Тема 17. Фінансова санація та упередження банкрутства підприємства. Банкрутство підприємств
17.1 Суть та необхідність санації підприємств зі складним фінансовим станом
Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення чи лікування. У Фінансовому словнику санацію трактують як оздоровлення фінансового стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності*. Звичайно здійснюють санацію через структурну перебудову виробництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнення підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що с на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу, інші заходи.
Ряд іноземних економістів, спеціалістів з питань виведення підприємств з фінансової кризи дотримуються думки, що санація як економічна категорія виражає комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, організаційно-правового, виробничо-технічного, соціального характеру, які спрямовані на подолання фінансової кризи на підприємстві і відновлення чи досягнення його прибутковості і конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.
В Україні внаслідок недосконалого законодавства, відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами.
Тому особливе місце в процесі санації підприємств займають організаційні та техніко-економічні заходи поряд з заходами фінансово-економічного характеру. Мстою фінансової санації с покриття поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, покращення
* Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко T.C. Фінансовий словник. - Львів:
Видавництво Державного університету "Львівська політехніка", 1996. - С.264.
353
P.A.- Слав'юк
структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, для проведення заходів виробничо-технічного і організаційного характеру*. Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремого підприємства являє собою так звана "класична модель санації"", яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання у країнах з розвинутою ринковою економікою. У відповідності з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємств починається з виявлення і аналізу причин і факторів фінансової* кризи. На основі даних носіїв інформації (первісні бухгалгерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні і внутрішні фактори кризи, а також фінансового стану фірми, глибина кризи.
В межах санаційного аудиту здійснюється поглиблене вивчення фінансового стану на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Основними з них є показники платоспроможності, ліквідності, прибутковості тощо. Після отримання необхідних даних щодо фінансового стану підприємства і причини фінансової кризи робиться висновок про доцільність чи недоцільність санації даного суб'єкта господарювання.
Варто звернути увагу, що в економічній літературі з питань санації часто згадується концепція швидкого виявлення фінансової кризи і радикальних санаційних дій. Прихильники цього напряму (в основному економісти-практики) не враховують той факт, що в даному випадку не залишається часу для детального дослідження причин спаду і розробки оптимальної стратегії. На противагу цій точці зору більша група скономістів-теоретиків стверджує, що цейтнот у підготовці санаційної програми - основний фактор майбутніх невдач. Саме тому окремим аналітичним блоком у класичній моделі санації є формування стратегічних цілей і тактики.
Стратегія являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом оптимізації, координації і розподілу ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які забезпечили б компанії високий рівень рентабельності. Суть стратегії — вибір найкращих варіантів розвитку фірми і оптимізація політики капіталовкладень.
У відповідності з розробленою стратегією розроб-
*
Финансы предприятий. Тексты лекций /Под. ред. Поддсрегнна А. Н. Международный университет финансов. - К.,1998. - С.215.
354
Фінанси підприємств
-іяється програма санації, яка виражає систему запрогп хованих взаємопов'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх фінансових джерел і з врахуванням стратегічних цілей санації. В програмі фіксуються загальні принципові підходи до оздоровлення, які конкретизуються в проекті санації. В ньому повинні міститись тєхніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки і методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їх окупності, оцінка ефективності санаційних заходів, а також прогнозні результати реалізації проекту. Важливим компонентом санаційного процесу є координація і контроль за якістю реалізації запланованих завдань. Внутрішні контрольні органи повинні своєчасно виявляти нові санаційні резерви, а також підготовляти об'єктивні кваліфіковані рішення відносно ліквідації можливих перешкод під час проведення оздоровчих процедур. Суттєву допомогу при цьому може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує в собі інформаційну, координаційну і контрольну функції. Основним завданням санаційного контролінгу є ідентифіїсація оперативних результатів і підготовка проектів рішень відносно використання виявлених резервів і подолання додаткових труднощів*.
17.2. Оцінка внутрішніх і зовнішніх факторів фінансової неспроможності підприємства
Фактори, які можуть обумовити фінансову кризу на підприємстві, прийнято ділити на зовнішні чи екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства) і внутрішні чи ендогенні (які залежать від підприємства).
