Великі і глибокі опіки

Діагностичні критерії

1. В анамнезі уточнити причину, характер і час виникнення опікової травми.

2. Глибина ушкодження тканин визначається таким способом:

• I ступінь - стадія еритеми - неповношаровий опік, ушкоджений епідерміс, спостерігається почервоніння шкіри, набряк і біль;

• II ступінь - стадія пухирів - неповношаровий опік, ушкоджений епідерміс до сосочкового шару шкіри, відзначаються пухирі, наповнені серозно-геморагічною рідиною, набряк, сильний біль;

• III ступінь - стадія некрозу - повношаровий опік, ушкоджені всі шари шкіри до підшкірної жирової клітковини, бліда і суха шкіра; може бути обвуглювання, ущільнена поверхня ураженої ділянки, втрата чутливості на обпаленій ділянці: стадія поділяється на IIIА - поразку до паросткового шару шкіри, збережена регенеративна функція, IIIБ - уражений і паростковий шар шкіри;

• IV ступінь - стадія обвуглювання - поразка шкіри і глибоких тканин аж до кісток.

3. Визначення площі опікової поверхні:

• "правило долоні" - тільки для дітей старшого віку, застосовується з метою визначення площі менш великих опіків, площа долонної поверхні дитини складає 1 % усієї поверхні його тіла;

• "правило дев'ятки" - тільки для дітей старшого віку застосовується з метою визначення площі великих опіків - площа голови і шиї дорівнює 9 % поверхні тіла, верхньіх кінцівок - 9 %, нижньіх кінцівок - 18 %, передньої поверхні тулуба - 18 %, задньої поверхні тулуба - 18 %, промежини - 1 %;

для визначення простору опікової поразки в педіатричній практиці застосовується також діаграма Lund і Browder.

4. Шокогенною у дітей вважається загальна площа опікової поверхні: у немовлят і дітей до 1 року - 5 - 7 %, у дітей старше 1 року - більш 10 %.

Медична допомога

1. Припинити вплив травмуючого фактору. 

2. Охолодження опікової поверхні, асептичні пов'язки (див. прот. - опіковий шок).

3. Раннє адекватне знеболювання і протишокова терапія (див. прот. - опіковий шок).

Термоінгаляційні поразки органів дихання

Діагностичні критерії

1. Ознаки термічної поразки шкіри голови, лиця та шиї.

2. Стан слизових оболонок ротоглотки, гортані і роговиць.

3. Опалення волосків носових ходів, осиплість голосу, стрідорозне дихання, дзвінкий кашель, виражений тахіпное.

4. Ознаки отруєння продуктами горіння (див. - отруєння продуктами горіння).

5. Рівень гемодинаміки, явища опікового шоку.

6. ЕКГ-контроль або моніторинг вітальних функцій.

Медична допомога

1. Винести з закритого приміщення, автомобіля.

2. Інгаляція 100 % киснем через лицеву маску в кількості 10 - 12 л/хв.

3. При ДН-III ст. або відсутності дихання - після попередньої внутрівенної премедикації 0,1 % атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл), внутрівенно ввести кетамін в дозі 5 мг/кг, провести інтубацію трахеї і переведення хворого на ШВЛ із подачею 100 % кисню.

4. При ознаках клінічної смерті - СЛЦР за загальною схемою.

5. При термічних поразках важкого ступеня або часу транспортування більш 30 хвилин - інфузія сольових розчинів зі швидкістю 20 - 30 мл/кг/год. або 7,5 % розчину натрію хлориду - 2 - 4 мл/кг/год., або препаратів гідроксиетилкрохмалю в дозі 4 - 8 мл/кг/год.

6. Анальгезія ненаркотичними анальгетиками.

7. Глюкокортикоїди: преднізолон 2 - 6 мг/кг або дексазон 0,2 - 0,5 мг/кг внутрівенно.

8. При наявності ознак ОДШ із явищами ларингобронхіолоспазму: інгаляція сальбутамолу (вентоліну) 2 - 3 мг через інгалятор протягом 5 - 10 хв. або беродуалу 1 - 2 мл (20 - 40 крапель), або ввести внутрівенно 2,4 % розчин еуфіліну в дозі 2 - 4 мг/кг.

8. Поставити зонд у шлунок.

9. За показниками (набряк гортані, неусунутий ларингоспазм) - ургентна крикоконікотомія.

10. Госпіталізація до опікового центру або ВІТ.