Тема 5. Податки. Податкова система України

Лекція 6

1. Економічна сутність податків : визначення поняття, характеристика функцій

2. Характеристика елементів оподаткування

3. Податкове законодавство України. Принципи оподаткування

4. Загальнодержавні та місцеві податки і збори.

5. Класифікація податків та її ознаки (самостійно).

Лекція 7

6. Податок на прибуток підприємств (ППП).

7. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО).

8. Податок на додану вартість (ПДВ).

9. Акцизний податок (АП).

1. Економічна сутність податків : визначення поняття, характеристика функцій

Податком є безумовний платіж, що справляється з платників податків до бюджетів у формі відчуження грошових коштів, які належать їм на праві власності, праві оперативного управління чи господарського відання, з метою фінансового забезпечення діяльності держави та територіальних громад.

Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до бюджетів усіх рівнів, що справляється з платників зборів з умовою отримання ними спеціальної вигоди.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів становить податкову систему України.

Функції :

фіскальна — наповнення дохідної частини відповідного бюджету для подальшого використання через видатки бюджету і, як наслідок, виконання певних функцій державних органів (органів місцевого самоврядування);

регулююча (стимулююча/пригнічуюча) — змінюючи ставки оподаткування чи застосовуючи інші механізми (пільгове оподаткування тощо), держава впливає на діяльність суб’єкта господарювання;

контрольна — податки виступають інструментом контролю за дотриманням законодавства і наповнення відповідних бюджетів.

2. Характеристика елементів оподаткування

При встановленні податку обов’язковим є визначення таких елементів податку :

платник податку (суб’єкт), об’єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період та порядок сплати податку, строк та порядок складення і подання звітності про обчислення і плату податку.

Платники податку — визначаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно Податкового Кодексу (далі ПК) або податкових законів і на яких покладено обов’язок щодо сплати податків згідно ПК.

Кожний з платників податку може бути платником за одним або декількома податками.

Податковий агент — особа, на яку ПК покладається обов’язок обчислення, утримання та сплати податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок платника податків. Податковий агент прирівнюється до платника податку. Здійснення його функцій є безоплатним для платника і держави, якщо інше не передбачено Законами.

Представники платника податку — особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі Закону або доручення (для фізосіб — завірених нотаріально).

Об’єкт оподаткування — можуть бути майно, товари (роботи, послуги), дохід (прибуток) або його частина, обороти по реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг), використання природних ресурсів та інші об’єкти прямо визначені податковим законодавством. З появою об’єкта оподаткування виникає податкове зобов’язання.

База оподаткування — конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування. База визначається для кожного податку окремо. До бази застосовується податкова ставка для визначення податкового зобов’язання.

Один об’єкт оподаткування може мати декілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених ПК, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Одиниця виміру бази оподаткування — конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Вона є єдиною для розрахунку і обліку податку. Одній базі оподаткування має відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування. Розмір бази оподаткування — результат додавання одна до одної одиниць виміру, що становлять певний обсяг такої бази.

Ставка податку — розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Базова (основна) — за якою обчислюється розмір податкового зобов’язання за певним податком (може бути декілька).

Гранична — встановлює максимальний або мінімальний розмір ставки.

Абсолютна (специфічна) - за якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величинастосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносна (адвалорна) — за якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотках або кратному співвідношенні до одиниці виміру бази оподаткування.

Порядок обчислення суми податку — обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на податкову ставку. Обчислення суми податку, що підлягає сплаті, визначається окремо для кожного виду податку. Може здійснюватись, крім платника, контролюючим органом, податковим агентом або представником платника податку.

Податкова пільга — звільнення платника податку від обов’язку щодо нарахування та сплати податку у меншому розмірі за наявності підстав, визначених ПК.