3. Регулювання та контроль за іноземним банківським капіталом в Україні

Мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків. Реінвестування прибутку – найприйнятніша та порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність. Такий підхід до нарощування капітальної бази не розширює коло власників, а отже, дозволяє зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку й уникнути зниження дохідності акцій унаслідок збільшення їх кількості в обігу.

Формування оптимальної структури ресурсів банку є важливим насамперед для підтримки ліквідності, стабільності та прибутковості, а також для посилення довіри до банківської системи з боку вкладників і позичальників. Зростання та зміцнення капіталів дасть змогу банкам здійснювати широкомасштабне кредитування та інвестування галузей вітчизняної економіки.

Для регулювання іноземного банківського капіталу слід використовувати такі заходи: квотування частки банків-нерезидентів у загальному статутному капіталі або в активах національної банківської системи; квотування частки фізичних осіб-нерезидентів у складі працівників філії банку-нерезидента; квотування ліцензій на відкриття філії банку-нерезидента; встановлення обмежень на проведення окремих банківських операцій у національній або іноземній валютах для дочірніх банків або філій банку-нерезидента (табл. 6).

Таблиця 6

Складові механізму захисту національних банківських систем у країнах світу

№	Елементи механізму захисту	Країни запровадження
1	Квотування частки банків-нерезидентів у загальному статутному капіталі або в активах національної банківської системи	Індія, Індонезія, Малайзія, Республіка Корея, Філіппіни
2	Встановлення максимального рівня участі банку-нерезидента в статутних капіталах національних банків	Бразилія, Індія, Малайзія, Мексика, Норвегія, Таїланд
3	Встановлення мінімального розміру капіталу для банку-нерезидента, який бажає відкрити філію або дочірню установу	Китай, Росія, Білорусь
4	Встановлення мінімального розміру капіталу дочірнього банку або філії банку-нерезидента	Практикується в більшості країн
5	Квотування ліцензій на відкриття дочірнього банку або філії банку-нерезидента	Індія, Філіппіни, низка штатів США
6	Оцінювання економічної доцільності відкриття банку-нерезидента	Бразилія, Малайзія, Республіка Корея, Чилі
7	Встановлення обмежень на проведення окремих банківських операцій у національній або іноземній валюті для дочірніх банків або філій банку-нерезидента	Бразилія, Індонезія, Канада, Китай, Республіка Корея
8	Встановлення обмежень на проведення окремих транскордонних банківських операцій	Словаччина, Таїланд, Чехія, Чилі
9	Квотування частки фізичних осіб-нерезидентів у складі працівників дочірнього банку та філії банку-нерезидента	Практикується в більшості країн

З моменту вступу України до СОТ набула чинності стаття 24 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка визначає порядок відкриття філій та представництв іноземних банків на території України. Тому подальший розвиток банківської системи видається неможливим без допуску філій іноземних банків на територію України, що потребує посилення банківського нагляду за їх діяльністю. Вважаємо за доцільне запровадити таку модель банківського нагляду, яка б давала змогу здійснювати контроль із урахуванням ризиків у діяльності філій та їх можливого негативного впливу на фінансовий сектор України. З цією метою пропонуємо створити спеціальний структурний підрозділ у системі банківського нагляду для здійснення регулювання та контролю за діяльністю філій іноземних банків.

Можна для оцінювання діяльності філій іноземних банків використовувати систему SOSA (Strength-of-Supportn Assessment, у перекладі з англійської — оцінювання сили підтримки). Це двокомпонентна рейтингова система, якою передбачено застосування конкретних механізмів збору, аналізу й оцінювання наглядової інформації стосовно функціонування філій іноземних банків. Перший компонент рейтингової системи визначає, які чинники можуть перешкоджати наглядовій службі здійснювати наглядову діяльність та моніторинг філій іноземних банків у повному обсязі. Цей компонент відображає загальний фінансовий стан материнського банку, визначає якісний рівень нагляду за банківською установою наглядовою службою в країні місцезнаходження материнського банку. Другий компонент системи SOSA визначає, чи підтримує материнський банк необхідний рівень внутрішнього контролю у своїх іноземних філіях.

Стратегічна мета розвитку ринку банківських послуг полягає, з одного боку, в максимальному використанні можливостей іноземного банківського капіталу для посилення інвестиційного потенціалу української економіки, з іншого – у коректному обмеженні цього процесу, застосуванні протекціонізму, який має сприяти зміцненню національного банківського капіталу. Для того, щоб процес лібералізації фінансових систем був ефективним для вітчизняної банківської системи, слід визначити національну стратегію її розвитку. Реалізації такої стратегії сприятиме підвищення рівня конкурентоспроможності національних банківських установ, нарощування капіталу, налагодження відносин з міжнародними фінансовими організаціями та інтеграційними об’єднаннями, співробітництво з іноземними банками у формуванні міжнародних банківських синдикатів, удосконалення розрахункових технологій та створення ефективно діючих платіжних систем.

В Україні, як і за кордоном, використовується велике число інструментів регулювання руху капіталу. При цьому слід відмітити значну адаптованість таких інструментів в Україні до зарубіжної практики. У зв’язку зі вступом України до СОТ і впровадженням заходів, спрямованих на поглиблення інтеграції з Євросоюзом, сьогодні особливо актуальними є проблеми ризику, пов’язаного з розширенням присутності на вітчизняному фінансовому ринку іноземних комерційних банків. Зважаючи на масштаби присутності іноземного капіталу та наявну диверсифікацію, ми вважаємо, що існують позитивні тенденції, про які свідчить зростання конкуренції на ринку банківських послуг, що неминуче впливатиме на розвиток національної економіки. Прихід закордонних банків – це прямі інвестиції в банківську сферу. Такі фінансові потоки служать джерелом ресурсів банківської галузі і економіки в цілому.