Матеріали при підготовці до другого семінарського заняття Відчуття і сприйняття

Завдання 1. Чому сприйняття завжди «більше» за відчуття? Пов´яжіть свою відповідь з принципами ґештальт-психології. Згадайте закони сприйняття.

Завдання 2. Передивіться картинки з подвійними фігурами, які висновки ми можемо зробити, знаючи закони сприйняття?

Завдання 3. Перегляньте картинки з неможливими фігурами. Які властивості сприйняття підказують, що фігури неможливі?

Завдання 4. Прочитайте опис ситуації і визначте, про яку властивість сприйняття йдеться.

На вечірці ви лівим і правим вухом слухаєте різні розмови. Коли ви слухаєте лівим вухом, ви не чуєте, що говорять в праве. І навпаки, коли ви слухаєте інформацію, що надходить через праве вухо, ви не чуєте, про що говорять лівим вухом. Чому це відбувається?

Завдання 5. Прочитавши нижчеподаний текст, уявіть собі, що вам треба спроектувати відеокомп’ютерну систему, яка могла б читати написане від руки та впізнавати обличчя людей. Які властивості потрібні були б такій системі?

Організація сприйняття. Прибічники ґештальт-психології, займаючись питаннями сприйняття, вважали, що ціле може бути більше, ніж сума його частин. Об’єднайте корозійний метал натрій з отруйним хлором, але разом ми одержимо звичайну сіль. Отже, форма сприймається як щось нове, а не як сума компонентів об’єкта.

Відчуття – не просто обробка інформації знизу-вверх і сприйняття зверху-вниз, вони зливаються в один безперервний процес. Отже, наш мозок не просто реєструє інформацію, що надходить з довкілля. Сприймати – не означає відчиняти ставень і дозволити пейзажу зробити відбиток у мозку. Ми завжди фільтруємо сенсорну інформацію та осмислюємо її. Розум вже щось знає.

Як людина сприймає форму? Вона завжди групує речі, предмети тощо. Групування – це тенденція до об’єднання подразників у цілісні групи, тобто, щоб упорядкувати форму, наш розум групує образи. Ці відкриття належать гештальтпсихології.

Близькість розміщення. // // // ││ ││ ││

Схожість. Якщо фігури схожі, ми їх групуємо Трикутники й кружечки сприймаються нами як вертикальні стовпчики об’єктів однакової форми, а не як горизонтальні ряди різних за формою предметів.

● ▼ ●

● ▼ ●

● ▼ ●

Закон вдалого продовження. Краще сприймаються плавні довгі форми, ніж переривисті. Ми могли б сприймати малюнок, як ряд півкіл, що чергуються одне з другим, але сприймаємо його як дві лінії – пряму та звивисту.

◠◡◠◡◠◡

[ ] [ ] [ ] – спонукує бачити в трьох середніх дужках просто пари ліній, як у першому випадку.

Цілісність. Якщо у фігурі є розриви, ми подумки ліквідуємо їх, утворюючи образ закінченого цілісного об’єкта – трикутника: 

Зв’язність. Ми сприймаємо точки лінії чи площини як єдине ціле, якщо вони мають однакову форму і зв’язані між собою. Причому виключена можливість якого-небудь іншого групування. ] [] [] [] [

Висновок: ці принципи групування допомагають нам сприймати реальність. Іноді, проте, вони можуть вводити в оману.

Як людина сприймає глибину? Двовимірні образи, які відбиваються на сітківці, ми якимсь чином перетворюємо на тривимірні. Видіння у трьох вимірах – це і є сприйняття глибини, що дає змогу визначити відстань між нами й автомобілем, який рухається, чи між нами і скелею. Ця здатність є частково вродженою.

