Лікування констипаційного синдрому

Вибір лікування при хронічних запорах визначається причиною та патологічними механізмами, які лежать в основі їх розвитку.

Необхідно провести бесіду з пацієнтом та розповісти йому, що таке нормальне випорожнення, ознайомити з фізіологією акту дефекації, пояснити зв'язок між функцією кишечнику та способом життя, особливостями харчування, шкідливими звичками. Обов'язково треба звернути увагу на те, що приймання їжі має бути регулярним, не менше 4 разів на день. Важливим є достатнє вживання рідини (до 1,5-2 л мінеральної води, фруктових соків, кисломолочних продуктів). Необхідно ввести в раціон продукти з підвищеним вмістом харчових волокон - овочі, фрукти, хліб з борошна грубого помолу, висівки, каші (гречана, вівсяна, перлова, ячмінна). Рекомендується виключити хліб з борошна вищого ґатунку, копчення, шоколад, міцну каву, обмежити вживання продуктів, які викликають підвищене газоутворення (бобові, капуста, виноградний сік, щавель та ін.). Збалансована, багата на харчові волокна дієта з низьким вмістом жиру та спецій забезпечує регулярне випорожнення кишечнику.

Не менш важливим є вибір оптимального часу для випорожнення (вранці). Вживання натщесерце 250 мл холодної води або фруктового соку, легкий масаж живота сприяють появі гастрокишкового рефлексу та нормальній дефекації.

Пацієнтам з констипаційним синдромом необхідно підвищити фізичні навантаження (ходьба, плавання, фізичні вправи, в т. ч. для зміцнення м'язів черевного пресу і тазового дна).

Медикаментозна терапія призначається з урахування характеру моторних порушень товстої кишки. При гіпомоторній дискінезії використовують прокінетики (мотиліум, цизаприд), при спастичній - спазмолітики міотропної дії (но-шпа, дюспаталін, дицетел). Встановлено, що цизаприд прискорює транзит по товстій кишці, стимулює її моторну діяльність, але використання цього препарату обмежено через побічні дії у вигляді серцевих аритмій, раптової смерті пацієнта (подовження інтервалу Q-T). Тому перед початком лікування необхідно оцінити ступінь ризику, особливо в осіб похилого віку, з висхідним подовженням інтервалу Q-T, гіпокаліємією, гіпомагніємією.

У зв'язку з тим, що немає дійсно ефективного безпечного прокінетику для стимуляції моторної функції товстої кишки та коли вичерпана можливість нормалізувати випорожнення за допомогою дієти і фізичних вправ, використовують проносні засоби. За даними статистики, проносні є найбільш розповсюдженими медикаментами, які пацієнти купують без консультації з лікарем. Проте тривале і безконтрольне вживання цих препаратів супроводжується ризиком розвитку небажаних побічних ефектів. Можливий розвиток звикання до препаратів і в зв'язку з цим збільшення його дози. Так, наприклад, тривале використання препаратів сенни призводить до ураження міжм'язових нервових сплетінь та меланозу кишкової стінки, що супроводжується дозозалежним ефектом і потребує з часом збільшення добової дози препарату у 8-10 разів. Тому без сумнівно важливим є правильний вибір одного чи групи медикаментів для нормалізації випорожнення кишечнику в кожному конкретному випадку.

Сучасна класифікація проносних засобів заснована на механізмі їх дії та хімічному складі.