Тема 15

НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ Й РЕВІЗІЇ

15.1. Методика викладання курсу "Контроль і ревізія"

Наука — сфера людської діяльності, функція якої — вироблення й теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості; включає як діяльність щодо одержання нових знань, так і її результат — суму знань, які лежать в основі наукової картини світу.

Безпосередня мета науки — опис, пояснення, передбачення про­цесів і явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі законів, що відкриваються нею.

Система наук умовно поділяється на природничі, суспільні й технічні. Наука впливає на всі сфери суспільства. Економічна наука — складова суспільних наук, охоплює управління суспільним вироб­ництвом, економіку галузей народного господарства.

Економічний контроль є системою економічних знань і слугує засобом виявлення й ліквідації диспропорцій у розвитку суспіль­ства. Економічний контроль тісно пов'язаний з управлінням, обліком, аудитом, правом, менеджментом, маркетингом, економічним аналізом тощо. Економічний контроль, виявляючи диспропорції у суспільстві, зорієнтований на профілактику (попередження) негативних явищ і раціональне використання ресурсів держави.

Курс "Контроль і ревізія" як наукова й навчальна дисципліна — це система спеціальних знань про принципи і методи вивчення законності, достовірності й економічної доцільності господарських і фінансових опе­рацій та процесів підприємств на основі використання обліково-фінан­сової, нормативної, звітної та іншої економічної інформації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об'єктів контролю.

Необхідність підвищення рівня економічної освіти в Україні по­требує розробки стратегії і тактики викладання економічних дисциплін.

Основною метою економічної освіти можна вважати формування економічного мислення, а її результатом — економічно обґрунтовану практичну діяльність.

У практиці викладання економічних дисциплін важливо не тільки розкрити зміст економічних категорій та концепцій, а й знайти ефективні форми знань, домогтися їх засвоєння на рівні мислення та поведінки людини.

Вибір методичних засобів навчання — це досить складна пробле­ма. Активізація методики викладання економічних дисциплін, у тому числі контролю і ревізії, — не мода, а об'єктивна необхідність, що випливає зі специфіки сучасного стану розвитку економічних дисциплін. Фахівці у галузі педагогіки вищої школи і зокрема у галузі економіч­ної освіти рекомендують приділяти більше уваги ігровим формам про­ведення занять з тим, щоб сформувати основи економічного мислення і закріпити їх на рівні професійної та побутової поведінки.

Викладач курсу "Контроль і ревізія" повинен знайти методичні прийоми з тим, щоб озброїти студентів міцними теоретичними знання­ми і практичними навичками, передати їм певний досвід етики підприєм­ницької діяльності. Студенти беруть активну участь у навчальних ділових і ситуаційних іграх, пишуть курсові, контрольні, дипломні, ма­гістерські роботи, наукові реферати, виступають з доповідями на нау­кових студентських конференціях, науково-практичних конференціях з питань обліку, контролю, аудиту і аналізу.

Методика викладання курсу "Контроль і ревізія" — це особли­ва система засобів, що спирається на досконале знання курсу. Ви­кладання — це процес передачі знань однією особою (викладачем) іншій (студенту).

Але, на жаль, не всі студенти виявляють бажання отримати ці знання. Тому викладач повинен аналізувати хід процесу навчання. З метою зацікавлення студентів на лекціях, семінарських і практичних заняттях лектор використовує наочні посібники, таблиці, малюнки, схеми, комп'ютерну техніку тощо. Викладання будь-якої навчальної дисципліни — це не формальний процес. Щоб зацікавити студентів, викладач сам має бути цікавою людиною, майстерно володіти своєю професією, цікавитися кращим досвідом викладання як своєї, так і інших навчальних дисциплін, постійно і уважно аналізувати свою практику роботи зі студентами.

Д.І. Менделєєв казав: "Тільки тоді, коли людина, що володіє знан­нями, спробує передати їх іншим, тоді, і тільки тоді, вона по-справжньому зрозуміє, що таке трудність, складність".

