Лекція 4. Ринкова система: суть, структура та інфраструктура

1. Суть та функції ринку. Принципи організації ринкової економіки.

2. Конкуренція: суть, основні форми та методи конкурентної боротьби.

3. Сучасний ринок та його структура.

4. Класифікація ринкових структур та їх характеристика.

5. Ринкова інфраструктура: суть, функції та основні підсистеми.

6. Особливості формування ринкової інфраструктури в Україні.

1. Суть та функції ринку. Принципи організації ринкової економіки.

Економіка (на перший погляд) – це дві величезні зони: виробництво і споживання. У першій все починається, у другій все закінчується і знищується. Між цими двома світами, зонами економіки, міститься третій, тонкий, але живий та імпульсивний – обмін (ринок). Сфера обміну перебуває у постійному русі. Ринок координує господарську поведінку.

Ринок, як явище господарського життя, виник багато сторіч тому внаслідок природно-історичного розвитку виробництва та обміну.

З давніх-давен ринком називали певний простір (територію, майдан), де відбувається купівля-продаж товарів. Однак було б неправильно зводити ринок тільки до місця обміну товарів.

Насправді ж ринок – поняття значно місткіше.

1). Ринок можемо визначити передусім як обмін, що ґрунтується на засадах грошових відносин, завдяки якому визначають ціни та кількості товарів.

2). Ринок відіграє роль механізму, який узгоджує інтереси виробників і споживачів.

3). У результаті обміну за взаємовигідною ціною відбувається добровільне відчуження своєї власності і привласнення чужої. Отже, ринок означає також взаємне передання прав власності.

4). Обмін передбачає цілу низку трансакційних витрат, які пов’язані з передачею прав власності, з пошуком інформації, веденням переговорів, визначенням кількісних і якісних характеристик товарів, укладанням контрактів тощо. Тому ринок визначають і як сукупність трансакцій.

5). Ринок через систему цін передає інформацію про структуру суспільних потреб і в такий спосіб перерозподіляє обмежені ресурси, що забезпечує їхнє ефективне використання.

6). Ринок – це механізм, економічний інститут, через який покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціни та кількості товарів.

Основні функції ринку:

1). Посередницька: економічно відособлені виробники в умовах глибокого суспільного поділу праці повинні знайти один одного і обмінятись результатами своєї господарської діяльності.

2). Ціноутворююча: товари і послуги одного призначення, які поступають на ринок, містять неоднакову кількість матеріальних і трудових затрат, але ринок визнає лише суспільно необхідні затрати і визначає суспільну вартість товарів і послуг.

3). Інформаційна: через постійні зміни цін, процентних ставок та інших параметрів ринок дає виробникам об’єктивну інформацію, що вигідно виробляти, а споживачам, що купувати; скільки, якого асортименту і якості товарів та послуг потребує в даний момент ринок.

4). Розподільча: доходи виробників і споживачів диференціюються через ціни, унаслідок чого виникає соціальне розшарування суспільства за доходами.

5). Регулююча: ринок регулює виробництво, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту та пропозиції.

6). Стимулююча: ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості товарів; створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження досягнень НТП.

7). Санаційна: ринок разом із конкуренцією очищає суспільне виробництво від неконкурентоспроможних господарських одиниць і, навпаки, підтримує найефективніші.

8). Функція інтеграції: об’єднання cуб’єктів економічної системи в єдине ціле; формування єдиного економічного простору.

Головним механізмом, що дає змогу узгодити дії суб’єктів ринкової економіки, є система цін, або ринковий механізм. Ринковий механізм встановлює загальну рівновагу цін і розв’язує основні проблеми організації економіки: що, як і для кого виробляти.

1). Що виробляти визначають купівельні рішення споживачів. Попит споживачів є вирішальним у визначенні видів і кількості продуктів, які виробляють. Збільшення попиту споживачів розширює виробництво товарів та послуг і навпаки, зменшення попиту призведе до скорочення їх виробництва. Зрозуміло, що фірми прагнуть виробляти лише ті товари і послуги, які приносять прибуток.

2). Проблему як виробляти розв’язує конкуренція між вироб­никами. Ринкова система залучає ресурси в ті галузі, на продукти яких є достатній попит споживачів і виробництво яких є прибутковим. Водночас ринкова система позбавляє неприбуткові галузі обмежених ресурсів. У конкурентній ринковій економіці продукт виробляють лише ті фірми, які спроможні застосовувати ефективніші методи виробництва.

3). Розв’язання проблеми для кого виробляти пов’язане з грошовими доходами споживачів. Грошовий дохід індивіда залежить від кількості різних ресурсів – праці, землі і капіталу, які отримувач доходу постачає на ринок ресурсів, та від цін на них.

Ринкова економіка, як довела господарська практика роз­винених країн, аж ніяк не є системою хаосу та анархії. У ній існує усталений порядок, коли дії і наміри всіх суб’єктів невидимо координовані системою цін і ринків.

Принципи організації ринкової економіки:

1. Приватна власність (заохочує до ініціативи і працьовитості).

У сучасній ринковій економіці представлено й інші форми власності: державну, колективну, кооперативну. Усі вони функціонують в однакових економіко-правових умовах. Це – неодмінна передумова чесної конкуренції між різними суб’єктами господарювання.

2. Економічна свобода (виробників, споживачів, цін):

• свобода підприємництва

• свобода споживача (суверенітет споживача)

• свобода переміщення ресурсів між різними галузями (D,S,p)

• свобода ціноутворення

Щоб не було вседозволеності й анархії, необхідно передбачати суспільні обмеження і економічну відповідальність.

3. Особистий інтерес:

• внутрішній мотив і рушійна сила ринкової економіки

• має узгоджуватись з інтересами інших суб’єктів

Фірми і постачальники ресурсів, дбаючи про власну вигоду і діючи у межах конкурентної системи, одночасно – ніби спрямовані невидимою рукою – сприяють досягненню суспільних інтересів.

4. Конкуренція:

Приватна власність, економічна свобода, економічний інтерес за умов обмеженості ресурсів і намагання людей отримати власну економічну вигоду приводять до конкуренції (змагальності).

• розпорошення економічної влади серед фірм та домогосподарств

• багато продавців і покупців

• легкий вхід і вихід з галузі

5. Обмеженість державного втручання в економіку:

• ринкова економічна система – самодостатня і саморегульована.