Семінарське заняття 2.
Тема. Принципи та методи виховання у вищій школі (2 години).
План:
Вплив принципів виховання у вищій школі на рівень сформованості необхідних якостей майбутніх фахівців.
Умови оптимальної дії принципів виховання.
Аналіз методів виховання у вищій школі на сторінках сучасної періодики та преси.
Класифікація методів виховання в сучасних підручниках з педагогіки вищої школи.
Словесна ілюстрація застосування одного з методів виховання (за вибором) у виховній практиці куратора ВНЗ.
Творче завдання: підготувати диспут на актуальну для студентів тему. Та провести його з одногрупниками.
Методичні матеріали по підготовці диспута
Диспут − це усний публічний спір при обговоренні наукових, політичних, моральних проблем з метою пошуків істини.
Важливо усвідомити сутність поняття „спір” (суперечка).
У системі виховання студентів під суперечкою розуміють будь-яке зіткнення думок, розбіжність у поглядах на певне коло питань, проблем, словесну боротьбу, у якій кожен з опонентів відстоює свою правоту. Є й інші слова для означення цього явища: дискусія, дебати.
Диспут (суперечка) − важлива сфера інтелектуальної діяльності студентів, яка сприяє активізації пізнавальної діяльності, стимулює соціальний розвиток, упливає на формування спілкування, самоутвердження особистості.
На характер суперечки впливає низка факторів: тема диспуту, його мета, соціально-моральна значимість предмета суперечки, кількість учасників, а також − форми й методи проведення.
Предметом суперечки в студентському диспуті найчастіше виступають загальнолюдські й національні моральні цінності, які по-справжньому цікавлять молодь.
На специфіку диспуту впливає кількість осіб, які беруть участь в обговоренні проблеми. Тут можна виділити три основні групи: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так звана внутрішня суперечка); суперечка-діалог (полемізують дві особи); суперечка-полілог (ведеться кількома або багатьма особами). У свою чергу, суперечка-полілог може бути масовою (в ній беруть участь усі учасники) і груповою (сперечається група студентів у присутності всіх учасників).
Доцільно розрізняти організовані й неорганізовані суперечки (диспути), стихійні. Куратор передусім має турбуватися про залучення студентів до організованого диспуту. Усі студенти повинні пройти через цю школу соціального становлення. Лише після такої школи молода людина оволодіє належним досвідом, який дозволяє їй брати участь у стихійних диспутах і мати надію на успіх.
Успіх і ефективність диспуту залежать певною мірою від кількості учасників. Оптимальною є група з 15 − 20 осіб. До того ж вони мають бути членами одного колективу, добре знати один одного, зважати на особливості темпераменту та характеру. Найдоцільніше, щоб це були студенти одної групи, або паралельних. Поява на диспуті сторонніх осіб, особливо старших, знижує психологічну активність студентів, негативно впливає на рівень відвертості, а інколи навіть призводить до психологічних гальмувань.
Диспут вимагає значного інтелектуального й емоційного напруження. З цього погляду важливо створювати позитивний емоційний фон у колективі, члени якого вступили в суперечку. Дискутуючи, студенти мають можливість проявити свою ерудицію в різних галузях знань, надбання соціального досвіду, рівень володіння моральними цінностями, переконання. Тому диспут − це не лише пошук істини, а, передусім, − надійний полігон для психічного й соціального розвитку особистості, своєрідний шлях і засіб для „гімнастики розуму і почуттів”. Учасники диспуту мають змогу утвердити себе в колективі, ступити ще на одну сходинку соціальної зрілості. Надто важливо, щоб у підготовці й проведенні диспуту брали участь усі студенти. Тут не може бути поділу на „акторів” і „глядачів”. Головне завдання куратора − створити оптимальні умови для активної соціальної й інтелектуальної діяльності кожного юнака і дівчини.
Вибір теми диспуту
Тема диспуту це − досить значний фактор, який визначає успіх і результативність суперечки. Кураторові слід потурбуватися, щоб предмет зацікавленої розмови був достатньо важливим, спонукав учасників до роздумів, до бажання віднайти істину. Коли на диспут виносяться прості проблеми, які знайомі студентам, це не викликає належного інтересу й інтелектуального напруження. Надмірно складні проблеми, які не відповідають рівню соціально-психічного й інтелектуального розвитку учасників, породжують у них „стан гальмованості”, що не сприяє розгортанню дискусії.
Необхідно ретельно підходити до формування теми диспуту, окремих питань. Уже структурно-логічна побудова теми повинна нести в собі певну гостроту, спонукати до неоднозначних суджень, до суперечки.
Ось кілька тем: „Національна гідність. Що я думаю про це?”, „Совість і честь − чи завжди в них істина?”, „Чи можна кохати без дружби?”, „Який мій ідеал?” тощо.
Вибір теми диспуту не повинен залежати лише від намірів і бажань куратора. Найперше − це зацікавленість студентів. Тому доречно проводити опитування учнів (усні й письмові) щодо інтересів до певних проблем, які дадуть змогу конкретизувати предмет суперечки.
Підготовка до диспуту
Визначивши тему майбутнього диспуту, куратор спільно з студентами має сформулювати обмежене коло питань, які стануть предметом дискусії. Питань повинно бути небагато (5 − 6). Між ними має чітко проглядатися належний логічний зв’язок. Формулювання питань також повинно спонукати учасників до неоднозначності висловлювання думок. Наприклад, до теми „Ще раз про сенс життя” можна визначити такі питання: 1. Сенс життя. Що це? 2. Твоє місце у житті. Чи правильно ти обрав його? 3. У чому має проявлятися повнота життя? 4. Чи завжди життєвий шлях людини визначений долею? 5. Людина має залишити слід у житті. А який слід хотів би залишити ти?
Наступний етап у підготовці до диспуту − добір літератури. Адже учасники диспуту повинні проявити знання й переконання. Стихійного соціального досвіду для цього не досить. Диспут проходить ефективно, коли студенти збагатилися певними науковими положеннями щодо проблем, які виносяться на обговорення, добрали яскраві факти, щоб аргументувати свої судження. Непоганим матеріалом для диспуту можуть бути результати анкетування студентів на задану тематику, письмові твори і навіть результати тестування.
Тема диспуту, питання, що пропонуються для обговорення, список рекомендованої літератури оприлюднюються на великому плакаті-запрошенні за 2 − 3 тижні до дати диспуту. Куратор упродовж цього часу зі своїми помічниками організовує студентів на опрацювання рекомендованої літератури, постійно підтримує інтерес до проблем диспуту. Плакат-запрошення має нести в собі стимул до активної розумової дії, сприяти формуванню мотивів цієї дії. При художньому оформленні запрошення бажано використати яскраві фарби, малюнки та ін. Подаємо один із варіантів такого запрошення.