3. Основні принципи лікування (в)

Мета лікування:

-купіювати больовий та диспептичний синдроми,

-усунути порушення моторно-евакуаторної функції кишечника,

-корекція психовегетативних розладів.

Дієта: у дітей слід обмежити прийом жирної та газоутворюючої їжі, інколи – надлишкової кількості клітковини, при закрепах – навпаки, збільшити кількість баластних речовин (злаки, хліб, свекла, морква, гарбуз, фрукти, сухофрукти, чорнослив). При вираженому больовому синдромі та метеоризмі їжа повинна поступати тільки в вареному або тушкованому вигляді, в подальшому, сполучення сирих та варених овочів і фруктів підбирається індивідуально. При проносах, виключається молоко, сирі овочі та фрукти, при вираженій діареї їжу перетирають. З їжі виключають продукти, що індивідуально погано переносяться дітьми.

Фармакотерапія.

При СПК переважно з закрепом:

• препарати, що збільшують об’єм калових мас і полегшують дефекацію (лактулоза, препарати із насіння подорожника) (А)

• прокінетики (А)

• ферментативні препарати, що вміщують жовч та геміцелюлозу (Д)

• пре- та пробіотики (Д)

• психотерапевтичні засоби (антидепресанти) після консультації психіатра (Д).

СПК переважно з діареєю:

• засоби, що мають в’яжучі, обволікуючі та сорбентні властивості, а при їх неефективності - препарати, які знижують тонус і моторику кишечника (В)

• пре- та пробіотики (Д)

• ферментативні засоби (Д)

• психотерапевтичні засоби (антидепресанти) після консультації психіатра (Д).

СПК переважно з болями в животі та метеоризмом:

• селективні спазмолітики (А)

• засоби, що зменшують метеоризм (В)

• пре- та пробіотики (Д)

• психотропні засоби (антидепресанти) після консультації психіатра (Д).

4. Критерії лікування:

-відсутність клінічних проявів хвороби (повна ремісія),

-покращення самовідчуття без суттєвої позитивної динаміки моторних порушень кишечника (часткова ремісія). Лікування проводиться в амбулаторно-поліклінічних умовах (тривалість і обсяг зважуються індивідуально).

5. Диспансерний огляд.

Хворі з обліку не знімаються. Щорічний диспансерний огляд гастроентеролога і педіатра, обстеження в амбулаторно-поліклінічних умовах:

-аналіз крові загальний

-аналіз сечі загальний

-копрограмма

-дослідження калу на дизбактеріоз

-ректороманоскопія (за показаннями).

КОНСТИПАЦІЙНИЙ СИНДРОМ

Констипаційний синдром - розповсюджена патологія, яка зустрічається в усіх вікових групах. В розвинутих країнах частота запору серед дорослого населення становить від 10 до 50%. Частіше страждають жінки, ніж чоловіки. Частота запору збільшується з віком, особливо після 60 років. Порушення моторно-евакуаторної функції кишечнику сприяє ініціації багатьох внутрішніх хвороб, а також є фактором ризику колоректального раку. Вивчення взаємозв'язку між кількістю вживання овочів, фруктів та частотою онкологічних захворювань прямої кишки показало, що достатнє вживання клітковини знижує ризик захворювання на рак майже в два рази. Велика розповсюдженість констипаційного синдрому в сучасному суспільстві дозволяє віднести його до хвороб цивілізації. Незадовільні результати лікування, збільшення випадків хірургічних втручань при функціональних запорах, зловживання пацієнтами проносними засобами привертають увагу лікарів до цієї проблеми. Правильний вибір лікування констипаційного синдрому визначається причиною та патологічними механізмами, які лежать в основі його розвитку.

В методичних рекомендаціях розглянуто анатомо-фізіологічні особливості товстої кишки, основні причини запору, його класифікацію та алгоритм діагностики і лікування з використанням сучасних терапевтичних заходів. Призначаються для лікарів широкого профілю, в тому числі для терапевтів, гастроентерологів лікувально-профілактичних закладів, а також для студентів медичних вищих навчальних закладів.