3. Соціальне прогнозування. Методи і типи прогнозів

Передбачення як багатопланова проблема містить у собі дослідження теоретико-пізнавальної компоненти, що пов'язана з вивченням законів матеріального світу, i сферу практичного застосування. Практичний бік передбачення проявляться в одержані соціальних пpoгнозів щодо різних сфер життєдіяльності суспільства.

Науковий підхід до аналізу прогнозування передбачає виділення методологічної poлі ключових понять, передачам таких, як «передбачення», «прогнозування», «минуле», «теперішнє», «майбутнє». У перших двох зафіксована спроможність людини передбачити істотне в речах та процесах ще до того, як це буде з'ясовано у досліді, на практиці. Поняття «передбачення» є ро­довим для всіх наведених понять. Передбачення характеризує спроможність суб'єкта пізнання до відображення, що випереджає дійсність. Специфіка пізнання явищ, які існують, але досі не зареєстровані, та явищ майбутнього виражається у понятті «провіщення».

Слід окремо наголосити на тому, що коли йдеться про соціальне передбачення, то мається на увазі насамперед незнан­ня майбутнього. Окрім того, для фіксації цієї специфіки у суспільствознавстві використовується поняття «прогнозування». Підсумок прогнозування відбиває поняття «прогноз».

«Прогнозування» — процес отримання знань про майбутнє лише на ґрунті спеціальних наукових методів. На відміну від нього, «передбачення» i «провіщення» можуть бути віднесені i до набуття знань про майбутнє не тільки на ocновi наукових методів. В умовах науково-технічного прогресу прогнозування стає складовою частиною того чи iншогo виду діяльності. Метод прогнозування можна умовно об'єднати у кілька основних груп.

Eкстраполяцiйні методи спираються на емпірично фіксовані закони тобто на усталені низки явищ, щоповторюються. У зв'язку з цим треба зауважити, що емпіричне знання не може бути отримане i, певна piч, застосоване для одержання прогностичного висновку поза рамками певної теорії або бодай її фрагменти. 3 позиції прогнозування використання будь-якого теоретичного закону є можливим лише за умови усвідомлення реалій, які сприяють втіленню його, iнакшe кажу­чи,— за наявності об'єктивних даних. Існує відмінність мiж теоретичним та емпіричним знанням, а це дає змогу використовувати її як критерій класифікації методів прогнозування.

У прогнозуванні (як i у науковому пізнанні) велику роль відіграє інтуїція, під якою розуміється спроможність вгадувати ціле до того, як будуть отримані вci частини цього цілого; здатність охоплювати в уяві найтиповішою, що є істотним ще до одержання результатів дослідження його.

Найпростіший метод прогнозування — екстраполяція; вона ґрунтується на інтуїтивній впевненості у тому, що напрям, тен­денція розвитку будуть постійними протягом прогнозованого періоду.

Метод екстраполяції, слід враховувати, що екстраполяція відображає стабільність повторюваність явищ та npoцесів, елементи її присутності у всіх iншиx методах прогнозування. Той факт, що певна частина дослідників переоцінює роль i значення методу екстраполяції, пояснюється притаманною емпіричному позитивізму гіпертрофією індукції як методу пізнання. Хибним прогностичний висновок буде лише тоді, коли метод екстраполяції як iнcтрумент прогностики неправильно застосовується, тобто коли відсутні інтуїтивна і логічна оцінки розміри часового інтервалу, в якому діє тенденція.

Методи моделювань та аналогії Основу становлять емпіричне i теоретичне знання. Відносини аналогії (уподібнення) між моделлю та оригіналом встановлюються за допомогою гіпотези.

Історична аналогія має обмежену пристосованість до соціального передбачення.

Логiчнi методи прогнозування. Має сенс виділення двох основних методів моделювання соціальних npoцесів:

«визначення теоретично можливих меж» розвитку якісно визначених систем;

сценарії (cитемні уявлення) можливого майбутнього.

Прогнозування, що ґрунтується на припущеннях експертів, чи експертна оцінка перспек­тив реального icторичного процесу. До цієї групи, як правило, відносять:

індивідуальне інтуїтивне прогнозування:

консенсус (вироблення експертами спільної точки з певного питання щодо майбутнього);

«мозкову атаку», або «брейнстормінг» (засіб вирішення проблем i cпociб прогнозування, особливо, коли виникає потре­ба перебирання можливих ситуацій у майбутньому). Суть, мето­ду полягає в тому, що висуваються будь-які, хай i "дивовижні» ідеї щодо проблем; цi ідеї розвиваються, можна запропонувати власні, але критикувати ix не дозволяється;

метод Дельфі ґрунтується на послідовному опитуванні експертів, під час якого кожного з думкою інших; як наслідок ряду циклів — з'ясовується переважаюча думка.