В лабораторії Корнуельського університету Елеонора Джибсон та Ричард Уок посадили маленьких дітей віком від 6 до 14 місяців на візуальну скелю. Потім матері цих дітей кликали їх підповзти по склу до краю площини. Більшість дітей не стала ризикувати, вони швидко відповзали, демонструючи здатність сприймати глибину. Новонароджені курчата, котенята, козенята показували таку саму реакцію. Отже, відчуття небезпеки в дітей підсилюється, коли вони починають пересуватися за допомогою ходунків.

Ми сприймаємо глибину, а як ми двовимірні відображення перетворюємо на тривимірні? Для оброблення одних сигналів потрібна участь двох очей (бінокулярні підказки), для інших сигналів – одне око (монокулярні підказки).

Нащо людині бінокулярний зір? Через те що наші очі розташовані на відстані 5 – 7 см один від одного, їх сітківки дістають дещо різні картини. Коли мозок порівнює ці картини, то сітчаста неспіврозмірність (рос. сетчатая несоразмерность), тобто різниця між двома картинами, і допомагає визначити відстань.

Творці стереоскопічних фільмів дістають ефект сітчастої неспіврозмірності, виконуючи знімки двома камерами, розташованими на відстані очей. Сприймана глибина двох дещо різних образів, напластованих один на один, з’являється, коли кожне око фокусується на одному образі, а мозок інтегрує два варіанти образів у тривимірний. Таке явище ще раз доводить: сприйняття – це не просто проектування реальності на мозок. Радше, навпаки, сенсорна інформація розбивається на інформаційні біти, які потім знову інтегруються і перетворюються у власну модель зовнішньої реальності. Наш мозок конструює наше сприйняття. Ще однією бінокулярною підказкою є конвергенція. Це м’язова підказка, яка визначає, якою мірою осі очей збігаються на об’єкті. Виявивши кут конвергенції, мозок визначає напрям погляду: чи дивитеся ви просто (прямо) перед собою чи на сторінку книги, яку читаєте, чи на людину в іншому куті кімнати.

Коли людині потрібний монокулярний зір? Ми користуємося монокулярними підказками, коли визначаємо відстань до якогось предмету або істоти. Монокулярний зір дає правильну оцінку віддалі в певних межах. Наприклад, мисливець заплющує одне око, щоб точніше прицілитись; футболіст Боб Флобер (1960 р.) безпомилково визначав відстань між собою та гравцем, якому передавав м’яч, оскільки він був сліпий на одне око.

Як за допомогою бінокулярних і монокулярних підказок людина сприймає світ?

1 підказка. Предмети зменшуються і стають менш виразними, віддаляючись від нас; і збільшуються – наближаючись. Це відносний розмір. З двох об’єктів, які здаються однаковими, далі від нас перебуває той об’єкт, чий образ на сітківці менший. □▫

2 підказка. Інтерпозиція. Якщо один предмет перекриває інший, то ми сприймаємо його як розташований ближче.

3 підказка. Відносна чіткість. Оскільки світло від далеких об’єктів проходить крізь товщі шари атмосфери, невиразні об’єкти здаються нам розташованими далі, ніж об’єкти з виразними контурами. ▓▓▓▓▓▓▓▓▒▒▒▒▒▒

4 підказка. Градієнт текстури. Ми сприймаємо поступову зміну грубих і виразних тканин текстури тонкими і розпливчастими як ознаку збільшення відстані. Дальні об’єкти здаються меншими і компактнішими (щільно розташованими).

▫▫▫▫▫▫▫▫▫▫▫▫▫▫▫▫

□ □ □ □ □ □ □

5 підказка. Відносна висота. Об’єкти, розташовані у нашому полі зору на великій висоті, ми сприймаємо як розташовані на великій відстані (але це не відповідає дійсності (ілюзія розміру).

6 підказка. Відносність руху. Коли ми рухаємося, здається, що нерухомі предмети рухаються у зворотному напрямку, причому чим ближчий об’єкт, тим швидше від рухатиметься. А щодо об’єктів, розташованих за пунктом фіксації погляду, швидкість їх сповільнюється у міру віддалення пункту фіксації погляду. Наш мозок користується цими підказками швидкості і напряму для визначення відстані до об´єкта.

