Матеріали при підготовці до п’ятого семінарського заняття Особистість. Структура особистості. Теорії особистості.

Завдання 1. Розтлумачте подану схему 1.

Схема 1

Основні компоненти особистості

А

Сфера спрямованості

особистості

ктивізувальний рівень

особистості

Операціональна

сфера

Пасивний рівень

Модуляційна

сфера

Завдання 2. Що таке характер, яка його структура?

Термін характер особистості (походить від грецького character – риса, прикмета, відбиток) вперше введений другом Арістотеля Теофрастом, який у своїх „Характеристиках” описав 31 тип людських характерів. Пізніше філософи і психологи засадовими робили або особливості тілобудови та функцій тіла, або морально-етичні особливості людей, або їхні розумові властивості та досвід.

Про одних ми говоримо, що люди працьовиті, чесні, дисципліновані, скромні, сміливі, колективісти, а про інших – лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Такі психологічні особливості називаються рисами характеру. Сукупність відносно стійких рис становить характер.

Схема 2

Структура характеру

В ластивості характеру: Стійкі риси, що виявляють

- спрямованість ставлення особистості:

- переконання

- розумові риси - до самої себе

- емоції Риси характеру: - до інших людей

- воля - інтелектуальні - до праці

- темперамент - емоційні - до речей та довкілля

- повнота, - вольові

- цілісність,

- визначеність,

- сила

Отже, характер – сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Визначити структуру характеру означає виокремити в ньому провідні компоненти, без яких цілісність характеру уявити неможливо (схема 2).

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

- спрямованість (виявляється у вибірковому позитивному або негативному ставленні до вчинків і діяльності людей і до самої себе);

- переконання (знання і погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру і виявляються в принциповості, непідкупності, правдивості, вимогливості до себе);

- розумові риси (виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Нерозсудливі люди легко хапаються за будь-яку справу, діють під впливом першого імпульсу. Розумова інертність виявляється у пасивності, байдужості, повільності у прийнятті рішень або у поверховому підході до справ);

- емоції (стають підґрунтям таких рис особистості, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, „товстошкірість”, нечутливість до страждань інших, нездатність співпереживати. Отже, може бути спокійним і поміркованим ставлення до природи, людей, мистецтва, а може бути екзальтованим);

- воля (у структурі характеру зумовлює його силу і твердість. Сильна воля робить характер самостійним, непохитним, мужнім, здатним досягти поставленої мети. Безвільні люди – слабохарактерні. Навіть при знаннях і досвіді вони не здатні наполягати на справедливості, виявляють нерішучість, боязливість);

- темперамент (у структурі характеру є динамічною формою його прояву, тобто визначає динаміку реакцій особистості);

- повнота (всебічний розвиток основних структурних компонентів характеру – розумових, моральних, емоційно-вольових. Розсудливість вчинків такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням (розум із серцем);

- цілісність (виявляється в єдності слова і діла або в її відсутності у вчинках. У безхарактерних людей виявляється розбіжність у поглядах, відсутність цілеспрямованості рис характеру, випадковість їх виявлення, залежність їх проявів від ситуацій, а не від внутрішніх установок особистості);

- визначеність (визначеність характеру позначена принциповістю та сумлінністю дій незалежно від доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй важливі справи: вона виконає їх відповідно до мети, змісту справи та способів виконання. Про людей з невизначеним характером важко сказати, добрі вони чи погані. Це люди безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті);

- сила (виявляється в енергійних діях, завзятті, активності в діяльності, у боротьбі за доведення справи до кінця незважаючи ні на які перешкоди. Такі люди не бояться труднощів, уміють їх долати. Це новатори в праці, ентузіасти, ініціатори).

Справжню людину характеризує єдність усіх компонентів характеру.

Основні риси типового характеру – це ставлення до праці, до людей, до самої себе, до предметів та явищ дійсності. Ці відношення значної мірою залежать від спрямованості, але повязані зі спеціальними знаннями, що регулюють стосунки, з ціннісними орієнтаціями, вміннями, навичками в реалізації стосунків, а також відповідними звичками і якостями. Головне значення мають соціальні ціннісні орієнтації – внутрішньо зрозумілі, збагнені, схвалені і прийняті особистістю до реалізації.