Викладання — складна й важлива справа, якої нам треба навча­тися. Якби Вам прочитали на однакову тему лекцію кілька викла­дачів, Ви впевнилися б у тому, що цікавість і змістовність лекції залежать не стільки від навчального матеріалу, скільки від способу, методики його викладання. Студенти, магістранти повинні виховати в собі здатність до сприйняття нового, бо ніколи без цього не можна стати добрим фахівцем.

Методика — це технологія організаційної й пізнавальної діяль­ності студентів.

Після завершення вивчення педагогічного курсу студент (магіст­рант) повинен уміти:

— підготувати й провести заняття з курсу;

— організувати умови для самостійної роботи слухачів (студентів) з навчальним матеріалом;

— контролювати й оцінювати знання слухачів (студентів) з предмета.

Відомо, що кожній людині, крім певних професійних знань, умін­ня виконувати певну роботу, потрібен характер. Так, випускнику ви­щого економічного навчального закладу потрібні не тільки економічні знання, а й певні підприємницькі риси характеру, морально-етичні принципи. Але виховати людину набагато важче, ніж дати їй знан­ня. Викладач може лише вказати студенту напрям духовного і мо­рального розвитку людини.

На заняттях з економічних дисциплін (обліку, контролю, аудиту, аналізу тощо) студенти мають переконатися, що економічний успіх і високі моральні принципи завжди крокують поруч. В економічному навчанні є актуальним виховання кожної людини за формулою: інте­лект + чесність + характер.

Викладачу бажано знати багато відповідних ситуацій і прикладів (особливо з реального життя підприємців) і вміти правильно їх вико­ристовувати в процесі економічного навчання.

' Сучасна філософія підприємництва ґрунтується на демократичних методах управління, тому що в усьому світі зрозуміли: неможливо при­мусити працювати творчо. Є тільки один вихід: створювати умови для творчої роботи. Підготовка сучасного викладача економічних дисциплін вимагає від цього справжнього розуміння процесу створення (формуван­ня) економічного мислення та методичних особливостей викладання.

Викладачеві важливо з'ясувати сучасну філософію освіти в сім'ї, школі, вищому навчальному закладі та на роботі, специфіку вирішен­ня проблем економічної освіти.

Мета викладача економічних дисциплін є створення навчальних і творчих умов для розвитку економічного способу мислення та пове­дінки, що ґрунтується на конкретній системі економічних понять, концепцій тощо. Рівень їх засвоєння залежатиме від освітнього за­кладу (школи, коледжу, вищого навчального закладу) чи виду навчан­ня (набуття нової кваліфікації, курси підвищення кваліфікації тощо).

Для цього кожний викладач повинен бути носієм економічної культури, мислення і поведінки, мати бажання навчати інших і зна­ти, які знання подавати у якій методичній формі. Для цього слід створити концепцію економічної освіти. Якщо ми розучимося вихо­вувати наших дітей, ми загинемо як нація.

Одним із найважливіших моментів організації підготовки фахівців у галузі економіки є відповідність педагогічної науки реаліям життя, правомірність прямого перенесення наукових принципів і законо­мірностей у площину практичної діяльності.

Важливим засобом виховання є лекція. Лекція (від лат. Іекііо — читання) — публічний виступ з певного питання, виклад програм­ної теми навчального предмета або проблеми.

У чому полягає суть методики підготовки лекцій з економічних дисциплін?

Спочатку зазначимо позитивні сторони лекції.

1. Лекція (порівняно з підручником) має значно більші можли­вості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень.

2. Живе слово, інтонація, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача.

3. Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.

4. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.

5. Лекція дає можливість значно економити час слухачів (сту­дентів, магістрантів): за дві академічні години слухач отримує інформа­цію, на пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Лек­ція активізує й самого викладача. Живий контакт викладача зі слуха­чами (з аудиторією) є неодмінною умовою продуктивного викладання.

6. Лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Позитивні якості лекцій не забезпечуються автоматично. Коли викладач десятки років читає за давно вже пожовклими конспекта­ми, слухач матиме стільки ж можливостей дізнатися про новітні до­сягнення науки і техніки, скільки сліпий про довколишні краєвиди. Коли викладач занадто самозакоханий і не цікавиться постійно ро­ботою своїх колег, він може читати те, що вже давно висвітлено іншими, в інших курсах. Його лекції будуть декларативними, дале­кими від істини.

