Підручник ПВВ

перетину, що створюють осередки для зберігання вантажу. їх виготовляють із дерева, великорозмірних, схожих на літери «Г» й «Т», залізобетонних елементів. За конструкцією опорних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі полицеві й безполицеві, каркасні, консольні, пірамідальні, стоякові. На полицевих стелажах вантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на плоских стандартних піддонах. Безполицеві та каркасні стелажі використовують у комплекті зі спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку укладається продукція, що надійшла на склад. На цих стелажах зберігають продукцію виробничо-технічного призначення широкої номенклатури. Стоякові стелажі призначені для зберігання сортового металу, труб одного таромаркорозміру, кругляку.. Досить поширені також автоматизовані елеваторні стелажі для зберігання і зручного комплектування дрібноштучних вантажів широкої номенклатури. На складах використовують вантажні піддони різних конструкцій (розбірні й нерозбірні). За будовою виділяють піддони: плоскі — без надбудов над верхньою площиною настилу; стоякові — з постійними або знімними стояками; ящикові — з постійними, знімними або відкидними стояками. Виготовляють піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу, а також комбіновані — дерев'янометалеві.

У складському господарстві використовують ваги загального призначення. За конструкцією вони бувають гирьові, шкальні, шкальногирьові, циферблатні, автоматичні, напівавтоматичні. За використанням та установкою розрізняють ваги настільні, товарні (платформні), пересувні та стаціонарні, автомобільні стаціонарні та пересувні, вагонні, кранові, конвеєрні, бункерні (порційні). Для складської переробки різних матеріалів застосовують різні типи підйомно-транспортних машин і пристроїв. Класифікують їх за такими ознаками:

1)за продуктивністю і рівнем використання ручної праці — основні засоби механізації (мостові, козлові, баштові крани, конвеєри, навантажувачі, крани-штабелери); допоміжні (ручні візки, роликові доріжки, блоки, домкрати)

2)за напрямом переміщення вантажів, у горизонтальному напрямі і з незначним нахилом — електрота автовізки, конвеєри, скрепери; у вертикальному напрямі з різним нахилом — елеватори, ліфти, штабелери, підйомники; у змішаному напрямі - електрота автонавантажувачі, крани усіх видів;

3)за характером переміщення вантажів, періодичної дії - електрота автовізки, підйомники-навантажувачі, крани; безперервної дії — конвеєри, елеватори, спіральні пуски;

4)за видом рушійної сите, механізми з електричними двигунами —- електронавантажувачі, електрокари, електроштабелери, електрокрани; механізми з двигунами внутрішнього згоряння — автокари, автонавантажувачі, дизельні крани; пристрої для самопереміщення вантажів — похилі спуски, роликові доріжки прямолінійні та гвинтові; механізми ручної дії — візки, крани, лебідки;

5)за конструкцією: стаціонарні засоби — крани на колоні, консольні;

90

напівстаціонарні засоби — мостові, баштові, залізничні крани; засоби вільного переміщення — всі засоби підлогового підйомно-транспортного призначення: автокрани, плавучі крани, аерокрани.

Норми для розрахунку складських приміщень і прийнятий запас збереження.

Склади взуттєвих підприємств класифікують по характеру діяльності ( призначенню ) і типу ( конструкції будівлі).

По характеру діяльності в свою чергу вони розподіляються на постачальні та збутові.

Постачальні склади знаходяться у підпорядкуванні органів матеріальнотехнічного постачання підприємства.

У них повинні зберігатися матеріальні запаси призначені для забезпечення безперервного виробничого процесу. Робота таких складів повинна здійснюватись з урахуванням вимог виробничого процесу і планового забезпечення його всім необхідним, що в значній мірі забезпечить успіх роботи підприємства.

Збутові склади (склади готової продукції) знаходяться у підпорядкуванні органів збуту підприємства, який забезпечує відправлення готової продукції споживачам згідно з контрактами .

По типу, конструкції і облаштованості складські будівлі взуттєвих підприємств розподіляються на одно і багатоповерхові, закриті, напівзакриті і спеціальні.

