1.

1. Соціальний театр – найскладніша але й найцікавіша форма виховання дітей або школярів соціалізації.дає змогу розповсюджувати соціально важливу інформація за допомогою художніх образів, різноманітних засобів театралізації використовуючи творчі здібності учнів і їх природнє прагнення до креативної продуктивної діяльності.

Форми,види вистав:1)публіцистична вистава – це монтаж різноманітних епіходів художніх жанрів,деякі з них можуть носити гумористичний характер.2) пластично-хореографічна вистава – це вистава ,де основним вираженням є пластика,рухи тіла,міміка,жест.3)драматична вистава – цей ханр протребує існування певного драматичного сюжету,колізії,де дійові особи є носіями певних характерів,чинників,де відбувається внутрішня боротьба.4)гумористична вистава - це легкий,рухливий,емоційний позитивний вид соціального театру.5)інтерактивний вистава – вона обовязково передбачає включення в події вистави глядачів які дивляться цю виставу.це взємодія глядача і виконавця.

Мета даної форми виховного впливу - формування позитивного ставлення до себе як до особистості, яка може вибирати й усвідомлено говорити «ні» спокусам молодіжної субкультури і шкідливим звичкам. Завдання соціального театру: - Створити безпечне досуговое простір для підлітків, де вони під керівництвом дорослого могли б створювати театральні постановки;- Залучати глядачів до вирішення соціальних проблем;- Активно вести пропаганду здорового способу життя, здійснюючи при цьому профілактику негативних проявів;- Формувати у підлітків вміння адаптуватися в складній життєвій ситуації, моделювати свою поведінку;- Реалізувати свої творчі здібності

Репертуар дає багато для становлення творчого колективу, як єдиного цілого. Він не може бути чужим, він має стати невід'ємною частиною колективу, будь то театральний, хоровий чи оркестровий колектив.

Само формування репертуару не може бути спонтанним. Все має бути розраховане заздалегідь, яким повинен бути репертуар і, отже, яким повинен бути сам творчий колектив.

Поряд з практичним навчанням виконавців в завдання репертуару входять також виховання творчої волі, прагнення до самовдосконалення, формування художнього смаку, почуття стилю, широкого кругозору, знайомство з кращими зразками вітчизняної та зарубіжної музики, творами сучасних композиторів, народною творчістю. Репертуар повинен підкреслювати оригінальність творчого колективу.

Створювати свій репертуар досить складно, але це єдиний шлях до досягнення потрібного результату. Звичайно, можна найняти професійних авторів, які можуть зайнятися репертуару цього самодіяльного колективу. Але, на жаль, далеко не всі колективи мають таку можливість. У такому випадку, підбирати репертуар доводиться самому колективу.

Репертуар - це особа самодіяльного колективу, його візитна картка. Репертуар створюється всім колективом, де кожен виконавець доповнюють один одного, забезпечуючи тим самим виконання єдиних творчих завдань.

Їх основними завданнями є: організація роботи зі створення цікавого та повноцінного репертуару для самодіяльних колективів, відбір і організація замовлень на нові художні твори для хорів, оркестрів, агітаційно-художніх бригад, сценаріїв театралізованих свят та масових уявлень; здійснення аналізу та контролю за складання репертуару художньої самодіяльності, розроблення пропозицій і рекомендацій щодо підвищення його рівня і ролі в комуністичному вихованні трудящих, формуванні їх естетичних смаків, затвердження норм і принципів радянського способу життя.

2. Особливості театрального мистецтва як колективного.

Мистецтво активно формує суспільно-естетичний ідеал, виражаючи його в художніх образах, за допомогою яких соціальні ідеї, моральні норми, естетичні цінності суспільства перетворюються в особистий досвід людини, яка сприймає цей образ, в органічні набутки характеру. Зокрема, В.О.Сухомлинський писав, що “мистецтво – це час і простір, в якому живе краса людського духу. Як гімнастика випрямляє тіло, так мистецтво випрямляє душу».