Викладач повинен уміти:

— чітко визначити мету викладання курсу "Контроль і ревізія";

— розробити взаємозв'язок тем та розділів (модулів) курсу;

— розробити і затвердити типову та робочу програми курсу;

— підготувати плани семінарських і практичних занять, навчальні й тестові завдання, завдання для індивідуальної роботи та завдання для самостійної роботи студентів;

— визначити обсяг основних знань та навичок з кожної теми;

— допомогти студентам засвоїти навчальний матеріал.

Оцінюючи методику викладання, необхідно звернути увагу на струк­туру лекції, вміння викладача глибоко і зрозуміло викласти матеріал, використати наочні посібники й технічні засоби навчання, пробудити інтерес та активізувати пізнавальну діяльність студентів, увійти в кон­такт з аудиторією, сподобатися студентам манерою поведінки тощо.

Справжній викладач постійно готується до лекції, розробляє кон­спект, враховує міжпредметні зв'язки, можливі запитання студентів, розвиває своє ораторське мистецтво.

Пам'ятайте! Основні терміни й поняття з контролю і ревізії ("еко­номічний контроль", "фінансовий контроль", "індукція", "дедукція", "моделювання", "абстрагування", "органолептичні прийоми контро­лю", "зустрічна перевірка", "контрольний обмір" тощо) сприймаються та засвоюються досить легко, якщо наявні чітка наукова аргумента­ція, доступний виклад, добре продуманий розподіл за розділами та темами, зручний та інформативний ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, малюнки тощо).

Для закріплення знань у кінці кожної теми можна дати комп­лекс основних питань з теми. Крім того, викладач у кінці теми фор­мулює основні положення і висновки, наводить приклади з повсяк­денного життя, різні розрахунки і вправи.

Краще писати тези лекції короткими фразами і наводити якнай­більше цікавих життєвих прикладів. Ніколи не копіюйте навіть найблискучішого викладача. Будьте самим собою. Ніколи не хизуйтеся своєю педагогічною майстерністю.

Разом з тим викладач не повинен упадати перед студентами.

Для аналізу лекції слід відповісти на такі запитання:

— чи досягнуто мети заняття;

— які виникли труднощі й чому, чи вдалося їх подолати;

— які методичні можливості не вдалося використати. Головне в лекції:

— початок;

— вміння просто пояснити складне поняття;

— закінчення лекції (контроль, тест);

— вміння ставити запитання.

Розумний відрізняється від мудрого тим, що перший завжди знахо­дить вихід із складних ситуацій, а другий не потрапляє в такі ситуації.

У порядку самоаналізу або аналізу лекції іншого викладача спро­буйте відповісти:

— чи не забагато я даю матеріалу;

— чи має ця інформація зв'язок із життям, з економічною реаль­ністю ринкових відносин?

Слід навчитись розробляти конспекти-схеми. Конспект-схема — це "канва" знань, які студент вже має в певній галузі. Конспекти-схеми можна використовувати у вигляді додаткового матеріалу, малю­вати на дошці або проектувати на епідіаскопі, зняти на слайди тощо.

Щоб уникнути формалізму, конспекти доцільно переглядати, до­повнювати.

Принципи самооцінювання лекції:

а) знання фактичного матеріалу;

б) вміння володіти увагою студентів;

в) манера та стиль викладання;

г) зовнішній вигляд викладача;

д) культура мовлення.

Використання ділових ігор дає змогу зменшити час вивчення дис­ципліни на ЗО—50 %.

Ідея ділових ігор у 50-х роках зародилась у США. Ділові ігри застосовувались в основному для навчання студентів-економістів або майбутніх керівників фірм.

Аналізуючи ділову гру, з'ясуйте:

— кому це буде цікаво;

— як роз'яснити завдання гри;

— як підвести підсумки;

— хто був лідером і чому.

З курсу "Контроль і ревізія" можна провести ділову гру, напри­клад, за темою "Розрахунки з підзвітними особами".

Організувати гру можна так. Групу студентів ділять на три підгру­пи: "Командировочні особи", "Бухгалтери", "Ревізори". Всім студентам роздають на руки бланки авансових звітів і підготовлену умову завдан­ня (щодо добових, проїзних, квартирних). Умова завдання для всіх од­накова. Для вирішення ділової гри виділяється одна пара (80 хвилин).