7 підказка. Лінійна перспектива. Ми сприймаємо видиму збіжність паралельних ліній як підказку для визначення відстані. Чим ближче вони збігаються, тим більшою здається відстань до них. Лінійна перспектива буває причиною нещасних випадків при переході через залізницю, коли люди неправильно оцінюють відстань між собою і потягом. Велика довжина потягу створює ілюзію меншої швидкості руху, ніж насправді.

8 підказка. Відносна яскравість. Об’єкти, розташовані поряд з нами, віддзеркалюють для очей більше світла, тому з двох об’єктів менш яскравий здається віддаленішим. З цією ілюзією пов’язані деякі нещасні випадки. Може здаватися, що автомобіль, який рухається у густому тумані з увімкнутими фарами, перебуває на більшій відстані від нас, ніж насправді.

Як людина сприймає рух? Наш мозок розраховує рух, покладаючись на те, що об’єкти, які зменшуються, – віддаляються, які збільшуються, – наближаються. Але це не єдина підказка для визначення руху.

2 підказка. Швидка зміна образів створює рух (явище «фі-феномена»). Художники мультиплікатори знають, що мозок інтерпретує швидку зміну образів, які трохи відрізняються, як рух (стробоскопічний ефект). Швидко змінюючи 24 картинки щосекунди, мультиплікатори створюють ілюзію руху. Рух відбувається не у фільмі, а в нашій голові. (Світлова реклама також основана на використанні фі-феномена).

Завдання 6. Прочитайте текст, дайте відповідь на запитання, як комп´ютерна система має розпізнати об’єкт, незважаючи на зміни його розміру, форми, яскравості, кольору. Яка властивість має бути притаманна такій системі, щоб вона розпізнавала об´єкти, подібно людині?

Як відомо, константність сприйняття дозволяє сприймати об’єкт незмінним, навіть якщо подразники, які ми дістаємо від нього, змінюються.

Постійність форми і розміру дозволяє нам сприймати знайомі нам об’єкти як ті, що мають постійну форму і розмір: двері, що відчиняються; автомобіль на великій відстані. Сприйняття відстані підказує нам його справжній розмір.

Взаємозв’язок між розміром предмета і віддаллю дозволяє пояснити декілька відомих ілюзій. Місяць здається нам більшим, коли наближається до лінії горизонту, ніж коли він перебуває високо в небі, бо об’єкти, що перебувають між нами і Місяцем на горизонті, впливають на наше сприйняття – Місяць здається дальшим і більшим за розміром.

Постійність яскравості. Білий папір відбиває 90 % світла, чорний – 10 %, але при сонячному світлі чорний папір може відбивати у 100 разів більше світла, ніж білий у приміщенні. Але папір чорний. Це свідчить про постійність яскравості – нашої здатності сприймати об’єкт як однаково яскравий, навіть за умов різного ступеня освітленості.

Сприймана яскравість залежить від кількості світла, що відбивається об’єктом порівняно з фоном. Так, сіре на чорному фоні здається темнішим, ніж на білому. Отже, ми сприймаємо світ не таким, яким він є, а таким, яким він нам уявляється.

Завдання 7. Дайте відповідь на запитання:

1. Якою мірою наша здатність сприймати об’єкти є вродженою чи тією, що ми придбали?

2. Якщо б у нас з дитинства була катаракта, сприймали б ми нормально потім всі предмети?

3. Якщо б ми викривили картину світу, носячи окуляри, то змогли б ми пристосуватися до такої картини світу? (Згадайте експерименти Джорджа Стреттона)

4. Якою мірою наші переконання впливають на інтерпретацію явищ і об’єктів, на їх сприйняття?