Однією з форм естетичного виховання засобами мистецтва є театральне мистецтво. Вивчення основ театрального мистецтва сприяє формуванню творчої особистості студента й розкриттю цієї особистості, загальному естетичному та етичному вихованню, допомагає глибше зрозуміти світ прекрасного, розвинути художній смак, творчі здібності.Перед театром постає завдання соціального характеру, завдання виховання суспільства за допомогою слова письменника - драматурга, що звучить зі сцени, втілення художнього образу, у сценічну дію.Сценічна дія дає можливість через певні ідеї, образи говорити із глядачем про найважливіші потрібні йому в житті речі, виховувати глядача, робити його чистіше, краще, розумніше, корисніше для суспільства.

Разом із тим, сценічне мистецтво є засобом пізнання інших людей, їхніх почуттів, прагнень, тому створює умови для людського єднання, зближення. Дає змогу заглянути в чужу душу, пережити її горе, радощі, викликає інтерес, зацікавлення до інших людей і їх, духовного життя, що так необхідно майбутньому соціальному педагогу. Розвиваючи такі якості як гуманність, доброту, терпимість, тактовність, справедливість, відповідальність тощо.

Основною ознакою взаємодії мистецтва з людиною є глибока емоційна основа. Емоційне мислення впливає на вчинки, їх змістовне й емоційне наповнення, організує поведінкуюдини на майбутнє, спонукає до самовдосконалення, самокритичності, самоаналізу.

Театр, володіючи багатющою образною системою, здатен відтворити усі цінності людського життя й духу, актуалізуючи їх як у глядача так і у виконавців. Сценічна дія відбувається у безперервному потоці живого людського мовлення, й живих сценічних рухів, жестів, міміки, володіючи, властивому тільки для театрального мистецтва, безпосередністю емоційно-почуттєвого впливу акторської гри, що у комплексі створює виключну могутність ідейно-художнього вдосконалення.

Дуже важливий саме той емоційний вплив, що відтворює театр: не залишити людину байдужою, примусити замислитися, пробудити до дії, зіставити своє життя з життям героя, надати йому найсуворішу, найкритичнішу оцінку, допомогти формуванню тих найкращих людських якостей, котрі глядач, побачить на сцені. Сила позитивного прикладу в театрі – це, мабуть, саме головне у ідейно-моральному, естетичному вихованні.Безперечно, мистецтво відіграє важливу роль у формуванні здібностей та вмінь майбутнього соціального педагога у його творчому становленні як особистості. Воно суттєво впливає на розумовий, естетичний, моральний розвиток, збуджує фантазію, розвиває смаки, робить життя яскравим, багатогранним. Театр це мистецтво відображення драматичних творів на сцені, у перекладі з грецької є “дійство” яке підпорядковується законам людської органіки (воно повинно бути природним). Саме тому у глядача виникає довіра, співпереживання, до дії, що розгортається на очах.

Виступи на сцені виховують у молоді сміливість, звільняють від надмірної сором'язливості, виробляють навички виразного читання.Театральна творчість, навчання сценічної майстерності розвивають уяву. Адже, щоб. добре зіграти певну роль, треба поставити себе в обставини та умови, в яких жив герой, оволодіти секретом перевтілення. Систематичні тренування уяви на репетиціях роблять юного актора не лише рухливим, гнучким, а й здатним уявити, домислити ті чи інші обставини, середовище, образ події. Також велика увага приділяється роботі над сценічним мовленням, проводяться заняття з техніки і логіки мовлення. Це дає змогу добитися того, щоб слово на сцені звучало чітко, ясно доносило думку, було емоційно насиченим.

