УРОК 7

11

УРОК 7−8. РОЛЬ ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У ДОЛІ ЖУЛЬЄНА СОРЕЛЯ ТА ВТІЛЕННЯ АВТОРСЬКОГО ЗАДУМУ. НОВАТОРСТВО СТЕНДАЛЯ У РЕАЛІСТИЧНОМУ ВІДТВОРЕННІ ХУДОЖНЬОЇ МОДЕЛІ СУСПІЛЬСТВА І ЛЮДИНИ

Мета: дослідити роль жіночих образів у долі Жульєна Сореля та втіленні авторського задуму, склавши порівняльну характеристику Луїзи де Реналь та Матильди де Ла-Моль; зосередити увагу на психологічній майстерності автора у створенні образів героїнь роману; поглибити, узагальнити та систематизувати учнівське розуміння твор­чого доробку Стендаля в цілому та специфіки реалістичного відтворення художньої моделі суспільства і людини в романі; конкретизувати сутність новаторського внеску Стендаля у розвиток ре­алістичної світової літератури, дослідити резонансність його творчого методу та інтересу читачів до художніх текстів у наступні культурно-історичні епохи.

Обладнання: тексти роману “Червоне і чорне” у різних варіантах ви­дань.

Епіграфи:

Любов настільки всесильна,

що змінює і нас самих.

Ф. Достоєвський

Немає нічого сумнішого, ніж життя

жінок, які вміли бути лише гарними.

Б. Фонтанель

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Повідомлення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Розмова про роман Стендаля «Червоне і чорне» та конфлікт головного героя Жульєна Сореля з суспільством буде поверховою й неповною, якщо ми не здійснимо поглибленого аналізу стосунків Жульєна з жінками. Не­одноразово, вивчаючи художні твори у попередніх класах, ми звертали увагу на той факт, що доволі часто автори перевіряють своїх героїв здатністю чи неспроможністю кохати. Цей мотив стає од­ним із провідних у творі, оскільки поштовхом до написання роману «Черво­не і чорне» стала кримінальна хроніка про історію кохання Антуана Берте до пані Мішу. Мотив кохання у романі Стендаля значно глибший. Його сутність та роль у контексті твору ми сьогодні й досліджуємо.

III. Актуалізація опорних знань

— Кого із головних героїв − Жульєна, Луїзу чи Матильду − Стендаль робить найближчим до ідеального типу героїв-коханців? Обґрунтуйте тек­стом. (Найближчою до Стендалевого ідеалу є Луїза де Реналь. Вона єдина здатна на справжнє кохання. Кохаючи Жульєна, вона думає лише про ко­хану людину, забуваючи навіть про власних дітей і про Бога, для неї нічого більше не існує. В своєму коханні вона повністю позбавлена честолюбства, натомість готова до будь-яких жертв заради коханого.)

— Доведіть, що на різних життєвих етапах Жульєн пройшов випро­бування усіма видами кохання. Аргументуйте прикладами з тексту. Чому кохання-пристрасть прийшло до Жульєна лише перед стратою?

— Домашнім завданням було створити порівняльну схему-таблицю образів мадам де Реналь та Матильди де Ла-Моль: портрет, характер, становище в суспільстві, ставлення до шлюбу, до кохання, до Жульєна, оцінка героїні, авторська. Що спільного між героїнями, чим вони різняться?

Робота з таблицею

• Що пов'язувало Жульєна з пані де Реналь і з Матильдою?

— Доведіть, що Луїза де Реналь не втрачає здорового глузду у боротьбі за свої почуття та репутацію свого кохання.

— Доведіть, що Луїза ніколи не переставала кохати Жульєна. Поміркуй­те, чим був продиктований її лист до маркіза де Ла-Моля?

— Оцініть сенс зображення вагань Жульєна під час замаху на Луїзу.

— Визначте роль Луїзи де Реналь в останній період життя Жульєна. Чим вона стала для нього в очікуванні страти?

— Поміркуйте, чому Стендаль закінчує оповідь про Луїзу де Реналь та­кими словами: «...вона не робила спроб покінчити з собою, але через три дні після страти померла, обнявши своїх дітей». Чому саме смертю Луїзи автор закінчує роман?

Підсумовуючи сказане, складемо схемку перебігу їхніх почуттів:

Жульєн →вдячність →закоханість →страх →ненависть →кохання ←пані де Реналь

Розглянемо, як складалися стосунки між Жульєном Сорелем та Матильдою де Ла-Моль.