Постачальні склади виконують наступні функції:

-прийом матеріалів по кількості і асортименту;

-перевірку якості матеріалів;

-збереження матеріалів;

-підготовку виробничих партій матеріалів і оформлення документів;

-збереження підготовлених виробничих партій;

-передачу виробничих партій матеріалів у виробництво.

Збутові склади:

-прийом готової продукції із цехів складання взуття;

-збереження взуття;

-підбір, комплектування і упаковка взуття в ящики;

-відправлення взуття споживачам.

Транспорт, що обслуговує взуттєве виробництво підрозділяється на зовнішній, який доставляє вантажі підприємствам і внутрішній, який забезпечує перевіз вантажів у відповідності з загальним ходом і ритмом виробництва на підприємстві. Внутрішній транспорт підприємства поділяється на внутрицеховий і міжцеховий.

Розрахунок площі складів і підсобно-допоміжних приміщень

Загальна площа складських приміщень Scк розраховується по нормах

91

площі, що виділяється для зберігання 100 умовних пар продукції, з урахуванням норми запасу зберігання її в днях (дана нижче).

Наприклад, площа механізованого складу шкір для верху взуття при змінній потужності всіх складальних цехів фабрики 10000 пар визначається в такий спосіб:

Питома вага сумарної площі підсобно-допоміжних приміщень центральної ремонтної майстерні , цехових ремонтних майстерень, цехових ремонтно-механічних майстерень, хімічного цеху, компресорної, контор цехів й інших становить 5-8% від загальної виробничої площі фабрики.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Основні положення проектування промислових будинків.

При проектуванні і будівництві необхідно користуватися будівельними нормами і правилами (БНіП), що відображають основні напрямки науково-

92

технічного прогресу. БНіП розроблені ведучими галузевими організаціями. Вони охоплюють наступні питання: зниження кошторисної вартості , підвищення якості і скорочення термінів будівництва, застосування найбільш раціональних рішень при забудові міст, населених пунктів промисловими і громадськими будинками, економічне використання матеріальних ресурсів, підвищення рівня індустріалізації і продуктивності праці, покращення умов праці та охорони навколишнього середовища.

БНіП складаються з чотирьох частин:

-І. «Загальні положення» встановлюють систему нормативних документів, будівельну термінологію, класифікацію будинків і споруд;

-ІІ. «Норми проектування» визначає вимоги до будівельної, кліматології, геодезії, пожежної безпеки, будівельної теплотехніки, підвалинамі фундаментам, будівельним конструкціям. В цій частині розглядаються питання проектування житлових, громадських, промислових і сільськогосподарських будинків.

-ІІІ. «Правила виконання та приймання робіт, зміст вимог до організацій будівництва, прийому будинків до експлуатації, техніки безпеки».

-ІV. «Кошторисні норми і правила» складає вказівки по визначенню кошторисної вартості будівельних робіт і будівництва.

При проектуванні складального цеху необхідно передбачити допоміжні приміщення, адміністративно-конторські, побутові та культурного обслуговування.

Єдина модульна система (ЄМС) в будівництві.

Для забезпечення взаємозаміни конструктивних елементів будинків, виробів і деталей встановлюються уніфіковані розміри всіх елементів на основі правил єдиної модульної системи (ЄМС).

ЄМС – це сукупність правил призначення розмірів об’ємно планувальним і конструктивним елементам будинків, будівельним виробам і деталям, обладнанню будинків з метою їх взаємозаміни. Основою модульної системи являється принцип кратності розмірів єдиній величині, що називається модулем.

В якості основного модуля (М) прийнятий розмір 100 мм. При проектуванні всі основні розміри будинків і їх конструктивних елементів приймаються кратними 100 мм. Але основний модуль не завжди підходить для уніфікованих параметрів елементів будинків, тому приймають похідні модулі (ПМ), Похідні модулі від основного можуть бути укрупнені і зменшувані, що утворюються помноженням величини основного модуля М на цілі чи дробові коефіцієнти. Так, укрупнені модулі позначаються 2М, 3М, 6М, 12М, 15М, 30М, 60М, що відповідає 200, 300, 600, 1200,1500, 3000 і 6000 мм, а дробові 0,5М, 0,2М, 0,1М, 0,05М, 0,02М, 0,01М, що відповідає 50, 20, 10, 5, 2 і 1 мм.

