Тема 3 Структура програми мовою Паскаль

Програма мовою Паскаль має жорстку структуру, якої треба дотримуватися при написі програми. Програма починається з заголовка та складається з 7 розділів. Заголовок та розділи не є обов’язковими частинами програми, тобто будь-який розділ (або заголовок) можна пропустити, але послідовність опису розділів треба зберігати.

Назви розділів вказуються у програмі тільки один раз.

Заголовок - ім’я програми та список параметрів;

PROGRAM <ім’я програми > [ (INPUT, OUTPUT, F1, F2, ...) ] ;

Примітка !!! Якщо при описі оператору якась його частина наведена дужках [ ], це означає, що ця частина не є обов’язковою і при написі програми її можна пропустити.

Розділ підключення стандартних бібліотек та модулів

Синтаксис опису підключення стандартних бібліотек та модулів має вигляд:

USES < список модулів >;

< список модулів > - назви модулів, що підключаються, вказуються через кому. Довжина списку не обмежена. Наприклад,

Використання у програмі рядка USES не обов’язкове. USES вказується коли у програмі використовуються константи, типи, змінні, процедури або функції визначені в стандартних бібліотеках мови (крім SYSTEM, який використовується за умовчанням) або модулях, що описані користувачем.

Рядок USES у програмі описується один раз одразу ж після заголовка. Наприклад,

USES Crt, Graph, MyModul;

Розділ опису міток

Синтаксис опису міток має вигляд:

LABEL < список міток >;

Будь-який оператор, що виконується може бути споряджений міткою. Мітки використовуються сумісно з оператором goto для позначення та швидкого переходу до деяких частин (операторів) програми.

Міткою може бути ідентифікатор або цифра від 0 до 9999. Початкові нулі не є значущими. Мітка відокремлюється від оператора двокрапкою (:). При описі мітки відокремлюються комою. Наприклад,

LABEL 1, 2, А1, А2;

Використання міток та оператора goto у програмі суперечить принципам структурного програмування та вважається дурним стилем у програмуванні.

Розділ констант

Константи в мові Pascal бувають трьох типів: числові (цілі та дійсні), булового (TRUE, FALSE) і символьні.

За синтаксисом опису константи поділяються на прості та типізовані.

Синтаксис опису простої констант має вигляд:

CONST <константа1 >=<значення1 >;

< константа2 >=< значення 2 >;

. . .

< константа N >=< значення N >;

Наприклад, описані 4 константи:

Const

A = 23;

B = 12.5;

C = ‘a’;

D = True;

Тип простої константи визначається компілятором з її опису. Таким чином константа A є чисельною цілою, константа B – чисельною дійсною, C – символьною, D – логічною або булового типу.

Синтаксис опису типізованої константи такий:

CONST <константа1 >:<тип 1 >=<значення1 > ;

< константа2 >:<тип 2 >=< значення 2 >;

. . .

< константа N >:<тип N >=< значення N >;

Наприклад, описані 4 константи:

Const

A : integer = 23;

B : real = 12.5;

C : char = ‘a’;

D : boolean = True;

Типізовані константи можуть бути описані стандартними типами, як у наведеному вище прикладі, типом покажчик або бути структурованого типу: масив, запис, множина, об’єкт, опис яких буде розглянуто у відповідних темах.

Розділ опису типів

Синтаксис опису типів має вигляд:

TYPE <назва типу1 >=<опис типу1 >;

<назва типу2 >=<опис типу2 >;

. . .

<назва типуN >=<опис типу N >;

Множину типів Паскаль-прогарами можна розділити на дві групи: стандартні типи та типи користувача.

Стандартні типи це визначені ідентифікатори (не плутати з ключовими словами!). Вони описані у стандартній бібліотеці SYSTEM. До них належать типи word, byte, integer, real, char та інші.

Типи користувача – це додаткові абстрактні типи, характеристики яких програміст визначає самостійно. Наприклад,

TYPE

MyType = 0 ..10;

Таким чином визначено підтип цілих чисел від 0 до 10.

Розділ опису змінних

Синтаксис опису змінних має вигляд:

VAR

<список змінних 1> :<тип1>;

<список змінних 2> :<тип2>;

. . .

<список змінних N> :<тип N>;

<список змінних > - перелік ідентифікаторів, які відокремлюються комою.

<тип > - ідентифікатор стандартного типу або типу користувача.

Кожна змінна повинна бути описана до її використання у програмі і віднесена до одного типу.

Розділ опису процедур і функцій

Програма мовою Паскаль має ієрархічну структуру. Є головна програма, текст якої наводиться у розділі дій (див. нижче) та підпрограми – підлеглі допоміжні програми, які викликаються з головної. Підпрограми бувають двох типів: процедури та функції. Синтаксис та правила їх опису буде детально розглянуто в наступних темах.

Розділ дій (операторів)

Синтаксис опису розділу дій такий:

BEGIN

<оператор 1>;

<оператор 2>;

. . .

<оператор 3>

END.

Це єдиний обов’язковий розділ програми. Він починається з ключового слова BEGIN та закінчується ключовим словом END. Наприкінці програми ставиться крапка.

Після останнього оператора перед заключним END крапка з комою (;) не ставиться.

Коментарі - можуть стояти в будь-якому місці програми, але не всередині операторів, і заключаються в фігурні дужки { } або в (* *).

Контрольні запитання за темою

1. Скільки розділів може мати програма мовою Паскаль?

2. Як записується заголовок програми?

3. Як описується розділ підключення стандартних бібліотек та модулів?

4. Що таке мітка? Як описується розділ міток?

5. Як описуються типізовані і нетипізовані константи?

6. Як описується розділ типів? Що таке тип користувача?

7. Як описується розділ опису змінних?

8. Для чого призначений розділ опису процедур та функцій?

9. Як формується розділ дій (операторів)?