— Яке враження справила Матильда на Жульєна при першому зна­йомстві? («А загалом вона була страшенно схожа на свою матір, яка йому дедалі більше не подобалася, і він перестав на неї дивитися». Жульєна вразили «іскрометні» очі Матильди та велика «душевна холодність», «... він щойно вирішив, що мадемуазель де Ла-Моль ніколи не може бути жінкою у його очах». Жульєн порівнює Матильду з пані де Ре­наль. На чию користь це порівняння в очах Жульєна? Чому?

— Хто з героїв - Жульєн чи Матильда - зробив перший крок до збли­ження? Як ви вважаєте, чому все відбулося саме так? Чим була викликана цікавість Матильди до Жульєна?

— Як ви гадаєте, чи збереглося в серці Жульєна кохання до пані де Ре­наль у той час, як він робив кар’єру в Парижі й заводив стосунки з Матильдою? Обґрунтуйте цитатами з тексту. Коли саме Жульєн перестав бачити у Матильді холодну гордячку й манірницю? (Відповідь у X розділі «Королева Маргарита».)

— Чим Матильдине кохання схоже і не схоже на розуміння кохан­ня Луїзою де Реналь? Чи можна почуття юної маркізи назвати почуттям-пристрастю?

— Доведіть, що кохання Жульєна і Матильди більше схоже на гру, на пишання, на протистояння. Доберіть на підтвердження своїх висновків цитати з тексту. Чи розуміють герої одне одного?

— Чи варто було Жульєнові бути щирим у коханні з Матильдою? Чому? («Серце Матильди - це зовсім не те, що серце пані де Реналь»). Яку так­тику «приборкання» Матильди обирає Жульєн? Чому вона була успішною? («Тримати в страху!.. Ворог коритиметься мені тільки доти, доки боятиметь­ся мене; тоді він не насмілиться зневажити мене». «Якщо вона побачить, що я кохаю її, я її втрачу». Жульєн змушує її рев­нувати й страждати, що врешті-решт зламає залізну волю Матильди.)

— Як ви гадаєте, чи пробачив би маркіз де Ла-Моль доньку і свого секре­таря, якби не надійшов лист від пані де Реналь? Чому Стендаль не дозволяє одружитися Жульєнові з Матильдою?

— Чому Жульєн не хоче бачити Матильду в останні дні свого життя, адже вона носить під серцем його дитину? Прокоментуйте цитату з 43-го розділу II частини твору: «А, знов Матильда, − подумав він у півсні. − Це нона прийшла, вірна своїй тактиці, сподіваючись переконати мене з допо­могою ніжних почуттів». З нудьгою передбачаючи нову патетичну сцену, він не розплющував очей. Йому пригадалися вірші про Бельфегора, що тікав від своєї жінки).

— Чому Жульєн просить пані де Реналь заприсягайся, що вона житиме і доглядатиме сина Матильди?

— Чому останньою волею Жульєна була домовленість з Фуке, що у день страти той вивезе обох жінок з Безансона?

— Навіщо Матильда влаштувала пишну заупокійну месу й власноруч поховала голову Жульєна? Чи можна сказати, що її горе таке саме велике, як горе Луїзи?

Схема розвитку почуттів

Жульєн →цікавість →самовдоволення →симпатія →азарт →

гордість →егоїстична пиха ←Матильда де Ла-Моль.

IV. Висновки та узагальнення про роль жінок у долі Жульєна Сореля

—Чому саме за допомогою жінок Жульєн прагнув потрапити до панівних кіл суспільства? У чому він мав рацію й у чому прорахувався?

— Як пов’язане кохання у долі Жульєна Сореля з авторським задумом роману “Червоне і чорне”? (Завдяки усвідомленню справжнього кохання до пані де Реналь Жульєн скидає маску лицемірства й усвідомлює, що його єдине щастя й призначення «природної людини» — кохати цю самовіддану її безкорисливу жінку.)

— Поміркуйте над значенням епіграфів до уроку.

Зіставлення фрагментів тексту й живописних та кінематографічних версій бачення жіночих образів з роману Стендаля «Червоне і чорне»

а) Фронтальна бесіда

— Який час символізує Жульєн Сорель? Чому героєві й самому авторові не подобається сучасність?

— Чи може людина жити в суспільстві й не бути лицемірною?

— Яка мета героя роману “Червоне і чорне” і якими засобами він праг­нув її досягти? Чому все це обертається боротьбою із самим собою?