Для визначення довжини будинку застосовують укрупнений модуль 60 м, ширина будинку 30м або 60м, висота поверхів 6 м або 12 м. Дробові модулі

93

використовуються для позначення розмірів перерізів будівельних конструкцій та ін.

У ЄМС встановлено три категорії розмірів: номінальні, конструктивні і натуральні. Номінальні розміри – відстані між умовними осями будинків, а також між умовними гранями будівельних конструкцій і виробів. Номінальні розміри приймаються кратними модулю 100 мм або укрупненому модулю. Конструктивні розміри – проектні розміри об’ємно планувальних рішень і конструктивних елементів будинків. Вони менше номінальних на величину шву, зазору, або інших допусків. Фактичні (натуральні) розміри можуть відрізнятись від конструктивних на величину припусків, встановлених для даного елементу або деталі БНіП.

Загальні відомості про будівельні креслення.

Будівельні креслення будинків складають по загальним правилам прямокутного проекціювання їх на основі площинної проекції. При виконанні будівельних креслень необхідно керуватись:

-ДСТ – «Єдина система конструкторської документації» і «Креслення будівельні»;

-«Тимчасова інструкція про склад і оформлення будівельних робочих креслень будинків і споруд» БН-460-74.

-Будівельні норми і правила (БНіП).

-Проекції будинків на кресленнях мають свої назви. Так, вид будинку спереду, ззаду, справа і зліва називають фасадами. При цьому розрізняють головні, дворові, бокові або торцеві фасади.

Вид на будинок зверху називають планом покрівлі. Маючи фасади і план покрівлі будинку, можна про його зовнішні розміри, форми і архітектурний вигляд.

Розріз будинку горизонтальною площею, що розташована на рівні віконних і дверних прорізів, називають планом поверху. На планах поверхів виробничих будівель показують розміщення технологічного обладнання, даються його розміри і прив’язки з конструктивними рішеннями будинку.

По планам поверхів будинку можна визначити розмір і взаємне розташування приміщень або цехів, розміри прольотів і кроків колон будинку, розташування розбивочних осей, віконних і дверних прорізів, колон, сходів і перегородок.

Розбивочні осі, як правило, розділяють будинок у поздовжньому напрямку на кроки, а у поперечному на прольоти. Розміри прольотів, кроків і висот поверхів повинні прийматися по укрупненому модулю.

Прольотом називають відстань між разбивочными осями окремих опор (колон) у направленні основної несучої конструкції перекриття чи покриття (балки чи ферми).

Крок колон – відстань між розбивочними осями окремих опор (колон) у напрямі, перпендикулярному до прольоту.

94

За висоту поверху багатоповерхового будинку приймається відстань від рівня пола даного поверху до рівня пола вище лежачого поверху.

Об'ємно-планувальними елементами називаються частини будинку з розмірами, рівними висоті поверху, прольоту і кроку.

Відомості про промислові будівлі

Закінчена будівля називається спорудженням. Спорудження, що мають приміщення для виконання виробничих або господарських (житлових) функцій, належать до будинків. Такі спорудження, як щогли, мости, тунелі й т.п., належать до інженерних споруджень. Залежно від призначення будинків розрізняють наступні види будівництва: промислове, цивільне (житлове, громадське та інш.), сільськогосподарське та інш.

Будинки – це різні наземні споруди, які мають внутрішній простір, призначений для тої чи іншої діяльності, в залежності від їх спеціального призначення підрозділяють на громадські (житлові і громадські), промислові і сільськогосподарські.

•Міцністю будинку називається здатність сприймати вплив навколишнього середовища без руйнування і суттєвих залишкових деформацій.

•Стійкість будинку – здатність зберігати рівновагу при зовнішньому

впливі.

•Довговічність – міцність, стійкість і збереження як будинку в цілому, так і його елементів в часі; та поділяється на ІV ступені:

І – термін служби більше 100 років; ІІ – від 50 до 100 років;

ІІІ – від 20 до 50 років; ІV – від 5 до 20 років.

