Тема 16. Страхування матеріальних активів підприємств і підприємницької діяльності

16.1. Особливості страхового захисту активів підприємств

Безперебійна виробнича діяльність значною мірою залежить від стану й збереження основних та оборотних фондів. Тому їх страховий захист набуває особливої ваги і є обов'язковим. Страхування активів підприємств регламентується Законом України "Про страхування"¹. Страхування матеріальних активів у державному секторі економіки України визначається Указом Президента України від 13 червня 1994 року № 293 "Про обов'язкове страхування майна державних підприємств і організацій" і Постановою Кабінету Міністрів від 26 березня 1995 року № 195 "Про затвердження положення про порядок і умови обов'язкового страхування майна державних підприємств і організацій".

Переоцінка основних фондів, яка періодично проводиться, встановлює сучасну (відновлювальну) вартість створених раніше фондів. У основу всіх страхових відносин покладено фактичну вартість основних фондів, що складається з первісної оцінки за вирахуванням зносу. Для оборотних фондів поняття зносу немає сенсу. Тому завдання відшкодування фактичних витрат вирішується шляхом страхування оборотних фондів за повною балансовою (інвентарною) оцінкою. Це стосується також страхування фондів обігу, основну частину яких складає готова продукція.

Державні підприємства, а також акціонерні товариства, які виникли на їх основі, можуть укладати різноманітні договори страхування. За основним договором підлягає страхуванню все майно, що належить підприємству: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, устаткування, транспортні засоби, риболовецькі та інші судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, товари, сировина, матеріали та інше майно. Підприємство має право страхувати будь-яку частину (групу) свого майна.' Додатковими договорами може страхуватися:

майно, одержане підприємством за договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймача) або прий няте від інших підприємств (організацій) та населення, для переробки, ремонту, зберігання, на комісію тощо;

³⁴⁰ ' Див. : "Урядовий кур'єр" від 07.11.2001 р. № 205.

Фінанси підприємств

майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках. Основні фонди, не передані в оренду іншим підприємствам та організаціям, можуть страхуватися окремо від іншого власного майна. Не виключається і страхування документів, грошей готівкою, цінних паперів. Не приймаються на умовах добровільного страхування будівлі, споруди та інші основні матеріальні активи, що знаходяться в зоні, де можливі повені, обвали чи інші стихійні лиха з моменту офіційного оголошення про таку загрозу. Окремими винятками можуть бути обставини, коли договір страхування поновлюється до кінця строку попереднього договору і в межах тієї частки вартості основних фондів, яку в договорі було зазначено. Для страхування матеріальних активів недержавних підприємств та організацій також укладається основний договір на власні основні та оборотні фонди і додаткова угода щодо прийнятого майна на зберігання, переробку тощо. Раніше згадувані винятки тут знову чинні. Крім них, не страхуються дамби і насипи (греблі), якщо вони не входять до єдиного комплексу з підприємством, штучні водойми, силосні ями, меліоративні споруди, дороги й майданчики з твердим покриттям для транспорту. Обов'язковою умовою страхування матеріальних активів суб'єктів недержавної форми власності є надання документів страховикам про належне їм право юридичної особи. Для сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання страхування поширюється практично на всі види основних і оборотних активів.

16.2. Страхова відповідальність та страхова оцінка майна підприємства

У випадку добровільного страхування основних і оборотних фондів суб'єктами різних форм власності в цілому застосовується однакова сукупність страхових ризиків та обсяг відповідальності. Відшкодовуються збитки в результаті пошкодження або загибелі майна від дій стихійних сил природи, припинення подачі тепла, стисненого повітря чи електроенергії, що викликане стихійним лихом, внаслідок аварій транспортних засобів, комунальних систем забезпечення промислових об'єктів. Капітальні споруди та інше майно є також застрахованим на той випадок, коли виникнення пожежі або загроза стихійного лиха