3. Сценічна увага

Вправа 1. Семафор

Тренує навики робочої зібраності. - Ось три листки паперу: зелений, жовтий, червоний. Переходьте з місця на місце за алфавітом, за кольором волосся і т. п. Будьте уважні: я інколи буду піднімати один із листків. А ви зобов’язані: на зелений – хрюкати, але іти, на жовтий – завмерти на місці, на червоний – тупати ногами. Коли «семафор» виключений – ідіть нормально.

Вправа 2. Фігури перестановок

- Стоїмо півкругом із стільцями. За певним рахунком перестроюємось у різні фігури – трикутник, прямокутник, овал, вісімку, драбинку. В кожному із перетворень потрібно добиватись точного розподілу рухів по часу.

Вправа 3. Хлопки

Студенти сидять в «середньому кільці». В заданому темпі вони хлопають в долоні, один за одним, по колу, по ходу годинникової стрілки. - Хоп! По цій команді педагога хлопки повинні піти у зворотній бік, проти годинникової стрілки. Головне – не збитись з рахунку (темпу). Команда хоп! педагога повинна застати студентів за мить до хлопка, щоб сусіди, правий і лівий, встигли зорієнтуватися – хто з них повинен зробити хлопок.

Вправа 5. Змійка

Студенти ідуть по кімнаті змійкою затилок в затилок. Ведучий обходить уявні рови, канави. А всі інші повторюють його рух. По знаку педагога ведучий переходить у хвіст змійки, а наступний за ним стає ведучим. Організованість, робоча чіткість – ось вимоги.

Вправи на розвиток комплексної уваги

1.  За командою впродовж хвилини подумки перелічити усі предмети в аудиторії, назви яких починаються на певну літеру. 2. «Ланцюг». Учасник називає слово, інший додає своє, далі кожен називає одне нове слово, повторюючи попередні.

Вправи на розвиток уваги

Розповісти про когось виключно прикметниками. Слухачі вгадують. Кого описали.  Те саме, але використовуючи дієслова.   Один студент вистукує олівцем по столу у певному ритмі. До нього приєднується другий, який вистукує свій ритм.

Вправа на зосередження уваги "Три кола уваги" Існують три кола уваги: 1. Мале - у це коло входить те що відбувається в середині людини. 2. Середнє - те що відбувається в приміщенні де знаходиться людина. 3. Велике - те що відбувається по за межами приміщення в якому перебуває людина. Отже приймаєте те положення тіла в якому вам зручно, і по черзі зосереджуєте свою увагу на 3 колах уваги, починайте з малого.

2.

1. Перше заняття театрального колективу

Перше заняття гуртка слід розпочинати з бесіди про чарівний світ театру, про його народження, про специфіку театрального мистецтва; про головну особу у цьому мистецтві – актора, та про оволодіння акторською майстерністю; про одну з особливостей у цьому мистецтві – це творча взаємодія, без якої театральне мистецтво неможливе; слід ознайомити гуртківців з відповідними вимогами:

Доцільно з першого заняття зосередити увагу гуртківців на спільних проблемах, налагодити свідому дисципліну, тобто настроїти на серйозне ставлення до виконання запропонованих керівником завдань, до дотримання вимог колективної творчої праці. Важливо пробудити у гуртківців інтерес до творчого процесу, бажання пізнавати себе, розкривати і розвивати свої здібності, виконавські уміння.

Для знайомства з учасниками колективу можна запропонувати продемонструвати те, що кожний з них уміє, або провести творчі ігри, наприклад, “Будьмо знайомі” за прикладом “Снігової кулі” та ін.

Головне завдання соціального педагога як керівника – навчити гуртківців відрізняти справжню дію від награної, імітації, правдиво жити і діяти в запропонованих обставинах (перевіряючи магічним “якби” за визначенням К.С.Станіславського). А саме гра спонукає до логічної дії в умовних обставинах, прояву уяви та фантазії, до перевтілення, спілкування з партнерами і врешті - досягнення поставленої мети. Що пробуджує у гуртківців зацікавленість, почуття радості від творчого процесу.