4.Впровадження стратегії:

Робота з реалізації стратегії спочатку відноіНться до сфери адміністративних завдань, що містить у собі наступні основні моменти:

*створення організаційних можливостей для успішного виконання стратегії; управління бюджетом з метою вигідного *розміщення коштів; визначення політики фірми, що забезпечує реалізацію стратегії;

*мотивацію службовців для більш ефективної роботи; при необхідності зміна їхніх обов'язків і характеру роботи з метою досягнення найкращих результатів по реалізації стратегії;

*погоджування розмірів винагороди з досягненням намічених результатів;

*створення сприятливої атмосфери усередині компанії для успішного виконання наміченої мети;

*створення внутрішніх умов, що забезпечують персоналу компанії умови для щоденного ефективного виконання своїх стратегічних ролей;

*використання передового досвіду для постійного поліпшення роботи;

*забезпечення внутрішнього керівництва, необхідного для просування по шляху реалізації стратегії й контролю за тим, як стратегія повинна бути виконана.

5. Контроль. Оцінка й контроль виконання стратегії є логічно завершальним процесом, здійснюваним у стратегічному керуванні. Даний процес забезпечує стійкий зворотний зв'язок між ходом процесу досягнення цілей і властиво цілями, що коштують перед організацією.

Основні завдання будь-якого контролю наступні:

- визначення об'єктів, показників та параметрів контролю;

- оцінка стану контрольованого об'єкта відповідно до прийнятих стандартів, нормативів та показників;

- з'ясування причин відхилень, якщо такі виявлені в результаті проведеної оцінки;

- здійснення коректив за необхідності та можливості.

Стратегічний контроль спрямований на з'ясування того, якою мірою реалізація стратЗЦІЇ приводить до досягнення цілей фірми. Це принципово відрізняє стратегічний контроль від управлінського або оперативного контролю. Стратегічний контроль сфокусований на з'ясуванні того, чи можливо надалі реалізовувати прийняту стратегію й чи приведе її реалізація до досягнення поставлених цілей. Коректування за результатами стратегічного контролю може стосуватися як реалізованої стратегії, так і цілей фірми.6.Розвиток стратегії.

4 . Особливості стратегічного управління

Існує ряд обмежень на використання стратегічного управління, які вказують на те, що й цей тип управління, так само як і всі інші, не універсальний для будь-яких ситуацій і будь-яких завдань.

По-перше, стратегічне управління вже в силу своєї сутності не дає, та й не може дати точної й детальної картини майбутнього. Вироблюваний в стратегічному управлінні опис бажаного майбутнього організації - це не детальний опис її внутрішнього стану й положення в зовнішнім середовищі, а скоріше сукупність якісних побажань до тому, у якому стані повинна перебувати організація в майбутньому, яку позицію вона повинна займати на ринку й у бізнесі, яку мати організаційну культуру, у які ділові групи входити й т.п. При цьому все це в сукупності має визначити, чи виживе організація в майбутньому в конкурентній чи боротьбі ні.

По-друге, стратегічне управління не може бути зведене до набору рутинних правил, процедур і схем. У нього немає теорії, що пропонує, що і як робити при рішенні певних завдань або ж у певних ситуаціях. Стратегічне управління - це скоріше певна філософія або ідеологія бізнесу й менеджменту. І кожен окремий менеджер розуміє й реалізує його по-своєму. Звичайно, існує ряд рекомендацій, правил і логічних схем аналізу проблем і вибору стратегії, а також здійснення стратегічного планування й практичної реалізації стратегії.

По-третє, потрібні величезні зусилля й більші витрати часу й ресурсів для того, щоб в організації почав здійснюватися процес стратегічного управління. Потрібне введення й здійснення стратегііСного планування, що у корені відмінно від розробки довгострокових планів, обов'язкових до виконання в будь-яких умовах. Необхідно також створення служб, що здійснюють відстеження оточення й включення організації в середовище. Служби маркетингу, зв'язку із громадськістю й т.д. здобувають виняткову значимість і вимагають істотних додаткових витрат.

По-четверте, різко підсилюються негативні наслідки помилок стратегічного передбачення. В умовах, коли в стислий термін створюються зовсім нові продукти, кардинально міняються напрямки вкладень, коли зненацька виникають нові можливості для бізнесу й на очах зникають можливості, що існували багато років, ціна розплати за невірне передбачення й відповідно за помилки стратегічного вибору стає фатальною для організації.

По-п'яте, при здійсненні стратегічного управління найчастіше основний наголос робщься на стратегічне планування. Однак цього зовсім недостатньо, тому що стратегічний план не забезпечує його обов'язкового успішного виконання. Насправді найважливішою складовою стратегічного управління є реалізація стратегічного плану. А це припускає в першу чергу створення організаційної культури, що дозволяє реалізувати стратегію, створення систем мотивування й організації праці» створення певної гнучкості в організації й т.п. При цьому у випадку стратегічного управління процес виконання робить активний зворотний вплив на планування, що ще більше підсилює значимість фази виконання. Тому організація в принципі не зможе перейти до стратегічного управління, якщо в неї створена підсистема стратегічного планування, але при цьому немає передумов або можливостей для виконання стратегії.

Особливості стратегічного управління.

- це безперервний процес, оскільки безперервно змінюються як зовнішні, так і внутрішні обставини;

- всі завдання стратегічного управління потрібно розглядати інтегровано та паралельно до щоденних завдань оперативного управління;

- відповідальність за стратегічне управління несуть менеджери вищої ланки;

- необхідність постійного вдосконалення методів стратегічного управління.