4.6. Визначення wbgt - індексу (пояснення до таблиці 5.1.1)

4.6.1. Температурний індекс WBGT - емпіричний показник, що визначається на основі показань вологого та сухого термометрів, що розташовані відповідно в природних умовах та всередині зачор­неної кулі (кульовий термометр). Метод заснований на оцінці зовнішнього теплового навантаження на організм людини з урахуванням сполученої дії складових мікроклімату - температури, вологості пові­тря, інтенсивності теплового випромінювання, а також рівня метаболізму.

4.6.2. WBGT - індекс розраховується за рівнянням:

поза приміщенням при сонячному навантаженні (або в приміщенні при тепловому випроміню­ванні):

WBGT=0,7 t_вл + 0,1 t_с + 0,2 t_к;

всередині приміщення (при відсутності теплового випромінювання) або зовні без сонячного навантаження:

WBGT= 0,7 t_вл + 0,3 t_к,

де t_вл, t_с та t_к - відповідно температура вологого, сухого та кульового термометра.

4.6.3. Якщо параметри навколишнього середовища розрізняються у просторі, то індекс WBGT рекомендується визначати на рівні голови (г), живота (ж) та щиколотки (щ):

WBGT_г + 2WBGT_ж + WBGT_щ

WBGT = ———————————————

4

4.6.4. Для швидкого визначення індексу WBGT є достатнім одне вимірювання в точці максима­льного теплового впливу. Якщо значення того чи іншого параметра, що входить до розрахунку WBGT, не є постійним у часі, визначається його середньозмінна величина.

4.6.5. Наведені нормативні величини WBGT забезпечують різні рівні теплового стану (оптима­льний, допустимий, граничне допустимий з урахуванням тривалості впливу) згідно з методичними ре­комендаціями МОЗ № 5168-90 («Оцінка теплового стану людини з метою обґрунтування гігієнічних вимог до мікроклімату робочих місць та заходів профілактики охолодження та перегрівання»).

4.7. Класи умов праці за показниками мікроклімату (пояснення до таблиці 5.4)

4.7.1. У разі відсутності кульового термометра орієнтовна оцінка зовнішнього теплового наван­таження на організм людини з урахуванням сполученої дії складових мікроклімату може бути зроб­лена відповідно до класифікації параметрів мікроклімату, викладеній у таблиці 5.4.

4.7.2. Виміри показників мікроклімату з метою контролю їх відповідності гігієнічним вимогам повинні проводитися в теплу пору року - у дні з температурою зовнішнього повітря, що відрізняється від середньої максимальної температури найспекотнішого місяця не більше, ніж на 5° С. Частота змін в обидва періоди року визначається стабільністю виробничого процесу, функціонуванням технологіч­ного та санітарно-технічного обладнання.

4.7.3. При доборі ділянок та часу вимірювання необхідно враховувати всі фактори, що впли­вають на мікроклімат робочих місць (фази технологічного процесу, функціонування систем вентиляції та опалення тощо). Зміни показників мікроклімату слід проводити не менше, ніж 3 рази за зміну (на початку, в середині та наприкінці зміни). При коливаннях показників мікроклімату, пов'язаних з техно­логічними та іншими причинами, необхідно проводити додаткові вимірювання при найбільших та най­менших величинах термічних навантажень на працюючих.

4.7.4. Вимірювання слід проводити на робочих місцях. Якщо робочим місцем є декілька діля­нок виробничого приміщення, то вимірювання здійснюються на кожній з них.

4.7.5. При наявності джерел локального тепловиділення, охолодження чи вологовиділення (нагрітих агрегатів, вікон, дверних прорізів, воріт, відкритих ванн та ін.) вимірювання слід проводити на кожному робочому місці в точках, що мінімально та максимально віддалені від джерел термічної дії.

4.7.6. При санітарно-гігієнічній експертизі виробничих об'єктів та їх паспортизації у приміщен­нях з великою щільністю робочих місць, при відсутності джерел локального тепловиділення, охоло­дження або вологовиділення, ділянки вимірювання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря повинні розподілятися рівномірно по площі приміщення відповідно до таблиці 4.7.1.

Таблиця 4.7.1