К. промисловим належать підприємства, які виробляють промислову продукцію. Промислові будинки будують одноповерховими, однопрогоновими

йбагатопрогоновими, односхилими й багатосхилими; багатоповерховими, багатопрогоновими, двосхилими (багатосхилими). Одноповерхові й багатоповерхові будинки будують з несучими й самонесучими стінами; горищними й без горищ (зі сполученим покриттям); з організованими й неорганізованими водовідводами й із внутрішнім водовідводом; несучі стіни можуть бути з пілястрами й без пілястр.

Багатоповерховий будинок утвориться в результаті членування його по висоті міжповерховими перекриттями. Висотою поверху вважається розмір від підлоги одного поверху до підлоги наступного (тобто включаючи й товщину перекриття). Розмір від підлоги до низу несучої конструкції (балки, ригеля) вважається висотою приміщення. Звичайно будуються промислові будинки з висотою поверхів: 3,6; 4,2; 4,8; 5,4; 6; 7,2; 8,4 м., а багатоповерхові головні корпуси взуттєвих підприємств — з висотою поверху 4,8 м. Висоту надземних поверхів варто планувати кратної 600 мм. Для будинку шириною 24 м висота поверху рекомендується 4,8 м.

95

По пожежній класифікації будинки поділяються на вибухово-, вибуховопожежно- і пожежнонебезпечні. Це залежить від категорії виробництва.

По рівню температури й вологості у середині приміщень будинку діляться на сухі (φ = 50%), нормальної вологості (φ = 50-60%), вологі (φ = 6070%) і мокрі (φ = 75% і більше).

Приміщення взуттєвого виробництва належать до приміщень із нормальним режимом температури й вологості. Деякі приміщень може мати підвищену вологість. У таких приміщеннях (туалети, душові й т.п.) конструкції, що обгороджують (стіни, перекриття, перегородки) повинні виконуватися з водостійких матеріалів.

Будинки діляться на капітальні, які повинні мати підвищену довговічність, і некапітальні (тимчасові), до яких пред'являються мінімальні вимоги.

Крім того, розрізняють будинки з опаленням і без.

Класифікація промислових будівель і вибір їх для взуттєвої промисловості

З урахуванням призначення промислові будівлі взуттєвого виробництва підрозділяються на наступні групи:

виробничі, у яких розміщаються основні процеси виготовлення взуття. Вони називаються головними корпусами;

підсобно-виробничі, призначені для виконання допоміжних процесів виробництва (хімічний цех, ремонтно-механічна майстерна, експериментальний і тарний цехи й т.п.);

енергетичні, постачальні підприємства електроенергією, стисненим повітрям, парою та інш. (трансформаторні підстанції, компресорні, котельні);

складські (див. розділи перші й другий); транспортні, обслуговуючі засоби транспорту підприємства (гаражі для

автокар, електрокар, пристрої для зарядки акумуляторів і т.п.); санітарно-технічні, призначені для обслуговування систем водопроводу,

каналізації, теплофікації (артезіанські шпари, насосні станції, водонапірні башти). Для взуттєвих підприємств санітарно-технічні спорудження будуються рідко, тому що в основному вони всім забезпечуються від міських мереж;

допоміжноно-загальнофабричні, до яких належать адміністративнопобутовий корпус, виробничо-технічне училище (ВТУ), магазин й ін.

До допоміжних цехових приміщень відносяться: комори напівфабрикатів (або площі для контейнерів); комори зберігання допоміжних матеріалів, заготовок, деталей, комплектування готових виробів; кімната для механіків та інші.

Адміністративні приміщення цеху можуть знаходитись в самому цеху або за його межами. Кабінет начальника цеха і кімнату для майстрів краще планувати в цеху. Контору можна розташовувати поруч з цехом, в приміщенні між суміжними цехами або в прибудові.

96

Площа кабінетів начальників цехів, змін і майстрів,при проектуванні потужних виробництв, визначається наступним чином. На кожного співробітника, постійно працюючого в кабінеті начальника, приймається 4 м2 та на кожного присутнього на нарадах додається 1,2 м2 . Рекомендується площу кабінетів начальників цехів планувати в межах 15÷25 м2 . При проектуванні малого підприємства необхідність у адміністративних приміщеннях мінімальна, робоче місце майстра передбачається тільки в цеху, на потоці.

