5.Потреби самореалізації (10%)

_______________________________

4. Потреби поваги і визнання (40%)

__________________________________

3. Соціальні потреби (50%)

_______________________________________

2. Потреби безпеки і захищеності (70 %)

____________________________________________

1. Фізіологічні потреби (85%)

_________________________________________________

1. Фізіологічні потреби – є найсильнішими і невідкладними з усіх людських потреб (в їжі, воді, повітрі, сні, фізичній активності, захисті від екстремальних температур).

Оскільки ці потреби стосуються біологічного виживання людини, то вони мають бути задоволені на якомусь мінімальному рівні, перш ніж інші потреби вищого рівня стануть актуальними.

2. Потреби безпеки і захищеності –це потреби в організації, стабільності, у законі й порядку, у свободі від хвороб, страху і хаосу. Ці потреби забезпечують тривале виживання.

3. Потреби належності й любові (соціальні потреби). Вони починають діяти, коли перші два рівні потреб певною мірою задоволені. На цьому рівні люди намагаються встановлювати стосунки з іншими людьми, у групі, у сім’ї. Інакше людина почуватиметься одинокою. Люди хочуть відчувати любов, добре ставлення інших до себе.

4. Потреби поваги і визнання пов’язані з компетентністю, впевненісню у своїх достоїнствах, досягненнях тощо. Людина має бути впевнена, що вона гідна тієї оцінки, яку їй дають інші.

5. Потреба в самореалізації, тобто потреба у повній реалізації свого таланту, здібностей і потенціалу особистості (цього рівня потреб досягає менше 1%).

Незалежно від того, до якого ступеня добралась людина в ієрархії потреб, вона перебуватиме там доти, доки ці потреби не будуть достатньо задоволені.

Свої потреби люди задовольняють за допомогою благ.

Блага – ті засоби, які використовуються для задоволення людських потреб.

Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:

- споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);

- матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва).

Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості і сприяє переходу:

- від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов’язаних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;

- від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;

- від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;

- від уречевленої структури споживання до переважання в ній послуг.

2. Потреби та економічні інтереси.

Економічні інтереси – це усвідомлені потреби, для задоволення яких люди вибирають певну економічну поведінку.

Суб’єктами економічних інтересів є окремі індивіди, домогосподарства, трудові колективи, підприємства та фірми, групи людей, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів – економічні блага (товари, послуги, інформація).

Класифікація економічних інтересів:

За суб’єктами:

- особисті (охоплюють потреби індивіда, що пов’язані з реалізацією приватної власності, трудової діяльності тощо; індивід є носієм різних економічних інтересів: він є власником ресурсів, належить до певного трудового колективу, є представником певної соціальної групи у суспільстві);

- колективні (групові) – це однорідні приватні інтереси, носіями яких є певні групи людей (споживачі, акціонери, підприємці); відображають уповноважені груп – трудові спілки, союзи підприємців, спілки споживачів

- суспільні (національні) – інтереси всіх резидентів країни, що спрямовані на підтримання економічного зростання, зайнятості, стабільних цін.

Суб’єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці:

- економічні інтереси домогосподарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів;

- економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;

- економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому; забезпечують внутрішню узгодженість інтересів суспільства (через законодавчі акти, адміністративні заходи – штрафи, ліцензії; економічні інструменти).

Водночас інтереси держави не тотожні суспільним інтересам, оскільки включають до свого складу інтереси державної бюрократії (особливі інтереси).

Система взаємопов’язаних та взаємодіючих інтересів суспільства завжди суперечлива. Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їхнього узгодження. Механізм їхнього узгодження визначається сутністю економічної системи.

Командно-адміністративна економіка встановлює жорстку субординацію економічних інтересів на основі пріоритетності та абсолютизації державного інтересу, який ототожнюється з суспільним та протиставляється колективним і особистим інтересам.

У сучасній ринковій економіці домінує особистий інтерес споживача. Суспільство прийняло до розуміння, що не субординація, а координація інтересів є найефективнішим засобом їхнього узгодження та реалізації.

Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного розвитку:

потреба (нестача чогось) → інтерес → мотив → дія → результат (задоволення потреби, часткове задоволення, відсутність задоволення).