Ставлення до праці виражено у знаннях особистості, трудових ціннісних орієнтаціях, навичках, звичках, якостях; цілеспрямованості, діловитості, підприємництві, працелюбності, відповідальності, сумлінності, настійливості, активності, ініціативності, організованості.

Ставлення до людей виражено в повазі до особистості, гуманності, доброзичливості, ввічливості, демократичності, справедливості, доброті, альтруїзмі, терпимості, співчутті, корпоративності; колективізмі, співробітництві, товариськості, комунікабельності, агресивності, конфліктності та ін.

Ставлення до себе характеризується самосприйняттям і самооцінкою особистості, її сумлінням, ставленням до необхідності стати культурною, освіченою і цивілізованою людиною, вимогливістю до себе, самокритичністю, володінням собою, ставленням до самовдосконалення, до особистого зростання, самореалізації і самоутвердження, до гідного способу життя, до збереження фізичного і психічного здоровя, честолюбством...

Ставлення до себе в психології повязують з явищем рефлексії – вмінням і звичкою дивитися на себе збоку, очима інших, враховувати їхню оцінку. Рівень розвиненості рефлексії характеризує рівень розвиненості особистості загалом. Нехтування поглядів інших про себе часто є причиною низької культури, застою в розвитку особистості. Рефлексія – істотна частина самосвідомості.

Більшість ставлень особистості, закріплених в характері, є моральними. Мораль – система цінностей і норм поведінки, що втілює поняття про добро і зло, справедливість і несправедливість, порядність і нечесність. Характер втілює в себе морально-психологічні особливості особистості. Це не абстрактна, а конкретна мораль, що живе в людині, яка породжує вчинки і відповідні до них способи поведінки. Одні складають іспити, готуючись до іспитів. Інші обирають знайомство, подарунки..., але вибір не випадковий. Мораль втілена в якостях характеру. Те саме відбувається і при збагаченні, в основі якого, як правило, жадоба до грошей та омана. Отже, оцінка особливостей характеру людини та його формування має величезне особистісне і соціальне значення (Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія. – К.: МАУП, 2001. – С. 245–250).

Завдання 3. Визначте позитивні і негативні риси характеру, добираючи антоніми до поданих понять.

Відчуженість ≠ ..., щедрість ≠ ..., хвалькуватість ≠ ..., відповідальність ≠ ..., принциповість ≠ ..., доброзичливість ≠ ..., дріб’язковість ≠ ..., толерантність ≠ ..., моральність ≠ ..., сензитивність ≠ …, соціабельність ≠ …, амбіціозність ≠ … .

Слова для довідок: мізантропія, черствість, ксенофобія, скупість, цинізм, товариськість, халатність, непихатість, байдужість, скромність, відлюдність, шляхетність, конформність.

Завдання 4. Відповідаючи на запитання, поясніть, як пов’язані між собою характер і темперамент.

• Що вроджене, а що набуте?

• Що визначають соціальним середовищем, в якому живе людина, а що – біологічними особливостями організму людини?

• Що визначає лише динамічні особливості психіки і поведінки людини, а що – реальний ціннісний, моральний та інший зміст її вчинків?

• Що не визначається в ціннісних термінах, а що піддається такій оцінці („добрий”, „поганий”, „злий”)?

• Стосовно опису чого користуються терміном „властивості”, а щодо чого – терміном „риси”?

Завдання 5. Поясніть, чому доля людини, як вважають, на 90 % залежить від її характеру? Які вам відомі класифікації характеру?

Характер як індивідуальні сполучення стійких психічних особливостей, рис, здебільшого визначає поведінку людини у різних ситуаціях та обставинах. Таке розуміння характеру робить зрозумілим висловлення, що «доля людини – це на 90 % її характер». З тлумачення характеру випливає наявність в кожної людини деяких головних, виражених та слабковиражених рис.

