- •З дисципліни "організація і методика економічного аналізу"
- •1. Економіка найдавніших цивілізацій Месопотамії
- •Господарство Вавилонської держави
- •Економічний розвиток Ассирії
- •Нововавилонське царство
- •Формування цивілізаційного суспільства Стародавнього Єгипту Особливості господарської діяльності
- •Сільське господарство і ремесла
- •Соціальні стани суспільства
- •Економічна думка
- •Особливості становлення цивілізаційного суспільства Стародавньої Індії Виникнення держави і розвиток економіки
- •Суспільні відносини
- •Перші цивілізаційні формування Стародавнього Китаю Утворення держави і розвиток економіки
- •Реформи Шан Яна і його послідовників
- •Рекомендована література
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ «ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ» КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ
З дисципліни "організація і методика економічного аналізу"
На тему: ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ПЕРІОДУ ФОРМУВАННЯ СВІТОВИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ (VIII-V ст. до н. е.)
Роботу виконала студентка
групи ОА 21і Прус О.Б.
Полтава-2012
Зміст
Економіка найдавніших цивілізацій месопотамії
Формування цивілізаційного суспільства Стародавнього Єгипту
Особливості становлення цивілізаційного суспільства Стародавньої Індії
Перші цивілізаційні формування Стародавнього Китаю
Цивілізація — це специфічний, своєрідний розвиток у комплексі характеристик матеріального, духовного та соціального життя тієї чи іншої групи країн, народів (або окремої країни, народу) на певному історичному етапі. Невід'ємний атрибут цивілізації діяльність держави і наявність писемності. Саме з її появою у процесі переходу від протодержави до держави відображається (фіксується) у різноманітних законах (указах, розпорядженнях) утворення та існування останньої.
Якщо за основу вважати ці чинники, то відлік часу передумов становлення цивілізацій на Землі слід здійснювати з аграрної неолітичної революції. Приблизно у X—VIII тис. до н. е. в період нового кам'яного віку (неоліт) на Близькому Сході у первісних людей почався перехід від привласнювального господарства до виробляючого. Цьому сприяли кліматичні умови. Зникнення мамонтів під час останнього зледеніння значно ускладнило проблему добування їжі. Щоб вижити, населення збирало трави, ягоди, різноманітні плоди. Почався природний відбір найпридатніших для харчування рослин і плодів, водночас одомашнювали диких собак, свиней, овець, кіз та інших тварин. Процес доместикації (окультурення, одомашнення) здійснювався відповідно до особливостей клімату, рельєфу місцевості, звичок людей. Це перетворилося на стале заняття людей землеробством і скотарством, тобто своєю працею вони виробляли продукти харчування, а із шкур і кісток тварин, каменю, глини та дерева майстрували одяг, предмети побуту, прикраси та ін.
Землероби переходили до осілого способу життя, будували поселення, на основі яких виникли міста. У господарському житті землеробські общини здебільшого мали змішаний характер, їх цікавило тваринництво, оскільки вони потребували тяглової сили, в тому числі й для перевезення товарів. Разом з тим, багато було і пастуших племен, котрі займалися тільки тваринництвом. Значна частина із них потім перетворилася на агресивні кочові орди, які розоряли землеробські поселення, міста та царства.
У процесі суспільного розвитку виокремлювалися групи людей, котрі займалися ремеслом і первинною міновою торгівлею. Під час удосконалення поділу праці збільшувались обсяги торгівлі. З'явилися гроші, що пришвидшило формування товарно-грошових відносин. Почалося становлення виробляючого господарства, яке на Стародавньому Сході завершилося у IV тис. до н. е. Потім людство перейшло до бронзового віку, з'явилися перші центри цивілізації.