 та електрогідравлічні преси з відвідною траверсою ПОТГ-40 і ПОТГ-20 для вирубання деталей з багатошарових настилів текстильнмх і штучних матеріалів одиночними або комбінованими різаками, або набором різаків.

Вирубочний цех.

Розруб матеріалів на деталі низу взуття належить до підготовчого виробництва.

Вирубочне виробництво має наступні стадії:

-прийом матеріалів;

-підготовка партій матеріалів до розрубу для кожного виконавця;

-розруб матеріалів;

-обробка деталей низу взуття;

-комплектування й розподіл деталей низу взуття по складальних цехах.

24

Вихідними даними для розрахунку потреби матеріалів для деталей низу взуття є:

-асортименти комплектів деталей низу та програма випуску їх цехом на зміну й планований період;

-чисті площі деталей комплектів низу кожного розміру вихідної повноти;

-нормативні чисті площі деталей низу середніх (умовно прийнятих) розмірів взуття;

-норми використання на матеріали низу взуття;

-прийняті асортименти матеріалів для низу взуття.

Виробниче завдання вирубочного цеху в парах комплектів деталей приймають по сумі виробничих завдань складальних цехів.

Далі вивчається структура деталей низу взуття кожного роду й виду взуття, прийняті для них матеріали, Державні Стандарти на взуття й матеріали. Визначається товщина деталей, при цьому товщина деталей у розрубі більше товщини деталей у готовому взутті на 0,2 мм - пропуск на обробку.

Середньозважену чисту площу комплекту деталей низу взуття визначають аналогічно середньозваженої чистої площі комплекту деталей верху взуття.

Розраховані чисті середньозважені площі комплектів деталей низу звіряють із нормованими. Для розрахунків застосовують тільки ті чисті середньозважені площі, які менше або рівні нормативними.

Порівняння чистих середньозважених площ комплектів деталей низу з нормами чистих площ, установлених для одного виду й роду, виробляється по тім же розмірі взуття, що прийнятий у затверджених галузевих нормах.

Потім приступають до обґрунтування відсотка використання матеріалів для низу взуття. Він вибирається виходячи з тих же вимог, що й обґрунтування відсотка використання матеріалів на деталі верху взуття. Відношення чистої площі всіх вирубаних деталей до загальної площі розрублених шкір, виражене у відсотках, визначає загальний відсоток використання площі шкіри.

Підвищення загального відсотка використання шкір є одним з основних показників гарної роботи взуттєвих підприємств.

Уточнивши відсоток використання, розраховуємо потребу чистої площі шкір на деталі низу окремо по кожному роді й виду взуття в послідовності, прийнятої у виробничому завданні на зміну.

По даним розрахунку потреба чистих площ шкір на зміну складається зведена таблиця потреби чистих площ шкір-матеріалів на задані асортименти деталей по убутної товщини.

Розрахувавши потребу чистих площ шкір на асортименти деталей, приступають до розрахунку потреби "брутто" шкіряних матеріалів на зміну (покриття потреби чистих площ шкір на задані асортименти деталей).

Основою для розрахунку потреби "брутто" шкір є потреба сумарних чистих площ деталей низу. Для їхнього покриття спочатку необхідно вибрати вид і категорію шкіри з огляду на раціональне ціннісне її використання. В обраній шкірі зона з найбільшою товщиною не повинна істотно перевищувати

25

найбільшу товщину деталі в розрубі в заданому асортименті. Крім цього необхідно, щоб інші зони де товщина менше в прийнятій для покриття шкірі кількісно відповідали сумарній потребі чистих площ деталей із товщин що залишились.

Процентне співвідношення сумарних чистих площ деталей з існуючими товщинами до потреби загальної чистої площі орієнтують на вибір виду й категорії шкіри.

Покриття потреби сумарних чистих площ деталей з однаковою товщиною обраних видом і категорією шкір з огляду на прийнятий її сорт починають із найбільшої товщини.

У використанні шкір для низу взуття особливо важливо забезпечити витрати шкір по призначенню при відповідності товщини у зонах прийнятої шкіри товщинам деталей у розрубі. У цілому ефективність використання цих шкір найбільш повно оцінюється двома показниками: загальним використанням шкір по площі й ціннісному їхньому використанню.