Для побутових цехових приміщень необхідно передбачити туалетні кімнати та, можливо, для паління, приміщення для відпочинку та прийому їжи.

Состав групи будівель залежить від потужності підприємства, району будівництва й умов експлуатації. Кожен будинок і спорудження повинні задовольняти експлуатаційним, інженерно-технічним, економічним й архітектурним вимогам.

Вимоги до промислових споруджень та їх конструктивних елементів

Проектування й будівництво взуттєвих підприємств повинні відповідати сучасному рівню розвитку науки, техніки, економіки й враховувати вимоги найбільш ефективного технологічного процесу. При цьому архітектурноконструктивне рішення взуттєвого підприємства повинне відповідати характеру виробництва.

Проектування будь-якого промислового підприємства - складний процес, що залежить від багатьох факторів (вимог).

Функціональні вимоги

Ціль цих вимог сприяти створенню такого технологічного процесу, який би забезпечував в приміщеннях будівель оптимальні санітарно-гігієнічні й безпечні умови праці. Тому функціональні вимоги взуттєвого підприємства полягають насамперед у більше повній відповідності будинку призначенню - виготовленню взуття. Досягається це шляхом вибору типу будинку, його розмірів, визначення потрібних виробничих і допоміжних площ, чисельності робітників, числа одиниць обладнання, необхідного для підприємства, кількості сировини, допоміжних матеріалів, палива, електроенергії та інш.

Для кожного підприємства навіть однієї галузі виникають свої специфічні функціональні вимоги й дуже важливо, щоб проектувальники правильно й повно визначали й ураховували їх. Функціональні вимоги взуттєвого виробництва викладені у попередніх розділах.

Технічні вимоги

Вони включають вимоги: протипожежні, міцності, довговічності, експлуатаційні, економічності, архітектурно-будівельні й ін.

Протипожежні вимоги

Залежать від ступеня вогнестійкості будинку, обумовленої функціональним процесом, для якого призначається будинок, його класом, поверховістю й розмірами в плані. Згідно з БНіП «Виробничі будинки

97

промислових підприємств» по вибухово-, вибуховопожежної і пожежної небезпеки виробництва підрозділяються на шість категорій: А, Б, В, Г, Д и Е.

До категорії А належать вибуховопожежні виробництва, пов'язані з горючими газами, нижня межа вибуху яких становить 10% і менше від обсягу повітря в приміщенні, рідинами, температура спалаху яких менш 28° С, і речовинами, здатними вибухати й горіти при взаємодії з водою, киснем повітря,

атакож один з одним.

Увзуттєвій промисловості є приміщення, які віднесені до категорії А: у штампувальному цеху - відділення нанесення клею на деталі низу взуття, комора клеїв (цехова), у цеху механічної обробки гуми - відділення готування клеїв з наіриту й натурального каучуку на органічних розчинниках, комора зберігання клеїв (цехова).

По вогнестійкості будинки розділяються на п’ять ступенів в залежності від ступеня загорання і межі вогнестійкості конструкції. Найбільшу вогнестійкість мають будинки І ступеня, найменшу V ступеня: - до будинків І, ІІ, ІІІ ступеня вогнестійкості відносять кам’яні будинки, до ІV – дерев’яні оштукатурені, до V - дерев’яні не оштукатурені. В будинках І і ІІ ступеня вогнестійкі стіни, опори, перекриття і перегородки не горючі. У будинках ІІІ

ступеня вогнестійкі стіни і опори не горючі, а перекриття слабо горюче. Дерев’яні будинки ІV і V ступеня вогнестійкості за протипопожежними вимогами повинні бути не більше двох поверхів.

Тип будинку визначається в основному формою, поверховістю, габаритами будинку, розміром прольотів і кроком колон. Вибір типу будинку для взуттєвих фабрик залежить в основному від технологічного процесу, кліматичних умов, виконання встановлених вимог до виробничих будинків і уніфікацією в будівництві.

