3. Особливості навчання дитини організації безпечного побуту: а) побутове обладнання;
б) побутова хімія;
в) побутовий травматизм.
Природний газ, як ми зазначили, вибухонебезпечний. Особи, що користуються побутовими газовими приладами і апаратами (в тому числі в будинках і квартирах особистої власності ) зобов'язані:
1. Пройти інструктаж в технічному кабінеті на підприємствах газового господарства або самостійно ознайомитися з інструкцією з експлуатації встановлених в квартирі газових приладів, апаратів.
2. Забезпечити збереження і утримання в чистоті газового обладнання.
3. Слідкувати за нормальною роботою газового обладнання, димоходів і вентиляції, перевіряти їх перед включенням і під час роботи газових приладів з відводом продуктів згоряння газу в димохід. Перед користуванням газифікованою пічкою перевіряти, чи відкрита повністю заслінка. Періодично очищати від сміття "кишеню" димоходу.
4. Після закінчення використання газу перекрити крани на газових приладах і перед ними, а при розміщенні балонів всередині кухонь додатково перекрити вентилі
5. При несправності газового обладнання викликати працівників підприємств газового господарства.
6. Негайно перекрити крани пальників газових приладів при раптовому припиненні подачі газу і повідомити аварійну службу підприємства газового господарства.
7. При появі в приміщенні запаху газу негайно припинити користування газовими приладами, перекрити крани до приладів і на приладах, відчинити вікна і кватирки для провітрювання приміщень, викликати аварійну службу. Не запалювати вогню, не вмикати і не вимикати електроосвітлення і електроприлади.
8. Перед входом в підвали і погреби перед вмиканням світла або запалення пересвідчитись у відсутності запаху газу.
9. При наявності запаху газу в підвалі, під’їзді, на подвір’ї, на вулиці необхідно:
– повідомити аварійну газову службу по телефону 04;
– вжити заходи для виведення людей з загазованого середовища;
– до прибуття аварійної бригади організувати провітрювання приміщення.
10. Допускати в квартиру працівників підприємств в газового господарства після пред’явленням ними службових посвідчень для огляду і ремонту газопроводів і обладнання у будь-який час доби.
11. Власники будинків і квартир на правах особистої власності, крім приведених вимог, повинні своєчасно заключити угоди на технічне обслуговування газового обладнання. Забезпечити перевірку димоходів і вентиляційних каналів в термін, встановлений правилами безпеки в газовому господарстві.
Абонентам забороняється:
1. Проводити самочинну газифікацію будинку (квартири, садового будиночку), перестановку, заміну і ремонт газового обладнання.
2. Проводити перепланування приміщень, де встановлені газові прилади, без узгодження з газовим господарством.
3. Вносити зміни в конструкцію газових приладів. Змінювати димові і вентиляційні системи. Закривати вентиляційні канали, замуровувати “кишені” і люки, призначені для чистки димарів.
4. Відмикати автоматику безпеки і регулювання. Користуватись газом при несправностях газових приладів, автоматики, арматури і газових балонів.
5. Користуватись газом при порушенні щільності кладки, штукатурки (тріщини) газифікованих печей і димарів.
6. Користуватись газом при засміченні димарів і вентиляційних каналів.
7. Проводити чистку, перевірку димових і вентиляційних каналів, а також заміну балонів газобалонної установки без навчання і дозволу від підприємства газового господарства.
8. Користуватись газовими приладами при перекритих кватирках (фрамугах), жалюзійних решітках, решітках вентиляційних каналів, щілинах під дверима ванних кімнат і кухонь, відсутності тяги в димарях і вентканалах.
9. Залишати працюючі газові прилади без нагляду, крім розрахованих на безперервну роботу і обладнаних для цього відповідною автоматикою.
10. Допускати до користуванням газовими приладами дітей дошкільного віку, а також осіб, що не контролюють свої дії і не пройшли інструктаж на підприємствах газового господарства.
11. Прив’язувати до газопроводів мотузки і навантажувати газопроводи.
12. Використовувати газ і газові прилади не за призначенням. Користуватись газовими плитами для опалення приміщень.
13. Користуватись приміщенням, де встановлені газові прилади, для сну і відпочинку
14. Застосовувати відкритий вогонь для перевірки витікання газу.
