Глава 31

Загальні засади правового

регулювання зовнішньоекономічної

діяльності

§ 1. Поняття та принципи

зовнішньоекономічної діяльності.

Законодавство про зовнішньоекономічну

діяльність

В юридичній літературі зовнішньоекономічна діяльність розглядається як діяльність щодо розвитку співробітництва з іншими державами у галузі торгівлі, економіки, техніки, куль­тури, туризму¹. На думку деяких авторів, це особлива форма здійснення суспільно-виробничих зв'язків між окремими дер­жавами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями у сфері міжнародного економіч­ного співробітництва, яка є предметом вивчення міжнародно­го економічного права як самостійної галузі міжнародного пуб­лічного права².

Подібна оцінка місця і галузевої належності норм, що регу­люють відносини щодо зовнішньоекономічної діяльності, на

¹Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. О. М. Олейник. — М.: Юрист, 2002. — Т. 2 - С. 458.

² Див.: Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. — К.: Либідь, 1995.

- 535 -

нашу думку, не узгоджуються з легальним визначенням по­няття зовнішньоекономічної діяльності, що міститься в ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»: зовнішньоеко­номічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяль­ності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Істотним доповнен­ням визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності є вказівка ч. 1 ст. 377 ГК на таку її ознаку як перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Оскільки мова йде про діяльність суб'єктів господарської діяльності, то цілком логічним є висновок про те, що зовніш­ньоекономічна діяльність є одним з видів господарської діяль­ності, під якою Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 1) розуміє будь-яку діяльність, в тому числі підприєм­ницьку, пов'язану з виробництвом і обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Відтак і законодавство про зовнішньоекономічну діяльність є одним з інститутів господарського законодавства, що в стислій формі вміщений в Розділ VIII Господарського кодексу України.

Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономіч­ної діяльності.

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовніш­ньоекономічної діяльності. Цей принцип полягає у:

• виключному праві народу України самостійно та неза­ лежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на тери­ торії України, керуючись законами, що діють на території України;

• обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних від­ носин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добро­ вільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійсню­ вати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

• обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоеконо­ мічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономіч­ ної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоеко­ номічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації. Він полягає у:

• рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­ ної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

• забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь- яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Принцип верховенства закону, що полягає у:

• регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки за­ конами України;

• забороні застосування підзаконних актів та актів управ­ ління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш спри­ ятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

• забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовніш­ ньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарсь­ кої діяльності на її території згідно з законами України.

• здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­ ної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

• здійснює захист державних інтересів України як на її тери­ торії, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжна­ родного права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпін­гу при ввезенні та вивезенні товарів.

Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регу­люється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає звичайно ж Конституція України. Зокрема, в п. 9 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами ви­значаються засади зовнішньоекономічної діяльності, а в п. 8 ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів

- 536 -

- 537 -

України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Як вже зазначалося, норми щодо правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності окремим розділом вміщені в Господарському кодексі України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює зовніш­ньоекономічну діяльність, є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає прин­ципи зовнішньоекономічної діяльності, окреслює коло її суб'єктів, називає види зовнішньоекономічної діяльності, за­кріплює основи її регулювання, передбачає встановлення спе­ціальних правових режимів зовнішньоекономічної діяльності, містить норми щодо відповідальності учасників зовнішньое­кономічної діяльності та захисту їх прав і інтересів.

Важливе значення для регулювання окремих видів зовніш­ньоекономічної діяльності мають також Цивільний кодекс Ук­раїни; Закони України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнарод­ний комерційний арбітраж», від 15 вересня 1995 р. (в редакції Закону України від 21 червня 2001 р.) «Про операції з даваль­ницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування» та від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бар­терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; Ука­зи Президента України від 4 жовтня 1994 р. «Про застосуван­ня Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» та від 7 листопада 1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньо­економічних договорів (контрактів) в Україні»¹; постанови Ка­бінету Міністрів (спільно з Національним банком України) від 21 червня 1995 р. «Про типові платіжні умови зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів) та типові форми захисних за­стережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»² та від 12 грудня 2002 р. «Про затвердження Порядку ведення Української кла­сифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»³, а та­кож нормативно-правові акти Міністерства зовнішньоеконо­мічних зв'язків і торгівлі і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

¹Голос України. — 1994. — 16 листопада.

² ЗПУ України. — 1995. — № 9. — Ст. 243.

³ Офіційний вісник України. — 2002. — № 51. — Ст. 2298.

- 538 -