341

Р.А. Слав'юк

змусили власників розібрати його чи перемістити в безпечне місце. Тоді до суми сірахового відшкодування збитку включа-юіься вимушені витрати власника застрахованого майна на демонтаж устаткування, будівель, їхніх складових елементів, на транспортне перевезення, а потім на відновлення промислових об'єктів і підприємств, підготовку їх до нормальної експлуатації. За додатковим договором основні й оборотні активи можуть бути застраховані від крадіжки із застосуванням технічних засобів. Винятком може бути лише встановлена законодавством чи договором відповідальність транспортних організацій за пошкодження або загибель вантажу під час перебування його в дорозі. Якщо ті чи інші матеріальні активи використовуються для проведення експериментальних або дослідницьких робіт, а також експонуються на виставці, то дія договору страхування починається* з моменту переміщення їх з постійного місця знаходження до упакування з метою транспортування на місце випробування або експонування. У цьому разі дія договору страхування поширюється на період тимчасового складування (збереження), випробування чи експонування і зворотного транспортування на місце постійного знаходження. Не підлягають страхуванню та страховій відповідальності втрати, причиною яких є об'єктивні технологічні або природні процеси: збитки, завдані застрахованим товарам в результаті обробки їх термічним впливом з метою переробки сировини, готової продукції чи з іншою метою (дія на продукти харчування, наплавлення або гаряча обробка металів тощо).

Для оцінки основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу, а оборотних - за фактичною собівартістю (малоцінні та предмети, що швидко зношуються, - повністю). Експонати виставок, колекцій, антикваріату тощо страхуються за їхньою вартістю на основі поданих страхувальником документів або за їхньою експертною оцінкою. Для оцінки сільськогосподарської продукції власного виробництва застосовується її фактична собівартість, але не вища від державних закупівельних цін. Незавершене будівництво оцішосться за фактично здійсненими затратами фінансових, матеріальних і трудових ресурсів до моменту настання страхового випадку. Продукція, не доведена до готовності, страхується на основі вартості затраченої сировини, матеріалів, енергії та праці, здійснених до часу настання страхового випадку. Для визначення її величини використовуються затверджені ціни, норми та розцінки для даного виду робіт.

342

Фінанси підприємств

Складнішим, але й ефективнішим є страхування з умовою відшкодування втрат, віднесених до реальної (ринкової) вартості матеріальних активів на день їх пошкодження (загибелі). У цьому разі при укладанні договору страхування на рік необхідно за погодженням двох партнерів оцінити середній очікуваний індекс інфляції, який буде застосовуватись для страхової оцінки майна і встановлення страхових платежів. Можливе також використання умов укладення договору на річний строк, з періодичним коригуванням (перерахунком) страхових платежів, наприклад щоквартально. Застосування таких договорів означає, що і страховик, і страхувальник беруть на себе ризик переплатити або недоплатити залежно від частоти настання страхового випадку. Однак така ситуація не заперечує ймовірного характеру відносин.

Основою відшкодування збитків при пошкодженні чи загибелі матеріальних активів є виконання вимог системи пропорційної відповідальності. Зміст її полягає в тому, що при пошкодженні (загибелі) майна, яке належить страхувальнику, відшкодування встановлюється на той процент від величини збитків, на який воно застраховано, але в межах страхової суми. Разом з тим, якщо перевіркою буде встановлено заниження вартості матеріальних активів у договорі про добровільне страхування порівняно з фактичною сумою, то процент, на який вони були застраховані, відповідно зменшується.

Правила визначення страхового відшкодування майна, одержаного підприємством на умовах оренди, не відрізняються від тих, що застосовуються в таких випадках до власних основних та оборотних фондів. Це стосується і майна, прийнятого підприємством для переробки або ремонту, на збереження, перевезення, на комісію тощо. Якщо застраховані матеріальні активи пошкоджено або вони загинули внаслідок настання страхового випадку, але встановлено, що він стався внаслідок неналежного виконання на підприємстві правил пожежної безпеки, технології виробництва чи збереження основних та оборотних фондів, сума страхового відшкодування зменшується на 30%. При розрахунку ставок страхових об'єктів та умов страхування застосовуються різноманітні знижки, "націнки", пільги. Зокрема, у страхуванні матеріальних активів державних підприємств та організацій ставки диференційовано залежно від галузі, в якій діє страхувальник. Понижені страхові ставки тут застосовуються тоді, коли він бажає застрахувати все своє майно. У разі вибіркового страхування, коли підписується договір страхування частини майна,

343

Р.А. Слав'юк

ставки страхових платежів підвищуються.

Для страхування основних і оборотних фондів недержавних підприємств та організацій використовуються ставки, диференційовані за формами господарювання і видами матеріальних активів. Державним і недержавним підприємствам та організаціям, які страхували свої основні й оборотні фонди за повною страховою оцінкою і протягом декількох років не одержували страхового відшкодування, страхові тарифи зменшуються на деякий процент, що відповідає тривалості беззбиткового періоду. Певні знижки із суми нарахованих платежів надаються тим страхувальникам, застраховані об'єкти котрих (виробничі і складські приміщення, невиробничі будівлі й споруди) утримуються з виконанням вимог пожежної безпеки, викладених у нормативно-технічних документах. Не однакові ставки застосовуються у страхуванні майна релігійних організацій, музеїв, художніх галерей тощо, які розрізняються залежно від рівня поже-жобезпечності будівель.

