1. Утворення Афінської держави:

   1. Період військової демократії, реформи Тезея

   2. Реформи Солона

   3. Реформи Клісфена

2. Демократизація державного ладу Афін внаслідок реформ Ефіальта та Перікла

3. Державний лад Афін V-IV ст.. до н.е.

   1. Народні зібрання

   2. Рада п’ятисот

   3. Галіея, Афінська армія. Поліцейські функції

4. Основні джерела Афінського права

   1. Джерела афінського права. Закони Драконта.

   2. Право власності

   3. Зобов’язальне право

   4. Сімейне та спадкове право

   5. Кримінальне право та судочинство

5. Рабовласницька держава у Спарті

   1. Утворення Спартанської держави

   2. Суспільний лад Спарти

   3. Державний лад Спарти

1. Утворення Афінської держави:

1.1. Період військової демократії, реформи Тезея

Перші державні утворення на території Греції з’явилися у ІІ тис. до н.е. З проникненням племен дорійців, у Греції знову встановлюються первіснообщинні відносини, а після їх розкладу в історії Греції розпочинається новий етап: формування і розквіт полісів, рабовласницьких відносин класичного типу.

Полісний етап історії Стародавньої Греції поділяється на три періоди:

1. Гомерівський період (XІ–ІX ст. до н.е.)

2. Архаїчний період (VІІІ – VІ ст. до н.е.)

3. Класичний період (V – ІV ст. до н.е.)

Гомерівська Греція була країною, роздробленою на багато самостійних округів, з яких пізніше виросли перші міста-держави або поліси.

В історії Стародавньої Греції важливу роль відіграли два поліси: Афіни і Спарта:

• державний лад Афін став прикладом рабовласницької демократії,

• політична організація Спарти – стала еталоном олігархії.

1.1. Період військової демократії, реформи Тезея

Виникнення Афінської держави легенда пов’язує з іменем грецького героя Тезея.

Заходи Тезея що сприяли виникненню держави:

• першим було об’єднання трьох племен (філ) з центром в Афінах.

• Кожне з чотирьох племен поділено на три фратрії (усього - 12), а кожну фратрію на 30 родів.

• Усіх вільних повнолітніх громадян чоловічої статі Тесей поділив на три розряди: благородних (евпатридів), яким було надано виняткове право на заміщення посад, землеробів (геоморів) і ремісників (деміургів).

• Для керівництва загальними справами нового об’єднання була створена Рада, до якої перейшла частина справ, що раніше знаходились у віданні окремих племен.

• Наступним кроком до утворення держави було обмеження влади базилевса і введення нової посади архонта. ( архонти вибирались довічно, потім – на 10 років, а з 683 р. до н.е. щороку обирались 9 архонтів. Один з них – перший архонт-епонім, іменем якого називався рік, очолював колегію, мав повноваження щодо нагляду за внутрішнім управлінням і судові повноваження щодо сімейних справ. Базилевс, який став другим архонтом, виконував жрецькі функції, а також суд у релігійних справах. Третій архонт – полемарх – здійснював командування військом і відав зовнішніми справами. Інші шість архонтів – фесмофети – були охоронцями законів та очолювали розгляд судових справ.)

• Діяльність архонтів контролювалася ареопагом, який у VІІІ ст. до н.е. замінив Раду старійшин. В ареопазі засідали діючі і відставні архонти, які приймали рішення з військових, жрецьких і судових справ.

• Уся Аттика була розбита на територіальні округи (наукрії) (48 – по 12 на кожне плем'я). Громадяни кожної наукрії були зобов’язані спорядити корабель з екіпажем і виставити двох вершників у повному військовому спорядженні. На чолі наукрії стояв притан.

Отже, з’явився поділ населення за територіальною ознакою, а також виник новий орган влади (ареопаг), що не був пов’язаний із родоплемінною організацією.

У 621 р. до н. е. в Афінах з’являється писане право. Це були закони Драконта. Таким чином, Афіни були найбільш класичною формою: тут держава виникає безпосередньо і переважно із класових протиріч, які розвинулись у середині родового суспільства.