1. Трансмісія пускового двигуна

Кру тий момент від колінчастого вала пускового двигуна до |іі ммч.и іого вала дизеля передає трансмісія пускового двигуна. ВііНії і кладається зі зчеплення, редуктора, муфти вільного ходу, ме- іині »му автоматичного вимкнення приводної шестерні і механізму Иі і ні і ці іі ного керування редуктором. Зчеплення плавно з’єднує і и * імуг колінчасті вали пускового двигуна і дизеля, редуктор їм ши\ < частоту обертання і збільшує крутний момент.

Муфта вільного ходу передає обертання лише в одному напрям-

4. нід пускового двигуна до дизеля. При передачі обертання в зво­дитиму напрямку муфта роз’єднує колінчасті вали двигунів. Цим ІЙм» туггься значне навантаження редуктора і пускового двигуна

І ни и і ровими силами.

Механізм автоматичного вимкнення приводної шестерні забез- §ні\ і іппзедення її із зачеплення з вінцем маховика після пуску ди- іг їм Механізм дистанційного керування редуктором забезпечує ■Pf/п інія в зачеплення приводної шестерні з вінцем маховика і вми- ]|Ніін ічеітлення з кабіни трактора.

Граисмісія пускового двигуна змонтована в спеціальному кор-

1. I, нл якому зверху встановлюється пусковий двигун. Трансмісії ііже всіх пускових двигунів мають аналогічну конструкцію.

0. і|м шлються вони за формою і розміром корпуса, місцем встанов­им н і будовою важелів керування, способом керування важелями, мім місія пускового двигуна П-23 відрізняється від інших конст- нім ю зчеплення і редуктора.

Пудову трансмісії пускових двигунів ПД-10 наведено на рис. в Корпус 1 одноступінчастого редактора трьома болтами приєд- л і і.ся до фланця картера маховика. До верхньої частини корпуса і миться пусковий двигун, колінчастий вал якого з’єднаний з роміжною шестернею 16. До корпуса 1 болтами прикріплена |іиіика 2 з нерухомим упором 5. Він з’єднаний з кришкою 2 трьома иіиьками з гайками і додатковою кришкою, а на його торці є два in гуни з гвинтовою поверхнею. В розточках корпуса 1 і упора 5 Ні ымовлені кулькові підшипники 6 і 17, а в них вал 19 редуктора, (ь і,пік* переміщення вала 19 відносно корпуса обмежується під- Иімимиком 6 і гайкою. На середині вала 19 розташована шестерня ЗО іі) и і моду муфти зчеплення, між нею і валом 1 — бронзова втулка. IIЬм ггрня ЗО входить у зчеплення із шестернею 16. Осьове пе- |н мііцоння шестерні ЗО обмежується упорним диском 15 муфти

зчеплення і кільцем, встановленим між торцевою поверхнею вала 19 і підшипником 17.

Ведучий барабан 31 муфти зчеплення з’єднаний із шестернею ЗО шістьма заклепками. Він виготовлений з листової сталі і має чо­тири виступи, що входять в пази трьох ведучих дисків 14. Між ци­ми дисками розташовані три ведених диски 13 з чотирма виступа­ми, які входять у пази обойми 12 обгінної муфти. Тертьові поверхні дисків шліфовані. Диски 14 і 13 знаходяться між упорним диском 15 і натискним диском 11.

Натискний диск 11 центрується по зовнішній поверхні обойми

12. і фіксується від обертання відносно обойми двома пальцями 37, які вкручені в натискний диск 11 і входять в пази обойми 12.

Упорний диск 15 і обойма 12 обгінної муфти прикріплені до ма­точини 10 чотирма болтами, сама маточина за допомогою втулки встановлена на валу 19. Втулка забезпечує вільне обертання вала відносно маточини. Обойма 12 центрована відносно маточини 10 двома установочними штифтами. Між натискним диском 11 і мато­чиною 10 встановлена пружина 9, що притискує диск 11 до упорно­го підшипника 4, а він взаємодіє з рухомим упором 3. Встановлено упорний підшипник в розточках рухомого упора 3 і маточини 10.