Основними екзогенними факторами кризи на підприємстві можуть бути:
спад кон'юнктури в економіці в цілому;
значний рівень інфляції;
нестабільність господарського (і особливо податкового)
законодавства;
нестабільність фінансового і валютного ринків;
Финансы предприятий. Тексты лекций. Под. ред. Поддерепіна А. Н. Международный университет финансов. - К., 1998. -С.219.
355
Р.А. Слав'юк
посилення конкуренції в галузі;
посилення монополізму на ринку;
дискримінація підприємств органами влади і управління;
політична нестабільність в країні місцезнаходження
підприємства чи в країнах підприємств-постачальників
сировини (споживачів продукції).
Основними ендогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:
відсутність стратегічної спрямованості дій підприємства;
дефіцити в організаційній структурі;
низький рівень маркетингу і втрата існуючих ринків збуту продукції;
незадовільне використання виробничих ресурсів;
непродуктивне утримання зайвих робочих місць. Типовими наслідками впливу вищенаведених факторів на фінансово-господарську діяльність підприємства є:
втрата клієнтів і покупців готової продукції;
зменшення кількості замовлень і контрактів зі збуту;
неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
збільшення собівартості і різке зниження продуктивності
праці;
збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і понаднормативні запаси;
виникнення внутрівиробничих конфліктів і збільшення
плинності кадрів;
збільшення тиску на ціни;
суттєве зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недо-
отримання виручки від реалізації продукції.
Рішення про проведення санації підприємства чи про його ліквідацію приймається на підставі висновків санаційного аудиту. Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення вірогідності їхньої звітності та обліку, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів еко-номіко-правового забезпечення підприємницької діяльності
356
Фінанси підприємств
юридичних та фізичних осіб. Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об'єктів та цілей проведення. Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він здійснюється на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Основна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства. Для досягнення цієї мети в процесі аудиту вирішуються такі завдання:
проводиться причишю-наслідковий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;
визначаться глибина фінансової кризи та можливості її подолання;
робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства
здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції;
робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання.
Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успіш- ї ного проведення фінансової санації. До загальних передумов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:
а) реальних можливостей збільшення виручки від реалізації, скорочення собівартості продукції і на цій основі досягнення майбутньої прибутковості фінансово-господарської діяльності;
б) реальних можливостей досягнення задовільної структури балансу;
в) реальних можливостей забезпечення стабільної ліквідності та платоспроможності.
Санаційно спроможним підприємство буде в тім разі, якщо продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації") буде- більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації. Оцінюючи санаційну спроможність % підприємства, виходять передовсім з його об'єктивних економіко-правових характеристик та показників. Суб'єктивна "моральна спроможність" та готовність власників підприємства та персоналу до кінця боротися за житія підприємства, як правило, відіграють незначну роль.
Санаційний аудит є дуже важливою складовою моделі
357
Р.А. Слав'юк
санації підприємства. Він включає ідентифікацію даних, експертизу, розробку висновків та рекомендацій.
Етапи та порядок проведення санаційного аудиту характеризуються відповідною структурно-логічною схемою (рис). У процесі поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств ва, що перебуває у фінансовій кризі, послідовно вирішуються такі завдання: оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки; визначення фази кризи; ідентифікації" причин кризи; виявлення факторів, які позигивно
Рис. Структурно-логічна схема проведення санаційного аудиту 358
Фінанси підприємств
чи негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підприємства; виявлення та систематизація "слабких місць" у діяльності підприємства; формулювання висновку про задовільну (чи незадовільну) структуру балансу та про платоспроможність (чи неплатоспроможність) даного суб'єкта господарювання; виявлення резервів та факторів потенційної беззбиткової діяльності.
Завершується аудит загальною оцінкою санаційної придатності з наступним прийняттям рішення про доцільність санації чи ліквідації підприємства.
Базою для проведення санаційного аудиту є вихідні дані про оперативне (фактичне) та стратегічне становище підприємства Джерела інформації, що використовуються в процесі санаційного аудиту, показано на рис. 11.4.
Поряд зі звітними бухгалтерськими даними для оцінки санаційної придатності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народне господарство в цілому, описовий матеріал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Треба зауважити, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного становища підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.