Перелік та розміри доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників автомобільного транспорту

Найменування доплат і надбавок	Розміри доплат і надбавок
Доплати:
За суміщення професій (посад)	доплати одному працівнику не обмежуються макси-мальними розмірами і визначаються наявністю економії за тарифними ставками і окладами суміщуваних посад працівників
За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт	доплати одному працівнику не обмежуються макси-мальними розмірами і визначаються наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників
За виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника	до 100 % тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника
За роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці1	за роботу у важких і шкідливих умовах праці – від 8 до 12%; за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці – від 20 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу)
За інтенсивність праці	до 12 % тарифної ставки (окладу)
За роботу в нічний час (з 10 годин вечора до 6 годин ранку)	40 % годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час

Продовження таблиці 5.15

Найменування доплат і надбавок	Розміри доплат і надбавок
На період освоєння нових норм трудових затрат	підвищення відрядних розцінок до 20 %; підвищення тарифних ставок до 10 %
За керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи)	доплата диференціюється залежно від кількості робітників у бригаді (до 10, понад 10, понад 25 осіб) і встановлюється у розмірі 20, 40 і 60% тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру. Ланковим (якщо чисельність ланки перевищує 5 осіб) встановлюється доплата в розмірі до 50% відповідної доплати бригадиру
За розривний графік роботи водіїв, кондукторів автобусів, диспетчерів	до 30% тарифної ставки (окладу), відрядної заробітної плати за відпрацьований час у разі, коли робоча зміна розділена на частини з перервою більше двох годин без врахування часу обідньої перерви та за їх згодою
За роботу з ненормованим робочим днем водіїв авто-бусів, легкових автомобілів, автомобілів експедицій і вишукувальних партій	до 25% тарифної ставки (окладу) за відпрацьований час.
Надбавки:
За високу професійну майстерність	диференційовані надбавки до тарифних ставок робітників: III розряду – 12%; IV розряду – 16%; V розряду – 20 %; VI і вищих розрядів – 24 %
За класність водіям лег-кових і вантажних авто-мобілів, автобусів	водіям 1 -го класу – 25 %, водіям 2-го класу – 10 % встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час
За високі досягнення у праці	до 50 % посадового окладу
За виконання особливо важливої роботи на певний термін	до 50 % посадового окладу

Розрахунок надбавок та доплат:

– за класність:

01 = ЗП_пог * К_т = 3680 * 0,1 = 368 грн.;

02 = 3680 * 0,25 = 920 грн.;

Кт – тарифний коефіцієнт, %

– за розрядність:

04 (1 вид слюс. робіт) = ЗП_від * К_т = 4488 * 0,2 = 897,60 грн.;

04 (2 вид слюс. робіт) = ЗП_від * К_т = 1008 * 0,2 = 201,60 грн.;

05 (1 вид покраски) = 2340 * 0,1 = 234 грн.;

05 (2 вид покраски) = 3180 * 0,1 = 318 грн.;

– за понаднормові години праці:

01 = 2 * 1,5* 20 + 8 * 2 * 20 = 60 + 320 = 380 грн.

02 = 2 * 1,5* 20 + 6 * 2 * 20 = 60 + 240 = 300 грн.

– за сумісництво професій:

06 = 4000 * 0,2 = 800 грн.

Розрахунок преміальних:

01 = 7 * 6,00 * 0,8 = 33,60 грн.;

02 = 13 * 7,00 * 0,9 = 81,90 грн.;

04 = 0,3 * (4488+1008) = 1648,8 грн.;

05 = 0,3 * (2340+3180) = 1656 грн.

Конституція України гарантує право на відпочинок кожної особи, яка працює (ст. 45). Це право також забезпечується наданням відпустки як одного з найпоширеніших видів відпочинку. Умови здійснення цього права визначає КЗпП (статті 2, 74–84, 115, 124, 127, 179–182, 195, 211–217). Основним джерелом правового регулювання відпусток в Україні є Закон № 504 та інші норми чинного законодавства, підзаконні нормативно-правові акти, а також локальні норми (колективний договір, угода, трудовий договір тощо).

