Технологія проведення підсумкового етапу.

І стадія:

- використовуйте відкриті запитання: як?, чому?, що?;

- виражайте почуття;

- наполягайте на описовому характері коментарів;

- говоріть про реально зроблене.

ІІ стадія:

- запитуйте про причини: чому?, як?, хто?;

- заглибтеся у відповіді: чому його немає?, що було б, якби?;

- шукайте альтернативні теорії;

- доберіть інші приклади;

- наведіть думки незалежних експертів.

ІІІ стадія:

- домагайтеся, щоб учні взяли на себе зо­бов'язання щодо подальших дій.

Цей етап займає 20 % часу уроку.

Технологія «Дерево рішень».

Тема. Правила товаришування.

На дошці окремі аркуші паперу з написаними на них правилами товаришування законами додавання й висновками з кожного. У центрі намальоване дерево.

Завдання 1. Обрати із запропонованих записів ті, які ви вважаєте «коренями» дерева, і ті, які ви вва­жаєте його «плодами». Відповідно розмістити картки під деревом і на його кроні.

Завдання 2.Обговорити свої дії в парах, дійти до суті дії додавання на прикладі натурального ряду чисел.

Підсумовуючи всі етапи інтерактивного уроку, прой­шовши всіма його сходинками, починаєш розуміти всю глибину підходів до вдосконалення сучасного уро­ку. Адже суть інтерактивного навчання в тому, що на­вчальний процес відбувається за умови постійної актив­ної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами процесу, розуміють, що вони роблять.

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма ор­ганізації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелек­туальну спроможність.

Нетрадиційні кроки, їх характеристика

На небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка появилась у нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика відреагувала нестандартними уроками, головною метою яких є пробудження й утримання інтересу школярів до навчальної праці. Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків є: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-«суди», уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-ролеві ігри, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.

Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку — перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу.