РОЗДІЛ 4

Загальні аспекти організції контрольно-ревізійної роботи на підприємстві

4.1. Організація і діяльність ревізійних комісій на підприємствах

4.2. Положення про ревізійну комісію підприємств, його структура та зміст

4.3. Права, обов’язки та відповідальність членів ревізійної комісії

4.4. Планування роботи ревізійної комісії підприємства

4.5. Інформаційне забезпечення ревізійної комісії

4.6. Зловживання: поняття та класифікація

4.7. Матеріальна відповідальність працівників

4.8. Дисциплінарна відповідальність працівників

4.9. Збитки та моральна шкода

4.10. Інші види відповідальності

Термінологічний словник

Контрольно-ревізійна робота – це сукупність трудових і матеріальних елементів, пов’язаних з виконанням контрольно-ревізійного процесу, а також створення необхідних умов для його здійснення.

Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України, далі – ДФІУ) – є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Ревізор – це службова особа, уповноважена власником (органом управління) виконувати контрольні функції з перевірки господарської діяльності підприємств незалежно від форм власності.

Планова виїзна ревізія – ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані контрольно-ревізійної роботи органу служби і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік.

Винні особи – посадові та матеріально - відповідальні особи, з вини яких порушено законодавство під час проведення фінансово-господарських операцій.

Позапланова виїзна ревізія – ревізія, яка не передбачена в планах контрольно-ревізійної роботи органу служби і проводиться за наявності обставин, визначених Положенням про ДФІУ.

Юридична відповідальність – встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати позбавлення певних благ, належних йому цінностей (позбавлення волі, позбавлення права займати певну посаду, позбавлення майна шляхом його конфіскації, стягнення штрафів тощо); форма впливу на порушників, реакція держави на допущені порушення правових норм, на посягання на соціальні інтереси суспільства, права особи.

Матеріальна відповідальність – це добровільне чи примусове відшкодування стороною трудового договору шкоди за збиток, завданий іншій стороні майновим або (і) немайновим, протиправним, винним невиконанням або неналежним виконанням своїх трудових обов’язків внаслідок дії чи бездіяльності, в порядку і розмірі, визначеному законодавством

Кримінальна відповідальність – різновид ретроспективної юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні міри кримінального покарання до фізичних осіб, винних у вчиненні злочину.

Адміністративна відповідальність – це накладення на правопорушників загальнообов’язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру.

Дисциплінарна відповідальність – вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до працівника конкретних заходів стягнення за скоєні ним дисциплінарні провини.

Цивільно-правова відповідальність – установлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що виявляється в позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов'язків майнового характеру.

Моральна шкода – це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що були причинені фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.