15. Зберігати в приміщеннях і підвалах порожні і наповнені зрідженими газами балони
16. Розміщувати в газифікованому приміщенні більше одного балона місткістю 50 (55) л або двох балонів місткістю 27 л кожний. Балони повинні знаходитись у тому ж приміщенні, де й газові прилади.
17. Встановлювати балони з газом в газифікованому приміщенні на віддалі менше 1 м від радіатора опалення чи печі. При влаштуванні екрану, що охороняє балони від нагрівання, віддаль між балонами і опалювальним приладом може бути зменшена до 0,5 м, а віддаль між балоном і екраном не менше 10 см. Розміщувати балони навпроти дверцят печей на віддалі 2 м і менше.
18. Вмикати і вимикати електроосвітлення, користуватись відкритим вогнем електронагрівальними приладами і опалювальними печами під час заміни балонів, встановлених в приміщеннях. Замінювати балони в присутності осіб, не пов’язанні, з виконанням вказаної роботи.
Отруєння чадним газом. Чадний газ складається в основному з окису вуглецю який утворюється в результаті неповного згоряння різних видів палива: вугілля, дров, нафти, природного газу.
До отруєння може призвести неправильне користування пічками, якщо не щільне закрити дверцята і забути витягнути заслінку труби. Велика небезпека отруєний окисом вуглецю виникає в гаражах, коли не дотримуються правил безпеки. Як показують спостереження, велику кількість чадного газу може створити робою автомобільного двигуна в одномісному гаражі при закритих дверях.
Оскільки окис вуглецю не має запаху і не подразнює верхні дихальні шляхи, людина не відчуває його, і тому отруєння наступає непомітно.
Що ж відбувається в організмі? Як наступає отруєння?
Окис вуглецю – це дуже сильна отрута, яка пошкоджує нервову систему, м’язи, і в першу чергу – кров. Окис вуглецю володіє здатністю в 200-300 разів швидше з’єднуватись з гемоглобіном еритроцитів, утворюючи дуже сильну сполуку – карбоксігемоглобін. В результаті кров перестає переносити кисень з легень до тканин, розвивається кисневе голодування, від якого насамперед потерпає мозок. Особливо чутливі до окису вуглецю діти, вагітні, люди, які мають хвороби легень і серця. Якщо вміст окису вуглецю у повітрі дуже великий, то людина зразу втрачає свідомість, з’являється корч і наступає смерть.
Проте часто спостерігається поступовий розвиток симптомів отруєння. Перші ознаки можуть служити сигналом до небезпеки. Насамперед відчувається головний біль, інколи шум у вухах, нудота. Якщо дія окису вуглецю продовжується, розвивається загальна слабість, сухий кашель, блювання; свідомість ще зберігається. Інколи спостерігається збудження, яке супроводжується слуховими і зоровими галюцинаціями. В подальшому людина втрачає свідомість, її шкіра блідніє, а зіниці розширюються. Дихання спочатку шумне і прискорене, потім поверхневим і сповільнюється.
При отруєнні чадним газом потерпілого необхідно винести на свіже повітря, підкласти під голову подушку, розстебнути комір і пояс. Найкращий засіб при у отруєнні - довготривале вдихання кисню. Якщо є можливість, потрібно ести з аптечки кисневу подушку. На голову і груди кладуть холодний компрес – змочений холодною водою шматок тканини, рушника, носової хустинки. Якщо потерпілий при свідомості, його потрібно напоїти міцним чаєм чи кавою. Ні в якому разі не можна давати алкоголю. При втраченій свідомості дають нюхати змочену нашатирним спиртом вату, але обережно, щоб не завдати опіків. Якщо потерпілий не дихає або дихання швидко погіршується, потрібно зразу приступати до проведення штучного дихання за методом “рот в рот” або “рот в ніс. Після надання першої допомоги потерпілого необхідно швидко відправити у лікарню.
Побутова хімія
У наш щоденний побут ввійшло зараз багато засобів побутової хімії. Вони полегшують домашню працю, допомагають у побут і. при цьому треба дотримуватись визначних правил і заходів безпеки . А якщо ними зневажати, то препарати можуть стати причиною нещасних, а під час і трагічних випадків.
