54.3Айнятість як економічна категорія і як економічна проблема.

Ефективне функц-ння ек-ки пов'язане із забезпеченням повної зайнятості наявних ресурсів. Повна зайнятість екон ресурсів означає залучення до екон обороту всіх ресурсів, придатних для в-ва товарів та послуг, включаючи й такий ресурс як робоча сила. При повній зайнятості обсяг в-ва є максимально можливим. Тому він назив. потенційним і вимірюється за допомогою потенційного ВВП (ВВП_п). В умовах неповної зайнятості фактичний обсяг в-ва менший від потенційного, тобто ВВПф < ВВПп. За цих умов певна частка працездатного населення змушена не працювати, тому що виникає вимушене безробіття. Зайнятість і безробіття —головні індикатори макроекономічної нестабільності.

Розглянемо сутність та економічний зміст цих понять та деяких інших понять, пов'язаних із ними.

Зазначимо насамперед, що зайнятість населення — це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу. Вона визначається чисельністю осіб, що виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату або з метою отримання інших видів доходу. Надання «сім бажаючим і здатним працювати можливості брати участь у суспільному виробництві призводить до макси­мальної зайнятості всього працездатного населення (чоло­віки піком 16—59 років та жінки віком 16—54 роки), а також осіб старшого віку та підлітків, які працюють у різних галузях економіки або зайняті іншою економічною діяльністю.

Проблеми:

1.розбалансованість ринку праці є наслідком деформації та негнучкості самого ринку праці;

2. повільне становлення ринку праці;

3. розвиток нелегального та неформал.сегментів ринку праці;

4. відсутність кваліфікованого держ. втруч.;

55.Ринок праці. Фактори, які визначають сучасний стан ринку праці.

Ринок праці в ринковій економіці — це ринок найма­ної праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи. В цьому полягає унікальність ринку праці, його відміна від інших ринків.

За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин:

1) потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця;

2) циркулюючого, тобто сфери купівлі-продажу робочої сили;

3) внутріфірмового, тобто того, де бо­ротьба за робочі місця ведеться на п-вах між зайнятими працівниками.

Зауважимо, що обсяг ринку праці переважно визна­чається попитом на робочу силу, який, у свою чергу, прямо залежить від загальної екон кон'юнктури та фази екон циклу в країні. У випадку, коли еконо­міка перебуває у стані циклічного піднесення, попит на робочу силу зростає. Отже, ринок праці розширюєтеся.

Якщо сус-не в-во переживає кризу чи депресію, попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується. Розширення чи звуження ринку праці викликає зміни чисельності та співвідношення між його складовими: зайнятими та безробітними.

Співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили і залежить від кон'юнктури ринку.

Ч3 — чисельність зайнятих; ЗП — заробітна плата; По — попит на робочу силу; Пр — пропозиція робочої сили.

Точка перетину кривих попиту і пропозиції робочої сили показує рівновагу на ринку праці, якій відповідає певний рівень заробітної плати. Зростання пропо­зиції робочої сили при незмінному попиті на неї викличе зниження з/п. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній її пропозиції спричинить зростання заробітної плати.