Лекція 7. ДОМОГОСПОДАРСТВО ТА ФІРМА

ЯК СУБ’ЄКТИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

1. Домогосподарство та його ознаки.

2. Домогосподарства як постачальники ресурсів. Функціональний

розподіл доходів.

3. Домогосподарства як виробники товарів і послуг.

4. Домогосподарства як споживачі благ і заощадники доходів.

5. Родинний розподіл доходів і їх диференціація.

6. Державна політика соціального захисту населення.

7. Суть підприємництва та його основи.

8. Підприємство (фірма) як економічний суб’єкт. Види підприємств

за розмірами.

9. Основні організаційно-правові форми підприємств.

10. Витрати виробництва і прибуток фірми.

1. Домогосподарство та його ознаки

Згідно з аналізом моделі кругопотоку, домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, постачає економіку ресурсами і використовує отримані кошти для купівлі товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби людини. Як синоніми до поняття домогосподарства також використовують терміни домашнє господарство та сімейне господарство.

Поняття сім’ї (родини) і домогосподарства є близькими, але не тотожними. Сім’я, здебільшого, є соціальною основою домогосподарства, проте домогосподарство може складатися і лише з однієї особи.

Сім’я є первинною суспільною одиницею.

Домогосподарство – одиниця економічна.

Згідно з СНР домогосподарство – невелика група людей, що проживають в одному помешканні, повністю або частково об’єднують свої доходи і майно, спільно споживають певні види товарів та послуг. Це тлумачення акцентує увагу на таких важливих аспектах як спільне житло, спільні бюджет і ведення господарства, узгоджене прийняття економічних рішень.

Домогосподарства можна класифікувати за низкою демографічних та економічних ознак. Важливими демографічними характеристиками домогосподарств є їх чисельність, склад та місце проживання. Основним економічним критерієм, за яким поділяють домогосподарства, є рівень їхніх доходів та багатства.

2. Домогосподарства як постачальники ресурсів. Функціональний розподіл доходів.

Домогосподарство, як одна з первинних економічних одиниць ринкової системи, виконує низку важливих функцій. Вони виступають як:

• постачальники ресурсів

• виробники товарів та послуг

• споживачі благ

• заощадники доходів.

Згідно з простою схемою кругопотоку, домогосподарства у ринковій економіці є власниками усіх чотирьох видів ресурсів – землі, капіталу, праці та підприємницького хисту, і постачають ці ресурси фірмам. Водночас реальна картина є складнішою. Навіть у країнах з розвиненою ринковою економікою частина матеріальних ресурсів (землі і капіталу) перебуває у власності держави. З іншого боку, більшість фірм самі володіють капітальними благами, які використовують, а домогосподарства часто володіють капіталом лише опосередковано через власність на підприємства.

В умовах перехідної економіки України ситуація дещо інша, що зумовлено особливостями її історичного розвитку. За командно-адміністративної системи колишнього СРСР домогосподарства могли певною мірою розпоряджатися тільки людськими ресурсами. Усі матеріальні ресурси перебували у так званій загальнонародній власності.

За ринкової трансформації економіки в Україні було відновлено право приватної власності. Процеси роздержавлення і приватизації дали змогу домогосподарствам претендувати на частину колишньої загальнодержавної власності. Значним кроком вперед стало реформування сільського господарства країни, яке уможливило приватну власність на землю. Орні землі колишніх колгоспів розпаювали і поділили між селянами. Проте досі зберігається мораторій на право купівлі-продажу сільськогосподарських земель.

Таким чином, на сьогоднішньому етапі ринкової трансформації економіки України, масштаби власності домогосподарств на матеріальні ресурси є значно нижчими, ніж у країнах з розвиненою економікою.

Низка серйозних проблем пов’язана і з використанням людських ресурсів домогосподарств в Україні. Пропозиція ресурсу праці значно перевищує попит на нього в абсолютній більшості регіонів країни, за винятком, можливо, столиці. Натомість офіційно зареєстрований рівень безробіття є досить низьким, що дає підстави говорити про значні масштаби прихованого безробіття в Україні. Унаслідок неможливості знайти роботу в Україні, мільйони українських громадян подаються на заробітки за кордон. Це нерідко призводить до руйнації соціальних основ домогосподарств.

Драматична ситуація вже упродовж багатьох десятиліть складається в Україні з таким непересічним ресурсом домогосподарств як підприємницький хист, що зазвичай притаманний незначній частині населення (за оцінками – лише близько 5%). Українське селянство, багато кращих представників якого володіли справжнім даром господарювання на землі, зазнало непоправних втрат у першій половині минулого століття унаслідок двох світових і громадянської воєн, Голодомору 1933 року.