Перш за все дотримуйтесь правил зберігання засобів побутової хімії. Не переливайте їх в посуд з-під харчових продуктів, не держіть їх на кухні, холодильнику, в шафах з посудом або харчами. Особливо ретельно слідкуйте за тим, щоб ці препарати не попали до рук дітей. Частою причиною нещасного випадку є самоотруєння . Це буває, коли при роботі з побутовими хімікатами перевищується рекомендована доза речовини або не використовуються засоби індивідуального захисту (респіратор, рукавиці).
Найбільш розповсюджені отруєння оцтовою есенцією, нашатирним спиртом, засобами для знищення комах (інсектицидами), миючими засобами. Ці речовини мають різну ступень токсичності.
Миючі препарати, наприклад, пральні порошки, засоби для миття скла, раковин, як правило, не викликають тяжкого отруєння. Їх дії обмежуються подразненням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту або шляхів дихання, чи то алергічними реакціями (чхання, сльозотеча, закладання носа).
Самі токсичні - інсектициди, які містять у собі фосфорорганічні з'єднання (ФОС): хлорофос, карбофос, дихлофос. З цієї групи препаратів найменше усього токсичний аерозоль "Прима". Отрута типу ФОС швидко викликає тяжке отруєння. Перші симптоми - блювота, пронос, сильна пітливість, задуха, клекочуче дихання. В найбільш важких випадках людина втрачає свідомість. Це буває, коли препарати попадають у організм через рот. А при вдиханні їх токсичність проявляється слабо: головний біль, запаморочення, нудота, що можна віднести на рахунок неприємного запаху препарату. Оцтова есенція яка використовується у побуті (70-80% розчин оцтової кислоти): при попаданні на шкіру або слизові оболонки, викликає хімічний опік. Якщо людина випила оцтову есенцію, то, крім місцевого опіку, помічаються і загальні дії на організм - починається розпад еритроцитів, внаслідок якого уражаються нирки і печінка. Якщо це сталось, то сеча, забарвлюється у червоний колір. Тяжкі опіки травного тракту можуть призвести до інвалідності, так як часто при цьому утворюються рубцеві звуження стравоходу та шлунку, що порушує прохідність їжі. В таких випадках потрібні складні відновлювальні операції.
Отруєння нашатирним спиртом може виникнути, якщо його помилково випити замість алкогольних напоїв. Інколи хворому у непритомному стані підносять до носу не вату, змочену нашатирним спиртом, як це потрібно, а відкритий флакон. Внаслідок необачного руху флакон може перевернутись і рідина попаде в рот і ніс, викличе опік.
Якщо хімічна речовина попала в організм, треба перш за все викликати "Швидку допомогу" і обов’язково сказати, чим викликане отруєння. В цьому випадку до хворого направлять спеціальну бригаду, яка надасть необхідну допомогу. До прибуття машини "Швидкої допомоги" треба самим провести невідкладні заходи:
при отруєнні препаратами групи ФОС промийте потерпілому шлунок, для чого дайте йому випити зразу 0,5 л водопровідної води кімнатної температури і викличте блювання. Повторить цю маніпуляцію декілька разів, що хоча і не дасть повного очищення шлунку, але допоможе вилучити з нього значну частину отрути та зменшить його всмоктування в кров. Промивання шлунку подібним методом допускається тільки у тому випадку, якщо потерпілий не втратив свідомість. Хворого який втратив свідомість треба покласти на бік, це потрібно для того, щоб вміст шлунку під час блювоти не затік в дихальні шляхи. Порожнину роту потерпілого в цьому випадку треба очистити, для чого треба повернути його голову набік.
При ураженні отрутами припікаючої дії дайте потерпілому випити склянку холодної води, щоб зменшити концентрацію речовини і відповідно її припікаючу дію. Промивати шлунок, викликати блювоту, таким хворим не можна: вони можуть поперхнутись і кислота або луг попаде в дихальний шлях і викличе опік. Для того щоб нейтралізувати кислоту і луг, дайте хворому випити скляну молока. Пити содовий розчин при отруєнні кислотами не рекомендується, так як внаслідок реакції нейтралізації виділяється велика кількість вуглекислоти і тепла, котрі сприятимуть посиленню больового відчуття.