- •1.Соціологія як наука. Центральні поняття соціології: соціальний інститут, соціальна система, соціальна спільнота
- •2. Співвідношення соціології та соціології міжнародних відносин. Об’єкт та предмет соціології міжнародних відносин. Соціологія міжнародних відносин у структурі соціологічного знання
- •Системний підхід до суспільства в соціології: органістичний, механістичний та інтегрований напрямки
- •Історія становлення компаративістики. Компаративні дослідження у протосоціології
- •Типи та методичні проблеми компаративних досліджень (м. Доган, д. Пеласі)
- •Неомарксистський напрям у соціології міжнародних відносин. Відмінність від марксизму. Представники. Критика неомарксистського напряму.
- •Ціннісне коло ш. Шварца як інструмент компаративного дослідження
- •8. Ціннісна система українського суспільства у крос національному вимірі (за методикою ш. Шварца)
- •15.Теорія постматеріалістичних цінностей р. Інглегарта
- •Дискусія про тенденції розвитку та конфліктів у сучасному світі: ф.Фукуяма vs. С.Гантінгтон.
- •11.Неполітичні чинники конфліктності західної та мусульманської цивілізації (за роботою п. Норріс та р. Інглегарта «Справжнє зіткнення цивілізацій»).
- •12.Світ-системний аналіз та теорія залежності (а. Франк, і. Валлерстайн)
- •13.Соціокультурні чинники інституційної ефективності. Критика теорії залежності (л. Гарісон)
- •14.Емансипаційна теорія демократії р. Інглегарта
- •15.Теорія постматеріалістичних цінностей р. Інглегарта
- •16. Внесок п. Норріс у сучасні компаративні дослідження
- •17. Застосування шкали національної дистанції для дослідження конфліктогенного потенціалу міжнаціональних відносин
- •18. Інтегровані показники у компаративних кроснаціональних дослідженнях: (показник ефективності державного управління – failed state index). Методика обрахунку та місце України у рейтингу
- •20. Інтегровані показники у компаративних кроснаціональних дослідженнях: показник сприйняття корупції (Corruption perception index) Методика обрахунку та місце України у рейтингу
- •21. Міжнародні відносини у епоху «третьої хвилі» (теорія третьої хвилі о. Та х.Тоффлерів).
- •22. Різновиди акторів на міжнародній арені. Етатизм vs. “світове громадянське суспільство”.
- •23.Закономірності функціонування і трансформації міжнародних систем. Теорія транзиту та її критика.
- •24. Теорія хвиль демократизації с. Гантінгтона
- •25. Учасники/автори/актори міжнародних відносин.
- •28. Моделювання і теорія ігор.
11.Неполітичні чинники конфліктності західної та мусульманської цивілізації (за роботою п. Норріс та р. Інглегарта «Справжнє зіткнення цивілізацій»).
«Народи ісламських країн хочуть і заслуговують на свободу і можливості, як люди кожних народів,» Буш має рацію. Будь-які претензії про «зіткнення цивілізацій», засновані на принципово інших політичних цілях проведених західними і мусульманськими громадами представляє спрощення доказів. Підтримка мети демократії напрочуд широко поширена серед мусульманської громадськості, навіть серед людей, що живуть в авторитарних суспільствах. І все ж Хантінгтон має рацію, коли стверджує, що культурні відмінності набули нового значення, формуючи лінії розлому для майбутніх конфліктів. Хоча майже весь світ на словах до демократії, до цих пір немає глобального консенсусу щодо самовираження цінностей, таких, як соціальна толерантність, гендерна рівність, свобода слова, і міжособистісна довіра, які мають вирішальне значення для демократії. Сьогодні ці розбіжні цінності складають реальні зіткнення між мусульманськими громадами і Заходом. Але економічний розвиток породив зміни у ставленні практично в будь-якому суспільстві. Зокрема, модернізація змушує систематизувати, передбачувані зміни в гендерних ролях: Індустріалізація приводить жінок до оплачуваної роботи і значно знижує рівень народжуваності. Жінки стали грамотними і починають ставати представниками в уряді але в меншій кількості ніж чоловіки. Потім, постіндустріальна фаза приносить зрушення в бік більшої гендерної рівності,як жінки перейшли в більш високий статус, економічні ролі в управлінні і придбання політичного впливу у виборних і призначуваних органах. Таким чином, щодо промислово розвинених мусульманських країнах, таких як Туреччина вони дотримуються однакової думки з питань гендерної рівності та сексуальної лібералізації інших нових демократій. Навіть в усталених демократіях, зміни в культурній традиції – і в підсумку, ставлення до демократії, як видається, тісно пов’язані з модернізацією. Жінка не отримала право голосу в самих історично протестантських громадах приблизно до 1920 року, і в багатьох країнах римо-католицької Європи тільки після Другої світової війни. У 1945 році тільки 3 % членів парламентів по всьому світу були жінки. У 1965 році ця цифра збільшилася до 8 відсотків в 1985 році до 12 відсотків, а в 2002 році до 15 відсотків. США не можуть розраховувати на розвиток демократії в мусульманському світі, просто утримуючи країни прийняти атрибути демократичного управління, такі як проведення виборів і з парламентом. Також нереально очікувати, що зародження демократії на Близькому Сході буде надихати хвилі реформ нагадуючи оксамитові революції, що охопили Східну Європу в останні дні холодної війни. Реальну прихильність демократичним реформам буде визначати готовність виділяти ресурси, необхідні для сприяння людському розвитку в мусульманському світі. Культура має довгостроковий на становлення суспільства що розвивається. Але культура не повинна бути долею.