- •Питання з курсу «Проблеми теорії права та держави»:
- •1. Співвідношення навчальної дисципліни «Проблеми теорії держави і права» (або «Проблеми теорії права») з наукою «Теорія держави і права» («Теорія права»).
- •3. Основні ознаки (особливості) та функції наукової теорії.
- •4. Практичне значення загальнотеоретичного юридичного знання.
- •5. Цілі та завдання вивчення навчальної дисципліни «Проблеми теорії держави і права»..
- •Анотація змісту, основні теми та розділи навчальної дисципліни "Проблеми теорії держави і права" (або "Проблеми теорії права")
- •Практичні результати вивчення навчальної дисципліни "Проблеми теорії держави і права" (або "Проблеми теорії права"), яких маємо отримати
- •6. Юридична наука в системі соціальних наук.
- •7. Визначення об'єкта та предмета теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни.
- •8. Співвідношення теорії держави і права з деякими юридичними та неюридичними соціально-гуманітарними науками.
- •9. Основні функції теорії держави і права.
- •10. Місце та значення теорії держави і права в системі юридичного знання.
- •11.Система теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни.
Практичні результати вивчення навчальної дисципліни "Проблеми теорії держави і права" (або "Проблеми теорії права"), яких маємо отримати
У результаті вивчення навчальної дисципліни "Проблеми теорії права" студент повинен - Знати та розуміти:
• основні проблеми загально-юридичної теорії;
• значення проблем загально-юридичної теорії для державної і правової практики в сучасних умовах;
• основні школи і напрями сучасної правової думки та основні положення, що лежать в їх теоретичному підґрунті;
Вміти:
• вільно володіти і використовувати понятійно-категоріальний апарат загально-юридичної теорії;
• всебічно аналізувати державно-правову дійсність з використанням знань в області загально-юридичної теорії;
• давати критичний аналіз основним підходам вирішення реальних проблем державно-правової дійсності;
• застосовувати знання, отримані в ході вивчення навчальних дисциплін "Теорія держави і права" і "Проблеми теорії права", для рішення своїх професійних завдань;
• надавати та висловлювати науково обґрунтовані рекомендації та судження зацікавленим особам щодо розв'язання конкретних правових питань та проблем, а також представляти науково-обґрунтовані рекомендації всім зацікавленим особам щодо шляхів удосконалення державного механізму, діяльності органів державної влади і управління (контролю), правової системи і т. д.;
• грамотно тлумачити і застосовувати закони та інші юридичні акти;
• об'єктивно і всебічно оцінювати юридично значущі обставини і кваліфікувати юридичні факти;
• бути носієм активної правової поведінки.
6. Юридична наука в системі соціальних наук.
Усі науки, що вивчають соціальну матерію, тобто суспільні відносини, виділяють в самостійну групу, яку, як правило, називають "суспільними" або "соціальними" науками.
Користуючись термінологією, запропонованою в попередньому пункті, можна стверджувати, що об'єктом соціальних наук виступає суспільство і його окремі інститути. При цьому "об'єкти суспільних наук характеризуються деякими специфічними особливостями. По-перше, одним із елементів їх складу виступають дії людей. По-друге, всі інші фактори, які входять в об'єкт пізнання, безпосередньо пов'язані з діями людей. По-третє, закономірності відносно самостійного соціального об'єкта можуть бути розкриті і пізнані лише в складі соціального цілого, як особливий прояв загального".
Якщо на початкових етапах розвитку науки (в її західноєвропейському розумінні) фактично не існувало поділу знань про соціум і його інститути на окремі самостійні науки (щоб в цьому упевнитись, достатньо ознайомитись з працями Арістотеля, Платона і т. п.), то поступово відбувається диференціація соціального знання на окремі галузі. В той же час слід враховувати, що найбільш складним питанням про побудову різноманітних систем наукового знання є визначення місця соціо-гуманітарного знання в загальному ряду наук та його внутрішня організація. З цього питання є багато точок зору.
Незважаючи на притаманні їй умовність й недоліки, для подальшого викладення буде використана така класифікація соціальних наук:
• соціально-філософські;
• економічні;
• соціологічні;
• політичні;
• історичні;
• юридичні;
• соціально-психологічні.
Навряд чи в когось виникнуть сумніви, що держава і право за своєю природою та функціональним призначенням є соціальними явищами. Очевидно, що держава і право - це не просто соціальні явища, вони виступають однією із центральних системо утворюючих соціальних інституцій в структурі сучасного суспільства. Можливо через це, держава і право вивчається майже всіма соціальними науками як об'єкт. З огляду на це юридичні науки слід віднести до соціальних наук.
При цьому необхідно враховувати, що на відміну від усіх інших суспільних наук юридичні науки вивчають державу і право із чітко визначеними цілями і завданнями прикладного характеру. Згадані цілі завдань можна умовно поділити на дві групи:
1) формування системи правових приписів і механізму їх реалізації для забезпечення процесу функціонування суспільства, його інститутів
(у тому числі держави в цілому, її окремих частин);
2) забезпечення певних форм соціальної поведінки соціальних суб'єктів шляхом реалізації відповідних юридичних механізмів.
Обидві групи цілей та завдань перебувають у тісному взаємозумовлюючому зв'язку й залежності. З одного боку, без певних, визначених форм поведінки з боку соціальних суб'єктів (різновидом яких є держава в цілому і її окремі інститути) важко очікувати функціонування державного механізму в контексті соціальних процесів, які протікають в суспільстві, а з другого - без наявності та певним чином функціонуючого суспільного механізму (у тому числі державно-правового) навряд чи слід очікувати формування певних форм поведінки соціальних суб'єктів.
Таким чином, характерною особливістю юридичних наук є те, що вони безпосередньо пов'язані з державно-правовою практикою і покликані забезпечити оптимізацію управління суспільством через державно-правові механізми. Інакше кажучи, юридичні науки - це фундамент юридичної та державної практики. Згідно з цим, вислів про те, що "жодне питання науки і практики не може бути вирішеним на рівні сучасних вимог без теоретичної грамотності", є правильним.
Водночас соціальні науки (включаючи й юридичні науки) досить тісно пов'язані між собою. Це зумовлено, по-перше, повним або частковим збіганням об'єктів згаданих наук, по-друге (як наслідок першого) однорідністю і тісним взаємозв'язком знання, яке циркулює в окремих соціальних науках. Відмічаючи цю обставину, П. Недбайло писав, що юридична наука вивчає державу і право "спираючись при цьому на інші суспільні науки". Схожий стан речей, з одного боку, полегшує формування більш істинних наукових гіпотез, теорій і т. д., а з другого - перешкоджає вирішенню питання про розмежування одних соціальних наук від інших.
Таким чином, як бачимо, юридичні науки є складовою невід'ємною частини соціального знання, однак такої частини, яка має свої специфічні та достатньо відокремлені цілі, завдання та функції.
З огляду на це, можна виділити такі основні проблеми, які виникають у процесі становлення ролі і місця юридичних наук у системі соціального знання:
• проблема співвідношення соціальних (у тому числі політичних) і юридичних наук;
• проблема співвідношення державознавчих і юридичних наук;
• виявлення та формулювання цілей, завдань та функцій юридичного знання у контексті цілей, завдань та функцій соціального знання;
• проблема теоретичного і практичного знання в юридичних науках тощо.