Якось Уїльям Моліне (1690) спитав Дж. Локка: чи змогла б сліпа від народження людина візуально відрізняти одну фігуру від іншої, якщо вона все життя вчилася дотиком відрізняти куб від сферичної фігури. Відповідь Джона Локка була негативною і правильною. Сліпі люди, які у зрілому віці почали бачити, не могли візуально розпізнати об’єкти, які вони розпізнавали, торкаючись їх. Отже, існує критичний період для нормального розвитку сприйняття, про що свідчить експеримент з котенятами: їхня реакція на горизонтальні та вертикальні лінії залежала від раннього візуального досвіду.

Адаптація у процесі сприйняття – це здатність пристосовуватися до штучно зсунутого і навіть перегорненого догори візуального поля: можна одягти окуляри, що зсувають об’єкти на 40 градусів вліво – і все одне ви пристосуєтеся до реальності.

Завдання 8. Прочитайте текст. Дайте відповідь на запитання: що впливає на інтерпретацію, та наведіть власні приклади.

Фактори, що впливають на інтерпретацію такі.

1. Досвід, знання. Ми пояснюємо матеріал на підставі попереднього, але, обминувши якусь ланку, ми не розуміємо, як робити вправу або розв’язувати задачу.

2. Актуальні потреби, інтереси, загалом, мотивація... Якщо ми хочемо пити, то навіть в обрисі банкомата ми побачимо автомат для води. Ми бачимо те, що нам хочеться бачити, а не те, що є насправді. В кожному явищі є погане і добре. До речі, мистецтву розпізнавати в кожній людині позитивне слід вчитися.

3. Стан особистості. Якщо людина готова сприйняти інформацію, то інформація потрапить на підготовлений ґрунт, у протилежному випадку, наприклад, у поганому настрої, інформація залишиться поза свідомістю.

4. Стереотипи сприйняття. Наш життєвий досвід, судження, міркування і очікування забезпечують нас стереотипами сприйняття. Кого ми бачимо на тому чи іншому малюнку залежить від того, яку картинку ми побачили першою.

5. Вплив контексту. Той чи інший стимул може викликати різні сприйняття через відсутність особистих схем сприйняття під впливом конкретного фону чи контексту.

6. Вплив культури і контексту. Психологи встановили, що наше сприйняття залежить від національності та раси, але й можливі ілюзії сприйняття. Одне з найцікавіших проявів впливу культури на сприйняття – це зміна ставлення до людини залежно від того, до якого культурного шару вона належить. Люди свого культурного шару легко помічають тонку різницю навіть між людьми свого кола, хоча це не заважає їм сприймати представників інших націй, рас схожими один на одного як дві краплі води. Люди схильні стереотипно сприймати тих, хто належить до інших груп (етносів чи рас). Якщо ви добре знаєте представників своєї „групи”, то те, що будуть про них говорити, ви сприймаєте критично. Але коли говорять (ЗМІ), наприклад, про представників інших „груп”, ви будете не такими критичними.

7. Ілюзії сприйняття. Чи потрібні людині ілюзії? Ілюзія впливає на спосіб організації та інтерпретацію наших відчуттів. В. Вундт запитував, чому люди чують цокання годинника – тик-так, а не тик, тик, тик, тик, яким воно є насправді. Сприймання виникає під час процесів чуттєвого (сенсорного) виявлення, що є орієнтуванням, розглядом, прислуховуванням, підключенням інших органів відчуття..., розпізнаванням («Що це?»). Правильність сприймання залежить від попереднього досвіду людини. Викривлене сприймання, або спотворена інтерпретація, є ілюзія. Іноді винуватцем ілюзій є наш мозок. Існують:

1) ілюзія величини (розміру):

2 ) ілюзія форми:

3) ілюзія напрямку:

4) ілюзія дистанції: місце, де земля сходиться з небом;

5) ілюзія маси: піднімаємо предмет швидко – він здається легшим за інший, який піднімаємо повільно, хоча їхня вага однакова;