Тому поряд із загальним показником використання шкір для низу взуття розраховується й ціннісний показник їхнього використання.

Загальну потребу шкір на деталі низу взуття заносять у зведену таблицю. Розрахувавши потребу в шкірах необхідно також розрахувати попит в інших нешкіряних матеріалах.

Як правило, ці матеріали, характеризуються відносно однорідністю фізичних властивостей (товщиною, розмірами ЛИСТІВ, рулонів і т.п.). Особливістю розрахунку є те, що потреба їх на зміну розраховують у дм2, а потім використовуючи необхідні розмірні ознаки, визначають потребу пластин, рулонів, вага й т.п.

Після розрахунку потреби матеріалів приступають до розрахунку потреби робітників й обладнання.

Потреби в робітниках розраховують на підставі завдання цеху в зміну й технічно обґрунтованих норм виробітку. Останні можуть бути задані парами деталей, що вирубують робітником у зміну або площу в дм2 , що розкроюють шкір у зміну.

Розрахунок потреби робітників має й свою особливість, що полягає в тім, що в кожному випадку визначають необхідність робітників для розрубу партії шкір брутто по виду, категорії й сорту, обраної для покриття потреби чистих площ деталей заданих асортиментів і кількості покритих при цьому деталей.

Вона визначається розподілом кількості кожного виду деталей, отриманих із цієї партії шкір, на відповідну норму виробітку.

Потреба робітників для розрубу, прийнятої для покриття шкір, визначають як суму розрахункового числа рубщиків по кожному виді деталей, одержуваних із цієї партії. У зв'язку з тим, що один вид і категорія шкіри розрубається на різні деталі, а розруб сполучений, то округлення розрахункового числа робітників розраховується по їхній сумі. При цьому перевантаження робітників після округлення не повинна перевищувати 10%.

Потреба робітників для розрубу нешкіряних матеріалів розраховується за звичайною методикою. У цьому випадку один вирубщик може розкроювати

26

різні види матеріалів на різні деталі. Тому сполучати позиції асортиментів матеріалів і деталей треба так, щоб розрахункове число робітників наближалося до одиниці.

Загальна кількість устаткування для розрубу матеріалів приймається по загальній потребі робітників плюс 10% від загальної їхньої розрахункової потреби.

Дуже важливим питанням є розрахунок завдань вирубщикам і потреби різаків, що дозволяє максимально використати шкіри по призначенню й площі, а також правильно організувати працю. Тому що розрахунок необхідної кількості робітників ведеться по кількості деталей, покритих прийнятими видами й категоріями шкір, то індивідуальне завдання повинне враховувати ті асортименти деталей, які необхідно одержати з даного матеріалу.

У першу чергу варто розрахувати "тверді" завдання вирубщиків, що дасть можливість забезпечити комплектність деталей кожного виду. Кожне таке завдання необхідно закріпити за одним робітником або декількома до переходу цеху на нові асортименти. Це буде сприяти поліпшенню якості вирубаних деталей, підвищенню відсотка використання матеріалів і зменшенню кількості різаків на робочому місці й у цеху в цілому.

Технологічний процес обробки деталей низу взуття розробляється на основі типової технології виробництва взуття - частина ІV.

При розробці технологічного процесу варто передбачити попередню групову обробку деталей низу по контурі й по площі в неприкріпленому до взуття виді, виготовлення вузла деталей низу, використання напівавтоматів, напівавтоматичних ліній для виконання обробки деталей.

Тому що багато деталей низу взуття мають спільну технологію обробки, то при розробці технологічного процесу їх варто поєднати в групи. Це дає можливість більш продуктивно використати працю робітників й устаткування. Однак, перед об'єднанням у групи однотипних деталей розробляється технологічний процес для кожної деталі, а потім їх поєднують так, щоб не було порушення послідовності технологічного процесу.

На підставі розроблювального технологічного процесу за відомою методикою виконується розрахунок потреби робітників й обладнання для ділянки обробки деталей низу.

Розрахувавши потребу робітників й обладнання на ділянках розрубу й обробки деталей вирубочного цеху приступають до розробки організації робочих місць і компонування цих ділянок.

