КВТ 9 9

Лекція 1

Тема: Етапи додрукованої підготовки. Макетування

План лекції:

1. Від задума до створення публікації

2. Початок розробки макету

3. Підбір шрифтів

4. Основні елементи макету.

Література:

1. А.И. Акопов. Общий курс издательского дела. Учебное пособие для судентов-журналистов. Под ред. Проф. В.В. Тулупова. – Факультет журналистики ВГУ. – Воронеж, 2004. – 218 с.

2. Готовим в печать журнал, книгу, буклет, визитку / Буковецкая О.А. – М.: Издательство «НТ Пресс», 2005. – 303 с.

3. Допечатная подготовка. Учебный курс / Т. Иванова. – СПб.:Питер, 2004. – 304 с.

4. Шрифты. Разработка и использование . Барышников Г.М., Бизяев А.Ю., Ефимов В.В., Моисеев А.А. Почтарь Э.И., Ярмола Ю.А. – м., Издательство ЭКОМ, 1997. – 288 с.

5. Феличи ДЖ. Типографика: шрифт, верстка, дизайн. Пер. с англ. и коммент. С.И.Пономаренко. – СПб.: БХВ-Петербург, 2004. – 496 с.

Підготовка публікації до видання – складний і тривалий процес. Він складається з довгого ланцюжка взаємозалежних етапів. Донедавна кожен етап виконував професіонал вузької спеціалізації: редактор, коректор, художник, складач, верстальник, друкар. Поява КВС (комп’ютерних видавничих систем) сприяло стиранню граней між окремими етапами підготовки видань. Засобу автоматизації видавничої праці дозволяють весь процес підготовки публікації до видання виконати одній людині (підготовка матеріалу, введення тексту, редагування і макетування на екрані комп’ютера, друк оригінал-макета).

Комп’ютерні видавничі системи – це апаратно-програмний комплекс, що складається з персональної ЕОМ (електронної обчислювальної машини), програм набору, верстки й обробки ілюстрацій, сканера і вивідного пристрою, що поєднує в собі і складальний, і верстальний, і репродукційний центри. Крім того, застосовується додаткове устаткування: цифрові фотокамери і планшети для вводу графічних і текстових матеріалів. Також може використовуватися чорновий друк на принтерах і плотерах для відпрацьовування й узгодження макета майбутнього документа.

Зараз комп'ютери застосовуються практично на всіх етапах видавничого процесу – від введення тексту та зображення до контролю за якістю готової друкарської продукції.

На додрукарській стадії здійснюють:

• введення та обробку тексту та зображення;

• створення оригінал - макета видання;

• виведення на поліграфічні матеріали.

Введення тексту, як правило, здійснюють традиційним методом: набором його вручну. Переваги комп'ютера тут очевидні: зроблену помилку можна легко виправити в будь-який час, в тексті можна легко копіювати, вирізати або переміщувати цілі слова, речення чи абзаци. Набраний текст можна автоматично перевірити на правильність написання як окремих слів, так і граматичну коректність цілого речення. Існують також системи оптичного розпізнавання символів, які дозволяють сканувати існуючий друкований текст та розпізнати його і провести необхідне редагування.

Введення образотворчої інформації здійснюється за допомогою таких засобів:

• виготовлення кольорових малюнків засобами комп'ютерної графіки;

• застосування спеціальних каталогів цільової образотворчої інформації, записаної на компакт-дисках СD-ROМ, для створення спеціальних рекламних ефектів;

• застосування засобів мультимедіа, захоплення зображення прямо з екранів телевізорів та спеціальних електронних мереж;

• застосування цифрових фотографічних зображень, отриманих за допомогою спеціальних фотографічних апаратів;

• сканування прозорих і непрозорих діапозитивів (фотографій і слайдів).

Переробка текстової і образотворчої інформації здійснюється за допомогою спеціальних програм, багато з яких продовжує інтенсивно розвиватися. Найпоширенішим сучасним редактором набору текстової інформації є Microsoft Office Word.

Після введення образотворчої інформації потрібна додаткова обробка зображення, яка полягає у кольоровій ретуші, масштабуванні та здійсненні кольороподілу.

Найдосконалішим засобом переробки растрової графіки є програма Photoshop, а векторної – програми СоrеlDraw, Macromedia FreeHand, Adobe Illustrator. Надзвичайно цінною є програма СоrеІТгасе, яка дозволяє перетворювати растрові зображення у векторний формат.

Дедалі більшого застосування у поліграфії набирають програми тривимірного моделювання. Часто такі зображення сприймаються як реалістичні фотографії, які на відміну від звичайних можна ще й переміщати в реальному часі. Характерним прикладом такого типу програм є StudioРго фірми Strata.