Водночас і в інших сферах економіки можливості для прояву і розвитку схильності до підприємництва були вкрай обмеженими. Адміністративно-командна система потребувала здебільшого не ініціативи чи нестандартних виробничих рішень, а мовчазного виконання строго визначених функцій та планових завдань. Люди, які намагалися ефективніше використати альтернативні підходи, здійснити ринкові операції часто опинялися поза законом.

І сьогодні, на етапі ринкових перетворень економіки України, створення сприятливого середовища для реалізації підприємницьких здібностей домашніх господарств ще далеко не завершено. Досі не усунуто серйозні перешкоди на шляху розвитку малого і середнього бізнесу. Підприємницький хист українських громадян загартовувався у спартанських умовах човникової торгівлі, в боротьбі з недосконалістю законодавства та системи оподаткування і свавіллям чиновників різних рангів. Водночас успіхи багатьох українських підприємств, у тому числі і на міжнародних ринках, свідчать про високий потенціал вітчизняного людського капіталу.

Сторінка про Україну. Роль міграційного капіталу в Україні

Трудова міграція є сьогодні однією з найболючіших соціально-економічних проблем українського суспільства.

Однак, зі зростанням масштабів трудової міграції у світі зростають і доходи та грошові перекази трудових мігрантів, причому значно швидшими темпами. Скажімо, за 1970–2005 роки чисельність мігрантів у світі збільшилася у 2,3 рази, а обсяги грошових переказів – переважно з розвинених країн у країни, що розвиваються – у 13 разів! З огляду на ці цифри стає очевидно, що міграційний капітал може вагомо впливати на економічну ситуацію у країнах, що є батьківщиною трудових мігрантів.

Згідно з результатами дослідження А.Гайдуцького, на початок 2006 року кількість українських мігрантів, які працюють за кордоном, становила 4,93 млн. осіб. Загальна сума доходу, яку заробляють українські мігранти за кордоном упродовж року, може досягати, за цими оцінками, 35,3 млрд. дол. З них приблизно 60%, тобто 21,3 млрд. дол. українські заробітчани надсилають в Україну. В середньому один мігрант пересилає в Україну 360 дол. на місяць.

Якщо проведені розрахунки справді близькі до реальності, вони передбачатимуть серйозні висновки. Необхідно лібералізувати законодавство у сфері надходження грошових переказів, щоб збільшити їх надходження через фінансово-банківську систему. Доцільно розробити дієві механізми використання грошей мігрантів як внутрішні інвестиції на цілі будівництва і реконструкцію інфраструктури, сфери послуг, освіти та охорони здоров’я. Оскільки більшість отримувачів переказів проживає у сільській місцевості, міграційний капітал може стати генератором розвитку не лише родин заробітчан, але й цілих секторів економіки та регіонів.

Функціональний розподіл доходів

Платежі за запропоновані на ринку ресурси становлять доходи домогосподарств. Функціональний розподіл доходів вказує, яка частина грошового доходу суспільства припадає на кожен з чотирьох видів ресурсів.

У країнах з розвиненою економікою найважливішим джерелом доходів є плата за працю – заробітна платня. Зокрема, в економіці США на неї припадає майже три чверті сумарного доходу. Майже десяту частину доходу тут становлять доходи одноосібних власників (лікарів, правників, фермерів, власників невеликих фірм), які за своїм економічним змістом є фактично поєднанням заробітної плати, прибутку, ренти і процента. Доходи від володіння матеріальними ресурсами – рента (плата за землю) і процент (плата за капітал ) разом з прибутками корпорацій становлять менше п’ятої частини сумарного доходу американських домогосподарств.

Окрім даних, які фіксує офіційна статистика, частину своїх людських ресурсів домогосподарства пропонують у тіньовій економіці. Водночас між різними видами доходів домогосподарств у межах тіньової економіки існують серйозні відмінності. З одного боку, частина цих доходів припадає на відверто кримінальні види діяльності. Натомість більша частина доходів пов’язана з приховуванням діяльності з виробництва товарів і надання послуг для уникнення сплати податків.

Масштаби тіньового сектору в країнах з розвиненою економікою становлять пересічно 5–15% валового внутрішнього продукту. В Україні масштаби тіньової економіки за різними оцінками становлять 40–60% від офіційного валового внутрішнього продукту країни.