- •I. Система виховання, психолого-педагогічні проблеми особистості і колективу у зс України. 8
- •1.Загальні положення 68
- •III. Організація виховної роботи у підрозділі. 89
- •Конституція україни
- •Розділ 4. Верховна Рада України
- •Розділ 5. Президент України
- •Глава 1.
- •Про Концепцію виховної роботи у Збройних та інших військових формуваннях України
- •1. Передумови розроблення Концепції
- •2. Мета Концепції
- •3. Основний зміст та принципи виховної роботи.
- •4. Організація і керівництво виховною роботою.
- •2. Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України та її методологічне значення.
- •3. Структура виховної роботи в частині, підрозділі.
- •Особистість військовослужбовця та його індивідуальні особливості
- •1. Психологічна структура особистості, як основа індивідуальної роботи з військовослужбовцями.
- •2. Військовослужбовець як об'єкт вивчення.
- •Принципи та методи індивідуальної виховної роботи.
- •Форми вивчення особового складу.
- •3. Основні етапи вивчення індивідуальних особливостей воїна
- •Програма вивчення особистості воїна.
- •1. Загальні відомості про воїна
- •Психологія військового колективу, її вплив на боєздатність військових підрозділів.
- •1. Психологія військового колективу.
- •Військовому колективу притаманний ряд специфічних особливостей:
- •2. Колективна думка і її особливості.
- •3. Колективні настрої та традиції.
- •Дослідження суспільної думки в підрозділі.
- •1. Офіцерські Збори, як виразник суспільної думки. Основні положення, склад і структура.
- •2. Вимоги до організації і здійснення психологічних досліджень.
- •Розвідувальне дослідження (експрес-опитування).
- •Оформлення анкети:
- •3. Вивчення суспільної думки в ході навчального процесу.
- •Питання для самоконтролю.
- •II. Командир - організатор виховної роботи у підрозділі Єдиноначальність та культура взаємовідносин військовослужбовців
- •1. Командир – організатор виховної роботи в підрозділі.
- •2. Кодекс честі офіцера і вимоги до офіцерських кадрів.
- •1.Загальні положення
- •2. Моральні основи кодексу честі офіцера
- •2.1 Батьківщина
- •3. Військові традиції
- •4. Взаємини офіцера з іншими військовослужбовцями
- •4.2 Взаємини з підлеглими
- •5. Відповідальність за порушення кодексу честі офіцера.
- •3. Конфліктні ситуації і шляхи їх подолання.
- •1. Якщо стало відомо про предпосилки до конфліктної ситуації, то необхідно:
- •2. У випадку коли інформація про наявність протиріч у міжособистістих (міжгрупових) взаємовідносинах воїнів потрапила на стадії конфлікту що вже почався, необхідно:
- •Індивідуальна виховна робота, її планування та проведення
- •1. Індивідуальний підхід у вихованні військовослужбовців.
- •2. Складові системи індивідуально-виховної роботи.
- •Питання для самоконтролю.
- •III. Організація виховної роботи у підрозділі. Система виховної роботи у підрозділі.
- •1. Методологічні основи виховної роботи у Збройних Силах України
- •2. Закономірності, принципи та основні напрямки виховної роботи, її сутність і зміст
- •3. Правове виховання військовослужбовців
- •Організація та проведення гуманітарної підготовки у підрозділі
- •1. Вимоги Міністра оборони України, Начальника Головного управління виховної роботи м.О. України та основні елементи системи керування гуманітарною підготовкою у зсу.
- •Основні елементи системи керування гуманітарною підготовкою у збройних силах україни.
- •Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006-2011 роки
- •Додаток до директиви Міністра оборони України
- •2. Основні напрямки та головні завдання гуманітарної підготовки в Збройних Силах України.
- •Організація та методика проведення гуманітарної підготовки в збройних силах україни.
- •Особливості проведення гуманітарної підготовки з різними категоріями військовослужбовців.
- •Взаємозв'язок гуманітарної підготовки, бойової підготовки та виховного процесу.
- •Технічні засоби навчання та їх використання у виховній роботі.
- •1. Матеріальне забезпечення виховної роботи. Забезпечення військових частин та підрозділів культурно-просвітницьким майном.
- •Порядок відпуску (видачі), одержання і передачі культурно-просвітницького майна.
- •Організація експлуатації, збереження і ремонту культурно-просвітницького майна.
- •Забезпечення армії і флоту газетами, часописами і літературою
- •2. Технічні засоби навчання. Застосування технічних засобів навчання у системі гуманітарної підготовки.
- •1. Класифікація технічних засобів.
- •Основні вимоги щодо використання технічних засобів та їх застосування у виховному процесі.
- •2. Підготовка матеріалу, що використовується:
- •3. Підготовка обраної апаратури:
- •4. Розподіл інформаційного навантаження за часом:
- •5. Коментар при застосуванні технічних засобів:
- •Виховання в процесі навчання та при несенні служби.