Після того, як підготовлено всі необхідні елементи створення публікацій – текст та графіка, створюється макет видання. Це здійснюється за допомогою програм PageMaker фірми Adobe або QuarkXpress фірми Quark. Останні версії цих програм, крім традиційних засобів для створення макета, автоматичного розміщення тексту по колонках, обкладу ілюстрацій текстом на довільній траєкторії та ін., дозволяють здійснювати безпосереднє введення образотворчої інформації зі сканера та фотографічного компакт-диску, імпортувати її з графічних програм; проводити кольороподіл для більш ніж чотирьох поліграфічних фарб; розмічати декілька сторінок шаблону; здійснювати попередній перегляд видання на екрані.

Дуже важливим етапом при створенні поліграфічної продукції є отримання пробного друку переробленого зображення. Для цього можна застосовувати високоякісні кольорові принтери сублімаційного методу нанесення фарби.

Після переробки зображення необхідно вивести на відповідний матеріальний носій. В залежності від роздільної здатності це здійснюють за допомогою лазерного принтера або лазерного фотоскладального автомата. У першому випадку використовуються принтери формату А3-А4 з роздільною здатністю 600 - 1800 точок на дюйм, що дозволяє провести друк напівтонових ілюстрацій безпосередньо на плівку з лініатурого растра 28 - 51 лін/см. Деякі з принтерів (наприклад, PlateMaker фірми XANTE) можуть друкувати безпосередньо на офсетні пластини, за допомогою яких можна здійснити тиражний друк до 10 тис. відбитків.

Вищу якість зображення можна отримати за допомогою фотоскладальних автоматів з роздільною здатністю від 2500 - 6000 точок на дюйм. У більшості випадків такі пристрої забезпечені власною комп'ютерною системою, застосовують спеціальну мову PostScript Level 2 та обладнані спеціальним растровим процесором, для стохастичного і растрування з модуляцією частоти.

Для передачі документа з комп'ютера у принтер застосовується драйвер принтера, який пов'язує прикладну програму з програмним забезпеченням друкарського пристрою. Дані, які були сформовані в пам'яті комп'ютера, пересилаються в контролер лазерного принтера для друку. В пам'яті контролера формується бітовий масив з вказівкою того, де мають бути розміщенні окремі елементи зображення. Лазерно-механічна система вивідного пристрою виконує експонування матеріалу відповідно до команд, які поступають з контролера.

Залежно від виду та обсягу здійснюваних робіт комп'ютерна система може складатися із декількох окремих спеціалізованих робочих місць або їхніх груп, сполучених між собою інформаційними каналами (мережами або переносними носіями інформації). У найпростішому випадку КВС (комп’ютерні видавничі системи) міні-друкарні може складатися навіть з одного універсального за виконуваними роботами робочого місця.

Отже в будь-якому випадку структурною одиницею КВС (комп’ютерних видавничих технологій) є робоче місце, яке, незалежно від функціонального призначення, складається з таких елементів:

• Людина (спеціаліст), яка володіє комп'ютерною технікою (програмним та апаратним забезпеченням), знаннями в галузі поліграфії (розуміє значення, специфіку та вимоги до результатів роботи з точки зору їх впливу на кінцевий результат – друковане видання), а в окремих випадках (при скануванні та обробці зображень, верстці тощо) спеціальною художньою освітою, здібностями та смаком.

• Інформаційне забезпечення, яке в свою чергу складається:

• з повної інформації про майбутнє видання: рукопис тексту, оригінали

• зображень, опис спеціальних вимог замовника (видавця) чи автора до поліграфічного виконання або макет видання;

• з нормативної документації: стандарти, норми та вимоги при проектуванні та поліграфічному виконанні видань;

• з посадових, методичних, інструктивних, навчальних, інформаційних та довідникових матеріалів робочого місця.

• Програмне забезпечення: базові та сервісні програми функціонування апаратного забезпечення робочого місця та інформаційних мереж, прикладні програмні пакети робочого місця.

