Правонаступництво держав стосовно державної власності, архівів та державних боргів.
Дані питання врегульовані Віденською конвенцією 1983 р.
Державна власність держави-попередниці означає майно, права а інтереси, які на момент правонаступництва держав, відповідно до внутрішнього права держави-попередниці, належать цій державі.
Державні архіви – сукупність документів будь-якої давності та роду, виготовлених або набутих державою попередницею під час її діяльності, які на момент правонаступництва держав, належали державі-попередниці згідно з її внутрішнім законодавством і зберігались нею або під її безпосереднім контролем як архіви для різних цілей.
Державний борг – буд-яке фінансове зобов’язання держави попередниці стосовно іншої держави, міжнародної організації або будь-якого іншого суб’єкта МП, що виникло відповідно до МП.
Конвенція передбачає застосування наступних правил:
при утворенні нової держави:
рухоме і нерухоме державне майно, що знаходиться на території держави правонаступниці, переходить у її власність;
архіви, які необхідні для нормально функціонування певної держави, а також ті, що стосуються її території, переходять до держави правонаступниці. При цьому передбачається вільний доступ до архівів усіх заінтересованих держав;
борги держави попередниці, як правило, не переходять до держави правонаступниці, крім випадків, коли вони є боргами місцевих адміністрацій, які виникли внаслідок діяльності конкретної території (вихід Ірландії з Об’єднаного Королівства).
у випадку об’єднання двох держав
державна власність, державні архіви і державні борги кожної із держав-попередниць переходить до держави правонаступниці.
у випадку переходу частини території однієї держави під суверенітет іншої:
рухоме і нерухоме майно та всі архіви переходять до держави-правонаступниці;
борги держави попередниці розподіляють в справедливих частинах між державою попередницею і державою-правонаступницею