Всі студенти самостійно розв'язують завдання протягом 60 хви­лин, тобто складають авансові звіти.

Через 60 хвилин викладач забирає в "командировочних осіб" аван­сові звіти й передає "бухгалтерам", авансові звіти "бухгалтерів" пере­дає "ревізорам", а авансові звіти "ревізорів" перевіряє сам. Така взаєм­на перевірка правильності складання авансових звітів триває 15 хви­лин. Протягом 5 хвилин, що залишилися, один із "ревізорів" допові­дає про результат, який зіставляється з наперед підготовленим конт­рольним результатом викладача.

Сума витрат на відрядження має бути в усіх однакова, тобто відповідати контрольній сумі, визначеній викладачем.

Таким чином, всі студенти були перевірені на предмет засвоєння знань з обліку і контролю розрахунків з підзвітними особами, викла­дач виставляє їм оцінки у своєму журналі.

15.2. Наукова організація праці в контрольно-ревізійному процесі

Входження України до світового співтовариства з врахуванням ринкової орієнтації вимагає кардинальних змін в управлінні еконо­мікою, у тому числі в системі контролю і ревізії. Дедалі більш очевидним стає глибокий взаємозв'язок економічних та психологічних ас­пектів у сфері людської діяльності.

Потік науково-технічної інформації істотно позначається на діяль­ності ділової людини. Вона завжди повинна йти в ногу з часом, знати останні досягнення науки і техніки, передові системи управління еко­номікою, найновіші методи діловодства, вільно орієнтуватися в лави­ноподібному потоці інформації.

Реалізація цього завдання можлива шляхом вироблення у реві­зорів вміння самостійно здобувати інформацію, добирати найцінніші й найнеобхідніші відомості для участі в суспільному житті, для викорис­тання набутих знань у професійній діяльності. Фахівцями можна на­звати тих, хто володіє знаннями, навиками і досвідом певної діяльності.

Запровадження наукової організації праці (НОП) у контрольно-ревізійну роботу зумовлене потребою удосконалення фінансово-гос­подарського контролю.

Для впровадження НОП у контрольно-ревізійну роботу слід до­слідити характер технології контрольно-ревізійного процесу й здійснен­ня його процедур на окремих етапах ревізії. На цій основі базується принцип концентрації і спеціалізації контролю. НОП у контрольно-ревізійній роботі є сукупністю заходів, здійснюваних на підставі вико­ристання технічних засобів, зокрема, комп'ютерної техніки, доскона­лих прийомів і способів інвентаризації і ревізії, вигідних умов праці під час їх проведення.

НОП має охоплювати весь спектр контрольно-ревізійної діяль­ності при мінімальних затратах на утримання ревізійного апарату, підвищення продуктивності праці ревізорів та зміцнення трудової дисципліни. Мають бути забезпечені оперативність, об'єктивність і точність контрольно-ревізійної роботи. Проведення ревізії здійснюється за попередньо складеною програмою з врахуванням спеціалізації ре­візорів за галузями діяльності й кооперації їх спільних дій. Предмет­ний поділ праці ревізорів доповнюється функціональним. Предмет­ний поділ праці передбачає закріплення за ревізором однорідних діля­нок фінансово-господарської діяльності (наприклад, ревізія необорот­них активів, запасів, коштів, розрахунків, власного капіталу, витрат, результатів діяльності).

Функціональний поділ праці передбачає доповнення предметно­го конкретизацією функцій кожного ревізора, тобто за кожним реві­зором закріплюються однорідні об'єкти (виробничий цех, магазин, гуртівня тощо).

Важливо правильно розподілити обов'язки між членами брига­ди, скласти індивідуальні графіки (програми) із зазначенням у них конкретних видів роботи (ревізійних процедур) і визначити по­слідовність дій ревізорів з метою усунення дублювання.

Слід координувати ключові різновиди контролю (рис. 15.2.1).

