Повна матеріальна відповідальність — без обмежень

Заподіяння підприємству, установі, організації (далі - підприємство) шкоди працівником ніколи не було рідкістю. Шкода завдається розкраданням, втратою, пошкодженням майна підприємства, вчиненням інших протиправних дій, невиконанням або неналежним виконанням своїх професійних обов’язків тощо. Законодавство дозволяє відшкодовувати збитки, завдані підприємству його працівниками, за рахунок цих працівників. Щоправда, соціально орієнтований характер норм трудового законодавства, захищаючи працівників, встановлює обмеження розмірів такого відшкодування середньомісячним заробітком. Це означає, що, незалежно від розміру заподіяної підприємству шкоди, на працівника може бути покладено обов’язок відшкодувати збитки лише в межах його середньомісячного заробітку. Проте є й винятки. Про них - детальніше.

Договори про повну матеріальну відповідальність (п. 1 ст. 134 кЗпП)

Укладення договорів про повну відповідальність є досить поширеною практикою. Однак їх застосування нерідко супроводжується низкою порушень, які допускають посадові особи підприємств через незнання норм закону (див. нижче).

Керівникам та іншим посадовим особам підприємства незалежно від форми власності слід мати на увазі, що сфера застосування зазначених договорів є обмеженою, тобто такий договір не можна укладати з будь-яким працівником. На сьогодні в Україні є чинним Перелік посад і робіт №447/24 (див. нижче). Цей документ містить вичерпний перелік посад та робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими можна укласти договір про повну відповідальність. Договори, укладені з працівниками, які не обіймають вказаних посад (не виконують робіт), є нікчемними і не тягнуть юридичних наслідків. Так, у переліку немає таких посад, як головний бухгалтер, бухгалтери, водії, охоронці, сторожі тощо. Також договори про повну матеріальну відповідальність не можуть укладатися з особами, які не досягли 18-річного віку. Водночас договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено із працівником, якщо його основна посада (робота) не допускає укладення з ним договору, а посада (робота), яку він обіймає (виконує) за суміщенням, дає таку можливість. Покажемо на прикладі, як можна покласти на працівника повну відповідальність згідно з названим правилом.

Приклад 1   Керівник має намір покласти повну матеріальну відповідальність на водія вантажного автомобіля. Але законодавство не допускає такої можливості.

Що робити?Скористатися тим, що таку можливість передбачено для інших посад (робіт), наприклад для експедиторів.

Оскільки водії вантажних автомобілів нерідко виконують функції експедиторів з перевезення вантажів, то цим можна скористатися. Що потрібно для вирішення поставленого завдання?

1. Передбачити у штатному розписі підприємства посади експедиторів у кількості, що відповідає кількості водіїв, та залишити посади вакантними.

2. Замість того, щоб приймати експедиторів, на водіїв слід покласти обов’язки експедитора за суміщенням, видавши відповідний наказ. У наказі необхідно зазначити, що водієві доручається додаткова робота в порядку суміщення професій (посад), а саме додатково покладається виконання функцій експедитора.

3.Ознайомити працівника з наказом під розпис із зазначенням про згоду працівника на запровадження суміщення (якщо згоди працівника немає, процедура суміщення є дещо складнішою: необхідно прийняти рішення про зміни в організації виробництва і праці, оформивши це відповідним наказом, та не пізніше ніж за два місяці до запровадження суміщення попередити працівника про це). До речі, у переважній більшості випадків доплати і надбавки за суміщення (вони визначаються колективним договором, частіш за все - вказівкою на їх верхні межі) можна встановити суто формальні на розсуд адміністрації.

4.Укласти договір про повну матеріальну відповідальність.

Зміст договору про повну матеріальну відповідальність не може визначатися на розсуд сторін. Сторони при укладенні договору зобов’язані використовувати Типовий договір про повну матеріальну відповідальність, що міститься у додатку 2 до Переліку посад і робіт №447/24.

Працівник, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність (звісно, за умови дотримання вимог законодавства), набуває статусу матеріально відповідальної особи.

Одним із обов’язків роботодавця, про який має бути зазначено у тексті договору про повну відповідальність, є обов’язок ознайомити працівника, з яким укладено такий договір, з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, а також з інструкціями, нормативами та правилами збереження, приймання, обробки, продажу (збуту), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей. Не варто ігнорувати цей пункт договору, адже невиконання згаданого обов’язку у разі вирішення судом питання про повну відповідальність працівника може призвести якщо не до відмови у задоволенні позовних вимог підприємства, то щонайменше до зменшення суми відшкодування. Тому пропонуємо все ж таки виконати цю умову договору. Найпростіше це зробити так: надати працівникам витяги з відповідних нормативних документів під розпис: "З текстом глави (розділу, статті) нормативно-правового акта працівник ознайомлений" з обов’язковим проставлянням дати ознайомлення. Також роботодавець зобов’язаний створити працівникові умови для забезпечення повного збереження цінностей .

Слід також пам’ятати, що на підставі договору повна матеріальна відповідальність можлива лише за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих працівникові. За інші види прямої дійсної шкоди працівник, який підписав договір про повну матеріальну відповідальність, може нести таку відповідальність лише у випадках, передбачених законодавством.

Приклад 2   Завідувач складу, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність, припустився помилки при прийманні товарів від постачальника відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю. Допущена помилка не дозволила стягнути з постачальника вартість товарів, яких не вистачає. Допущене завідувачем складу порушення не може бути кваліфіковане як незабезпечення цілості майна, переданого для зберігання. За це порушення завідувач складу може нести лише обмежену матеріальну відповідальність відповідно до ст. 132 КЗпП. ¹

Щодо договорів про повну відповідальність також зазначимо, що якщо працівник, який обій­має посаду (виконує роботу), яка допускає укладення такого договору, відмовляється підписати договір, його можна звільнити з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП (зміни в організації виробництва і праці)².