Риси характеру визначають за особливостями поведінки людини, причому саме на цих підставах проводяться різні класифікації (типології) характерів. Найпоширеніша класифікація пов’язана з поділом людей на «безхарактерних» та «рішучих». Людина з сильним характером проявляє настійливість і волю при розв’язанні своїх проблем, вона самостійна, незалежна, завзята. Така людина зовсім не завжди правильно розуміє завдання, що стоять перед нею, адже сильний характер не обов’язково прямо пов’язаний з розвиненими інтелектуальними здібностями, хоча і сприяє їхньому розвиткові.

З іншого боку, «безхарактерна» людина може бути інтелектуально та творчо обдарованою, однак не здатна до реалізації цих задатків в умовах труднощів реального життя. Її життєве кредо «плисти за течією», девіз «нехай буде як буде!», такі люди залежать від обставин, але не створюють їх. А втім, повертаючись до тези про те, що характер на 90 % визначає долю людини, слід сказати, що решта 10 % не залежать від сили чи слабкості характеру.

Ці 10 % вважають елементами випадковості, знаками, які слід розглянути за допомогою інтелекту та інтуїції. Випадковість – знак, який доля дає людині, але цей знак може побачити не кожна людина! Не кожній людині дано не упустити свій шанс, який може бути реалізований тільки людиною з певним типом характеру.

Отже, одні люди віддають перевагу діяльності, пов’язаній з постійним доланням труднощів, інші – роботі в умовах, які не потребують постійного долання перешкод і розв’язання складних проблем. Люди з одним типом характеру дуже чутливі до власних успіхів та успіхів оточуючих, інший тип характеру цінує спокій та відсутність необхідності вирішувати. Зовнішньо різні типи характерів проявляються через манеру поведінки, через способи реагування на вчинки інших людей. Так, людина може бути грубою чи делікатною, уважною чи безцеремонною, ввічливою або байдужою до оточуючих.

Існують різні класифікації характерів. Наприклад, класифікації, основані на оцінці стилю спілкування з іншими людьми, на ставленні людини до трудової діяльності. Одна з таких класифікацій, яку розробив німецький психолог Карл Леонгард, включає 12 типів характеру. Його класифікація основана на концепції «акцентуйованої особистості», відповідно до якої різні типи характерів проявляються шляхом «загострення», акцентування певних, головних для даного типу особливостей характеру. (Кроль В. М. Психология и педагогика: Учеб. пособие для техн. вузов. – М.: Высш. шк., 2001. – С. 118–120).

Акцентуація – це індивідуальні риси, які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. Але навіть за широкого підходу до того, які якості можна назвати нормальними, все ж таки існує чимало людей (близько 50 %), яких можна уналежнити до акцентуйованих особистостей.

Характеристика типів акцентуації (за К. Леонгардом).

1) Гіпертимний тип – надмірно контактний, балакучий, з виразними мімікою і жестами. Енергійний, ініціативний, оптимістичний. Його легко вразити, роздратувати, він кепсько зносить умови жорстокої дисципліни, вимушеної самотності, інколи не завершує почату справу, не може зосередитися на чомусь одному. Любить старшувати над товариством, вирізняється підвищеним тонусом, веселощами, винахідливістю й дотепними витівками. У трудовій діяльності його визначальні риси – винахідливість і багатство ідей.

2) Застряглий тип – роздратований, з підсвідомо завищеним честолюбством, стійкий до негативних чинників, хворобливо образливий. За несприятливих умов може стати нетерплячим, незговірливим, за сприятливих – невтомним працівником.

3) Емотивний тип – легко піддається впливу інших, постійно шукає нових вражень, легко спілкується з іншими, не витримує самотності, не схильний до лідерства, вкрай байдужий до свого майбутнього – живе виключно сьогоденням. Таких людей вважають м’якосердими. Вони жалісливіші від інших, більше розчулюються, відчувають особливу радість від спілкування з природою. Інколи їх характеризують як задушевних. Почуття в них відображає міміка. Особливо характерна для них плаксивість: вони плачуть, розповідаючи про сумну кінострічку, повість тощо.

4) Педантичний тип – крайній, нічим не виправданий формаліст при вирішенні справи, в дотриманні «букви», хоча це й шкодить справі; любить міркувати: «коли б чого не трапилося».

