3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних зобов’язань

Правонаступництво в МП має 2 аспекти:

1. Внутрішнє

2. Зовнішнє

Внутрішній аспект охоплює матеріальні і людські ресурси держави, і об’єктами правонаступництва є територія, населення, майно, борги. Внутрішній аспект може набувати міжнародного значення, в тих випадках, коли державне майно знаходиться за кордоном або коли мова йде про зовнішні борги.

Зовнішній аспект – правонаступництво охоплює всю сферу зобов’язань держав, а саме міжнародний договір, міжнародні звичаї, і деякі односторонні заяви держав, а саме ті, які породжують міжнародно-правові зобов’язання.

1. Правонаступництво стосовно міжнародних договорів

   1. у випадку створення нової держави: держава має правом скористатися принципом «tabula rasa»;

   2. при об’єднанні двох держав: всі договори які діяли на території кожної з держав продовжують діяти, якщо тільки це не суперечить предмету та цілям договору або сторони домовились про інше;

   3. у випадку переходу частини території однієї держави під суверенітет іншої: для цієї території договори держави попередниці перестають діяти і починають діяти договори держави-правонаступниці. За спеціальною угодою можуть бути передбачені винятки з цього правила (наприклад Гонконг, на території якого продовжують діяти договори Великобританії, укладені до входження його території до Китайської Народної Республіки).

Тут зустрічаються деякі винятки, а саме автоматичне правонаступництво.

Автоматичне правонаступництво настає стосовно договорів, які встановлюють державні кордони та особливі територіальні режими (рік, каналів). Зокрема договори про кордони повинні дотримуватися державою-правонаступницею, якщо за взаємною згодою з сумісною державою не буде досягнуто згоди про їх зміну відповідно до МП. Міжнародний договір, який встановлює кордони може припинити свою дію або бути зміненим тільки за взаємною згодою сторін відповідно до угоди. Так, при об’єднанні Німеччини не було поставлено під сумнів непорушність кордонів по Одеру і Нейсе, які були встановлені між Польщею та НДР в 1950 р.

Автоматичне правонаступництво наступає відповідно до загальних принципів та норм МП:

1. стосовно договорів, що визначають державні кордони (інакше б опинилися під загрозою принципи територіальної цілісності та недоторканості, в тій мірі наскільки це стосується суміжних держав);

2. стосовно договорів, які встановлюють особливі територіальні режими в межах території, яка є об’єктом правонаступництва (інакше б під загрозою опинився цілий комплекс основних принципів міжнародного права);

3. стосовно міжнародних звичаїв, що містять імперативні норми МП, а також такі, що передбачають зобов’язання ergo omnes (інакше б під загрозою опинився весь існуючий світовий правопорядок).

В цілому при об’єднанні або розділенні держав в міжнародній практиці намагаються зберегти договори держави-попередниці, якщо вони сумісні з утворенням нової держави або держав.

Наприклад, входження НДР до ФРН. За згодою з іншими зацікавленими сторона було прийнято рішення, яке полягало в наступному: укладені НДР міжурядові договори повинні розглядатися з урахуванням інтересів держав, що беруть участь у цих договорах, з урахуванням договірних зобов’язань ФРН, а також з урахуванням компетенції Європейських співтовариств.

Крім того, повинна була враховуватись і їх відповідність принципам демократичного і правового устрою. Тому договори НДР підлягали або зміні або анулюванню. Що стосується ФРН, то договори зберігали свою силу і поширювали її на територію колишньої НДР. Це зафіксовано в договорі про об’єднання Німеччини 1990 р.

2. Правонаступництво стосовно міжнародного звичаю

Обов’язки, що випливають із міжнародного звичаю як правило автоматично переходять від держави попередниці до держави правонаступниці. Зобов’язання, які передбачені імперативними нормами (відступлення від яких в договірному порядку є недопустимим), а також зобов’язання ergo omnes (зобов’язання стосовно всіх членів міжнародного співтовариства) проблем при виникненні питань правонаступництва практично не породжують.

3. Правонаступництво стосовно односторонніх зобов’язань держав.

Практика в сфері правонаступництва, взятих на себе державами в односторонньому порядку зобов’язань практично відсутня. В таких ситуаціях очевидно застосовуються загальні положення в частині правонаступництва міжнародних договорів. Держава правонаступниця має право відмовитись від прийнятого в односторонньому порядку зобов’язання держави-попередниці. Однак вона не має права діяти всупереч зобов’язанням держави-попередниці без попередньої відмови. Неможливо відмовитись від зобов’язань, прийнятих в односторонньому порядку, якщо вони пов’язані з особливим територіальним режимом (міжнародних каналів, рік). Тут буде мати місце автоматичне правонаступництво.