Розрахунок потреби робітників для розкрою

Вихідними даними для розрахунку є: P1 і Р2 - завдання на зміну першого й другого виду крою, що входить у комбінацію;

HB1 - HB2 - норма виробітку для розкрою матеріалів на деталі першого й другого виду;

Тсм - тривалість зміни - 480 хв.

27

Методика розрахунку робітників :

1.Визначаємо співвідношення пар комплектів крою першого m1

ідругого m2 видів крою, що входять у комбінацію:

2.Визначаємо норми часу для викроювання деталей комплекту першого N1 і другого N2 видів крою, що входять у комбінацію:

3.Визначаємо сумарну норму часу Nk для викроювання деталей комплектів, що входять у комбінацію:

Nk = N1 m1 + N2 m2

4.Визначаємо кількість комбінацій n, що викроюються за зміну робітником:

5.Визначаємо кількість комплектів крою першого К1,і другого К2 видів, що викроює один робітник за зміну:

матеріалу:

Фактичне число розкрійників визначається по розрахунковому з урахуванням допускаемой перевантаження й можливого объединения операцій.

B розкрійному цеху при організації роботи з бесконтейнерной системи зборки й зберігання партій крою (крій транспортують зв'язаним у пачки) на ділянці розкрою застосовують одноколискові конвеєри ОТВ-2 і КЛО-1.

Компонування розкрійного цеху

Компонування розкрійного й вырубочного цехів майже ідентичні. Головна різниця полягає в тому, що в розкрійному цеху відділення обробки деталей може бути відсутня, але у вырубочному цеху відділення обробки деталей є завжди. Тому надалі будемо вести мову тільки про розкрійний цех.

Цех розташовується частіше на першому поверсі головного виробничого будинку й має такий же розміри як цех складання взуття.

Розміщення структурних підрозділів на площі цеху залежить від

28

організації роботи в розкрійному відділенні.

Розкрійний цех складається з наступних структурних підрозділів:

розподільної бази (РБ) - одержання виробничих партій і матеріалів на змінне завдання, зберігання протягом зміни;

відділення розкрою матеріалів (ВР) - розкрій матеріалів на деталі заготовок верху взуття;

комплектувального відділення (КВ) - комплектування виробничих серій деталей і відправлення їх у складальні цехи; резачні комори (РК) - зберігання запасу різаків, поточний ремонт різаків;

відділення обробки деталей (ВОД) - обробка деталей верху взуття.

Розміщення структурних підрозділів на площі цеху залежить від організації роботи в розкрійному відділенні. Вона може бути прямоточні чи замкнуті.

При прямоточній схемі виробничі партії матеріалів подають із розподільної бази до місця запуску їх на конвеєр і далі на робочі місця розкрійників. Матеріал розкроюють, і крій подають тим самим конвеєром в інший кінець цеху в комплектувальне відділення, а з нього ліфтом, розташованим у цьому ж кінці - у складальний цех. Щоб не було перетинання вантажних і людських потоків, необхідно передбачити подачу виробничих партій матеріалів з підготовчого відділення складу в розподільну базу спеціальним підйомником.

При замкнутій схемі організації роботи розкрійного цеху підібрані виробничі партії матеріалів подають із розподільної бази до місця запуску їх на конвеєр, а потім на робочі місця розкрійників. Матеріал розкроюють, і крій подається тим самим конвеєром у комплектувальне відділення. Розподільна база й комплектувальне відділення, які розташовані поруч в кінці цеху, утворять замкнуту схему вантажопотоку. Скомплектовані деталі верху передають ліфтом у складальний цех

Лабораторна робота № 1.

Розрахунок потреби матеріалів для верху взуття за заданим асортиментом.

Передмова.

Курс ―Основи проектування підприємств‖ є одним із тих що завершують формування спеціалістів для взуттєвої промисловості. Він базується на матеріалах дисциплін ―Основи технології виробів‖ (розділ ―Проектування технологічних процесів виробництва‖), ―Матеріалознавство‖, ―Економіка і організація виробництва‖, ―Охорона праці і навколишнього середовища‖ та інше.

Студентам спеціальності за змістом своєї майбутньої роботи належить займатись удосконаленням виробництва взуття на рівні дільниць, потоків, цехів, що в певній мірі буде пов’язано з їх реконструкцією, а можливо і будівництвом нових. Необхідно пам’ятати, що від якості проекту залежать

29