На торці рухомого упора 3 є два виступи з гвинтовою поверх­нею, які взаємодіють з аналогічними виступами нерухомого упора 5. Зубчастий вінець рухомого упора 3 входить в зачеплення із шес­тернею на стержні рукоятки 7, яка може обертатися в отворі криш­ки 2. Від осьового переміщення відносно кришки рукоятка 7 фіксується болтом 8. Зазор між рукояткою 7 і кришкою 2 ущільне­ний гумовим кільцем.

В обоймі 12 муфти вільного ходу є чотири отвори і чотири ка­навки. Циліндрична поверхня канавок звужується в напрямку, про­тилежному напрямку обертання вала 19. В канавках розташовані ролики 35, що взаємодіють з поверхнею канавок, валом 19 і штовха- чами 33 (останні встановлені в отворах муфти 12). З протилежного від роликів боку на штовхачі 33 діє пружина 36, один кінець її зафіксовано відносно обойми 12.

На правому кінці вала 19 виконано шліци, на них вільно пе­реміщується приводна шестерня 20, до корпуса якої шістьма болта­ми прикріплений стакан 25 механізму автоматичного виключення привідної шестерні. Болти кріплення стакана зафіксовані дротом. На корпусі стакана 25 є прорізи, в яких переміщуються важельці 24, встановлені на осях стакана 25. В отворі вала встановлено пружину 21, а отвір закритий напрямною втулкою 22, вкрученою в нарізну частину отвору вала 19. В напрямній втулці переміщується штовхач 23 з двома буртиками: один взаємодіє з пружиною 21, інший — з ва- жельцями 24. Осьове переміщення шестерні 20 обмежується втул­кою сальника 18 і напрямною втулкою 22 штовхача 23.

зчеплення і кільцем, встановленим між торцевою поверхнею вала 19 і підшипником 17.

Ведучий барабан 31 муфти зчеплення з’єднаний із шестернею

ЗО шістьма заклепками. Він виготовлений з листової сталі і має чо­тири виступи, що входять в пази трьох ведучих дисків 14. Між ци­ми дисками розташовані три ведених диски 13 з чотирма виступа­ми, які входять у пази обойми 12 обгінної муфти. Тертьові поверхні дисків шліфовані. Диски 14 і 13 знаходяться між упорним диском 15 і натискним диском 11.

Натискний диск 11 центрується по зовнішній поверхні обойми

12. і фіксується від обертання відносно обойми двома пальцями 37, які вкручені в натискний диск 11 і входять в пази обойми 12.

Упорний диск 15 і обойма 12 обгінної муфти прикріплені до ма­точини 10 чотирма болтами, сама маточина за допомогою втулки встановлена на валу 19. Втулка забезпечує вільне обертання вала відносно маточини. Обойма 12 центрована відносно маточини 10 двома установочними штифтами. Між натискним диском 11 і мато­чиною 10 встановлена пружина 9, що притискує диск 11 до упорно­го підшипника 4, а він взаємодіє з рухомим упором 3. Встановлено упорний підшипник в розточках рухомого упора 3 і маточини 10.

На торці рухомого упора 3 є два виступи з гвинтовою поверх­нею, які взаємодіють з аналогічними виступами нерухомого упора

5. Зубчастий вінець рухомого упора 3 входить в зачеплення із шес­тернею на стержні рукоятки 7, яка може обертатися в отворі криш­ки 2. Від осьового переміщення відносно кришки рукоятка 7 фіксується болтом 8. Зазор між рукояткою 7 і кришкою 2 ущільне­ний гумовим кільцем.

В обоймі 12 муфти вільного ходу є чотири отвори і чотири ка­навки. Циліндрична поверхня канавок звужується в напрямку, про­тилежному напрямку обертання вала 19. В канавках розташовані ролики 35, що взаємодіють з поверхнею канавок, валом 19 і штовха- чами 33 (останні встановлені в отворах муфти 12). З протилежного від роликів боку на штовхачі 33 діє пружина 36, один кінець її зафіксовано відносно обойми 12.