• Апаратне забезпечення, яке складає комп'ютер з базовими та спеціальними пристроями вводу, зберігання, обробки, виводу та передачі інформації:

• пристрої обробки та оперативного зберігання інформації (власне основний блок комп'ютера з процесором, оперативною та постійною пам'яттю);

• монітори як засоби відображення та оперативного відеоконтролю оброблюваної інформації;

• пристрої зберігання та передачі інформації на носіях (гнучкі магнітні диски (дискети), магнітооптичні диски);

• засоби інтеграції робочих місць у локальну інформаційну мережу(сервери, мережні адаптери, комунікаційні засоби);

• пристрої введення графічної інформації (сканери, цифрові фотоапарати, графічні планшети);

• пристрої коректурного роздрукування текстів та зверстаних полос (матричні та лазерні принтери чорно-білого друку);

• прободрукарське устаткування для контролю обробки кольорової графічної інформації у КВС (комп’ютерних видавничих системах) та отримуваних фотоформ (аналогові та цифрові системи кольоропроби);

• пристрої чорно-білого друку для виготовлення оригінал-макетів (лазерні та струминні принтери);

• пристрої прямого виготовлення фотоформ (технологія «соmputer-tо-film»);

• пристрої прямого виготовлення друкарських форм (технологія «соmputer-tо-рlatе»);

• контрольно-вимірювальні пристрої системи контролю та корегування пристроїв і процесів КВС (комп’ютерних видавничих систем) (еталони та контрольні шкали, денситометри, спектрофотометри, мікроскопи тощо).

У поліграфії застосовуються дві комп'ютерні системи, неофіційні стандарти або платформи ІВМ або РС (з абревіатури ІВМ РС комп'ютерів відомої американської фірми ІВМ) та МАС (за скороченою назвою комп'ютерів Масintosh не менш відомої в світі фірми Аррlе), відповідно до яких створюється програмне та апаратне забезпечення.

В основи розробок для платформи ІВМ покладено принцип універсальності та доступності: ІВМ-сумісні комп'ютери не є вузькоспеціалізованими, а широко застосовуються у всіх сферах людської діяльності; нові розробки є загальнодоступними для створення аналогічних або альтернативних та сумісних моделей комп'ютерів (так званих клонів) та іншого апаратного забезпечення; вільний доступ до розробок створює умови швидкої появи нового або вдосконалення старого програмного забезпечення, яке вже сьогодні відзначається надзвичайно широким асортиментом.

Але відсутність загальної стандартизації, сертифікації та контролю за розробкою, виробництвом та поширенням комп'ютерної техніки і програмного забезпечення обумовлюють численні випадки виявлення нестабільного чи некоректного їх функціонування.

Розробки фірми Аррle орієнтовані на створення професійної поліграфічної КВС (комп’ютерної видавничої системи) і тому платформа МАС характеризується принципами спеціалізації та стандартизації: нові розробки (апаратного та програмного забезпечення) допускаються до виробництва та в продаж лише після повного та всебічного тестування та випробування, а дозвіл на розробку та виробництво є обмеженим і жорстко контрольованим.

Тому при однакових технічних характеристиках комп'ютери платформи МАС (зокрема у видавничо-поліграфічній галузі) переважають комп'ютери платформи ІВМ за можливостями та приблизно на 40% за продуктивністю; під час роботи практично не виникає проблем з вини програмного забезпечення, що характерне для платформи ІВМ, де більшість програм є недостатньо протестованими та апробованими в роботі; КВС (комп’ютерної видавничої системи) на базі платформи МАС характеризується високою надійністю та стабільністю роботи, можливістю високоточного калібрування всіх апаратних пристроїв.

З іншого боку високий рівень стандартизації та вимог платформи МАС обмежує асортимент та уповільнює розробку нового програмного забезпечення (яке тривалий час створювалося відповідно до кожної нової розробки – нове), ставить високі вимоги стосовно характеристик апаратних пристроїв (моніторів, сканерів, насвітлювачів, формних процесорів тощо) та системи енергоживлення. Шлях стандартизації та вузької спеціалізації обумовлює високу вартість комп'ютерів і КВС (комп’ютерної видавничої системи) на платформі МАС.

Вибір платформи для створюваної КВС (комп’ютерної видавничої системи) залежить від завдань і можливостей: для випуску рядової продукції можливим є застосування більш дешевих та доступних ІВМ-сумісних комп'ютерів і систем, у той час як для більш якісних робіт необхідна КВС (комп’ютерна видавнича система) тільки на платформі МАС, а тому приблизно 80% всіх працюючих КВС (комп’ютерних видавничих систем) створені на основі платформи МАС.

Загалом, формування досконалої КВС (комп’ютерної видавничої системи) для будь-якого рівня якості друкованої продукції (художнього каталога чи чорно-білого бланка) є досить складною та відповідальною проблемою. Вільний, непродуманий вибір та придбання окремих елементів КВС (комп’ютерної видавничої системи) є недопустимим і може призвести до появи однієї або декількох проблем:

• неоптимальна побудова КВС (комп’ютерної видавничої системи) (пристрої та програми володіють недостатніми або надлишковими можливостями);

• некомплектність поставок;

• неузгодження та несумісність різних пристроїв, невідповідність програмного забезпечення придбаному обладнанню;

• нестабільна робота КВС (комп’ютерних видавничих систем) (використані недостатньо апробовані системи, невідповідність апаратного забезпечення вимогам програмного забезпечення);

• відсутність реального гарантійного та сервісного обслуговування;

• неможливість подальшої модернізації та розвитку (використано застарілі або неперспективні рішення).

