5. Природа розуміння у філософськійгерменевтиці

Філософську герменевтику характеризують як таку, що «досліджує, так зване, “нечисте” розуміння зі зростанням важливості суб'єктивного елемента інтерпретації. У цьому аспекті зміна змісту предмета герменевтики обумовлена впливом некласичної філософії, і, зокрема, екзистенційної філософії та філософії життя» [19,7]. У філософській герменевтиці замість ідеальної моделі абсолютного розуміння й адекватної інтерпретації у діалогічно напруженій атмосфері вже зроблених акцентів і винесених оцінок формується новий образ сказаного (прочитаного). «Перетворившись з практики тлумачення в теорію інтерпретації, а потім у методологічне вчення і, нарешті, у філософію розуміння, герменевтика не втратила свого практичного характеру, а тому, герменевтика як філософія еволюціонує з спеціальної герменевтики як практики текстуальної інтерпретації до філософської практики широкої сфери дії» [Там же].

Для Гадамера «процес розуміння є подією мови» [9, 44]. Він пояснює мовність розуміння тим, що саме мова є носієм і умовою спільного світобачення. Спілкування за Гадамером не є взаємним розмежуванням. Розмова – це не два монологи. У розмові «обробляється спільне поле того, про що говорять». Реальність міжособистісної комунікації полягає в тому, що діалог не є стверджувенням однієї думки на противагу іншій або простим додаванням думок. У розмові обидва твердження перетворюються. Лише тоді можна вважати, що діалог відбувся, коли комуніканти вже не можуть зупинитися на розбіжності, з якої їхня розмова почалася. Моральна й соціальна солідарність людей можлива лише за умови розуміння людьми один одного. Спільність людей виникає в діалозі. Водночас саме мова дає можливість спільноті порозумітися. «Мені видається виправданим твердження, що всі невербальні форми розуміння націлені врешті-рештна розуміння, що досягається в діалозі» [9, 48].

Розуміння – мета й результат розмови між людьми, народами, епохами, релігіями. Для Г.-Г. Гадамера «говорити» і «слухати» – це поняття, які між собою нерозривно пов’язані. Головна умова розуміння – почути. Однак, цього недостатньо. «Герменевтичне звершення» для Гадамера - це таке сприйняття слова, тексту або усного мовлення, яке є одночасно «тлумаченням і засвоєнням» [8, 535-536]), тобто розумінням і прийняттям. Гадамер не розмежовує поняття «тлумачення» і «розуміння», які для нього становлять єдність, що є умовою герменевтичного звершеня [8, 469].

Кожна людина у процесі спілкування є автором і слухачем одночасно. Зрозуміти іншого в розмові не означає, за твердженням Г.-Г.Гадамера, поставити себе на місце співрозмовника й «відтворити» його переживання. Зрозуміти – означає досягти взаєморозуміння «у тому, що стосується суті справи» [8, 446], «розуміти – це значить, насамперед, розуміти один одного». Повне взаєморозуміння в діалозі не повє’язане з конкретним питанням, предметом, але передбачає, що співрозмовники розуміють один одного «взагалі у всьому істотному, що пов'язує людей» [8, 228].

Гадамер відзначає, що сказане ми розуміємо лише тому, що воно перебуває «у значеннєвій єдності з нескінченністю несказанного» [8, 542], тому суть сказаного може бути осяганена через «найбільш звичні й повсякденні слова», які ведуть нас до змісту.

Розуміння, як пише Гадамер, це «характеристика самого існування» людини, «спосіб її бутя», те, що є невід’ємним від людської природи, глибинним, властивим кожному. В.С. Малахoв зазначає: «До бутя… людина приходить через розуміння. Розуміння, отже, виступає не однією з рис людського пізнання (поряд, скажімо, з поясненням), а визначальною характеристикою самого її існування, не властивістью пізнавальної активності людини, а способом її бутя» [18, 326].

Такий погляд на феномен розуміння став причиною перегляду основ герменевтичної практики. «По-перше, змінюється зміст тлумачення. Тлумачення перестає бути зовнішнім завданням стосовно того, хто витлумачує, перетворюючись на екзистенційну акцію», «захоплює всю істоту» герменевта [18, 326]. По-друге, змінюється погляд на основні методологічні труднощі інтерпретації, відомі під назвою «герменевтичне коло» [9, 49].

Отже, мета будь-якого розуміння – дійти згоди в суті справи: саме заради цього люди спілкуються один з одним. І завдання герменевтики ще від часів її появи – досягати згоди, відновлювати її.