На правому кінці вала 19 виконано шліци, на них вільно пе­реміщується приводна шестерня 20, до корпуса якої шістьма болта­ми прикріплений стакан 25 механізму автоматичного виключення привідної шестерні. Болти кріплення стакана зафіксовані дротом. На корпусі стакана 25 є прорізи, в яких переміщуються важельці 24, встановлені на осях стакана 25. В отворі вала встановлено пружину 21, а отвір закритий напрямною втулкою 22, вкрученою в нарізну частину отвору вала 19. В напрямній втулці переміщується штовхач

22. з двома буртиками: один взаємодіє з пружиною 21, інший — з ва- жельцями 24. Осьове переміщення шестерні 20 обмежується втул­кою сальника 18 і напрямною втулкою 22 штовхача 23.

Трансмісія працює так:

• перед пуском двигуна вводять в зачеплення приводну шес­терню 20 із зубчастим вінцем 29 маховика дизеля. Для цього пе реміщують рукоятку 27 вліво (рис. 8.3, а) або вправо (рис. 8.3, в), зу силля через валик передається на важіль 26, він діє на стакан 25;

• стакан також переміщується вліво, при цьому пружина 21 стискується штовхачем 23;

• шестерня 20 входить у зачеплення із шестернею 29, виступи важельців 24 заходять за буртик напрямної втулки 22;

• після повернення важеля 27 в початкове положення важельці У\ під дією пружини 21 взаємодіють з напрямною втулкою 22 (рис. 8.3, б).

Після пуску двигуна обертання від його колінчастого вала 39 через шестерні 38 і 16 передається шестерні ЗО муфти зчеплення. Разом із шестернею ЗО обертається ведучий барабан 31 і ведучі дис ки 14, ведені диски 13, обойма 12, ролики 35 і вал 19 залишаються нерухомими.

Для передачі обертання від ведучого барабана 31 до вала редук тора 19 необхідно рукоятку 7 повернути на себе (рис. 8.3, а, б) або вліво (рис. 8.3, в). При повороті рукоятки 7 її шестерня діє на зуб­частий вінець рухомого упора 3 і він обертається. Гвинтова поверх ня виступів рухомого упора 3 ковзає по гвинтовій поверхні вис­тупів нерухомого упора 5. Через це рухомий упор 3 переміщується відносно вала 19 вправо, його зусилля через упорний підшипник 4 передаються на натискний диск 11. Пружина 9 стискається і нати­скний диск 11 діє на ведені 13 і ведучі 14 диски, вони стискаються, а крайній ведучий диск 14 притискається до упорного диска 15. Обертання від ведучого барабана 31 передається до обойми 12, во­на обертається, а ролики 35 під дією пружин 36 і сил тертя переко­чуються у вузьку частину канавки. Обойма 12 і вал 19 обертаються як єдине ціле.

Після пуску дизеля частота обертання його колінчастого вала т<\ вала 19 редуктора перевищує частоту обертання обойми 12. Під дією сил тертя ролики 35 перекочуються з вузької частини канавки у широку, пружини 36 при цьому стискаються. Вал 19 редуктора і обойма 12 обертаються у протилежних напрямах. При досягненні колінчастим валом дизеля 460...600 хв^_1 (об/хв) відцентрова сила перевищує зусилля пружини 21. Важельці обертаються відносно осей стакана 25, виступи важельців 24 виходять з-за буртика на* прямної втулки 22—пружина 21 розтискається. Штовхач 23 пе реміщує стакан 25 вправо, шестерня 20 виходить із зачеплення :і вінцем маховика 29.

Пусковий двигун зупиняють. Важіль 7 встановлюють у почат кове положення, пружина 9 розтискається. Далі ведучі 14 і ведені

12. диски роз’єднуються, а натискний диск 11 притискає рухомий упор 3 до нерухомого.

пуск двигуна проводиться в несприятли­вій ммпературних умовах. Для поліпшення пуску застосовують ІІН і « мисоби і пристрої.

1. Д/ш поліпшення сумішоутворення при температурах навко- ЙНмінйого середовища нижче 0°С необхідно використовувати зи- ііпиі • орти палива зі значним вмістом легких фракцій.

