11 11

Лекція 2. Технічні аспекти функціонування мережі Інтернет.

План лекції:

1. Апаратне та програмне забезпечення функціонування мережі.

2. Категорія «доменне ім’я». Поняття протоколу.

3. Особливості функціонування браузерів, їх типи. Дитячі браузери.

4. Терміни «сервер», «сайт», «веб-сторінка», «портал», «банер».

5. Вибір провайдера та хостера.

1. Найбільшою та найвідомішою у світі комп'ютерною мережею є Інтернет. Ця мережа не лише впевнено увійшла в наше життя, а й стала явищем загальносвітової культури з власними законами й правилами, незаперечними перевагами й неминучими недоліками.  

Інтернет як глобальна мережа

З технічного погляду Інтернет — це мережа мереж, оскільки вона об'єднує локальні та міські мережі, мережі установ, наукових і навчальних закладів, підприємств та організацій. Ці мережі, а також індивідуальні користувачі підключаються до глобальної мережі через постачальників послуг Інтернету (інтернет-провайдерів).  

Постачальник послуг Інтернету (інтернет-провайдер) — це компанія, яка має постійний вихід у глобальну мережу та надає його за плату іншим.

Комп'ютери постачальників послуг Інтернету постійно підключені до великих регіональних мереж, а ті — до однієї з високошвидкісних магістральних мереж країни, які, у свою чергу, сполучені між собою та під-ключені до магістральних мереж інших країн. Разом вони утворюють всесвітню мережу Інтернет.  

Сьогодні обмін даними в Інтернеті здійснюється не лише через обладнання комп'ютерних мереж, а й за допомогою супутників зв'язку, радіосигналів, кабельного телебачення, телефонів, стільникового зв'язку, спеціальних оптоволоконних ліній і навіть електромереж. 

Якщо локальну мережу вашої школи підключено до Інтернету, то це означає, що її підключено до певного постачальника послуг. Коли ви входите в Інтернет з мобільного телефону, роль постачальника послуг відіграє ваш мобільний оператор. Домашні комп'ютери підключають до Інтернету, уклавши угоду з місцевим постачальником послуг, телефонною компанією чи оператором кабельного телебачення. Як ви вже знаєте, для цього комп'ютер має бути оснащений телефонним або кабельним модемом (якщо мова йде про підключення через телефонні або кабельні телевізійні мережі). Якщо комп'ютер оснащено інтерфейсом Wi-Fi, то підключатися до Інтернету можна через безпровідні мережі Wi-Fi, розгорнуті в громадських місцях (готелях, кафе, магазинах).

В організаціях, на підприємствах та у навчальних закладах комп'ютери зазвичай об'єднують у локальну мережу, а до Інтернету підключають один з її комп'ютерів (так званий шлюз), який і надає всім іншим комп'ютерам можливість доступу до Всесвітньої мережі.

Апаратне забезпечення мереж

Об'єднання комп'ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних: середовища передавання даних та обладнання, і що забезпечують передавання даних цими середовищами.

Канали передавання даних мають кілька властивостей, від значення яких залежить якість передавання даних мережею:

• вид середовища передавання;

• швидкість передавання даних;

• максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та ін.

Якщо середовище передавання даних - це кабелі, то мережа є кабель­ною (дротовою), в інших випадках - бездротовою (англ. wireless - бездро­товий).

Перші комп'ютерні мережі були побудовані на основі кабельного з'єд­нання та використовували для встановлення зв'язку між комп'ютерами існуючі телефонні кабелі. Приєднання комп'ютерів до мереж за допомогою телефонних ліній використовують і в наш час, але більш надійний і швидкісний зв'язок забезпечують кабелі з оптичного волокна - оптоволоконні. У локальних мережах застосовують інші види кабелів - кручена пара та коаксіальний.

Першою бездротовою мережею була мережа AlohaNet Гавайського університету, створена в 1970 р. У ній передавання даних між комп'юте­рами здійснювалося з використанням радіосигналів. У наш час за бездро­товою технологією об'єднують комп'ютери як у локальних, так і в гло­бальних мережах.

Швидкість передавання даних мережею - це кількість бітів даних, що можуть бути передані за одну секунду. У перших мережах швидкість ста­новила кілька кілобітів за секунду. Сучасні розробки наближають цей показник до 100 Гбіт за секунду.

Кабельними мережами дані передаються електричними або оптичними (світловими) сигналами, бездротовими - інфрачервоними або радіосигна­лами. Яким би не був сигнал, він слабішає в мережі і може бути загубле­ним, якщо його не підсилити. Для мережі визначають максимальну відстань між пристроями, на яку сигнал передається без спотворення. Для різних середовищ передавання даних максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу становить від 10 м (інфрачервоний зв'язок) до 100 км у мережах на оптоволоконному кабелі або декількох тисяч кіло­метрів при використанні супутникових каналів зв'язку.

У мережах використовуються такі кому­нікаційні пристрої:

• мережні адаптери або модеми - у кабельних ме­режах;

• п ристрої інфрачервоного зв'язку або адаптери бездротових мереж - у бездротових мережах;

• концентратор (англ. hub - концентратор) - пере­силає дані, що надійшли одним із каналів зв'яз­ку, до кожного з приєднаних каналів;

• комутатор (англ. switch - перемикач) - спрямо­вує дані тільки до одного каналу, визначаючи маршрут, за яким потрібно переслати дані (рис. 5.3). У бездротових мережах роль комутатора виконує точка доступу (англ. access point - точка доступу) (рис. 5.4);

• повторювач (англ. repeater - повторювач) - підсилює сигнали при пересиланні даних на значні відстані;

• міст (англ. bridge - міст) - з'єднує кілька мереж в одну, пересилає дані з однієї мережі в іншу;

• маршрутизатор (англ. router - маршрутизатор) - визначає маршрути передавання даних і пересилає дані.