- •Виховання при вирішенні завдань спеціальної підготовки
- •Організація виховної роботи в період виконання завдань вогневої підготовки та бойових стрільб
- •Виховна робота при експлуатації озброєння і техніки
- •Загальна характеристика та особливості несення вартової та внутрішньої служби. Зміст та організація виховної роботи по забезпеченню вартової і внутрішньої служби та боєвого чергування
- •2. Виховна дія на воїнів військового побуту та культурно-просвітницька робота.
- •1. Основні форми і види культурно-масових заходів, методика їх проведення.
- •Виховна робота у бойовій обстановці.
- •1. Вимоги сучасного бою до якостей воїна.
- •2. Основні напрямки планування та організації виховної роботи по підтриманню високої бойової готовності підрозділу.
- •5. Оперативно-тактичними вміннями всіх командирів інстанцій.
- •6. Розвинутим колективним мисленням всіх членів бойового колективу.
- •7. Навичками до активних, ініціативних, самостійних, творчих бойових дій.
- •Питання для самоконтролю.
- •Інформаційно-методичне забезпечення
2. Колективна думка і її особливості.
Одним з структурних компонентів психології військового колективу є колективна думка.
Колективна думка - це система раціонально-оцінюючих стереотипів, що поділяються членами колективу, мають нормативний вплив, значну спонукальну силу. Роль колективної думки досить велика. Вона виконує важливу соціальну функцію - контролює, направляє, коригує вчинки і поведінку людей. Колективну думку можна розглядати як канал зворотного зв'язку і як дуже важливе для особистості джерело соціально-психологічної інформації від безпосереднього оточення, середовища. Воно інформує людину про реакції на її дії та вчинки з боку інших людей і тим сприяє прийняттю адекватних рішень. Отже особистість у взаємодії з колективом виступає як саморегулююча система.
Група здійснює по відношенню до особистості певні соціальні функції. Вона безперервно спів ставляє поведінку кожного члена з системою норм, що існують всередині групи, і виражає результати своїм відношенням до людини в колективі, яке може виражатися у вигляді:
оцінки;
похвали;
схвалення;
осудження;
догани.
У цих формах виражаються не лише ідеї, погляди, але й воля і почуття маси людей. Колективна думка поєднує в собі і переконання, і навіювання, і психологічне примушення.
Слід враховувати, що одні воїни оцінюють вчинки товаришів з врахуванням норм і правил суспільства, ряд інших - користується обивательськими критеріями.
Тому є дві колективні думки:
офіційна;
внутрішня, кулуарна, більш дієздатна, глибоко захована в міжособистicних відношеннях.
Велика сила колективної думки зумовлена її особливостями:
Категоричність колективної думки;
Оперативність реакції на події;
Велика динамічність суспільної думки;
Носить публічний характер, її не можна сховати:
Авторитетність колективної думки;
Незаперечність оцінюючих суджень.
Колективна думка торкається почуттів, які в свою чергу породжують активне прагнення до самовдосконалення. Сила оцінюючих суджень пояснюється нерідко тим, що раз виникнувши і закріпившись, вона перетворюється в певні стереотипи, стандарти. Подібні штампи в колективній думці тримаються досить довго. Тоді вони сприймаються на віру.
Враховуючи динамізм колективної думки необхідно постійно аналізувати її, визначити тенденцію розвитку.
Етапи розвитку колективної думки.
Перший етап. Суспільна думка народжується в сфері індивідуальної свідомості. Особистість отримує, оцінює і переживає інформацію. На цій стадії колективна думка носить дифузний характер.
Другий етап. Люди обмінюються почуттями, поглядами, оцінками. Думка переходить індивідуальні межі, починається процес становлення групової, а потім колективної думки. Офіцер дуже уважно слідкує за розвитком колективної думки, бо різні думки об’єднуються навкруги основних точок зору. Думка набуває поляризованого характеру. Небезпека поляризованої думки полягає в тому, що коли вона стає діаметрально протилежною, колектив розбивається на дві мікрогрупи, які можуть конфліктувати.
Третій етап. Формується колективна думка, саме така єдина думка зміцнює колектив, об'єднує людей в діях. Виходячи з феномену психічної інерції, відомо, що той, хто перший доповів інформацію, легше формує колективну думку.
Інформація повинна бути оперативна, достовірна, змістовна, авторитетна, безперервна, йти по ділових каналах.
Якщо інформація запізнюється, то на другому етапі офіцеру тяжче змінити невірні судження.
Для аналізу колективної думки можуть використовуватись різні методи. Це можуть бути: письмові опитування; особисті бесіди; інтерв'ю; тестування.
Висновки-рекомендації командиру взводу стосовно формування і керування колективною думкою.
офіцер повинен мати постійний двосторонній зв'язок з особовим складом підрозділу.
командири повинні оперативно доводити до особового складу інформацію про події у повсякденному житті.
колектив потрібно заздалегідь і постійно готувати до сприйняття колективної думки, формувати відношення до колективної думки.
постійна увага приділяється гласності думки, широкому розповсюдженню інформації.
вихователі повинні бути прикладом у спілкуванні і вчити підлеглих культурі дискусій.