6) ілюзія кольору. Стрункіші ми в чорному, зеленому, темно-синьому одязі, при чому смуги на одягу мають бути розташовані поздовжньо;

7) слухові ілюзії. Ефект Доплера (1842 р.) Звук паротягу, що наближається до нас, здається сильнішим за звук паротягу, що віддаляється;

8) ілюзія руху: Всі предмети рухаються нам назустріч під час їзди;

9) галюцинації (слухові та візуальні) – сприйняття зовнішнього об’єкта в момент його відсутності;

10) псевдогалюцинації виникають у стані страху. Коли ми боїмося, найменший шерех ми сприймаємо як щось загрозливе;

11) ілюзія довжини:

Ілюзія Мюллера-Лаєра Ілюзія Понз(с)о

Завдання 9. Що таке ефект очікування? Як він проявляється під час процесу сприймання?

Серед чинників, що впливають на інтерпретацію інформації перш за все виділяють ефект очікування. Він полягає в тому, що ви до чогось звикли настільки, що вам складно помітити зміни. Якщо вас обдурювали, ви будете надто уважні навіть там, де ніякої омани немає.

Ф. С. Фітцджеральд стверджував: „Ми не даємо визначення побаченому, навпаки, ми спочатку даємо визначення, а потім вже бачимо”.

Шерлок Холмс: „Спокуса робити поспішливі висновки з недостатніх даних – справжня біда в нашій професії» (1914).

Наші установки можуть впливати на те, що ми чуємо. Так, якось пілот побачив свого колегу у поганому гуморі та сказав йому: “Cheer up”, тобто не впадай у відчай, але той почув “Gear up” – злітаємо, та усунув шасі, оскільки ніхто під час злету не говорив йому слова підбадьорення. Щоб побачити щось або почути, спершу слід в це повірити.

Уніформа викликає в нас певні очікування і впливає на сприйняття: черниця для нас замкнена, побожна, богомільна, але не оптимістична матеріалістка.

Що зумовлює наші стереотипи? На підставі досвіду ми формуємо поняття, схеми, які пояснюють незнайому інформацію. Поняття, які ми сформували раніше допомагають нам дати інтерпретацію незнайомим явищам – і чудовиськам, і стовбурам дерев, НЛО і т.д. Коли люди бачать незнайомий об’єкт, вони інтерпретують його по-різному: „Це літак!”, „Це птах!”, „Це НЛО!” Те саме сталося і з чудовиськом озера Лох-Несс у Шотландії.

Ричард Уоррен вважав: наш мозок може встановлювати зворотні зв’язки, щоб дати можливість новому подразнику детермінувати наше сприйняття заздалегідь. Контекст створює очікування, яке зверху вниз впливає на наше сприйняття у міру того, як ми звіряємо наш сигнал знизу-вверх зі сприйняттям (любителі парного... молока).

Іноді вас попереджають про те, до чого слід приготуватися. Тоді ваш власний досвід відступає на 2-ий план. Цю закономірність добре ілюструє експеримент. Двом групам показали одну ту саму фігуру. Одній групі сказали, що це 4, а іншій, що це 7. Коли їх попросили відтворити фігуру, вони відповідно зобразили 4 і 7. Отже, очікування сильно спотворило їхнє сприйняття.

Завдання 10. Як покращити сприйняття для підвищення точності інтерпретації? Користуючись порадами та раніше здобутою інформацією, поданими нижче, поясніть помилки, які роблять люди.

Поради, як покращити сприйняття для підвищення точності інтерпретації?

1. Чітко визначте свої потреби та емоційний стан. Якщо у вас сьогодні поганий настрій, чесно визнайте перед собою це, бо через це ваше сприйняття може бути викривлено.

2. Використовуючи які-небудь свої орієнтири, не забувайте, що вони можуть не збігатися з орієнтирами інших людей.

3. Постарайтеся подивитися на речі інакше. Якщо ви спробуєте стати на місце іншої людини, ваше сприйняття може істотно змінитися.