Нерідко страхувальник підписує договір страхування різноманітних матеріальних активів, окремі з яких підлягають пільговому страхуванню. Тому загальна величина страхових внесків, що підлягають виплаті, розраховується на основі визначеної договором страхової суми, встановлених тарифних ставок та діючих пільг. Для більшості страхувальників встановлено порядок, згідно з яким при страхуванні матеріальних активів на період до дев'яти місяців щомісячні платежі обчислюються в розмірі 10% від ставки, а при страхуванні на 10-11 місяців застосовується річна ставка. У випадку укладення договору страхування на строк до одного місяця страхові платежі встановлюються як за повний місяць.

16.3. Страховий захист власників товарів при перевезенні вантажів

Перевезення матеріальних активів транспортними засобами може в окремих випадках призвести до збитків їхніх власників, що зумовлює необхідність страхування вантажів. Суб'єктами цього виду страхування можуть бути юридичні та фізичні особи, які є вантажовідправниками або вантажоодержувачами. Залежно від того, хто з них укладає договір страхування вантажів, визначаються умови переміщення їх, юридичні права й

344

Фінанси підприємств

обов'язки сторін. Передбачається можливість страхування вантажів на умовах відповідальності страховика "за всі ризики" і "без відповідальності за пошкодження".

Договір страхування "за всі ризики" означає відшкодування збитків від пошкодження чи повної загибелі всього або частини майна, що зумовлені будь-якими причинами (за винятком обумовлених окремо), а також витрати з рятування та збереження застрахованих товарів, з попередження подальшого пошкодження їх.

Не відшкодовують збитки, причиною яких були: військові конфлікти або їхні наслідки; страйки; конфіскація або арешт вантажу; наслідки ядерного вибуху чи застосування атомної енергії або радіоактивних матеріалів; невиконання однією із сторін правил переміщення та зберігання вантажів; порушення необхідних вимог з упакування вантажів; перевезення вантажів із пошкодженнями; у випадку пожежі при перевезенні чи вибуху вибухонебезпечних матеріалів, завантажених без дозволу страховика; при невідповідності вантажу за масою, комплектацією, іншими умовами, зафіксованими в договорі, при непошкодженій упаковці; при пошкодженні товарів гризунами, комахами, черв'яками; у випадку несприятливої дії температури, вологості повітря в трюмі судна; у випадку злипання, усихання або інших природних змін властивостей чи маси вантажу.

Згідно з умовами договору страхування "без відповідальності за пошкодження" відшкодовуються збитки, зумовлені повною загибеллю всього або частини вантажу, від стихійних лих, аварій чи зіткнення транспортних засобів. Сюди ж відносяться пошкодження його кригою, підмокання вантажу від забортної води, аварії при вантажно-розвантажувальних роботах, укладанні вантажу, прийомі судном палива. Страховому відшкодуванню підлягають також збитки внаслідок зникнення транспортних засобів, обґрунтовані витрати з гасіння пожежі, збереження вантажу та попередження його подальшого пошкодження.

У заяві про укладення договору страхування мають наводитись обов'язкові дані, що включають: точну назву; вагу вантажу; число, місяць; характер упаковки; дати і номери коносаментів (інших супроводжувальних при транспортуванні документів); вид транспорту (якщо перевезення здійснюється судном, то вказується його назва, тоннаж і рік побудови); спосіб транспортування (в контейнерах, на палубі, в трюмах, насипом тощо); порти (станції) відправлення, призначення й перевантаження за-

345

Р.А. Слав'юк

страхованих товарів з одного виду транспорту на інший; дату завантаження й відправлення вантажу; його вартість (страхова оцінка); умови страхування.

Страховик може підписувати договір після огляду вантажу і складання його опису, в якому вказується: найменування товару; кількість; марка; ціна; рік випуску (якщо це машина, верстат тощо); номер технічного паспорта й загальна вартість партії.

Якщо стануться істотні зміни в ступені ризику перевезення вантажу і це стане відомим страхувальнику, то він зобов'язаний сповістити страхову організацію. Йдеться про значну затримку відправлення вантажу, відхилення від обумовленого в договорі маршруту, зміну транспортних засобів, пунктів вивантаження чи перевантаження.