Таким чином, технології друку і комп’ютерні видавничі системи постійно удосконалюються, змінюючи стадію додрукарської підготовки видання. На сьогоднішній день процес підготовки видання немислимий без застосування комп’ютерних видавничих систем. Технології цифрової додрукарської підготовки цілком змінили поліграфічну галузь. Вони розширили можливості верстки документів і зменшили витрати та час на підготовку до друку.

Сам же процес підготовки макета також складається з ряду взаємозалежних етапів:

Макетування

Підготовка тексту

Підготовка ілюстрацій

Вибір шрифтів

Верстка

Друк оригінал-макету

Макетування

Ескіз макету

Вибір формату

Орієнтація сторінки

Поля

Елементи дизайну

Модульна сітка

Ескіз макету

Щоб одержати гарний макет, почніть з ескізу, що приблизно відбиває остаточний вид документа. Час, що ви при цьому витратите, повернеться вам сторицею, дозволивши уникнути нескінченних переробок. З чого почати?

Насамперед уявіть як буде виглядати документ у готовому виді, і зробіть кілька начерків на папері. Допустимо, ви хочете створити 8-сторінковий інформаційний бюлетень зі стандартними смугами розміром 210 х 297 мм (формат А4). Для начерку візьміть 2 листки чистого паперу розміром 210 х 297 мм, покладіть їх один на один і зігніть по ширині листа - так ви одержите зменшену подобу вашого 8-сторінкового бюлетеня. Потім візьміть олівець і накидайте шапку, оформлення обкладинки, малюнки і/чи тексти, верхні і нижні колонтитули. Порахуйте якої ширини варто задати верхні, бічні і нижні поля, і відзначте це на смугах. Позначте на кожній смузі малюнки і текст.

Зміни можна вносити на будь-якій, навіть самій останній, стадії підготовки документу. Якщо ви вже трохи знайомі з якою-небудь програмою настільних видавничих систем, то можете обійтися і без олівця, зробивши начерк прямо на екрані монітора.

Вибір формату

У Європі, формати паперу, що випускаються промисловістю, і використовуються в друкарнях, укладаються в так називану А-серію, визначену стандартом Міжнародної Організації Стандартизації (ISO). У Німеччині цей стандарт відомий під іншим ім'ям - DIN (Deutsche Industrie-Norm) - Німецький промисловий стандарт. Німецький стандарт DIN постулірує ряд форматів, об'єднаних у DIN-Ax-серію.

Усі формати ряду являють собою похідні від основного формату DIN А0, що має розміри 1189 мм х 841 мм. Якщо розрізати такий лист навпіл поперек довгої сторони, то вийдуть два листи формату DIN A1. Якщо повторити цю операцію, то вийдуть аркуші формату DIN А2 і т.д. Найменшим форматом із широко розповсюджених є формат поштової картки - формат А6. Найбільш відомі формати DIN A5, A4 і A3.

Формат (DIN)	Міліметри	Дюйми
А0	841 х 1189	33,1 х 46,8
A1	594 х 841	23,4 х 33,1
A2	420 х 594	16,5 х 23,4
A3	297 х 420	11,7 х 16,5
A4	210 х 297	8,3 х 11,7
A5	148 х 210	5,8 х 8,3
A6	105 х 148	4,1 х 5,8

Орієнтація сторінки

Рядки на сторінці можуть бути розташовані по-різному. Розташування рядків уздовж короткої сторони листа називається подовжньої (книжкової чи портретний - від англ. portrait) орієнтацією сторінки, у противному випадку поперечної (альбомної чи ландшафтний - від англ. landscape).

ПОЛЯ

При виборі співвідношення розмірів полів і тексту на сторінці варто намагатися досягти гармонії. Поряд з цією загальною рекомендацією існують і більш конкретні правила. Ширина полів, що відокремлюють текст на сторінці від країв листа, залежить від характеру тексту, що верстається, і може бути різної з різних сторін листа. Якщо мова йде про єдину сторінку, що містить текст цілком, то ліве і праве поля повинні бути досить вузькими і мати однакову ширину. Верхнє поле повинне бути ширше лівого і правого, а нижнє ширше верхнього Рекомендується наступна ширина (у відносних одиницях): 3 для лівого і правого полючи, 5 для верхнього, 8 для нижнього.