ГК — контроль, здійснюваний громадськими інститутами (громадський кон­троль); ДК — контроль, здійснюваний органами державної влади (держав­ний контроль); МК — контроль, здійснюваний органами місцевого самовря­дування (муніципальний контроль); 1 — точка координації громадського та державного контролю; 2 — точка координації громадського та муніципаль­ного контролю; 3 — точка координації державного та муніципального конт­ролю; 4 — точка координації громадського, державного та муніципального контролю

Одним із основних питань наукової організації праці є правиль­на організація робочого місця ревізора, створення сприятливих для виконання контрольних функцій умов. Творчій діяльності ревізорів сприяють здоровий клімат у колективі: погодженість дій, взаємна повага, доброзичливе ставлення один до одного.

Наукова організація праці в контрольно-ревізійній діяльності охоплює низку заходів щодо поліпшення умов інтелектуальної праці з метою забезпечення здоров'я працівників сфери контролю. Для цього слід використовувати передові методи науки й техніки, що забезпечують найбільшу ефективність за найменших затрат розумо­вої праці. Ревізор повинен постійно підвищувати свій професійний рівень і піклуватися про престиж своєї професії.

Наукова організація праці контрольно-ревізійних працівників передбачає безперервний процес удосконалення організації їх праці, забезпечення найбільш ефективної їх діяльності на основі досягнень науки, техніки і передової практики.

Важливою ланкою НОП є науково обґрунтоване вирішення питань підготовки, підбору і розстановки кадрів контрольно-ревізійного апарату.

Застосування прогресивних способів і прийомів праці ревізорів дає змогу розробити найбільш раціональні її форми: науково обґрун­товані норми затрат часу на здійснення окремих ревізійних процедур, використання комп'ютерної техніки на трудомістких ділянках конт­рольно-ревізійного процесу, зокрема, під час оформлення результатів ревізій.

В умовах ринку результати ревізії широко використовуються для прогнозування фінансово-господарської діяльності та визначення пла­тоспроможності, фінансової стабільності підприємств, їх конкуренто­спроможності та здатності запобігти банкрутству.

Інтелектуальні можливості ревізорів мають бути спрямовані на розвиток бізнесу, підвищення рівня підприємницької діяльності, роз­виток ринкових відносин, на найбільш ефективне використання ма­теріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Особливістю діяльності ревізора є її профілактичний характер, виховний вплив, що виявляється через пропаганду правових і еконо­мічних знань, роз'яснення положень Законів України, постанов Вер­ховної Ради, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств, положень, інструкцій та інших нормативно-правових актів.

У теорії і практиці ревізії важливе місце займає професійна ети­ка, яка включає низку принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов'язків (рис. 15.2.2.).

Професійна етика ревізора — це сукупність обов'язків і норм поведінки, які підтримують його моральний престиж у суспільстві. Ревізор покликаний дотримуватись високих моральних принципів та правил культури поведінки.

Під час ревізії інколи посадові особи підприємства намагаються приховати факти корисливих злочинів. У таких випадках можуть виникати конфліктні ситуації. І тут у пригоді будуть ділова розмова, стримування емоцій, терплячість, вміння слухати співрозмовника. Це дає змогу ревізору правильно оцінити викладені факти і думки та зробити процес спілкування корисним і результативним. Тобто реві­зору слід поводитись тактовно, просто, з гідністю, без зарозумілості, бути спостережливим й інтуїтивним, принциповим і компетентним, правильно й аргументовано оцінювати виявлені факти.

З метою зацікавлення ревізорів у підвищенні якості ревізій доціль­но застосовувати матеріальні й моральні форми заохочення.

Запитання для самоконтролю

1. Якими методичними прийомами викладання повинен воло­діти викладач курсу "Контроль і ревізія"?

2. Які технічні засоби навчання може використати викладач на лекціях і практичних заняттях з курсу "Контроль і ревізія"?

3. Які якості повинен мати викладач для забезпечення випус­ку висококваліфікованих спеціалістів з обліку і аудиту?

4. Які програми курсу розробляє викладач?

5. Які є принципи самооцінювання лекції?

6. Чи потрібно використовувати на заняттях ділові ігри й ситуаційні завдання? Що це дає студентам?

7. Як Ви розумієте наукову організацію праці ревізорів?

8. Назвіть основні принципи професійної етики ревізора.