Організаційно-методичні рекомендації

Отримати необхідну літературу. Дати завдання допоміжному складу на підготовку аудиторії до заняття. Вказати черговому що необхідно отримати для якісного проведення лекції. Ознайомити студентів з взаємозв’язком цього матеріалу з іншими темами та дисциплінами, з потрібною літературою. Провести контрольне опитування з минулої теми (при наявності часу).В ході заняття виділити головне і дати під запис, дотримуватись суворої послідовності показу слайдів і плакатів.

3.2.1. Основи організації та ведення оборони відділенням, механізованим взводом.

Оборона – вид бою, що має на меті:

 відбити наступ переважаючих сил противника;

 нанести йому максимальні втрати;

 утримати найважливіші райони місцевості;

 забезпечити сприятливі умови для переходу в наступ.

Оборона повинна бути:

 стійкою і активною,

 здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.

Стійкість та активність оборони досягаються:

 витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом;

 майстерно організованою обороною і системою вогню;

 безперервною розвідкою противника;

 ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції);

 умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій;

 виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника;

 всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з танками, що наступають, та іншими броньованими машинами.

Взвод (відділення, танк) не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає, і відходити без наказу командира роти (взводу).

Механізоване відділення(танк) і інші вогневі засоби займають бойову (вогневу) позицію, механізований (танковий) взвод – опорний пункт

Механізоване відділення (мвід) обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту (ОП) взводу.

БМП (БТР) є основою оборони позиції відділення.

Вогнева позиція БМП (БТР), може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 50 м. Варіант позиції мвід в обороні показаний на рис.1.

Рис. 1. Позиція мвід в обороні (варіант)

БМП без десанту в обороні може виділятися:

 для дій у вогневій засаді;

 як кочовий вогневий засіб;

 в склад бронегрупи батальйону (роти).

На рис.2 показане БМП 323 у вогневій засаді і БМП 322 як кочовий вогневий засіб. На рис.3 показане танк у вогневій засаді.

Рис. 2. БМП у вогневій засаді і як кочовий вогневий засіб.

Рис.3. Танк у вогневій засаді.

Механізований взвод (мв) в обороні призначається для:

 виконання завдань щодо втримання займаних районів місцевості, рубежів і позицій;

 відбиття наступу противника;

 нанесення ураження наступаючим підрозділам противника.

Механізований (танковий) взвод обороняється, як правило, у складі роти.

Приданий механізованому взводу танк діє в бойовому порядку взводу.

Залежно від обстановки й рішення командира мв танк може виконувати завдання самостійно або разом з механізованими відділеннями.

Для вирішення завдань самостійно танку призначається кілька вогневих позицій, які можуть завчасно готуватися в інженерному плані.

Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і приданих засобів самостійно або у взаємодії з сусідами нанести противнику втрати в живій силі й техніці, відбити його атаку й утримати займаний опорний пункт.

Завдання взводу другого ешелону роти полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, у знищенні живої сили й бойової техніки, що прорвалася в опорний пункт роти, у відбитті атак противника й утриманні займаного опорною пункту.

Механізований (танковий) взвод, що становить резерв батальйону призначений для:

 відбиття атаки противника, що вклинився в оборону;

 знищення диверсійно-розвідувальних груп, що діють в глибині району оборони батальйону;

 посилення (заміні) підрозділів першого ешелону;

 вирішення інших завдань, що виникають раптово.

ПОБУДОВА ОБОРОНИ МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ, ВЗВОДУ.

Механізоване відділення і інші вогневі засоби займають бойову(вогневу)позицію.

Побудова оборони взводу включає:

 опорний пункт взводу;

 систему вогню.

Побудова оборони повинна забезпечити:

 відбиття атаки противника;

 знищення танків і живої сили противника перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Опорний пункт взводу являє собою ділянку місцевості, частину оборонних позицій ротного опорного пункту (району оборони батальйону), яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята вогневими засобами взводу, а також доданими вогневими засобами і пристосована до кругової оборони.

Опорний пункт мв складається з:

 позицій відділень;

 вогневих позицій БМП (БТР) і танків;

 позиції групи управління і вогневої підтримки;

 вогневих позицій приданих вогневих засобів, які не увійшли до складу цієї групи.

Опорний пункт тв складається з вогневих позицій танків і приданих засобів.

Вогневі позиції БМП (БТР) і танків в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає:

 командно - спостережний пункт командира взводу;

 вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів.