Відпустка – це закріплене конституційне право громадян на відпочинок та передбачений іншими законодавчими нормами вільний від виконання трудових обов'язків час із збереженням на її період місця роботи (посади), повного або часткового розміру заробітної плати (допомоги) чи без такого, який надається громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи з метою відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Право на відпустку працівник може використати як під час роботи – із збереженням на її період місця роботи (посади), повного або часткового розміру заробітної плати (допомоги), так і в разі звільнення за бажанням працівника (крім звільнення за порушення трудової дисципліни), йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням (ст. 3 Закону № 504).

Залежно від цільового призначення, підстави надання, тривалості, розміру та порядку надання й оплати відповідно до ст. 4 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 №504/96-ВР установлені такі види відпусток:

• щорічні відпустки – основна; додаткові відпустки за особливий характер праці, за роботу із шкідливими та важкими умовами праці й інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

• соціальні відпустки – відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

• додаткові відпустки у зв'язку з навчанням – у середніх навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, відпустка у зв’язку з профспілковим навчанням;

• творча відпустка;

• відпустка без збереження заробітної плати – надається працівникові в обов’язковому порядку або за згодою сторін.

Можуть також установлюватися інші види відпусток, передбачені нормами чинного законодавства, колективним договором, угодою та трудовим договором.

Щорічна основна відпустка надається за робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

Сума відпускних нараховується виходячи з середньоденної заробітної плати за останні 12 місяців, що передує відпустці (або фактично відпрацьований період, але не менше 6 місяців). Заробітну плату за 12 місяців (чи за менший період роботи) (ЗП_о+ЗП_д), ділять на кількість календарних днів за ці місяці за мінусом святкових і неробочих (Д_к – Д_с.н) і множать на тривалість відпустки (Д_в) (в календарних днях):

,

(5.9)

Розрахунок для прикладу щорічно відпустки

,

Законом № 504 встановлена мінімальна основна відпустка за відпрацьований рік тривалістю не менше 24-х календарних днів (ст. 6), а працівникам молодше 18 років – 31 календарний день, інвалідам І і II груп – 30, III групи – 26 календарних днів. Окремі категорії працівників мають основну відпустку іншої тривалості (до 56 календарних днів).

Крім основної відпустки ряд працівників мають право на додаткову відпустку, але загальна тривалість основної та додаткової відпустки не може перепитувати 59 календарних днів. Право працівника на додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові щорічної основної та додаткових відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком наступних випадків, коли вони надаються за бажанням працівника:

1. жінкам – перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

2. інвалідам;

3. особам віком до вісімнадцяти років;

4. чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

5. особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

6. сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7. працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8. працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9. працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10. батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11. в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Окремі працівники мають право на соціальні відпустки:

• у зв'язку з вагітністю та пологами – 126 календарних днів (70 календарних днів до пологів та 56 календарних днів після пологів, а жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тривалістю 90 календарних днів до родів і 90 календарних днів після родів);

• при усиновленні новонародженого – 56 календарних днів;

• по догляду за дитиною віком до 3-х та 6-ти років.

Такі відпустки оплачуються за рахунок спеціальних фондів (фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності).

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, видається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням надаються студентам-вечірникам вузів ІII та IV рівнів акредитації першого та другого курсів тривалістю 20 календарних днів, третього і наступних курсів – 40 календарних днів на рік на період установчих занять, виконання лабораторних робіт, здачі заліків та іспитів, а заочникам, незалежно від рівня акредитації вузу, відповідно 30 та 40 календарних днів. Для здачі державних іспитів надається відпустка строком 30 календарних днів, а на період підготовки та захисту дипломних робіт для вузів нижчого рівня – 2 місяці, вищого – 4 місяці.

Постановою Кабінету Міністрів від 28.07.1997 № 634 окремим працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, відпустка із збереженням заробітної плати додатково подовжується на 20 днів (театральне мистецтво, кіно- і телемистецтво) чи на 10 днів (культура, музичне мистецтво). Цим категоріям студентів, а також філологам (мова та література) щорічно надається також додаткова відпустка на 10 календарних днів без збереження заробітної плати.