Одержавши повідомлення про нові обставини переміщень вантажів, страховик може переглянути умови страхування, зокрема вимагати підвищення страхових внесків. У разі відмови страхувальника від цього дія договору еірахування вантажу припиняється з моменту виникнення змін у ризику, а частина платежу за час, що залишився до закінчення його строку, повертається.

Залежно від типу транспортування й обсягу страхової відповідальності застосовуються різноманітні ставки. Береться до уваги також розміщення вантажу під час перевезення його на судні. Страховик може диференціювати ставки, враховуючи технічний стан транспортних засобів, віддаль і напрям переміщення вантажу та інші чинники.

Якщо укладається договір страхування з додатковою відповідальністю, то передбачаються індивідуальні тарифні ставки, рівень яких встановлюється залежно від конкретних властивостей вантажу та змісту додаткової відповідальності.

З настанням страхової події виникають відповідні обов'язки сторін, котрі підписали договір страхування. Зокрема страхувальник (якщо це можливо) повинен активно сприяти ліквідації наслідків страхового випадку та рятуванню пошкодженого вантажу і протягом доби після того, як йому стало відомо про страхову подію, сповістити про це страхову організацію. В свою чергу, вона не пізніше ніж через три дні повинна зайнятись складанням страхового акту і обчисленням величини збитку. Для цього застосовується принцип пропорційної відповідальності, а це означає врахування грошової оцінки загиблого вантажу або ступеня його пошкодження*.

* Більш детально про це питання див.: Заруба О.Д. Основи страхування. - К.: Знання,1998.

346

Фінанси підприємств

16.4. Встановлення величини страхового тагчфу

В основу страхового платежу покладено тарифну ставку, яку називають брутто-ставкою. У її структурі два основних елементи: нетто-ставка та навантаження. Кошти з нетто-ставки використовуються для утворення основної частини страхового фонду, а тому відіграють роль забезпечення виплат страхового відшкодування. За рахунок навантаження до нетто-ставки покриваються витрати на проведення страхових операцій. Питома вага навантаження в брутто-ставці залежить від специфіки конкретної страхової операції, форми та виду сграхування і, як свідчить міжнародна практика, коливається від 10 до 49%. За своєю фінансовою природою нетто-ставка пов'язана з ймовірністю заподіяння страхувальнику певного матеріального збитку, відображає обсяг страхової відповідальності страховика у разі страхування майна чи підприємницьких ризиків, для яких властиві декілька видів страхової відповідальності. Загальна нетто-ставка може складатися з суми кількох окремих нетто-ставок. Зазначимо також, що розмір нетто-ставки перебуває під впливом багатьох чинників, що відображають конкретні умови, в яких знаходиться застраховане майно, здійснюється виробництво, живе й працює людина.

Навантаження до нетто-ставки має бути достатнім для покриття таких складних витрат страховика: оплати праці співробітників страхової організації, затрат на рекламу, адміністра-тивно-господарських витрат (оренда приміщення, плата за комунальні послуги тощо), оплата послуг підприємств зв'язку, відрахування до резервних та інших фондів. Обсяг навантаження мусить бути достатнім і для формування прибутку страховика. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1994 року №358 "Про удосконалення механізму державного регулювання тарифних ставок у сфері страхування" норматив витрат на введення страхової ставки не може перевищувати:

з обов'язкового державного страхування - 6% від розміру

тарифу;

з обов'язкового страхування майна та відповідальності -

20% від розміру тарифу;

з обов'язкового особистого страхування - 15% від

розміру тарифу.

Для забезпечення зазначених вимог необхідна постійна робота з встановлення, уточнення та коригування страхових тарифів, а цс передбачає виконання деяких умов. Однією з них є підтримання еквівалентності інтересів страхових партнерів. Це

347

Р.А. Слав'юк

означає, що нетто-ставки мають якомога повніше відповідати ймовірності збитку, бо лише в такому разі кошти страховою фонду, одержані від страхувальників за тарифний період, будуть достатніми для страхового відшкодування.

