5. Господарське і трудове право України. 1. Поняття господарського права. 2. Державні підприємства та управління ними. 3. Правова основа підприємницької діяльності в Україні. 4. Правовідносини у сфері праці. Порядок прийняття на роботу. 5. Порядок звільнення з роботи, його види. 6. Робочий час та час відпочинку.

1.Поняття "господарське право" може використовуватися в п'яти значеннях.

1. Як галузь законодавства, - це сукупність юридичних норм, що регулюють відносини, в тому числі підприємницькі та інші тісно пов'язані з ними відносини, а також відносини щодо державного регулювання економіки з метою забезпечення інтересів держави і суспільства.

Дуалістична концепція розглядає господарські відносини з точки зору цивільного та адміністративного права. Горизонтальні відносини регулюються нормами цивільного права, а вертикальні нормами адміністративного права.

2. Як наукова дисципліна, тобто сукупність знань, отриманих з дотриманням відповідних методик, схвалених професіоналами і мають ознаками можливості перевірки, єдності і здатності до створення нового.

3. Як навчальна дисципліна, тобто узагальнені і систематизовані відомості про явища, поняттях і науці підприємницького права.

4. Як регулятор поведінки в гранично широкому сенсі, що включає в себе крім правових норм звичаї ділового обороту, судову практику, підприємницькі мислення і культуру.

5. Як комплексна галузь права, тобто сукупність правових норм, що регулюють на основі поєднання публічних і приватних інтересів суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення підприємницької діяльності, в тому числі відносини з державного регулювання економіки з метою забезпечення інтересів суспільства і держави. При такому підході зазначені відносини і складають предмет (об'єкт) правового регулювання господарського права.

Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю.

Господарському законодавству України притаманна низка характерних ознак:

значна розгалуженість і присутність великої кількості нормативно-правових актів для цього є об'єктивні (динамізм і складність господарського життя і, відповідно, правового регулювання) та суб'єктивні (недостатня увага до упорядкування господарського законодавства та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення) причини;

перевага в господарському законодавстві комплексних нормативно-правових актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які приурочені до одного предмета правового регулювання - страхування (Закон України "Про страхування"), інвестування (Закон "Про інвестиційну діяльність"), господарських товариств (Закон України "Про господарські товариства") та ін.;

кодифікованість господарського законодавства, єдиним стрижнем якого є прийнятий 16 січня 2003 р. Господарський кодекс України, розроблений відповідно до Концепції судово-правової реформи в Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України від 28.04.1992 р. (набув чинності з 01.01.2003 р. одночасно з Цивільним кодексом України); Господарський кодекс визначає основи господарювання, які базуються на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності та мають на меті утвердження оптимального суспільного господарського порядку в сфері національної економіки; він складається з 9 розділів: ї - основні засади господарської діяльності; II - суб'єкти господарювання; III - майнова основа господарювання; IV - господарські зобов'язання; V - відповідальність за правопорушення у сфері господарювання; VI - особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання; VII - зовнішньоекономічна діяльність; VIII - спеціальні режими господарювання; IX - прикінцеві положення; Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і та цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами; • наявність у господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії - відомчих, регіональних, локальних; відомчі забезпечують специфіку правового регулювання господарських відносин в окремих галузях та сферах економіки, мають відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і, як правило, набувають чинності з дня державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, згідно з Указом Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади", постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади", Порядком скасування рішень про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженим наказом Мін'юсту України від 29.01.1999 р. № 54/3347. Наявність зазначених рис зумовлена специфікою сфери господарювання, що характеризується високим ступенем складності та багатоманітності відносин, що в ній виникають, а відтак - притаманні законодавству, яке регулює цю сферу, не лише в Україні, а й інших державах.