5. Тривожний тип – в усьому чекає на небезпеку, виявляє підвищену боязливість, соромливість, розгубленість, здатний сховатися від небезпечного, поступитися навіть слабшому, втекти від нього, якщо він чимось погрожує.

6. Демонстративний тип – амбіціозний, йому властиве хизування, зухвалість; де потрібно погодитися, він заперечує очевидне: «це неможливо», «я цього не розумію». За звичайних умов такі особистості здатні погоджуватися, досягати значних творчих успіхів.

7. Дистимічний тип – схильний до песимізму, небагатослівний, з низьким рівнем контактності. Веде відлюдний спосіб життя, рідко конфліктує з іншими людьми. Серйозний, сумлінний. Відданий у дружбі, одначе занадто пасивний і млявий. Міміка маловиразна. Таких людей легко розпізнати через сором’язливість та безрадісний погляд.

8. Циклотимічний тип – під час душевного піднесення поводяться за гіпертимним типом, під час спаду – за дистимічним. Радісні події викликають не лише радісні емоції, а й супроводжуються загальною картиною гіперемії – жадобою діяльності, підвищеною балакучістю, «фонтаном» ідей.

9. Збудливий тип – імпульсивний, підвищено конфліктний, нетерпимий до інших, недостатньо керований з боку інших людей. Інколи може проявляти жорстокість, піддаватися потягам. У міміці, жестах, словах часто роздратований, відкрито заявляє про свої вимоги. З дріб’язкових причин нерідко свариться зі співробітниками, охоче міняє місце роботи. Може виконувати важку фізичну працю, має тут вищі від інших показники.

10. Екзальтований тип – надмірно захоплюється, вихваляє те, що не варто уваги, легко збуджується в радощах або сумує аж до розпачу, його реакції на вчинки свої або інших людей загострено емоційні, афективні.

11. Інтровертований тип – замкнений, свої думки та переживання спрямовує на самого себе, свій внутрішній світ, уникає контактів з іншими, не пристосований до обставин.

12. Екстравертований тип – прагне спілкування, контактів з іншими, багато говорить про себе, хвалькуватий, зосереджується переважно на зовнішніх явищах, а не на собі, схильний погоджуватися з усім, що йому пропонують (Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. – К.: „ЕксОб”, 2001. – С. 64–67).

Завдання 6. Перевірте себе, наскільки ви екстраверт або інтроверт, невротик чи стабільний тип.

Тест-опитувач Г.Айзенка (1963) посідає перше місце за частотою використання з-поміж інших психодіагностичних методик. Запропонований варіант тесту адаптований А. Г. Шмельовим і групою петербурзьких психологів.

Вам слід швидко відповідати на запитання (не затримуйтесь на одному запитанні!), поставивши плюс чи мінус.