— Як, на вашу думку, змінився тип кар’єриста за ті роки, що віддаляють нас від стендалівського часу?

б) З’ясування новаторства Стендаля у створенні реалістичного роману (запис під диктовку у зошити)

• Фундаментальна риса поетики - психологізм

• Дворівнева структура тексту: голос автора, який аналізує і пояснює все те, що відбувається з героєм, внутрішні монологи й діалоги героїв, сповнені глибокого психологізму й драматизму, є ключем до розуміння внутрішніх конфліктів, що розди­рають героїв зсередини

• Напружений динамічний сюжет, переплетення у перипетіях доль героїв авантюр­ного та героїчного начал, зовнішнього і внутрішнього планів оповіді.

• лаконізм оповіді; відсутність пишномовності, розгорнутих описів та харак­теристик; широке застосування символіки.

• Типовий герой Стендаля − бунтівник, наділений непересічною вдачею та сильною «жагою почуттів»

• розкриття теми кохання. Перевірка героїв на цінність здатністю на жертовне

• Стендаль − зачинатель соціально-психоло­гічного роману у світовій реалістичній літературі.

Психологічний роман – різновид роману, у якому відтворено внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки і суперечності в душі героя, що зумовлюють його вчинки і поведінку

Соціальний роман – різновид реалістичного роману, де автор розсуває сюжетні рамки і до особистісного, приватного аспекту долучає сцени та епізоди, що охоплюють життя усього суспільства та епохи

— Поміркуйте над смислом значень «червоного» і «чорного», які найбільше відповідають ав­торському задуму?

Запис до зошитів

V. Аргументація і виставлення оцінок за урок

VІ. Домашнє завдання

• Твір-роздум на тему: «Внутрішня драма головного героя роману «Червоне і чорне»: шлях від наполеонізму до злочину»;

• опрацювати біографію Оноре де Бальзака;

• Прочитати повість «Гобсек».

Додаток. Порівняльна характеристика Луїзи де Реналь та Матильди де Ла-Моль (за романом Стендаля “Червоне і чорне”)

Героїня		Луїза де Реналь
Портрет		“на вигляд років тридцяти”, “висока й статна жінка, свого часу мала славу першої красуні на весь край”, “В її манері триматись було щось простодушне і юне. Ця наївна грація сповнена невинності і жвавості... могла б зачарувати парижанина м’якою прихованою палкістю”
Характер		Сором’язлива, “ні кокетство, ні афектація ніколи не торкались цього серця”, “її доброчесність набула гучної слави”, має вразливу вдачу, цуралася розваг, весь вільний час віддає романтичним прогулянкам у саду. “Це була душа проста і наївна Має витончену й горду душу, прагне щастя. Благочестива й набожна, замкнена у собі, гордовита, “ангельське смирення”, щира й безпосередня, вона - сама любов
Місце у суспільстві		Багата спадкоємиця безансонської тітки, дружина мера Вер’єра пана де Реналя, мати трьох дітей. Пан де Реналь цінує її, посвячує в усі свої справи
Ставлення до шлюбу	“Ніколи не наважувалась судити свого чоловіка”, “вважала, що між подружжям не може бути ніжніших стосунків”, приклад дружини для інших, "єдине на що вона звертала увагу, були її діти”, у заміжжі не знала кохання, думала, що всі чоловіки такі, як пан Реналь (її видали заміж у 16 років). Страждає від зради чоловікові й дітям (хворобу Станіслава Ксав’є вважає карою за гріх)
Ставлення до кохання	Не знала кохання до зустрічі з Жульєном. Повністю віддасться своєму почуттю, здатна на істинне кохання. Кохає віддано й самозречено. Вона несе у собі “любов-пристрасть, найвищу і благородьну форму любові, доступну лише тим, кому чужі корисливість і честолюбність, лицемірство й егоїзм”
Ставлення до Жульєна	Спочатку боялася, що Жульєн буде тираном її дітей. Вразив її своєю витонченою красою і сором’язливістю. Жаліє хлопця. Згодом по­чала поважати й захоплюватися. Кохання до Жульєна стало для неї відкриттям: “Невже я кохаю Жульєна?” Спочатку Луїза опирається своєму почуттю, потім боїться втратити Жульєна, стає рабинею своєї пристрасті, не мислить свого життя без нього. “Така полум’яна душа! Яке б це було блаженство - жити з ним!” Була переконана, що цей юний абатик з часом стане великою людиною. “їхнє щастя нерідко нагадувало злочин”. Готова на все заради кохання до Жульєна
Оцінка героїні оточенням	Вер’єрці мали її за гордячку, що пишається своїм походженням і багатством, жінки вважали за дурненьку, бо вона не вміла крутити чоловіком, Жульєн вважав її красунею й ненавидів за це. Ті, хто її оточують, лестять їй як багатій спадкоємиці
Самооцінка	Постійно на лезі ножа між почуттям до Жульєна, любов’ю до дітей та громадським обов’язком заміжньої жінки
Авторська оцінка	Улюблена героїня Стендаля, взірець “природної людини” у жіночій подобі.