Розміри тарифних ставок визначаються здебільшого в регіональних межах (на Україні цс Полісся, лісостепова зона, степова тощо) в середньому на 5 або 10 років. У регіональних межах має відбуватись і поверненість виплачених платежів у вигляді страхового відшкодування. Дотримання умов еквівалентності інтересів страхових партнерів відповідає перерозподільчій природі страхування, зміст якої - в замкнутому розподілі збитку одного застрахованого на всіх. Важливо забезпечити доступність розмірів страхових тарифів для якомога ширшої сукупності страхувальників. Якщо застосувати надмірно високі тарифні ставки, то вони можуть виявитись нереальними дтя багатьох суб'єктів внаслідок їхнього слабкого фінансового стану. Проте доступність тарифних ставок визначається, в першу чергу, числом страхувальників, а також кількістю застрахованих об'єктів. Однією з умов визначення розміру страхових тарифів є їхня стабільність за тривалий час. Саме незмінність тарифних ставок впродовж багатьох років посилює у страхувальників упевненість щодо фінансової стійкості страхової організації. Зрозуміло, що із зміною конкретних обставин проведення страхових операцій тарифи не можуть залишатись стабільними. Розширення обсягу сграхової відповідальності, якщо дозволяють діючі тарифні ставки, є також однією з умов встановлення певної величини тарифів. Дотримання її є пріоритетним напрямом у діяльності страховика з огляду на те, що чим значніший обсяг страхової відповідальності, тим повніше задовольняються інтереси страхувальників.

Визначення величини тарифної ставки мас величезне значення для забезпечення рентабельносгі страхових операцій і діяльності страховика в цілому. Адже останній здійснює виплати із страхового відшкодування, несе інші витрати, формує прибуток лише за рахунок страхових платежів.

При страхуванні відбувається замкнутий розподіл збитку між страхувальниками. Тому при встановленні величини нетто-ставки можна застосувати рівність

сп = св,

в якій СП - страхові платежі, що відповідають нетто-ставкам; СВ - обсяг страхового відшкодування. Розрахувавши праву частину рівності, одержимо шукану величину страхових платежів. Щоб визначити ймовірність втрати, 348

Фінанси підприємств

без якої неможливо розрахувати величину негго-ставки, і*еобхідно зробити деяке припущення. Нехай умовно вважається, що внаслідок кожного страхової о випадку, який фактично стався, знищується один сграховий об'єкт. Тоді ймовірність матеріальних збитків в . результаті цього залежить, насамперед, від ймовірності настання страхових випадків. Якщо визначиш приблизно їх кількість за тарифний період, то можна обрахувати і ступінь вірогідності настання них випадків. Ця величина являє собою відношення кількості страхових випадків до числа застрахованих об'єктів.

Розрахунковий показник рівня збитковості страхової суми показує ймовірність втрат страховика у вигляді тієї частки сукупної страхової суми, яка вибуває із страхового портфеля щорічно або ж за тарифний період залежно від настання страхових випадків та необхідності відшкодування збитків. Будучи вираженою у вигляді певної процентної ставки, зазначена частка є основою для встановлення нетто-ставки. В цілому рівень збитковості страхової суми як відношення деяких грошових показників залежить від дії різних чинників.

Вкажемо на основні з них: a - число застрахованих об'єктів одним страховиком; b - страхова сума застрахованих об'єктів; с - число фактичних страхових випадків; d - кількість пошкоджених (загиблих) об'єктів;/- сума страхового відшкодування; q - показник збитковості страхової суми.

Беручи до уваги дію зазначених чинників, можна обчислити три показники, які показують міру їхнього впливу на збитковість страхової суми.

Перший показник - (с: а) - показує частоту настання страхових випадків як відношення числа страхових випадків до кількості застрахованих об'єктів. Змістом його є процент аварійності засобів транспорту, травматизму людей, загибелі худоби тощо.

Другий показник (d : с) - визначає спустошеність від настання одного випадку шляхом віднесення числа постражда-лих об'єктів до кількості страхових випадків, що відбувалися. Цей показник інформує про число об'єктів, які потерпіли від настання одного страхового випадку: повені, землеірусу тощо.