1. Чи часто ви відчуваєте потяг до нових вражень, щоб відволікатися, отримати сильне відчуття? Чи часто ви відчуваєте, що потребуєте друзів, які зможуть вас зрозуміти, схвалити, виявити співчуття? Чи вважаєте ви себе безтурботною людиною? Чи дуже тяжко вам відмовитися від своїх намірів? Чи обмірковуєте ви свої справи неквапом і чи вважаєте за потрібне зачекати, перш ніж діяти? Чи завжди ви дотримуєтеся своїх обіцянок, навіть якщо вам це невигідно? Чи часто у вас бувають спади і піднесення настрою? Чи швидко ви дієте й говорите і чи не витрачаєте багато часу на обдумування? Чи виникало у вас коли-небудь почуття, що ви нещасні, хоча ніякої вагомої причини для цього не було? Чи правда, що об заклад ви здатні побитися на будь-що? Чи ніяковієте ви, коли прагнете познайомитися з людиною протилежної статі, яка вам подобається? Чи буває так, що розізлившись, ви втрачаєте витримку? Чи часто ви дієте необмірковано, спонтанно, під впливом моменту? Чи часто вас непокоїть думка про те, що вам не варто було щось робити чи казати? Чи надаєте ви перевагу читанню книг над зустріччю з людьми? Чи правда, що вас легко образити? Чи любите ви часто гуляти в компанії? Чи спадає вам на думку таке, чим не хотілося б ділитися з іншими людьми? Чи правда, що інколи ви настільки сповнені енергією, що все «горить» у руках, а інколи відчуваєте сильну млявість? Чи намагаєтеся ви обмежити коло своїх знайомств кількома найближчими друзями? Чи багато ви мрієте? Коли на вас кричать, чи відповідаєте ви в такий же спосіб? Чи часто вас гнітить почуття провини? Чи всі ваші звички позитивні та бажані? Чи здатні ви дати волю почуттям і добре повеселитися в галасливій компанії? Чи можна сказати, що нерви у вас бувають вкрай напруженими? Чи вважають вас людиною жвавою і веселою? Після того, як справу зроблено, чи часто ви повертаєтеся до неї подумки і гадаєте, що могли б зробити краще? Чи правда, що ви зазвичай мовчазні та стримані, коли знаходитесь серед людей? Чи буває таке, що ви передаєте чутки? Чи буває у вас безсоння від хаотичних думок? Чи правда, що вам приємніше і легше прочитати те, що вас цікавить, у книзі, навіть коли про це швидше й простіше дізнатись у друзів? Чи буває у вас сильне серцебиття? Чи подобається вам робота, яка вимагає пильної уваги? Чи бувають у вас напади тремтіння? Чи правда, що завжди говорите про знайомих людей тільки добре, причому й тоді, коли впевнені, що вони про це не дізнаються? Чи правда, що вам неприємно бути в компанії, де постійно кепкують один з одного? Чи правда, що ви дратівливі? Чи подобається вам робота, яка вимагає швидкості дій? Чи правда, що вам часто не дають спокою думки про різні неприємності й „жахи”, які могли б статися, хоча все закінчувалося добре? Чи правда, що ви неквапливі в рухах? Ви коли-небудь запізнювалися на побачення або на роботу? Чи часто вам сняться страхіття? Чи правда, буцімто ви такий любитель поговорити, що ніколи не минете нагоди погомоніти з незнайомою людиною? Чи непокоять вас якісь болі? Чи засмутило б вас, якби ви довго не могли бачитися зі своїми друзями? Чи можете ви назвати себе нервовою людиною? Чи є серед ваших знайомих такі, які вам явно не подобаються? Чи зачіпає вас критика ваших вад або роботи? Чи могли б ви сказати, що ви впевнена в собі людина? Чи важко вам отримувати справжнє задоволення від заходів, у яких багато учасників? Чи непокоїть вас почуття, що ви чимось гірші від інших? Чи зумієте ви внести пожвавлення в нудну компанію? Чи буває так, що ви говорите про речі, в яких зовсім не тямите? Чи піклуєтеся ви про власне здоров’я? Чи полюбляєте ви кепкувати з інших? Чи страждаєте ви від безсоння?

Шкала «Щирість»: відповіді „так” на запитання 6, 24, 36;

відповіді „ні” на запитання 12,18, 30, 42, 48, 54.

За кожну правильну відповідь, нараховуйте собі 1 бал.

Інтерпретація показників за шкалою «Щирість».

Числовий показник	Інтерпретація
0 – 3 4 – 6 7 – 9	Відвертий, вашим відповідям можна довіряти. Ситуативний, ви хочете давати тільки «добрі» відповіді. Ваші відповіді невірогідні.

Шкала «Екстраверсія»: сума відповідей «так» на запитання (за кожну правильну відповідь нараховуйте 1 бал): 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 49, 53, 56; та відповідей «ні» на запитання: 5, 15, 20, 29, 32, 37, 41, 51.

Якщо сума балів дорівнює 0–10, то ви інтроверт, замкнена в собі людина.

Якщо 15–24, то ви екстраверт, товариський, звернений до зовнішнього світу.

Якщо 11–14, то ви амбіверт, тобто спілкуєтеся, коли вам це потрібно.

Шкала «Нейротизм»: кількість відповідей «так» у відповідях: 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57.

Якщо сума балів дорівнює: 0–10, то ви емоційно стійка людина.

Якщо 11–16, ви емоційно вразливі.

Якщо 17–22, є певні ознаки розладнаності нервової системи.

Якщо 23–24, то це характеризує нейротизм, який межує з патологією, можливий зрив, невроз.