Героїня	Матильда де Ла-Моль
Портрет	Надзвичайно красива, струнка білявка, “ніколи ще не бачив таких гарних очей, але вони відбивали велику душевну холодність. Потім Жульєн помітив у них вираз нудьги, як у людини, що спостерігає все і водночас пам’ятає, що їй належить бути величною”, “вогники, які інколи загорялися в очах мадемуазель Матильди... були спалахами глузливості... Жульєн знайшов слово, яке добре визначало своєрідну красу очей мадемуазель де Ла-Моль. Вони іскрометні”. А загалом вона була страшенно схожа на свою матір...”
Характер	Надзвичайно розумна, наділена холодним чрловічим розумом. Зверхня, гордовита, марнославна і честолюбна, звикла наказувати й підкорювати, романтична натура, вона романтик-індивідуаліст у жіночій подобі, рідко виказує свої почуття, усе тримає під контролем. Незалежна, владна, сильна натура. Гравець. Різка й відверта у своїх судженнях. Витримана й вишколена відповідно до законів аристокра­тичного стану. Пихата
Місце у суспільстві		Донька маркіза де Ла-Моля, належить до верхівки французької арис­тократії, найвродливіша й найбагатша наречена у Парижі. Королева балу, перша серед перших
Ставлення до шлюбу		Розуміє, що вона є предметом купівлі-продажу у питанні влашту­вання її шлюбу. Основний претедент на руку Матильди - маркіз де Круазнуа. “Між Жульєном і мною не буде шлюбного контракту, не буде нотаріуса; тут усе героїчне, все - справа випадку”. Зважується на шлюб з простолюдином як на виклик усьому світу аристократів
Ставлення до кохання		Прагне високого романтичного кохання. Її обранець має бути непересічною особистістю. Ідеалом кохання для Матильди є стосун­ки Маргарити Наваррської та Боніфація де Ла-Моля. Її кохання - це кохання, що базується на ідеалі та розрахунку. “Чем только не надели- ла меня судьба: известностью, богатством, молодостью, всем... кроме счастья”. “Якби при своїй бідності Жульєн був дворянином, моє кохання було б ницим безглуздям, банальним мезальянсом, такого кохання мені не треба.”
Ставлення до Жульєна		Спочатку Жульєн для неї провінціал і лакей. Потім вона розуміє, що він “не зовсім такий, як інші”, “Ні, він зовсім не такий, як Кейлюс чи Круазнуа. У цього Сореля є щось схоже на мого батька...” “Невже він Дантон?” “Якщо не зважати на те, що він не шляхетного роду, моє кохання - це кохання Маргарити де Валуа до молодого Ла-Моля, найчарівнішого юнака свого часу”. “Він не побоїться поганого тону!” Випробовує сміливість Жульєна: то наближує його до себе, то віддаляє. “Матильда нарешті змусила себе стати його коханкою”. Зго­дом вона повністю скорилася Жульєну і завагітніла. У справі арешту і страти свого коханця Матильда “грає роль” Маргарити Наваррської
Оцінка героїні оточенням		Її бояться, перед нею плазують, прагнуть її уваги, вважають недо­сяжною, холодною гордячкою, претенденти на її руку не знають, чого очікувати від Матильди. Грає людьми та їхніми почуттями. “Гоно­ровита душа Матильди постійно потребувала аудиторії, глядачів”. Люди, що оточують, наганяють на неї нудьгу (маркіз де Круазнуа, пан де Рувре та інші)
Самооцінка		Весь світ навколо Матиль ди має схилятися перед нею, завищена самооцінка всевладної аристократки.
Авторська оцінка		Автор не захоплюється Матильдою, вона лише достойний суперник і партнер Жульєна, який все більше перетворюється на лицеміра і чистолюбного гравця