4. Чітко розрізняйте, що саме належить до ваших відчуттів, а що є інтерпретацією. Часто спостережуване не збігається зі сприйнятим.

5. Якщо вам намагаються навіяти, що саме треба сприйняти, поставтеся до цього з недовірою, беріть під сумнів. Шукайте інші варіанти.

6. Намагайтеся точно визначити, чим саме хочуть привернути вашу увагу, і не піддавайтеся, якщо це не відповідає вашим дійсним інтересам.

7. Не зазнавайте впливу ілюзій.

Ситуації.

1. Що порадити Інні? Якось взимку Наташа сказала Інні, що ця кімната ніколи не провітрюється. Інна, ввійшовши в кімнату, підтвердила: „Тут нема чим дихати”, хоча кватирка була відчинена.

2. Що порадити Владиславові? Владислав проснувся пізно з головним болем. Він подивися на свої м’язи рук і засмутився через те, що він ще півроку відвідує фітнес-клуб, а результатів немає. Але насправді це не так, Владислав спортивний юнак і приділяє увагу своєму тілу.

3. У чому помиляється Катерина? Йдучи в офіс, Катерина щоразу зупиняється перед рекламними вивісками й запізнюється.

4. У чому помилилися студенти? Психолог-експериментатор сказав одній групі студентів, що їм читатиме лекції з психології чудовий професор, вельми компетентна людина, крім того, доброзичлива і уважна. Другій групі студентів експериментатор охарактеризував того самого лектора-психолога як людину мстиву, злобну, байдужу до аудиторії та надто хитру. Перша група студентів після лекції із захопленням розповідала про нового професора, а друга була здивована таким враженням, бо ця група сиділа мовчки і переконалася, що професор дуже неприємна людина і слід бути з ним обережним.

5. У чому помилилася Світлана? Світлана побачила Олега Петровича у темному костюмі з поздовжніми смугами і зробила йому комплімент, що він став стрункішим. Насправді вага Олега Петровича не змінилася.

6. Чому не має рації Лариса? Лариса, на перехресті пішла на червоне світло, задивившись на рекламу нового супермаркета, що вигравала різними кольорами. Якщо б не реакція водія та добрі гальма, могла б статися трагедія.

7. Що ми порадимо Олександрові? У кімнаті гуртожитку Олександр завжди відчиняє вікна, його ліжко стоїть біля дверей, і там, здається, душно. Ліжко Сергія біля вікна, і він часто тремтить від холоду, коли відчинено кватирку. Через це у кімнаті відбуваються сварки і неприємні розмови.

8. Розв’яжіть конфлікт! Уявіть себе на місці викладача.

Читаючи домашнє завдання студента, викладач помітив, що воно написане трьома різними почерками. На заліку він хотів провести експеримент, щоб піймати студента на неправді, але Іван прийшов з перев’язаною рукою. Викладач сказав, що не вірить у самостійність Іванової роботи та не поставив йому залік. Іван хотів щось сказати, та викладач не хотів слухати.

9. Чому це сталося? Коли письменники, вчені побачили канали на Марсі через телескоп, вони сприйняли це як продукт життєдіяльності розумних істот, хоча ті „розумні істоти” були на лінзах телескопа.

Завдання 11. Чи існує позасенсорне сприйняття?

Твердження про те, що можна сприймати світ поза сенсорною інформацією: телепатично, ясновидінням, передбаченням, проблематично доказати. Парапсихологія вивчає паранормальні явища, у тому числі екстрасенсорні явища (ЕСЯ) і психокінез. Але в будь-якому науковому дослідженні, пов’язаному з психологією, завжди виникає два питання: що ви маєте на увазі? на якій підставі ви це стверджуєте?

Останні досліди з використанням методу ganzfeld дали надію на те, що телепатичні явища можливі. Подальші експерименти мають або підтвердити, або спростувати ці результати.