Третій показник - (f: b) : (d: а) - характеризує відношення ризиків. Змістом його є відношення середнього страхового відшкодування за один постраждалий об'єкт до середньої страхової суми одного застрахованого об'єкта. Якщо було часткове пошкодження об'єкта, то цей показник свідчить про середній ступінь пошкодження одного об'єкта. При певному його зі.и-

349

RA. Слав'юк

женні досліджуваний показник характеризує перевищення великих ризиків у страховому портфелі над їхньою середньою страховою оцінкою. Якщо названі показники перемножити, то можна одержати синтетичний показник збитковості страхової суми:

Розрахунок нетто-ставок за кожним видом або одноразовим об'єктом страхування починається з визначення середнього показника збитковості страхової суми за тарифний період, тобто за 5 чи 10 років з врахуванням ризикової поправки. Для цього спершу будується ряд збитковості страхової суми і аналізується його тенденція. Залежно від одержаних висновків вирішується питання про величину ризикової поправки. Методика розрахунку обсягу навантаження до нетто-ставки спирається на встановлення фактичних затрат на утримання страхових організацій, котрі здійснюють вид страхування, за декілька попередніх років. Пояснюється це тим, що частка навантаження в брутто-ставці має тенденцію до зменшення, фактичні затрати на проведення відповідного виду страхування обчислюються за даними бухгалтерської та статистичної звітності. Після цього визначається їхня питома вага (в процентах) у сумі страхових платежів, які надійшли за той же період. Для обчислення навантаження необхідно встановити обсяги брутто-сгавки і нетто-ставки, різниця між якими буде відображати шукану величину. Обсяг брутто-ставки можна розрахувати, застосувавши формулу

де Н (%) - питома вага навантаження в брутто-ставці, яка встановлюється на основі розрахунку фактичних накладних витрат страховика за декілька попередніх років.

16.5. Страхові суми і страхові премії як об'єкт страхових відносин підприємства зі страховою компанією

Страховик несе відповідальність за договором в межах страхових сум у відповідності з конкретними правилами страхування.

Страхувальник при укладанні договору на термін більше 1 року має право на оплату страхової премії в два етапи з

350

Фінанси підприємств

врахуванням індексації (дисконтування), якщо вона перебільшує суму, встановлену страховою фірмою. У випадку несплати чергового внеску в строк договір страхування вважається перерваним, початковий внесок страхової премії не повертається.

За бажанням страхувальник може відновити договір, сплативши недоплату (неустойку) в розмірі 15% від повної суми страхової премії і неоплачені раніше внески.

При достроковому розірванні договору частка страхової премії може бути повернута за умови, що страхувальнику раніше не виплачувалися страхові суми за договором.

Розмір повернутої частини страхової премії буде визначатися за такою формулою:

де Пі - премія в розрахунку на рік за початковою сумою; К - коефіцієнт, що враховує пройдений термін дії договору в повних місяцях.

Таблиця коефіцієнтів

Термін, місяців	Кь Кг
1	0.2
2	0,35
3	0,5
4	0.6
5	0.65
6	0.7
7	0.75
8	0,80
9	0,85
10	0,90
11	0,95
12	1

В період дії договору страхувальник може внести зміни в розмір страхової суми, якщо це передбачено правилами.

де W- кількість повних місяців, що залишились до кінця договору; П„ П₂ - відповідно початковий і кінцевий розмір страхо-

351

При збільшенні страхової суми страхова премія з додаткового страхування розраховується:

Р.А. Слав'юк

вої премії.

Додатковий договір про зміну премії оформляється так, як і основний на бланку поліса.

При зменшенні страхової суми страхувальнику повертається частина (В) премії

де К2 - коефіцієнт, що враховує термін з моменту зменшення страхової суми до моменту закінчення договору страхування.

16.6. Порядок укладання і дії договору страхування

Договір укладається на основі усної чи письмової заяви страхувальника і необхідних документів. Страховий поліс вручається страхувальнику відразу після оплати страхової премії. Договір вступає в силу:

при оплаті страхової премії готівкою - з моменту підписання договору обома сторонами;

при безготівкових операціях - з моменту, вказаного в полісі, але не раніше 24 годин з дня списання коштів з поточного рахунку страхувальника.

Дія договору закінчується о 24-й годині того дня, який вказано в полісі, як день закінчення договору.

При настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний:

Здійснити необхідні заходи для недопущення додаткових

збитків. • Протягом обумовленого терміну повідомити страховика. Подати заяву з проханням відшкодувати збитки. Надати всю необхідну інформацію.

Якщо не настав страховий випадок, за згодою сторін повертається частина страхової премії пропорційно до суми процентів за користування кредитом.

.Якщо страхувальник уклав два договори на страхування вантажу і за ними не проводились виплати, то загальна сума страхової премії для нового (третього) договору знижується на 10° о і далі на 10% за кожний наступний договір, але не більше 30% при відсутності виплат.

Якщо протягом терміну дії договору страхування з терміном не менше року не проводились виплати страхового по-критгя, то після закінчення договору повертається до 50% від суми внесеної страхової премії.

352

Фінанси підприємств