КЗпП (ст. 82) та Закон № 504 (ст. 9) регулюють порядок обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, а також порядок обчислення стажу роботи для визначення тривалості щорічних додаткових відпусток.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6 Закону № 504), зараховують:

• час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка. Час фактичної роботи – це фактичне виконання працівником своїх трудових обов'язків;

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Тут мається на увазі час:

1. щорічних основної та додаткової відпусток;

1. навчальної відпустки з повною або частковою оплатою тощо;

2. відсторонення від роботи із збереженням заробітної плати повністю або частково;

3. виконання державних і громадських обов'язків, а саме час роботи в трудових і арбітражних комісіях;

4. перебування військовозобов'язаних на військових зборах;

5. роботи в комісіях з питань приписки допризовників до призовних дільниць;

6. роботи членів комісій, лікарів і середнього медичного персоналу в призовних і лікувальних комісіях при військкоматах;

7. виконання зазначеними особами державних обов'язків на збірних пунктах і призовних дільницях під час призову громадян на військову службу;

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону № 504, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, якщо дитина хвора на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний), – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Не включаються до цього стажу роботи інші періоди, коли за працівником зберігалося місце, однак заробітна плата йому виплачувалася з іншого джерела, наприклад, згідно із Законом № 1667. До стажу також не зараховується час участі в страйку – як законному, так і незаконному;

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із Законом № 2240. Мається на увазі, що до цього стажу роботи включають допомогу працівникам по тимчасовій непрацездатності, допомогу жінкам по вагітності та пологах;

• час навчання з відривом від виробництва тривалістю менш як 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону № 103);

• час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, в тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників. Зарахування до стажу роботи часу навчання новим професіям при наведених умовах стосується тільки тих осіб, які звільнилися. Ця умова не стосується осіб, які не звільнилися, а були направлені на навчання новим професіям (спеціальностям) з подальшим поверненням для роботи на підприємстві. Якщо направлення на навчання новим професіям (спеціальностям) особи, яка в подальшому підлягає звільненню, що проводиться підприємством, як і це навчання, то в цьому разі зберігаються трудові відносини. Тому час навчан­ня зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку;

• інші періоди роботи, передбачені законодавством. Інші періоди роботи зараховуються до стажу роботи, що дає право на одержання щорічних додаткових відпусток (щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці та інші додаткові відпустки, передбачені законодавством);

• час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професій або посади;

• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

• час роботи вагітних жінок, переведених на основі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих чинників.

Крім того, до стажу роботи, що дає право на одержання щорічних основної та додаткових відпусток, зараховуються невикористані відпустки при переведені на інше підприємство. Відповідно до ст. 81 КЗпП та згідно з останньою частиною ст. 9 Закону № 504, якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Одержання грошової компенсації за невикористану основну відпустку або її частину при звільненні в порядку переведення виключає можливість включення до стажу роботи періоду, за який працівник не використав щорічні основну та додаткову відпустки або їх частину.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Іншими виплатами, які не входять до складу фонду оплати праці є:

1. Внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

2. Допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування:

• допомога по тимчасовій непрацездатності;

• допомога по вагітності і пологах;

• допомога при народженні дитини;

• допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• допомога на поховання;

• оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;

• допомога по частковому безробіттю.

3. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

4. Інші.

Згідно зі статтями 35 та 37 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” застрахованій особі (в нашому випадку працівнику) при настанні страхового випадку (захворювання) надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) залежно від середньої заробітньої плати (визначеної відповідно до Постанови № 1266), страхового стажу та з урахуванням ст. 112 Закону про бюджет на 2008 рік.

Первинним документом для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності. Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності (ДТН) визначається наступним чином:

,

(5.10)

де – середньоденна заробітна плата, грн.;

Д_х – кількість робочих днів хвороби, днів;

К_т – коефіцієнт, що враховує страховий стаж працівника.

Страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством.

До страхового стажу зараховують періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відписці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів. До набуття чинності Закону № 2240 до страхового стажу зараховували загальний трудовий стаж особи в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше.

Допомогу по тимчасові непрацездатності виплачують застрахованим особам залежно від страхового стажу в розмірах, що наведені в таблиці 5.16.

Середньоденну заробітну плату для нарахування допомоги¹ визначають виходячи з заробітку за попередні 6 місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому людина захворіла² і кількості відпрацьованих робочих днів працівником за останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Таблиця 5.16