Лекція 1. Економічна теорія як наука
1. Предмет і функції економічної теорії.
2. Методологія економічної науки.
3. Становлення, основні етапи, напрямки та школи економічної теорії.
1. Предмет і функції економічної теорії
Уперше термін “економіка” ужили древні греки: Ксенофонт (430–355 рр. до Р.Х.); ойкос (дім, господарство) і номос (закон, учення). Суть економіки за Ксенофонтом – мистецтво ведення домашнього господарства.
Економіка як предмет і дисципліна, що викладається в університетах, сформувалася щойно наприкінці XVII – на початку XVIII століття, спочатку як політична економія.
Термін “політична економія” уперше ввів і застосував француз А.Монкретьєн (“Трактат про політичну економію” (1615 р.)); політейя (державний, суспільний). За Монкретьєном предметом політичної економії є організація управління суспільним господарством.
Таким чином, економіка – це:
- по-перше, сфера людської діяльності, де створюються матеріальні і духовні блага, багатство народу;
- по-друге, галузь знання, наука про господарську діяльність людей.
З кінця XIX ст. актуальним стало вироблення раціональної, оптимальної моделі ведення господарки, за якої максимальних вигід досягають за мінімуму витрат (economics). Economics перекладають переважно як “економічна теорія”, але вживають як синоніми й інші поняття: політична економія, аналітична економія, аналітична економіка.
Економічна теорія (economics) виходить з того, що люди мають потребу у товарах і послугах. Оскільки більшість з них відсутні в придатному для вживання вигляді, то їх треба виробляти. Потреби постійно зростають; вони безмежні й непогамовні (див. п. 2.1).
Для створення матеріальних благ і послуг потрібні певні виробничі ресурси, які є рідкісними та існують в обмеженій кількості. Тому в суспільстві безмежність потреб наштовхується на обмеженість ресурсів та, відповідно, обмеженість виробництва товарів і послуг (економічних благ).
Мета господарської діяльності – забезпечити якнайефективніше використання виробничих ресурсів для максимально можливого задоволення багатоманітних потреб суспільства.
Економічна теорія вивчає, як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше задоволення потреб людей. Вона досліджує, як потрібно організувати виробництво, розподіл і споживання благ в умовах обмежених виробничих ресурсів.
З огляду на загострення проблеми людина – природа, економічна теорія не оминає також процесів відтворення природних ресурсів і довкілля. Тому предметом економічної теорії як науки необхідно вважати систему відносин з приводу ефективного використання обмежених виробничих (і в першу чергу природних) ресурсів та управління ними з метою максимального задоволення потреб людини і суспільства та збереженні і відтворенні природного середовища.
Економічна теорія використовує два рівні аналізу: макроекономічний і мікроекономічний; відповідно маємо дві складові економічної науки: макроекономіку і мікроекономіку.
1).Макроекономіка вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, на рівні національної економічної системи. Вона оперує такими поняттями, як валовий внутрішній продукт, національний дохід, загальний рівень зайнятості, інфляція, грошовий обіг, державний бюджет, сукупний попит та сукупна пропозиція, тощо. Ліс.
2). Мікроекономіка вивчає поведінку окремих господарських суб’єктів – домогосподарств, підприємств, фірм. Вона аналізує ринки та ціни окремих ресурсів та товарів, витрати на їх виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і пропозицію та окремий товар та інше. Окремі дерева.
Поділ економічної теорії на макро- і мікроекономіку є доволі умовним. Обидві її складові вивчають попит, пропозицію, ціни, рівновагу, але роблять це на різних рівнях аналізу.
Функції економічної теорії.
У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки, були сформовані її основні функції – теоретико-пізнавальна, методологічна, практична, світоглядно-виховна.
1). Теоретико-пізнавальна функція полягає у дослідженні сутності економічних процесів та явищ.
Розкриваючи і формулюючи економічні категорії, закони та принципи, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей.
Економічні категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які відображають суть економічних явищ (товар, власність, ціна, попит, кредит, заробітна плата, прибуток, витрати тощо).
Економічні закони – це стійкі причинно-наслідкові взаємозв’язки та взаємовідносини між економічними процесами і явищами, що постійно повторюються (закон попиту, закон пропозиції, закон спадної віддачі та ін.) Відображають сутність економічних відносин.
Економічні закони мають як спільні, так і відмінні риси з законами природи. Спільним є те, що економічні закони, як і закони природи, мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі та свідомості людей.
Але є і ряд суттєвих і принципових відмінностей:
природні закони – вічні, а економічні – конкретно-історичні
економічні закони реалізуються через діяльність людей, які мають певну мету і певні матеріальні інтереси, а закони природи нейтральні до людських бажань і мотивів їх поведінки, вони можуть діяти і поза суспільством
природні закони діють неухильно, як фатум, а економічні, лише як певні тенденції, що постають внаслідок взаємодії багатьох різнопланових цілей, мотивів та інтересів.
Економічні принципи – це, як і закони, теоретичні узагальнення. Але, на відміну від останніх, вони містять значні допущення, є менш стійкими і обов’язковими (принцип раціонального використання ресурсів, принцип доходності підприємницької діяльності). Тут виявляється лише загальна тенденція.
2). Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук.
Економічна теорія формує єдиний категоріально-понятійний апарат, своєрідну “економічну мову”, яка інтегрує економічні науки і запобігає неоднозначному тлумаченню економічних категорій і понять у різних дисциплінах.
Галузеві економічні науки (економіка
промисловості, лісового господарства,
будівництва, торгівлі та ін.)
Міжгалузеві економічні науки (економічна
географія, демографія, теорія управління,
економіка природокористування та ін.)
Функціональні економічні науки (фінанси,
кредит, прогнозування, маркетинг,
менеджмент та ін.)
Історико-економічні науки (історія,
економічна історія, історія економічної
думки
Інформаційно-аналітичні науки
(статистика, аналіз господарської
діяльності та ін.)