При температурах нижче -20°С використовують пускову рідину

під Д-40». Вона складається з 60% диетилового спирту, 15% пет- ін м піки о ефіру, 15% ізопропілнітрата і 10% моторного масла. Рідина Ііі ііііічінться високим тиском насичених парів, низькою температу­ри і 11 м о; іаймання ефіру і широким діапазоном запалювання суміші 11м ми )ї рідини з повітрям. Тому для пуску дизеля в камері згоряння мПчідно забезпечити температуру в кінці такту стиску 260...280°С.

Рідина «Холод Д-40» подається у впускний трубопровід спеці- мшми пристроями типу 5ПП-40А і ПГІА.

2. Збагачення суміші при пуску карбюраторного двигуна забезпе- і і м и застосуванням в карбюраторі прискорювального насоса (дви- !іі! ликових і вантажних автомобілів) або утоплювача діафрагми 20 Нииітряної заслінки 2 (рис. 7.2) карбюратора пускового двигуна та

п і у вально-заливного краника. Збагачення суміші при пуску у ди- інч ; убезпечується пусковим збагачувачем (паливні насоси високо- іиску типу ТН, ЛСТН) або пусковою пружиною (паливні насоси

‘І Обертання колінчастого вала при пуску полегшується при ви­рій ганні малов’язких масел групи В і Г, а також введенням у кон-

• к цію газорозподільного механізму декомпресійного механізму.

1. 

   Рис. 8.4. Підігрівач електрофакельний:

   II ідігрівання повітря, що надходить у циліндри двигуна, забез- v< гься електричними свічками розжарювання або електрофа- и.11 ими підігрівачами, встановленими у впускному трубопроводі. На рис. 8.4 показано електрофакельний підігрівач дизеля ІД-19Т орно-просапного трактора ХТЗ-121. Підігрівач встанов- » гься на впускному колекторі. В корпусі 9 вмонтовано дозуючий Иг грій з клапаном 7 для подачі палива на спіраль розжарювання Підігрівач підключено до електричної мережі трактора. Підігрівач включається в роботу тим же ключем, що і стартер, першому положенні ключа включається спіраль, яка протягом jfl секунд накаляється; в другому положенні ключа одночасно з мр і єром включається і котушка 6 електромагнітного клапана. Кла­ни мідкривається, паливо поступає на спіраль, згорає і підігріває ти гри, яке проходить по колектору до циліндра. З виключенням

11. ир і гра припиняється і робота електрофакельного підігрівача.

Контроль за роботою підігрівача здійснюється контрольним

і и мгнтом 13 (рис. 15.3), встановленим на щитку приладів тракто­ри ХТЗ-121.

Передпусковий електрофакельний піді- грівач такого типу встановлюється на дизе­лях типу Д-240 тракторів МТЗ-80 і МТЗ-82.

5. Загальне розігрівання двигуна за­безпечує найкращі результати при пуску Для цього в сорочку охолодження двигу­на заливають гарячу воду, а в піддон кар­тера — розігріте масло. На деяких тракто­рах встановлюють передпускові підігрі- вачі охолоджувальної рідини і масла без зливання їх з двигуна, на дизелях Д-240А тракторів Т-70С — підігрівач ПЖБ-200Б, на дизелях типу СМД-60 — ПЖБ-300. Пе­редпусковий підігрівач дизеля ЯМЗ-240Б трактора К-701 забезпечує підігрівання охолоджувальної рідини не лише при пу­ску, а й при зупинках дизеля, він включе­ний в систему обігрівання дизеля. Систе­ма обігрівання — закрита, з примусовою циркуляцією охолоджувальної рідини, яка діє паралельно напрямку потоку ріди­ни у системі охолодження.

6. На тракторах ЮМЗ-8280 з двигуна­ми «Івеко-Мотор-Січ» встановлюється тен, який живиться від електромережі 220В і служить для підігрівання двигуна в холодну пору року.

1 — болт; 2 — трубка паливна;

З — корпус клапана; 4 — шту­цер; 5 — пружина клапана;

5. — котушка електромагніта;

6. — клапан; 8 — сідло клапа­на; 9 — корпус; 10 — спіраль

розжарювання; 11 — кожух