Командно-спостережний пункт командира (КСП) мв розташовується в ході бою на позиції відділення, обладнаної в глибині опорного пункту.

Група управління і вогневої підтримки мв призначена для:

 управління підрозділами і вогнем у ході бою;

 нанесення ураження живій силі і броньованим машинам противника;

 вирішення вогневих завдань, які раптово виникли.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту, до 300 м в глибину.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень - до 50 м.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 400 – 600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другою ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600 – 1000 м (400 – 600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Гранатометний взвод діє, як правило, у повному складі або по відділеннях і готує основні дві (одну-дві) запасні вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їх флангах. Вогневі позиції по фронту можуть бути: для взводу - до 100 м, інтервали між відділеннями – 10 – 20 м.

Протитанковий взвод діє, як правило, у повному складі, займаючи позиції в опорних пунктах механізованих рот або в проміжках між ними на танконебезпечних напрямках, розгортаючись на рубежі 500 – 1000 м, між відділеннями – 100 – 200 м, між протитанковими керованими ракетними комплексами - не менше 15 м.

Вогневі засоби що кочують призначаються для введення противника в оману щодо розташування і кількості вогневих засобів взводу. Позиції для бойової машини піхоти що кочує вибираються з урахуванням отриманого завдання, особливостей місцевості і повинні забезпечити їх швидку зміну.

Варіанти схем опорних пунктів механізованого і танкового взводу надані на Рис.4-7.

Рис. 4. Взводний опорний пункт мв на БТР.

Рис. 5. Взводний опорний пункт мв на БТР посиленого танком.

Рис. 6. Взводний опорний пункт тв посиленого мвід.

Рис. 7. Взводний опорний пункт мв на БМП (для умов повного фортифікаційного обладнання позицій).

Бойовий порядок механізованого взводу, залежно від поставленого завдання й умов місцевості, будується в одну (рис. 8) або дві (рис. 9) лінії, уступом вліво (рис. 10), уступом вправо (рис.11). Схеми відпрацювати в часи самопідготовки.

Рис. 8 Бойовий порядок механізованого взводу в одну лінію.

Рис. 9 Бойовий порядок механізованого взводу в дві лінії.

Рис. 10. Бойовий порядок механізованого взводу уступом вліво.

Рис. 11. Бойовий порядок механізованого взводу уступом вправо.

Система вогню взводу - організоване відповідно до рішення командира з урахуванням характеру місцевості і встановлених інженерних загороджень сполучення підготовленого вогню зброї всіх видів.

Види вогню:

- фронтальний,

- перехресний,

- фланговий.

Система вогню механізованого (танкового) взводу в обороні включає:

 зони протитанкового і суцільного багатошарового вогню вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони;

 підготовлений маневр вогнем у загрозливому напрямку;

 ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони.

Маневр вогнем включає:

• зосередження вогню,

• розподілення вогню,

• перенос вогню.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а танковому взводу, крім того, - одна - дві ділянки зосередженого вогню.

ВЕДЕННЯ ОБОРОННОГО БОЮ МЕХАНІЗОВАНИМ ВІДДІЛЕННЯМ (ТАНКОМ), ВЗВОДОМ.

Під час вогневої підготовки атаки противника командир відділення і спостерігач ведуть спостереження.

Решта особового складу ховається в щілини (бліндажі), на дні окопів і траншей або в бойовій машині піхоти (бронетранспортері) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) відділення негайно приготовляється до бою.

Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню:

 ПТКС з гармати танку (з 5000м);

 ПТКР з ПТРК БМП (з 4000м), а також ПТРК протитанкових підрозділів (з 4000м для ПТРК “Фагот”, 1000м для ПТРК “Метис”, що додані;

 гармати танку, БМП (з 1500 – 1000м);

 кулеметів БТР та стрілецької зброї.

По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги.

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджується в першу чергу по:

 головному танку;

 танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони;

 решті атакуючих танків та інших ББМ.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення, ближній до нього солдат з підходом танка на відстань 25—30 м метає по ньому ручну протитанкову гранату.

З підходом піхоти противника до позицій на відстань 30—40 м відділення закидає її гранатами.

Як тільки буде визначене місце пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для найбільш ефективного ураження танків (особливо вогнем в борт і корму), які долають загородження.

Противник, який увірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем впритул, мінами направленої дії, гранатами і в рукопашній сутичці.

Танки противника, які пройшли через траншею, знищуються з тилу і флангів вогнем з протитанкових гранатометів і ручними протитанковими гранатами.