4. Транспорт

Транспортна система країн Латинської Америки розпо­чала формуватися наприкінці ХІХ ст. Перші залізниці були побудовані американськими й англійськими компаніями, зацікавленими у вивозі сировини і напівфабрикатів.

Магістралі з'єднують переважно райони видобутку си­ровини з морським узбережжям.

За масштабами вантажоперевезень на морський транс­порт припадає 76%, автомобільний -10% , залізничний - 6% , трубопровідний - 6%, річковий -1 %, повітряний -1 %.

5. Зовнішньоекономічні зв'язки

країн Латинської Америки

Зовнішньоторговельні зв' язки орієнтовані на ринки США, Західної Європи і Східної Азії. У структурі експортно­імпортних операцій переважає вивіз сировини і напівфабри­катів, ввозять у регіон переважно готові товари.

Потреби в імпорті переважають можливості експорту, тому структура зовнішньої торгівлі не збалансована. Всі краї­ни регіону вивозя'гь продовольство - каву, какао, цитрусові, банани, цукор, зерно, м' ясо. Окремі мають вузьку спеціаліза­цію. Наприклад, світовим експортером кави є Бразилія, Ко­лумбія, зернових - Аргентина, бананів - Еквадор. Аргентина й Уругвай - визнані світові лідери в експорті шкіри і м'яса.

Близько 1/4 товарного сировинного експорту припа­дає на нафту і нафтопродукти, чорні і кольорові метали. Так, Чилі вивозить мідь, Перу - свинець і мідь, Болівія ­олово, Ямайка - боксити.

3 готових товарів країни Латинської Америки експорту­ють напої і тютюн (близько 10% експорту), хімічні товари ­10%, транспортні засоби й устаткування - 33-35%.