Тема 3. Фінансовий менеджмент корпорацій

ПЛАН

1. Фінансовий менеджмент корпорації: його функції та методи.

2. Аналіз руху фінансових ресурсів.

3. Витрати корпорації, їх склад. Виручка (дохід) організації. Цінова політика корпорації та її вплив на виручку від реалізації продукції.

4. Аналіз фінансової звітності корпорації. Консолідована фінансова звітність.

Тема 3. Фінансовий менеджмент корпорацій (12 год.)

1. Взаємозв’язок фінансового планування з іншими функціями фінансового менеджменту.

2. Потоки руху фінансових коштів корпорації.

3. Джерела формування фінансових ресурсів корпорацій.

4. Напрями використання фінансових ресурсів корпорацій.

5. Етапи процесу розробки цінової політики.

6. Типові цінові стратегії.

7. Зміст та значення фінансового планування.

8. Стратегічні напрямки розвитку і об’єкти планування.

9. Бюджетування підприємства.

10. Практика фінансового планування в Україні.

11. Зарубіжний досвід фінансового планування.

Основна

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік.-2005.- № 13.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік.-2005.- № 13.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік.-2005.- № 13.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік.-2005.- № 13.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік.-2005.- № 13.

6. Грідчина М.В. Корпоративні фінанси (Зарубіжний досвід і вітчизняна практика): Навчальний посібник / М.В. Гідчина - К.: МАУП, 2002. - 232 с.

7. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. Посібник / В.М. Суторміна - К.: Либідь, 1993. - 47 с.

Додаткова л-ра

8. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. Посібник. / О.О. Терещенко - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

9. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. та доп. / Ю.С. Цал-Цалко - Жито­мир: ЖІТІ, 2001.-432 с.

10. Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навч. посібник. / В. О. Подольська, О. В. Яріш – Київ: Центр навчальної літератути, 2007. – 488 с.

Інтернет-ресурси

1. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [сайт http:// www.ukrstat.com.ua].

2. Офіційний сайт Наукової бібліотеки ім. Максимовича [сайт http:// www.lib-gw.univ.kiev.ua].

1. Фінансовий менеджмент корпорації: його функції та методи

Незважаючи майже на столітню історію існування фінансового менеджменту, чіткого визначення поняття „фінансовий менеджмент” у зв’язку з різноманітними теоріями та концепціями досі немає.

Не викликає сумніву французьке походження цього поняття як процесу управління та англо–американське походження цього терміну. Причому його застосовують, як правило, в тому випадку, коли йдеться про бізнес. Хоча воно означає певну функцію, сферу діяльності людей, науку.

З позицій бізнесу (підприємництва) поняття менеджменту розглядається, щонайменше, з трьох позицій:

• як система економічного управління (фінансовий менеджмент – процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів з метою найбільш повної реалізації цілей підприємства. Такої думки дотримується М.М. Александрова, С.В. Бардаш, О.С. Бородкін, Л.Д. Буряк, Т.А. Бутинець, Н.Г. Виговська, Д.О. Дереча, С.М. Дячек, С.В. Івахненков, Г.Г. Кірейцев, С.О. Маслова, Г.Г. Нам, Т.С. Осадча, О.А. Осовський, О.А. Островська, О.В. Павловська, О.М. Петрук, В.З. Потій, Н.П. Сиволапенко, О.О. Терещенко, О.С. Філімоненков);

• як орган (апарат) управління (фінансовий менеджмент як економічний орган управління господарського суб’єкта являє собою частину апарату керування, частину управління цим суб’єктом господарювання. Дану думку висловлюють М.О. Данилюк, В.І. Савич. На підприємствах таким апаратом керування може бути фінансовий відділ, фінансово–економічний департамент, фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором, фінансовим менеджером тощо);

• як форма підприємницької діяльності (фінансовий менеджмент – це діяльність по раціональному та ефективному використанню капіталу, керування рухом фінансових ресурсів.

Наявність капіталу, який сформувався шляхом випуску акцій і облігацій, дозволяє корпорації чинити на нього певні управлінські впливи. Водночас функціонування фінансів незалежно від того, яким саме шляхом отримано капітал, становить основу фінансового менеджменту. Нарешті, випуск нових акцій і облігацій, до якого вдається функціонуюча корпорація з метою свого розвитку, залу­чення додаткового капіталу тощо, також є предметом уваги фінан­сового менеджменту. Звідси, фінансовий менеджмент охоплює три складові частини діяльності корпорацій:

1. утворення первісного капіталу корпорації шляхом випуску ак­цій і облігацій;

2. безпосередня фінансова діяльність корпорації;

3. випуск акцій і облігацій для додаткового залучення капіталу і розширення діяльності корпорації.