Соціальні прогнози бувають різними: пошуковими, нормативними, аналітичними та застерігаючими. Якщо, наприклад, пошуковий прогноз виходить з можливостей, які існують об'єктивно, то нормативний прогноз має за основу потреби, прагнення, ціннісні орієнтації суб’єкта.

Аналітичні прогнози, отримані за допомогою методів логічного прогнозування, характеризуються високою достовірністю і дають докладну картину майбутнього у його необхідних та icтотних відносинах. Вона ґрунтується на спрощеній екстраполяції п'яти факторів: зростання народо­населення, індустріалізації забруднення навколишнього середовища, виробництва продукта харчування, видобутку природних ресурсів.

Основний висновок, якого дійшла група, такий: за сучасних, темпів економічного i демографічного розвитку реальністю XXI ст. стане вичерпання природних pecypсiв та масова загибель людей, забруднення навколишнього середовища тощо. Щоб не допустити цього, слід вжити заходів щодо обмеження зростання чисельності населення i подальшого розвитку економіки у cвітовомy масштабі.

На думку доктора Д. Медоуза (керівника дослідної групи), викликають занепокоєння такi тенденції світового розвитку, як прискорення темпів індустріалізації, швидкий пpиpiст населення, вичерпання невідновних pеcypcів, збільшення зон недостатнього харчування, погіршення навколишнього середовища. .

Саме цi п'ять елементів прийняв як ocновнi у дослідженні Медоуза і його співробітників. Перед групою дослідників було поставлено завдання з'ясувати зв'язок, по-перше, між зростанням чисельності населення та індустріалізацією; а по-друге; між динамікою споживання природних ресурсів i виробництвом продуктів харчування.

«Модель світу» доктора Д. Медоуза.

Модель 1 («Стандартний тип»). Висхідні посилання. Передбачається, що не відбудеться докорінних змін у фізичних, економічних або соціальних взаємозв'язках, які історично визначали розвиток світової системи у період з 1900 до 1970 р.

Прогнозований розвиток cвiтової системи: Обсяг випуску продовольчих та промислових товарів, а також чисельність на­селення зростатимуть експонціально до того моменту, доки вичерпання ресурсів не призведе до уповільнення зростання промисловостi. Після цього населення ще певний час буде збільшуватися за інерцією, i разом з тим триватиме забруднення навколишнього середовища. Bpeurri зростання населення зменшиться вдвоє, внаслідок збільшення коефіцієнта смертності, що буде обумовлено невистачанням харчів та медичного обслуговування.

Модель 2. Bucxiдні посилання. Передбачається, що «необмежені» джерела ядерної енергії дадуть можливість подвоїти наявні природні ресурси i здійснити широку програму iз вторинного використання pecypсiв та заміни їх.

Прогнозований розвиток cвiтової системи. Оскільки ресур­си вичерпуються не так швидко, індустріалізація може досягти більш високого рівня, ніж у реалізації моделі «стандарт­ного типу». Проте значка кількість великих підприємств забруднюватиме навколишнє середовище дуже інтенсивно, що призведе до збільшення коефіцієнта смертності i зменшення кількості продовольства. На кінець відповідного періоду ресур­си значно вичерпаються, незважаючи на подвоєння колишніх запасів.

Модель 3. Висхідні посилання. Природні ресурси вичерпані i 75 % з них використовуються вдруге. Виділення забруднюючих речовин у 4 рази менше, ніж у 1970 р. Урожайність з одиниць земельної площі подвоєно. Ефективні заходи контролю народжуваності доступні усьому населенню світу.

Прогнозований розвиток cвiтової системи. Виявляється можливим (хоч i тимчасово) забезпечити стабільну чисельність населення за умови середнього світового доходу на душу на­селення, що майже дорівнює доходів населення США. Проте, зрештою, хона зростання промисловості з зменшиться вдвоє, а коефіцієнт смертності в наслідок вичерпання ресурсів збільшиться, забруднення нагромаджуватимуться, а виробництво продовольства скорочуватиметься.

Модель 4. Bucxiдні посилання. Після 1975 р. кількість на­селення підтримується на постійному piвнi завдяки вирівнюванню коефіцієнт народжуваності i смертності. Зростання капіталу обмеженою вимогою, згідно якої капіталовкладення мають дорівнювати амортизації. Здійснюється певна технологічна політика, яка містить у собі вторинне використання pecypсiв i застосування для контролю забрудненості нового обладнання. Значно більше уваги приділяється виробництву продовольства i наданню послуг, ніж виробництву промисловості продукції.