Форма основного виробничого будинку взуттєвої фабрики може бити різної, однак, найбільш прийнятною є квадратна або прямокутна форма. Розміри сітки колон (прольоту й крок) вибирається по габаритах обладнання й транспорту в цеху, з урахуванням ширини потоків, матеріалу несучих конструкцій поверховості, навантаження на квадратний метр перекриття і повинен бути уніфікованими - 6х6 або 9x6 м (тобто розмір прольотів 6 або 9 м ,а крок колон 6 м) і повинні бути єдині для всього будинку.

ОСНОВНІ ЧАСТИНИ БУДИНКІВ І ЇХ КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ

Призначення фундаментів і вимоги до них Основа і ґрунти. Основою називається ґрунт, на якому зводять

фундамент, який є підземною частиною будинку. Фізико-технічні властивості ґрунтів залежать від взаємодії різних факторів: фізико-хімічних умов утворення порід; умов їхнього залягання; процесів, пов'язаних з дією сили ваги, води, газів; коливання тепла та інш. Ґрунти, на яких зводять фундаменти, повинні мати наступні основні якості: рівномірною й малою стискальністю, тобто

98

певною щільністю, що забезпечує мале й рівномірне осідання будинку, і ґрунтовими водами не повинні його розмивати.

Як основа можуть служити різні ґрунтові породи: скельні, напівскельні, великоуламкові й сипкі (піски, суглинки, глини). Найбільший інтерес для вивчення будівельних якостей - інженерно-геологічних - представляють сипкі ґрунти. Вони найменше придатні як основи під будинки й спорудження, тому що мають несприятливі властивості й найменшу несучу здатність. Тому в підручнику розглядаються состав, властивості й різні фізико-механічні показники тільки сипких ґрунтів.

Ґрунт не є однорідним тілом, а складається із трьох частин: твердої (мінеральні частки), рідкої (вода з розчиненими в ній речовинами) і газоподібної (гази й повітря). Ці складові частини і їхні співвідношення визначають фізико-механічні властивості ґрунту.

Ґрунти, використовувані як основи будинків і споруджень, діляться на піщані й глинисті.

Піщані ґрунти належать до сипучих ґрунтів. У сухому стані вони не мають пластичність і містять не менш 50% (по масі) часток крупніше 2 мм. Будівельні властивості й несуча здатність піщаних ґрунтів визначаються розміром зерен, щільністю й вологістю. Розмір зерен ґрунту характеризується гранулометричним составом, співвідношенням обсягів піску різної величини в одиниці об'єму. Розрізняють пісок крупний, середній, дрібний і пилуватий.

Щільність ґрунту оцінюється коефіцієнтом пористості. По ступені пористості пісок буває щільним, середньої щільності й сипучим.

Вологість ґрунту характеризується коефіцієнтом вологості. Розрізняють пісок мало вологий, дуже вологий і насичений водою, або пливун.

Ніж крупніше й щільніше піщаний ґрунт, тим менше його осада під впливом навантаження й тім більше його несуча здатність.

Піщані ґрунти можуть бути надійною основою, здатною сприймати значну напруженість, якщо вони залягають шаром достатньої товщини (не менш ширини підошви фундаменту), мають необхідну щільність і не піддані дії текучої води.

Як основа застосовують насипаний грубозернистий пісок, утрамбований шарами по 15-20 см. Така піщана ущільнена подушка служить гарною основою, особливо якщо підстильний шар складається із глини й добре охороняє ґрунт від обдимання. (Обдимання - це збільшення об'єму глинистих ґрунтів при замерзанні в результаті збільшення об'єму води. Сили обдимання величезні й здатні деформувати будинок.)

Глинисті ґрунти належать до зв'язних ґрунтів, що мають пластичність, тобто властивість змінювати форму без зміни об'єму й поверхневих деформацій (тріщин). Частки глин скріплені силами зчеплення й мають розмір менш 0,005 мм.

Глинисті ґрунти є продуктом хімічного руйнування гірських порід. У більшості випадків глинисті ґрунти являють собою механічну суміш глинистих (лускатих) і піщаних (зернистих) часток.

99