Таким чином, фінансовий менеджмент корпорації охоплює сферу еконо­мічних відносин, які можна охарактеризувати логічним ланцюжком: утворення капіталу корпорації (випуск акцій і облігацій) - функціонування капіталу корпорації - поповнення капіталу корпорації (додатковий випуск акцій і облігацій). За нормаль­них умов приріст капіталу відбувається не тільки шляхом дода­ткового випуску акцій і облігацій, але й, в основному, шляхом успішного управлінського впливу на функціонуючий капітал.

Ключовий пункт, що визначає необхідність фінансового менеджменту, його головну мету – забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

У процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення таких основних завдань:

1. забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства у майбутньому періоді;

2. забезпечення найефективнішого використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства;

3. вдосконалення управління грошовими потоками;

4. забезпечення оптимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику;

5. забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при очікуваному рівні прибутку;

6. забезпечення беззбиткової діяльності підприємстві.

На підставі аналізу, проведеного при дослідженні діяльності корпорацій, стало можливим виділити такі функції фінансового менеджменту:

1. Планування - передбачає створення короткострокової та довгострокової картини руху грошових коштів у корпорації і за її межами. Фінансове планування покликане оптимізувати прибуток і максимально підвищити ефективність використання грошей.

2. Бюджетування - передбачає визначення річного бюджету корпорації. Такий бюджет включає в себе операційний бюджет, бюджет наявних грошових коштів і бюджет капіталу. Операційний бюджет відображає розміщення грошових коштів у різних затратах, витратах і доходних статтях. Бюджет наявних грошових коштів відображає баланс готівки на кінець даного періоду - місяця, кварталу тощо. Бюджет капіталу являє собою план використання активів, які повертаються через відносно тривалий час (понад один рік).

3. Акумуляція грошових коштів покликана віднайти можливості для концентрації необхідного обсягу грошових коштів для виконання цілей і завдань корпорації. Зокрема, коли необхідні обсяги фінансових ресурсів перебувають у розпорядженні корпорації, але вони розсереджені по численних каналах і не можуть бути опера­тивно залучені. Така ситуація свідчить перш за все про недоліки фінансового планування і організації фінансової діяльності корпорації.

4. Управління грошовими коштами передбачає, що фінансові ресурси, акумульовані для виконання цілей і задач корпорації, мають бути легко керовані. Ефективність фінансового менеджменту може стати проблематичною, якщо фінансові менеджери не в змозі справляти дійові управлінські впливи на акумульовані грошові кошти, які мають бути максимально піддатливі впливу менеджменту.

5. Залучення грошових коштів покликане забезпечити необхідний обсяг фінансових ресурсів за умов їх нестачі для виконання намічених цілей і завдань. Фінансові менеджери в цій функції вишукують можливості для тимчасового запозичення власних або інших грошових коштів. Таке залучення може бути здійснено шляхом одержання грошових коштів у кредит, випуску цінних паперів тощо. Джерелом можуть бути тимчасово вільні фінансові ресурси інших корпорацій.

6. Аудит являє собою сферу, що охоплює, крім безпосереднього контролю фінансово-господарських документів, і реалізацію контролю як такого. Неадекватні витрати, що можуть виникнути в ре­зультаті діяльності корпорації, характеризують практично гаранто­ваний шлях до фінансового краху. Тому головним завданням внутрішнього аудиту є нагляд за витратами корпорації і встановлення меж їх адекватності. Внутрішній і зовнішній аудит - найважливіша функція фінансо­вого менеджменту, що дозволяє оперативно володіти інформацією про рух фінансових ресурсів, про їх утворення і використання, про обґрунтованість і законність здійснюваних операцій і, в кінцевому рахунку, про здоров'я фінансів корпорації. Це дозволяє ефективно здійснювати управлінський вплив на фінанси і керувати корпорацією допомогою фінансів.

7. Функція управління податками потребує найпильнішої уваги фінансового менеджменту. Стратегія корпоративного розвитку, яка базується на збільшенні прибутку, наштовхується на перепону у вигляді податків. Оподаткування високих доходів засновується на збільшенні абсолютних сум, що вилучаються з цих доходів. Метою функції управління податками є їх мінімізація з використанням ви­ключно законних методів.Спеціальні способи мінімізації розмірів податків дають можли­вість досягти функціонування корпорації з мінімальними «втрата­ми» прибутку, які відчужуються до державного або місцевого бю­джету.

8. У функції консультування менеджери вищої ланки не є єдиними консультантами. Консалтингові послуги можуть надавати незалежні експерти, які спеціалізуються в галузі фінансів корпорацій, незалежні консалтингові фірми тощо. Але головними джерелами інформації про фінансовий стан корпорації є фінансові менеджери.

Для вирішення конкретних задач фінансового менеджменту застосовується ряд спеціальних систем і методів фінансового аналізу, який представляє собою процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості і забезпечення ефективного розвитку.