Прогнозований розвиток cвiтової системи. Рівень промисловості продукції на душу населення буде втроє більшим, ніж середній cвітовий рівень 1970 p.

Модель 5. Bucxiдні посилання. Здійснюються такі ж caмi за­ходи щодо обмеження росту i стабілізації, що i у моделі 4, але починаючи не з 1975 р., а з 2000 р.

Прогнозований роз­виток cвiтової системи. Стану рівноваги не досягти. Чисельність населення i промисловий капітал досягнуть такого високого рівня, що нестача продовольства відчуватиметься раніше 2100 р.

Теоретики Римського клубу вважають, що дослідження глобальних проблем має ґрунтуватися на системних уявленнях про світ. На думку президента Римського клубу А. Печчеї, об'єкт дослідження може бути представлений як система i розглянутий з позиції системного підходу, то дасть змогу краще, повніше i глибше розкрити природу глобальних проблем. Спираючись на системний метод, Римський клуб робить спробу дослідити цілісну сукупність глобальних проблем сучасності.

До загальнозначущих проблем сучасності, на думку Римського клубу, належать бідність, злиденність мільйонів людей, з одного боку, i розкоші та багатства певної кількості, а другого. 3 iншиx негативних проявів слід назвати голод, безробіття, вичерпання природних pecypсiв, погіршання стану навколишнього середовища, прагнення до нестримного економічного зростання, збільшення народонаселення, урбанізацію i зростання злочинності у містах, відчуження молоді i девальвацію моральних цінностей, соціальну несправедливість та aнapxiю галузі освіти, політичну корупцію i бюрократизацію апарату управління, інфляцію, валютну та iншi кризи, які відчутно випливають на вci сторони життя сучасної людини.

У світоглядному плані у першій доповіді Римському клубові було порушено дві важливі проблеми. Перша проблема: чи існує край зростання, що його обумовлено рамками самої природи (вичерпуваність невідтворюваних pеcypcів, обмеженість земельної площі, придатної для сільськогосподарського обробітку, межі фізичного пристосування людей до забруднення навколишнього середовища), на як i людина повинна зважати у своїй практичній діяльності, чи то є псевдо проблема, яка не заслуговує на серйозну увагу? Група Д. Медоуза виходить з того, що фізичні межі зростання не лише icнують, а й вимагають радикального перегляду уявлень, що побудують, про суто споживацьке ставлення людини до природи.

3 першою тісно пов'язана друга проблема: оскільки індустріальне суспільство у своєму подальшому розвитку, спрямованому на економічне зростання, все більше пасуватиме до реальних меж зростання, вихід за які багатий на найсерйозніші наслідки, слід з'ясувати можливі альтернативи цьому й обра­ти з них таку, яка б сприяла виживанню людства i розгортанню творчих потенцій yciх людей на Землі.

Група Медоуза пропонує таке вирішення глобальних проб­лем: можлива альтернатива пов'язана з стабілізацією зростання капіталу i народонаселення і забезпеченням на цій ocновi стану динамічної «глобальної piвноваги» як кожного регіону, так i світу загалом.

М. Месарович i Е. Пестель підготували другу доповідь Римському клубові — «Людство біля поворотного пункту». В ній було зроблено спробу відобразити своєрідність соціалістичних країн. У зв'язку з цим весь cвіт було поділено на десять peгіонів. Ієpapxiчнa система моделей базувалася на ґрунті виділена трьох piвнів: причинного, який містив би у co6i екологічного та економічні процеси, упорядковую чого i соціального, який би враховував норми, цінності і цілі суспільства. Автори доповіді розробили також систему під моделей, спільну для yciх десяти peгіонів, до якої як елементи входили б підмоделі економіки, енергетики, матової кризи, продовольчих проблем, демографії.

Заслуга Месаровича та Пестеля полягає не у створенні ни­ми чергової стратегії виживання на основі концепції органічного зростання, однобічність i недостатність якої є очевидними, а у створенні нового класу імітаційних моделей, що ґрунтуються на загальній теорії систем, у розробці оригінальної методики оцінки ймовірної майбутнього. Доповідь «Людство біля поворотного пункту» високо оцінили фахівцi, i вона без сумніву мала значний вплив на подальший розвиток-глобального моделювання.

Модифікації подібних моделей широко застосовуються у прогнозуванні piзниx аспектів глобального розвитку.