Прийняттю управлінських рішень сприяє застосування наступних методів фінансового аналізу:

• горизонтальний аналіз;

• вертикальний аналіз;

• порівняльний аналіз;

• аналіз коефіцієнтів;

• інтегральний аналіз.

Горизонтальний (або трендовий) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників в часі. В процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників фінансової звітності за певну кількість періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда). У фінансовому менеджменті найбільшого розповсюдження отримали наступні види горизонтального (трендового) фінансового аналізу:

• зіставлення фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду (наприклад, з показниками попереднього місяця, кварталу, року);

• зіставлення фінансових показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників другого кварталу звітного періоду з аналогічними показниками другого кварталу попереднього року). Цей вид горизонтального фінансового аналізу застосовується на підприємствах з яскраво вираженими сезонними особливостями господарської діяльності;

• зіставлення фінансових показників за ряд попередніх періодів. Метою цього виду аналізу є виявлення тенденції зміни окремих показників, що характеризують результати фінансової діяльності підприємства (визначення лінії тренда в динаміці).

Всі види горизонтального (трендового) фінансового аналізу доповнюються зазвичай дослідженням впливу окремих чинників на зміну відповідних результативних її показників.

Вертикальний (або структурний) фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. В процесі здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованих фінансових показників. У фінансовому менеджменті найбільше розповсюдження отримали наступні види вертикального (структурного) аналізу:

• структурний аналіз активів. В процесі цього аналізу визначаються питома вага оборотних і необоротних активів; елементний склад оборотних активів; елементний склад необоротних активів; склад активів підприємства за рівнем ліквідності; склад інвестиційного портфеля тощо. Результати цього аналізу використовуються в процесі оптимізації складу активів підприємства;

• структурний аналіз капіталу. В процесі цього аналізу визначаються питома вага власного і позикового капіталу, що використовується підприємством; склад позикового капіталу, що використовується, за періодами його надання (коротко– і довгостроковий позиковий капітал); склад позикового капіталу, що використовується, за його видами (банківський кредит; товарний або комерційний кредит тощо). Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки ефекту фінансового левериджа (вплив на рівень рентабельності власного капіталу зміни співвідношення між власними та позиковими коштами, що використовуються підприємством), визначення середньозваженої вартості капіталу, оптимізації структури джерел формування позикових фінансових ресурсів тощо;

• структурний аналіз грошових потоків. В процесі цього аналізу у складі загального грошового потоку виділяють грошові потоки по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності підприємства; у складі кожного з цих видів грошового потоку більш глибоко структуруються надходження і витрати коштів, склад залишків грошових активів за окремими його елементах.

Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою. В процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. У фінансовому менеджменті найбільше розповсюдження отримали наступні види порівняльного фінансового аналізу:

• порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства і середньогалузевих показників. В процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення основних результатів фінансової діяльності даного підприємства від середньогалузевих з метою оцінки своєї конкурентної позиції по фінансових результатах господарювання і виявлення резервів подальшого підвищення ефективності діяльності;

• порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства і підприємств–конкурентів. В процесі цього аналізу виявляються слабкі сторони фінансової діяльності підприємства з метою розробки заходів щодо підвищення його конкурентної позиції на конкретному регіональному ринку;

• порівняльний аналіз фінансових показників окремих структурних одиниць і підрозділів даного підприємства (його „центрів відповідальності”). Такий аналіз проводиться з метою порівняльної оцінки і пошуку резервів підвищення ефективності фінансової діяльності внутрішніх підрозділів підприємства;

• порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) фінансових показників. Такий аналіз складає основу моніторингу поточної фінансової діяльності, що організовується на підприємстві. В процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення звітних показників від планових (нормативних), визначаються причини цих відхилень і вносяться рекомендації по коректуванню окремих напрямів фінансової діяльності підприємства.

Аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою. У фінансовому менеджменті найбільше розповсюдження отримали наступні групи аналітичних фінансових коефіцієнтів:

• коефіцієнти майнового стану підприємства;

• коефіцієнти ділової активності підприємства;

• коефіцієнти рентабельності підприємства;

• коефіцієнти фінансової стійкості підприємства;

• коефіцієнти оцінки ліквідності підприємства;

• коефіцієнти, що характеризують позицію підприємства на ринку цінних паперів.

Відносні показники майнового стану дають змогу визначити зміну частки обігових коштів у оборотних активах та у валюті балансу; частку коштів, інвестованих в основні засоби, у валюті балансу; рівень фізичного та морального зносу основних засобів, ступінь їх оновлення; частку фінансових (портфельних) інвестицій у валюті балансу; співвідношення обігових і необігових коштів.

Розрахунок, аналіз та оцінка коефіцієнтів ділової активності дозволяють визначити та охарактеризувати швидкість обертання активів та капіталу підприємства.